Юридична стилістика

1. Мовний стиль – це усвідомлена суспільством підсистема в системі мови, закріплена за тими чи іншими ситуаціями спілкування, яка історично склалася й характеризується набором засобів вираження і певним принципом їх відбору.

Функціональний (мовленнєвий) стиль – сукупність прийомів відбору та сполучень мовленнєвих засобів, функціонально зумовлених змістом, метою та обставинами спілкування.

Виокремлюють такі функціональні стилі: художній, офіційно-діловий, публіцистичний, науковий, розмовний, конфесійний та епістолярний.

 

Офіційно-діловий стиль – це мова ділових паперів, що використовуються в офіційному спілкуванні.

Ознаки: наявність реквізитів, що мають певну черговість, однозначністьформулювань, точність, послідовність викладу фактів, максимальна чіткість висловлюбвань, усталеність мовних зворотів, стандартизованість початків і закінчень.

У офіційно-діловому стилі виокремлюють такі підстилі, наведені далі у таблиці.

Підстилі	Форми мовлення	Види діяльності
Встановлення індивідуальних чи нормативних правил	Заявлення клопотань, прохань, вимога	Інформування
Законодавчий	Письмові	Закони, рішення, нормативні акти, укази, постанови
Усні		Парламентські виступи	Парламентскі виступи, дебати
Судово-процесуальний (юрисдикційний)	Письмові	Обвинувальні висновки, вироки, ухвали, судові рішення, постанови про арешт, про обшук і ін	Касаційні скарги, касаційні протести, доручення, передплати, зобов'язання	Процесуальні акти, протоколи
Усні		Судові промови, бесіди при прийомі громадян	Опитування, допити, покази, очна ставка (фіксуються у протоколах)
Дипломатичний	Письмові	Договори, угоди, конвенції, пакти, декларації, ультиматуми, вербальні ноти, протоколи	Особисті ноти
Усні			Спільні заяви, комюніке, спільні комюніке, меморандуми
Адміністративний	Письменные	Накази, рішення, статути, постанови, службові циркулярні листи, факси і телеграми директивного характеру, договори, контракти, трудові угоди, заявки, договори страхування (життя, майна та ін)...	Петиції, позовні, особисті заяви, пояснювальні записки, рекомендаційні листи, службові листи, факси і телеграми заявника характеру, заявки, заповіти, комерційні листи типу оферти і претензії	Автобіографії, доповідні записки, особисті листівки з обліку кадрів, резюме, комерційні листи, банківські документи (чеки, акредитиви, кредитні картки, платіжні доручення), акти, бухгалтерська документація (ордера, звіти, квитанції, рахунки, реєстри, журнали-ордери, касові книги, календарні пани, авансові звіти), товаросупровідних документація (накладна, акт, сертифікат, страхові поліси та ін)
Усні	Распоряжения, переданные лично или опосредованно (по телефону)	Речи-представления, аукционы, выступения-предложения, просьбы	Коммерческие переговоры, речи на приемах и презентациях, торги, беседы, выступления и доклады на собраниях, совещаниях, телефонные разговоры, прения

 

2. Професійна мова юриста поєднує офіційно-діловий, науковий та розмовний функціональні стилі. При цьому, вкраплення розмовного стилю відбуваються щодо усного професійного мовлення, і аж ніяк не щодо письмового, в якому, насамперед, використано офіц-діловий стиль. Специфікою професійної юридичної діяльності є значний обсяг роботи з текстом.

Текст з точки зору мови – це письмова система знаків, які становлять лінійну послідовність висловлювань, обʼєднаних у тематичну та структурну цілісність

Ознаки тексту:

звʼязаність, цілісність, членованість, інформативність, завершеність

Загальні мовні вимоги до юридичних текстів:

1) уникнення викладу від 1 особи (я зробив − було зроблено);

2) вживання сталих словосполучень, які дозволяють наголосити на чомусь важливому та пояснити, виділити щось:

3) структурування тексту на частини за допомогою сполучників, які створюють послідовність думок та поєднують твердження

4) використання слів, зазвичай прислівників, для оцінки інформації

5) використання слів для того, аби робити узагальнення

7) використання слів для порівняння інформації

8) використання слів для посилання на нормативно-правові акти згідно з, відповідно до, а не за, згідно …

9) слід обмежити вживання ускладнених синтаксичних побудов речень з дієприкметниковими і дієприслівниковими зворотами, з різного роду репліками.

10) стислість викладу досягається шляхом заміни складних речень простими, а також за допомогою усунення дієприкметникових і дієприслівникових зворотів і вживання загальноприйнятих скорочень.

11) Слід звести до мінімуму використання складних речень із сурядним та підрядним зв’язком, натомість широко використовуються безсполучникові, прості поширені (кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при одному підметі, кілька додатків при одному з головних членів речення тощо).