Припущення моделі «Кейнсіанський хрест»:
1. Об’єктом макроекономічного аналізу в даній темі є приватний сектор економіки, тобто економіка без участі держави, а сукупні витрати без державних закупівель (приватна економіка).
2. Приватний сектор розглядатиметься в межах економіки закритого типу, тобто виходячи із тимчасового припущення, що чистий експорт дорівнює нулю (закрита економіка).
3. Для того, щоб розглянути умови рівноваги між сукупними витратами і ВВП, ціни вважаються незмінними (P = const).
4. Відомо, що обсяг інвестицій залежить від відсоткової ставки і очікуваної норми чистого прибутку. В даній темі ми припускаємо, що відсоткова ставка і очікувана норма чистого прибутку є незмінними.
Для постійного розвитку економіки за умов повної зайнятості ресурсів вироблена продукція має бути продана. Інакше кажучи, сукупні видаткимають бути достатніми для реалізації усього створеного продукту (ВВП).
Сукупні видатки (AE) –
Згідно зазначених вище припущень (спрощень) сукупні видатки складаються з двох компонентів: споживчих видатків домогосподарств (C), інвестиційних видатків фірм (I).
АЕ = С + І,
де АЕ – сукупні видатки.
Як відомо, функція, що описує споживчі видатки домогосподарств має вигляд:
С = C’ + MPC*(Y-Т),
Y – обсяг національного виробництва;  Т – чисті податки; (Y-T) – використовуваний дохід;MPC – гранична схильність до споживання.
Рівноважний ВВП(рівноважнийрівень національного виробництва Y) –
Умову досягнення рівноважного ВВП у національній економіці відбиває рівняння:
  C + I,
Дотримання цієї умови означає досягнення економічної рівноваги на товарних ринках країни. Згідно з кейнсіанським підходом, рівноважний обсяг виробництва може складатися і при неповній зайнятості ресурсів, наприклад, в умовах значного безробіття. Тобто фактичний рівноважний ВВП буде меншим від рівноважного обсягу національного виробництва за умов повної зайнятості.
У макроекономіці склалися два підходи до визначення економічної рівноваги між сукупними витратами (AE) і ВВП (Y):
1) підхід «витрати – випуск»(ґрунтується на порівнянні сукупних видатків і реального ВВП);
2) підхід «витоки – ін'єкції»(ґрунтується на порівнянні витоків із потоку «витрати - доходи» та ін'єкцій до цього потоку).
Підхід «витрати – випуск»
Графічна інтерпретація моделі «витрати–випуск» представлена на рис. 9.1. Цей графік має назву «кейнсіанський хрест».
Y=AE
AE
AE’2
AE’1
Рис. 9.1. Кейнсіанський хрест
Лінія сукупних видатків (АЕ) є висхідною, бо вищий рівень доходу зумовлює вищий рівень споживання, а тому й вищий рівень запланованих видатків. Нахил цієї лінії дорівнює граничній схильності до споживання (МРС), котра, як відомо, показує, наскільки зростуть заплановані видатки, якщо дохід збільшується на одну грошову одиницю.
Лінія під кутом 45° на рисунку відображає точки, в кожній з яких виконується умова економічної рівноваги (AE=Y). Фактична рівновага економіки досягається в точці Е, де лінія запланованих видатків (АЕ) перетинає лінію 45°.
Національна економіка перебуватиме у стані рівноваги, коли фактичні видатки дорівнюють запланованим. ВВП дорівнює не лише сумі доходів, а й фактичним видаткам на товари і послуги. Тому умову економічної рівноваги можна записати у такому вигляді:
Фактичні видатки = Заплановані видатки = Y = AE.
Підхід «витоки – ін'єкції»
Сутність підходу «витоки – ін'єкції»ґрунтується на порівнянні витоків із потоку «видатки – доходи» та ін'єкцій у цей потік.
Витоки –
Ін’єкції –
Згідно з припущеннями ми розглядаємо закриту економіку, в якій відсутній державний сектор і є лише один вид ін'єкцій (інвестиції) та один вид витоків (заощадження).
Домогосподарства, як відомо, заощаджують частину доходу. Заощадження означають витоки (вилучення) з потоку «видатки – доходи», що зменшує реальний ВВП.
Проте поряд зі споживчими благами економіка виробляє капітальні блага, які купують підприємства за рахунок інвестиційних коштів. Інвестиції є ін'єкціями у потік «видатки – доходи». Отже, інвестиції нейтралізують витоки з потоку «видатки – доходи» у вигляді заощаджень.
Однак, якщо заощадження більші, ніж інвестиції (S > І), то сукупні видатки є меншими, ніж реальний ВВП (AE<Y). За цих умов реальний ВВП країни перевищує рівноважний.
І навпаки, якщо заощадження менші за інвестиції (S < І), то сукупні видатки більші, ніж реальний ВВП (AE>Y), а реальний ВВП менший за рівноважний.
Тільки коли заощадження та інвестиції дорівнюють одне одному (S = І), витоки з потоку «видатки – доходи» у вигляді заощаджень нейтралізуються ін'єкціями у вигляді інвестицій у цей потік, а ВВП є рівноважним.
Розглянемо підхід «витоки-ін’єкції» на прикладі (таблиця 9.1).
Таблиця 9.1
Визначення рівноважного ВВП (умовні дані, млрд. грн.)
| Реальний ВВП (Y)
| С
| S
| І
| Сукупні видатки
(АЕ=С+І)
| Зміна запасів
| Тенденція виробництва
| |
|
|
|
|
| –10
| збільшення S<I
| |
|
|
|
|
| –8
| збільшення
| |
|
|
|
|
| –
| збільшення
| |
|
|
|
|
| –4
| збільшення
| |
|
|
|
|
| –2
| збільшення
| |
|
|
|
|
|
| рівновага S=I
| |
|
|
|
|
| +2
| зменшення S>I
| |
|
|
|
|
| +4
| зменшення
| |
|
|
|
|
| +6
| зменшення
|
Графічна інтерпретація моделі «витоки – ін'єкції» – рис.9.2.
Рис. 9.2. Графічна інтерпретація моделі «вилучення – ін’єкції»
Заплановані і фактичні інвестиції та заощадження рівні між собою лише у стані економічної рівноваги. Жодних змін в інвестиціях у запаси у цьому разі не відбувається, як і збільшення чи зменшення обсягу виробництва. Збільшення або зменшення інвестицій у запаси ілюструє вертикальний відрізок, щодо якого лінія S відповідно є вищою або нижчою лінії від І.
|
|
