Діяльність політичних партій

Для боротьби з австро-німецьким режимом і українськими буржуазними націоналістами за відновлення Радянської вла­ди розгорнули свою діяльність в березні-червні. 1918 року більшовицькі організації в Гречанах, Грицеві, Ізяславі, Кам'янці-Подільському, Летичеві, Новій Ушиці, Проскурові, Славуті, Старокоєтянтинові, Шепетівці. Для зміцнення пар­тійного підпілля і підготовки до Першого з'їзду КП (б) Ук­раїни Тимчасовий Всеукраїнський комітет робітничої Ко­муністичної партії, обраний в травні 1918 року на нелегаль­ній партійній нараді в Києві, направив у наш край кількох досвідчених партійних і військових працівників: І. М Іллінського, М Л. Француза, М. І. Ткачука, П. І. Гішвалінера. Вони допомогли організаційно зміцнити партійні орга­нізації.

Так, Камьгянець-Подільська підпільна більшо­вицька організація, очолювана Й. Поліним, з перших днів австро-німецької окупації створила ревком і розгорнула бо­ротьбу в тилу ворога. Колишній командир 52-го паркового гарматного дивізіону 7-ї армії комуніст Г. Г. Малаштанов приступив до формування в Жванецькій волості повстансь­кого загону. Сход села Гавриловець Кам'янецького повіту прийняв рішення створити партизанський загін з 250 осіб.

Гречанська залізнична підпільна організація під кері­вництвом А. П. Борща, К. Ш. Кошарського, Т. Е.Чекерди, випускала листівки, зривала ремонт паровозів, подачу ва­гонів для іЛівсзєння продовльства і сировини до Австрії і Німеччини; в травні організували страйк на залізниці, в якому прийняло участь понад 200 робітників і службовців станції Гречани.

Гречанські підпільники діяли в тісно­му контакті з проскурівською більшовицькою організацією, яку очолювали С. Корчинський, О. Левицький, А. Мусінкіс. Підпільні комітети Гречан і Проскурова підтримували тіс­ний зв'язок з підпільними організаціями Староконстянтинова і Шепетівки, очолюваних П. Гаврилюком і В. Ковальчуком.

Наприкінці червня у нашому крії ді­яли 14 підпільних більшовицьких організацій, розгортали бо­ротьбу 19 партизанських і 22 повстанських загони. 14 липня почався і тривав понад місяць всеукраїнський страйк заліз ничииків, а 18 липня до нього приєднались подільські за­лізничники.

Велике значення для посилення визвольної боротьби Першої Подільської губернської конференції КП (б) України, яка відбулася 12 вересня 1918 року у Жмерин­ці. На ній, зокрема, розглядалося питання про дальше роз­гортання збройної боротьби з австро-німецькими окупантами і гетьманщиною. У середині вересня відбулось розширене за­сідання Проскурівського підпільного комітету КП(б)У, який координував діяльність партійних організацій Проскурівсь­кого, Кам'янецького, Летичівського і Ушицького повітів з питань підготовки до збройного повстання.

У жовтні відбувся повітовий з'їзд партійних організацій Ізяславського повіту, на який прибули делегати з Грицева, Ізяслава, Славути і Шепетівки. На з'їзді було обрано під­пільний повітовий партійний комітет і затверджено заходи по підготовці повстання проти окупантів і гетьманців.

На жовтень 1918 року в нашому крії діяли 16 більшовицьких організацій, 85 ревкомів, під керівництвом яких діяли 88 партизанських і 106 повстанських загонів. Найчисленнішими і найактивнішими були Вовковинецький, Глібівській, Деражнянський, Дунаєвецький, Зіньківський, Ізяславський, Осламівський, Пашковецький, Проскурівський, Сатанівський, Старокостянтинівсьюий, Шепетівський загони.

Партійні осередки створилися на Городоцькому цукрово­му, Шепетівському лісопильному заводах, у селах Лісогірка (Кам'янецького повіту), Книжківці, Сцібори, Ярмолинці (Проскурівського), Плещин, Городище, Березна (Ізяславсько­го), Дашківці (Ушицького).

Діяльну участь у боротьбі з австро-ні­мецькими окупантами та гетьманщиною брала молодь. Так, якщо в першій половині 1918 року вона становила близько ЗО процентів особового складу партизанських загонів, то в другій — понад 47 процентів.

Звістка про революцію з Німеччині викликала нову хвилю повстань проти окупантів і гетьманців. Приступили до ліквідації гетьманської влади на місцях партизани і повстанці Летичівського повіту. 10 листопада збори представників партизанських І повстанських загонів проголосили створення Летичівської Радянської Республіки, вищою владою якої став повітовий РВК на чолі з більшовиком Л. П. Панасюком.

В цей час, повстали селяни ряду сіл Проскурівського повіту. На початку листопада відбулися збройні виступи в ряді міст і сіл Новоушицького і Старокостянтинівського повітів.

На початку грудня 1918 року відбулись останні бої з ні­мецькими військами, що відступали в районі залізничної ко­лії Жмеринка-Проскурів-Волочиськ.

Проте на зміну окупантам Австрії і Німеччини прийшли Антанти і Директорія, яка, опинившись при вла­ді, вдалась до масових розправ над радянськими людьми.

Трудящі краю, починаючи з другої половини 1918 року, розгортають більш активну боротьбу проти націоналістів. Велике значення мала відозва губкому КП (б) України «До робітників, селян і солдат Поділля», прийнята другою губернською партійною конференцією, що відбулася 9 січня 1919 року. Вона спонукала до широкого розгортання боротьби проти Директорії. Наприкінці січня — на початку лютого лише в західних повітах краю очолили боротьбу трудящих з Директорією 6 повіткомів КП(б)У, 6 повітових, 49 волосних, 80 сільських ревкомів, розгорнули бойові дії 36 партизанських і 83 повстанських загони. Муж­ньо боролися з ворогом трудящі Голоскова, Держані, Летичева, Меджнбожа та інші. Активно діяли підпільні ревкоми Кам'янецького повіту. Так, 15 січня 1919 року солдати 4-го кінко-гарматного і 8-го Подільського полків під керівництвом своїх ревкомів виступили проти Директорії. В ніч з 15 на 16 січня особовий склад 1-го Подільського полку, що розташу­вався в Жванці, роззброїв петлюрівських вояк, звільнив з-під арешту дванадцять своїх товаришів, які відмовились воювати проти Червоної Армії. А в ніч з 14 на 15 лютого в Проскурові повстали робітники, до яких приєдналися солда­ти двох подільських полків та артилерійської бригади. Вла­да в місті перейшла до рук Ради робітничих і солдатських депутатів.

В березні-квітні в краї з повою силою розгорнулась партизансько-повстанська боро­тьба в зв'язку з розгортанням бойових дій частин Червоної Армії на проскурівському і кам'янець-подільському напрям ках. В ніч:і 5 на б квітня підрозділи 2-ї Української дпзізії під командуванням О. М. Ленговського оволоділи станцією Богданівні, а вдень увійшли до Проскурова, 7 квітня визволе­но Волочиськ, 11 квітня — Нову Ушицю, 16 квітня — Кам'янець-Подільський. 21 квітня — вийшли на старий кордон, 7 травня при взаємодії першої і другої дивізій визволена Ше­петівка і вся північна частина сучасної Хмельниччини. У містах і селах відновлювалась Радянська влада, розгорта­лось соціалістичне будівництво.

12 березня 1919 року газе­та «Правда» писала: «В Ізяславському повіті в усіх волостях організовано революційні комітети. Настрій селян бойовий. У Старокостянтннівському повіті організувався повітовий революційний комітет і кілька волосних». Для боротьби з куркульством організувались комбіди. А вже в червні утво­рились перші радгоспи, комуни і артілі в багатьох повітах губернії.

Перші успіхи Радянської влади на се­лі викликали шалену лють у її ворогів. Мирне будівництво перервалось наступом деніківців і петлюрівців, які в кінці травня 1919 року прорвали фронт на проскурівському напря­мі і перейшли в наступ. Ціною великих втрат петлюрівці б червня вийшли на лінію Кам'янець-Подільський — Проскурів — Старокостянтинів.

Треба було ліквідувати прорив, і 3 червня створюється Подільський губернський комітет робітничо-селянської обо­рони, який координував дії Червоної Армії і підпільних орга­нізацій. На допомогу військам Проскурівської дільниці йшлк нові частини військ з Шепетівки в напрямку Антонін і Ста-рокостянтинова. Це були полки Миколи Шорса. Так почала­ся нова операція наших військ. У ліквідації ворожого прори­ву відзначилось багато частин радянських військ, зокрема, це --— 4-й інтернаціональний полк Героїчно боровся і Проскурівський робітничий полк.

На напрямку Волочнськ-Проскурів відзначився 15-й прикордонний-полк 44-ї стрілецької дивізії. Біля села Юхпмовець перший і третій батальйони полку завдали противнику відчутних ударів. В той час, коли полк перейшов у чергову контратаку, петлюрівці в районі Чорного Острова відрізали його відхід на Проскурів. Батальйони опинились в оточенні. На допомогу прийшов другий батальйон, і кільце було розірвано. Противнику знову було завдано від­чутного удару. Правда, полк змушений був відступити на Деражню. На станції Комарівці М. І. Подвойський виніс подяку прикордонникам за героїчні бої.

З 1-го липня радянські війська взяли ініціативу в свої руки. 6 липня полками Першої Української радянської дивізії було визволено від петлюрівців Проскурів

Однак, становище ускладнювалось. Після напружених боїв радянські війська ЗО липня залишили Проскурів, 7 се­рпня — Старокостянтинів.