Годівля птиці

Особливості травлення і обміну речовин у птиці. При організації годівлі птиці, необхідно враховувати її біологічні особливості. Для птиці характерний високий рівень обміну речовин, про що свідчить висока інтенсивність росту, велика рухливість та вища, у порівнянні з іншими тваринами, температура тіла (41–42 °С), частота дихання та пульс. У птиці відсутні зуби. Корм захоплюється дзьобом, який за формою, величиною і міцністю значно відрізняється у птиці різних видів, надходить у ротову порожнину, у ній він зволожується слиною багатою на муцин, проковтується і потрапляє у воло, де змішується з водою, набрякає і під дією ферментативних та бактеріальних процесів частково перетравлюється. Із вола корм потрапляє до залозистого шлунку, змішується із шлунковим соком і надходить до м'язового шлунку, де інтенсивно перемішується та перетирається за допомогою дрібного гравію, зернистого піску, дрібної ракушки, що містяться у ньому. Відсутність гравію у шлунку призводить до зниження перетравності та використання поживних речовин корму (до 20–25 %). Тому, птиця повинна постійно отримувати гравій (один раз на тиждень до 3 % від маси комбікорму). Перетравлення поживних речовин кормів проходить в основному у кишечнику, де під дією соку підшлункової залози, жовчі та кишкових соків відбувається розщеплення білків до амінокислот, вуглеводів (крім клітковини) – до моносахаридів, жирів – до гліцерину й жирних кислот та послідуюче всмоктування цих речовин в кров та лімфу. Тут же звільняються і всмоктуються мінеральні елементи та вітаміни. Розщеплення клітковини, проходить переважно у сліпих відростках товстого відділу кишечнику за допомогою ферментів, які виробляються мікроорганізмами. Мікрофлора також синтезує вітаміни групи В та вітамін К, але через недостатнє всмоктування вони в переважній кількості, виділяються з послідом. Не перетравлені залишки корму накопичуються у прямій кишці, потім надходять до клоаки, у яку відкриваються два сечоводи. У клоаці частина сечі змішується з калом і виділяється у вигляді посліду.

У птиці короткий травний канал. Він лише у 7 разів перевищує довжину їх тіла, а у свиней та худоби довжина його є у 25–39 разів є більшою довжини тіла. У зв'язку з цим кормові маси через травний канал птиці проходять швидко (за 4–8 годин). Проте перетравність поживних речовин корму є досить високою: протеїну – 80–95 %, жиру – 85–95 %, БЕР – 80–90 %. Перетравність клітковини залежить від її кількості і якості (вмісту лігніну) і становить у курей та індиків близько 10 %, а у водоплавної птиці – 30–40 %. Низька перетравність клітковини свідчить про необхідність використання у раціонах птиці високо енергетичних кормів (зернові та продукти їх переробки, корми тваринного походження, дріжджі та інші.)

Птиця має високу оплату корму продукцією, але у неї обмежені запаси поживних речовин у організмі, тому наслідки неповноцінної годівлі проявляються надто швидко і супроводжуються зниженням продуктивності та відтворювальної здатності.

Корми та підготовка їх до згодовування. Для годівлі птиці використовують зерно злакових і бобових культур (кукурудзу, пшеницю, ячмінь, овес, просо, сорго, горох, сою) та продукти їх переробки, відходи олійної промисловості (макуха, шроти), корми тваринного походження (м'ясне, м'ясо-кісткове, рибне борошно, молочні та інкубаційні відходи, кормовий жир), а також грубі (сінне і трав'яне борошно), соковиті (буряки, картопля, комбінований силос) та зелені корми. У птахівництві застосовують сухий, вологий та комбіновані способи згодовування кормів. Перший спосіб годівлі використовують на птахопідприємствах з великим поголів'ям. Він передбачає годівлю птиці повнораціонними комбікормами, складовими яких є для дорослої птиці та ремонтного молодняку старшого 2-х місяців: злакові та бобові зернові у кількості 60–75 %, макуха та шроти – 5–15 %, корми тваринного походження 3–6 %, трав'яне борошно 3–10 %, мінеральні корми 4–8 %, жир кормовий до 4 %. У комбікормах для молодняку першого періоду вирощування потреба якого у протеїні висока, кількість макухи та шроту доводять до 10–30 %, а кормів тваринного походження 8–15 %, зменшуючи рівень злакових зернових. Комбікормова промисловість виготовляє повнораціонні комбікорми у розсипному чи гранульованому вигляді. Гранульовані комбікорми використовують переважно для годівлі молодняку при вирощуванні на м'ясо. Ступінь подрібнення компонентів комбікорму має бути нарівні 1–2,5 мм. Кращим є таке подрібнення, яке містить невелику кількість борошноподібної фракції. Перевагою сухого способу годівлі є те, що такий корм не втрачає своїх якостей упродовж тривалого проміжку часу. Сухі повнораціонні комбікорми роздають переважно два рази на добу.

Вологий та комбінований способи годівлі застосовують на невеликих фермах та у фермерських і селянських господарствах, де є можливість використовувати свіжі відходи переробки молока, овочі, зелену масу тощо. При вологому способі корм згодовують у вигляді мішанок, до складу яких входять подрібнене зерно, відходи його переробки, макуха, шрот, соковиті, зелені, мінеральні та інші корми. Вологість мішанок становить близько 40 %. Їх виготовляють безпосередньо перед згодовуванням у кількості, яку птиця може спожити упродовж однієї години. Годують птицю вологими мішанками не менше 3-х разів на добу.

При комбінованому способі годівлі використовують як сухі зернові сумішки чи комбікорми, так і вологі мішанки. Сухі мішанки знаходяться постійно у годівницях, а вологі – згодовують 1–2 рази/добу. Соковиті (коренеплоди, картоплю, моркву) та зелені корми безпосередньо перед згодовуванням подрібнюють для молодняку всіх видів птиці і курей-несучок до величини 2–3 мм, для качок, індиків і гусей – 5–10 мм. Частину зернових кормів, як при вологому так і комбінованому способах годівлі доцільно згодовувати після дріжджування або пророщеним, що збагачує раціони вітамінами групи В і Е.

Особливості нормування поживних речовин для птиці. Потреба птиці у поживних речовинах залежить від виду, живої маси, віку, породи, статі, продуктивності, умов і способів утримання тощо. У птахівництві застосовують два способи нормування поживних речовин:

1) за обмінною енергією та комплексом поживних речовин у 100 г комбікорму (при сухому способі годівлі), табл. 22;

2) на одну середню голову на добу (вологий і комбінований способи годівлі).

При нормуванні будь-яким із способів враховують концентрацію обмінної енергії, сирого протеїну, клітковини, кальцію, фосфору, натрію та амінокислот. До комбікормів, вітаміни та мікроелементи вводять у вигляді гарантованих добавок у розрахунку на одну тонну, а до вологих сумішок ці речовини добавляють безпосередньо перед роздачею згідно настанов із використання відповідних препаратів.

Для птиці нормують одинадцять незамінних амінокислот, серед яких «критичними» є лізин, метіонін+цистин та триптофан. Рівень цих амінокислот у раціонах птиці від «сирого» протеїну повинен становити: лізину – 4,5–5 %, метіоніну+цистину – 3,5–4 %, триптофану – 1,0–1,1 %.

Збалансованість годівлі сільськогосподарської птиці за основними показниками контролюється енергопротеїновим відношенням (ЕПВ), яке визначається, кількістю обмінної енергії, що припадає на 1 % «сирого» протеїну у 1 кг корму.