НОВАЯ РЕДАКЦИЯ

Голова повернена праворуч — стійка тенденція до діяльності, дієвос­ті: майже все, що обмірковується, планується, — здійснюється або принаймні починає здійснюватися (якщо навіть і не доводиться до кінця). Досліджуваний активно переходить до реалізації своїх планів, нахилів.

Голова повернена ліворуч — тенденція до рефлексії, міркувань. Це не людина дії: лише незначна частина задумів реалізується або хоча б починає реалізовуватися. Нерідко також страх перед активною дією і нерішучість (може трактуватися як відсутність тенденції до дії або страх активності — треба вирішити додатково).

Положення "анфас"; трактується як егоцентризм.

На голові розташовані деталі, що відповідають органам чуттів, — вуха, рот, очі. Значення деталі "вуха" — пряме: зацікавленість в ін­формації, значення думки оточуючих про себе. Додатково за іншими показниками і їх сполученням можна визначати, чи робить досліджу­ваний що-небудь для завоювання позитивної оцінки чи тільки про­дукує на оцінки оточуючі відповідні емоційні реакції (радість, гор­дість, образа, засмучення), не змінюючи своєї поведінки.

Відкритий рот у сполученні з язиком при відсутності промальовування губ трактується як велика мовленнєва активність (балакучість), у сполу­ченні з промальовуванням губ — як чуттєвість; іноді і те й інше разом.

Відкритий рот без промальовування язика і губ, особливо замальова­ний, трактується як легкість виникнення побоювань і страхів, недо­віри.

Рот із зубами — вербальна агресія, у більшості випадків — захисна (огризається, задирається, грубить у відповідь на звертання до нього, осуд). Для дітей і підлітків характерний малюнок замальованого рота округлої форми (боязкість, тривожність).

Особливе значення мають очі. Цей символ властивий людині, яка переживає страх: підкреслюється різким промальовуванням райдуж­ної оболонки. Звернути увагу на наявність або відсутність вій.

Вії — істероїдно-демонстративні манери поведінки; для чоловіків: жіночі риси характеру з промальовуванням зіниці і райдужної обо­лонки трапляються зрідка.

Вії — також зацікавленість у замилуванні навколишньою зовніш­ньою красою і манерою вдягатися, надання цьому великого значення.

Збільшений (відповідно до фігури в цілому) розмір голови говорить про те, що досліджуваний цінує раціональний початок (можливо, й еру­дицію) у собі і навколишньому середовищі.

На голові також бувають розташовані додаткові деталі: наприк­лад, роги — захист, агресія. Необхідно визначити співвідношення з іншими ознаками — пазурами, щетиною, голками — характер цієї аг­ресії (спонтанна або захисно-відповідна).

Пера — тенденція до самоприкраси і самовиправдання, до демонс­тративності.

Грива або щось подібне до зачіски — чуттєвість, підкреслення своєї статі, іноді орієнтування на свою сексуальну роль.

Опорна частина фігури (ноги, лапи, іноді — тулуб). Розглядається об'єм цієї частини стосовно розмірів усієї фігури та форма:

а) обгрунтованість, обдуманість, раціональність прийняття рішен­ня, шляхів до висновків, формування суджень, опора на істотні поло­ження і значущу інформацію;

б) поверховість суджену, легкодумство у висновках і необґрунтова­ність суджень, іноді імпульсивність прийняття рішення (особливо за відсутності або майже відсутності ніг).

Звернути увагу на характер з'єднання ніг з корпусом: з'єднання точне, ретельне або недбале, слабко з'єднані або не з'єднані зовсім — це характер контролю за своїми міркуваннями, висновками, рішен­нями.

Однотипність і односпрямованість форми ніг, лап, будь-яких елементів опорної частини — конформність суджень і установки щодо прийняття рішень, їх стандартність, банальність. Розмаїтість у формі і положенні цих деталей — своєрідність установок і суд­жень, самостійність і небанальність; іноді навіть творче начало (відповідно незвичайності форми) або інакомислення (ближче до патології).

Частини, що піднімаються над рівнем фігури. Можуть бути функціональними або прикрасами: крила, додаткові ноги, щупальці, деталі панцира, пера, бантики, локони волосся, квітково-функціональні деталі — енергія, яка охоплює різні галузі людської діяльності, впев­неність у собі, допитливість, бажання брати участь у великій кіль­кості справ оточуючих, завоювання собі місця під сонцем, захоп­леність своєю діяльністю, сміливість починань (відповідно значенню деталі-символу — крила або щупальця і т. д.).

Деталі, які прикрашають — демонстративність, схильність зверта­ти на себе увагу оточення, манірність (наприклад, кінь або його неіс­нуюча подоба в сутані з павичевих пер).

Хвости. Виражають ставлення до власних дій, рішень, висновків, до своєї вербальної продукції — судячи з того, повернені ці хвости вправо (на аркуші) чи вліво.

Хвости, повернені вправо — ставлення до своїх дій і поведінки. Лі­воруч — ставлення до своїх думок, рішень; до втрачених можливос­тей, до власної нерішучості. Позитивне або негативне ставлення ви­ражене положенням хвоста вгору (впевнено, позитивно, бадьоро) або спадаючим донизу (невдоволення собою, сумнів у власній правоті, жаль про зроблене, сказане, каяття і т. п.). Звернути увагу на хвости, які складаються з кількох, іноді повторюваних, ланок, на особливо пишні хвости, надто довгі, іноді пухнасті.

Контури фігури. Аналізуються за наявністю або відсутністю висту­пів (щити, панцирі, голки), промальовування і затемнення лінії кон­туру. Це захист від оточення;

агресивний — якщо фігура виконана в гострих кутах;

зі страхом і тривогою — якщо має місце затемнення, "заштри- ховка" контурної лінії;

з побоюванням, підозрілістю — якщо поставлені щити, заслони, подвійна лінія. Спрямованість такого захисту визначається відповід­но до просторового розташування: верхній контур фігури — проти осіб, що мають керівні посади і можливість накласти заборону, обме­ження, здійснити примус, тобто проти старших за віком, батьків, учителів, начальників, керівників;

нижній контур — захист проти глузувань, невизнання, відсут­ності авторитету у підлеглих, молодших, страх засудження;

бічні контури — недиференційована обережність і готовність до самозахисту у будь-який спосіб у різних ситуаціях;

ті ж самі елементи захисту, розташовані не по контуру, а всере­дині, на корпусі тварини. Праворуч — захист у процесі діяльності (ре­альної), ліворуч — захист своїх думок, переконань, смаків.

Загальна енергія. Оцінюється кількістю зображених деталей:

тільки необхідна кількість, для того щоб дати уявлення про при­думану неіснуючу тварину (тіло, голова, кінцівки, хвіст, крила тощо);

із заповненим контуром, без штрихування, додаткових ліній і частин;

складний контур, який є зображенням не тільки необхідних, а й ускладнюючих конструкцію додаткових деталей.

Чим більше складових частин і елементів (крім найнеобхідніших), тим більша енергія. У зворотному випадку — економія енергії, асте- нічність організму, хронічні соматичні захворювання. Наявність енергії може підтверджуватися також характером лінії — слабка паву- тиноподібна лінія, "возить олівцем на папері", не натискаючи на нього.

Оцінка характеру лінії (дубляж лінії, неакуратність з'єднань, затем­нення частин малюнка, відхилення від вертикальної осі, стереотип­ність ліній і т. д.). Оцінка здійснюється за такими критеріями:

фрагментарність ліній і форм,

незакінченість,обірваність малюнка.

Тематично тварини поділяються на: тих, яким загрожують; ті, які загрожують;

нейтральних (подоба лева, бегемота, вовка або птаха, равлика, мурахи або білки, собаки, кішки).

Образ тварини виражає ставлення до власної персони і до свого Я, уявлення про своє становище у світі. Він є ніби ідентифікацією себе за значущістю (із зайцем, комашкою, слоном, собакою та ін.).

Інфантилізм може виражатися:

у малюванні тварини в положенні прямоходіння на двох лапах, замість чотирьох;

вдяганням тварини в людський одяг (штани, спідниці, банти, пояси, сукні);

подібність морди з обличчям людини, ніг і лап з руками.

Ступінь агресивності виражається кількістю, розташуванням і ха­рактером кутів у малюнку, незалежно від їх зв'язку з тією чи іншою деталлю зображення.

 

Особливо вагомі у цьому відношенні прямі символи агресії — пазурі, зуби, дзьоби.

Варто звернути увагу також на акцентування сексуальних ознак — вимені, сосків, грудей при людиноподібній фігурі та ін. Це свідчить про ставлення до статі та, можливо, фіксацію на проблемах сексу.

Фігура "коло"; (особливо — нічим не заповнена) символізує і вира­жає тенденцію до замкнутості, закритості свого внутрішнього світу, небажання давати інформацію про себе оточенню, нарешті, неба­жання піддаватися тестуванню. Такі малюнки звичайно дають дуже обмежену кількість даних для аналізу.

Психологу обов'язково треба звернути увагу на випадки вмонту- вання механічних частин у тіло зображеної тварини (встановлення тварини на постамент, тракторні або танкові гусениці, триніжки; прикріплення до голови пропелера, гвинта; вмонтування в око елек­тролампи, у тіло і кінцівки тварини — рукояток, клавіш і антен). Це спостерігається частіше в хворих на шизофренію.

Назва може виражати раціональне з'єднання значущих частин (літа­ючий заєць, "бегекот", "мухожер" та ін.). Інший варіант — словотвір із книжково-науковим, іноді латинським суфіксом або закінченням ("ратолетіус" тощо). У першому випадку — це прояв раціональності, кон­кретної установки при адаптації; другий випадок виявляє демонстра­тивність, спрямовану головним чином на демонстрацію власного розу­му, ерудицію, знання.

Крім того, зустрічаються назви поверхово-звукові, без осмислення ("ляліє", "ліошана", "гратекер" та ін.), які свідчать про легковажне ставлення до оточення, невміння враховувати сигнал небезпеки, наявність афективних критеріїв у процесі мислення, пере­важання естетичних елементів у судженнях над раціональними.

НОВАЯ РЕДАКЦИЯ