ВВЕДЕНИЕ. «Багато компаній виявляються не готовими до впровадження « хошін-планування, - стверджує Паскаль Денніс

«Багато компаній виявляються не готовими до впровадження «хошін-планування, - стверджує Паскаль Денніс. - Їхній основний аргумент полягає в тому, що hoshin віднімає в топ-менеджерів багато часу. «Хошін? Знаємо, знаємо! - говорять вони. - Це не для нас: надто багато поїздок і паперової роботи». Однак Денис вважає, що такі речі не повинні ставати перешкодою до впровадження практики, що довела свою ефективність. «Важливо зрозуміти, що робота менеджерів має дві складові. Перша - це рутинна, операційна робота. А друга частина повинна бути присвячена оптимізації існуючих процесів, їхньому поліпшенню. У багатьох компаніях, на жаль, усе закінчується на першій частині».

Тодд Мерфі з HON згодний, що впровадження стратегічного планування hoshin - не найпростіший процес. «Для нас основна складність полягає в тім, щоб дотримуватися ключових ініціатив протягом року, не розпорошувати свої зусилля на активності, які нічого не дають у плані реалізації стратегії. Динаміка ринку й мінливе бізнес-середовище тільки підсилює цей «виклик»: постійно з'являються всі нові можливості, про які ми не могли припускати рік назад. І завжди виникає спокуса скористатися ними, щоб домогтися короткострокових результатів. Але, перш ніж щось почати, ми намагаємося зупинитися й подумати: «А чи такі вже й сильні ці зміни, що відбулися з нами й з ринком?».

На питання про те, які основні переваги їхньої системи планування, Мерфі відповідає: «З її допомогою ми домоглися розуміння стратегічних цілей і завдань на всіх організаційних рівнях компанії». А що до «ефекту Toyota», то Мерфі зовсім не вважає, що повторення успіху японської корпорації повинне стати для них основним завданням. Подумавши, він додає: «Стратегічне планування - річ, вартісна сама по собі»

 

РЕФЕРАТ

по китайской литературе

на тему:

«Ши Найань и его роман «Речные заводи»

 

Студентки ІІІ курса 33-АК группы

факультета иностранной филологии

Клёсовой Владлены

 

 

г. Харьков – 2014 год

 

Введение

1. Основные ведомости о романе и его авторе

2. Художественные особенности романа «Речные заводи»

Вывод

Список литературы

 

 

ВВЕДЕНИЕ

История китайской литературы насчитывает около трех тысячелетий. Широкая сфера распространения, самобытность и влияние на литературы соседних народов ставят ее в один ряд с литературами Европы, Индии и Персии. Подобно европейской литературе до 19 в., китайская литература до недавнего времени составляла прерогативу аристократии – невоенной или торговой правящей элиты, но сословия находящихся на государственной службе — «ученых мужей», чья власть основывалась на монопольном владении тайной чтения и письма. Конфуцианская бюрократия, сформировавшаяся в первый период объединения Империи (221 до н.э. – 189 н.э.), ушла в тень в смутную эпоху междуцарствия (189–589), но, за исключением еще одного периода «затмения» в годы монгольского владычества (1206–1368), сумела сохранить свое положение вплоть до20 в. Подобно духовенству, она отличалась приверженностью кодексу ортодоксального морального учения, мелочным соблюдением церемониального уклада жизни, пиететом перед властью и консерватизмом. В литературе это выразилось в пренебрежении оригинальностью, культивировании традиционных тем и уходе в литературные и исторические аллюзии.

Стилистика рассказчиков на базарной площади или в чайной особенно явственно проступает в небольших книжицах «хуабэнь», дошедших до нас из сунской эпохи (960–1279).Некоторые истории, в особенности те, что опирались на исторические хроники, были слишком длинны для пересказа в один прием, вследствие чего распространение получают серийные чтения. В результате этого неуклонно растет число длинных историй с многочисленными эпизодами – до тех пор, пока гениальные одиночки не излагают их в письменной форме, которая и остается эталоном. Тремя величайшими произведениями такого рода являются романы «Речные заводи», «Троецарствие» и «Путешествие на Запад».

В основу сюжета «Речных заводей»положен исторический эпизод народного восстания в начале 12 в. Роман повествует о приключениях 108 преступников, которые постепенно объединяются в отряд и одерживают победы над правительственными войсками. Это увлекательная история о сражениях и хмельных застольях, боевом товариществе и жестокости, хитрости и волшебстве, где действуют яркие, полнокровные персонажи.

Ши Найань (1296-1370 гг.), о биографии которого практически ничего не известно, собрал воедино и обработал устные народные предания XIII в. об отдельных героях повстанческого лагеря Ляншаньбо, об их судьбе и подвигах.

В традиционном Китае считалось, что проза значима не сама по себе, она представляет интерес настолько, насколько она связана с историей. Для традиционной прозы характерна постоянная апелляция к канонам, частые ссылки на них. Общественная значимость художественной литературы определялась приносимой пользой в идеологическом, воспитательном плане. Именно в данном контексте и написан роман.