Прийменник як службова частина мови

 

Прийменник як службова частина мови

Ключові поняття:

1. Прийменник. 3. Правопис.

2. Вибір. 4. Нормативність.

 

Прийменник – неповнозначна службова частина мови, що виступає разом з формою відмінка іменника, займенника, числівника для вираження залежності її від інших слів у словосполученні.

Прийменник до відмінкової форми вносить такі смислові відтінки:

· просторові (іти через площу, дивитися через вікно);

· часові (зробити через три години, зустрітися до понеділка);

· причинові (святкувати з нагоди дня народження, через відсутність директор);

· мети (заради миру, для здоров’я дітей).

 

За походженням розрізняють:

- первинні (без, в, при, з, по, із, через);

- вторинні /похідні/ (навколо, позаду, серед), що зберігають зв’язок з повнозначними словами.

 

За морфологічною будовою виділяють:

- прості (від, за, на, про);

- складні (із-за, понад, поза);

- складені (у галузі, за допомогою, незважаючи на).

 

Відіменникові прийменники – прийменники, що утворені від іменників (шляхом, край, коло, у результаті, внаслідок тощо).

Віддієслівні прийменники – це прийменники, що утворені від дієслів (включаючи, завдяки, незважаючи на).

Відприслівникові прийменники – це прийменники, що утворені від прислівників (близько, вслід, після, упродовж тощо).

Прийменник як службова частина мови відіграє важливу організуючу роль в усному і писемному діловому, професійному мовленні для вираження найрізноманітніших нюансів думки, розвитку мислення; набуває специфічного значення саме в текстах ділових паперів, надаючи їм офіційного, неемоційного забарвлення.

Необхідність позначати мовними одиницями нові відношення між предметами і явищами об’єктивної дійсності, диференціація, розширення виробничих, суспільних процесів призводять до збільшення прийменникових зворотів, які виконують різні функції.

Вибір прийменникових конструкцій зумовлений конкретним змістом тексту, лексико-граматичними зв’язками слів у професійних, ділових текстах, і тому важливо знати й пам’ятати особливості написання і вживання прийменникових форм, від чого залежатиме орфографічна грамотність, об’єктивність, правильність, доречність висловлюваної думки, логічність викладу матеріалу.

 

2. Правопис прийменників

 

1. Разом пишуться:

а) Складні прийменники, утворені сполученням одного або двох (іноді трьох) прийменників із будь-якою частиною мови: внаслідок (унаслідок), вподовж (упродовж), замість, навколо, напередодні, наприкінці, дещо;

б) Складні прийменники, утворені з двох простих прийменників: задля, заради, навпроти, окрім, поза, поміж, понад, поперед, посеред, проміж.

2. Через дефіс пишуться складні прийменники з початковими з-, із-: з-за (із-за), з-над, з-перед, з-під (із-під), з-поза, з-поміж, з-понад, з-попід, з-посеред, з-проміж.

3. Окремо пишуться прийменникові сполуки у (в) разі, під кінець, під час, що ж до.

 

3. Нормативність уживання прийменників

 

Правила перекладання українською мовою російських словосполук з прийменником по

1. Для вираження просторового значення, для вказівки на поверхню, напрямок і межі дії слід використовувати:

а) безприйменникові конструкції (идти по следам – йти слідом);

б) по (чому?) (по магазинам – по магазинах);

в) з/із/зі (чого?) (по обеим сторонам – з обох боків);

г) уздовж/вздовж (чого?) (по берегу – уздовж берега);

ґ) за (чим?) (по течению – за течією);

д) у/в (чому?) (по направлению – у напрямку).

2. Для позначення часу необхідно використовувати:

а) безприйменникові конструкції (по праздникам – святами);

б) по (чому?) (по ночам – по ночах);

в) після (чого?) (по окончании обеда – після обіду);

г) у/в (що?) (по праздникам – у свята);

ґ) на (що?) (по праздникам – на свята);

д) до (якого строку?) (отпуск по 15 марта – відпустка до 15 березня).

3. Для позначення кількості використовують прийменник по (скільки?) (по ложке – по ложці).

4. Для позначення мети використовують:

а) у/в (чому?) (по делам – у справах);

б) для (чого?) (комиссия по составлению – комісія для складання);

в) по (що?) (ходить по грибы - ходити по гриби).

5. Для позначення об’єктивних відносин необхідно використовувати:

а) за (ким, чим?) (работать по плану – працювати за планом);

б) по (кому, чому?) (ударить по мячу – ударити по м’ячу);

в) з/із/зі (чого?) (чемпион по шахматам – чемпіон зі шахів);

г) на (що?) (знать по виду – знати на вигляд);

ґ) по (що?) (по колени в воде – по коліна у воді);

д) щодо (чого?) (по способу получения – щодо способу отримання).

6. Для позначення причинових відносин використовують:

а) через (що?) (по невнимательности – через неуважність);

б) по (чому?) (по возможности – по змозі);

в) за (чим?) (по инерции – за інерцією).

 

Правила перекладання українською мовою російських словосполук з прийменником при

1. Для позначення просторової близькості вживаємо:

а) біля (кого, чого?) (при входе – біля входу);

б) коло (кого, чого?) (при мне – коло мене);

в) при (кому, чому?) (при дороге – при дорозі);

г) поруч (з ким, чим?) (жить при станции – жити поруч зі станцією);

ґ) під (чим?) (битва при Бородине – битва під Бородіном).

2. Для позначення на підлегле, підсобне, допоміжне відношення до кого-небудь, чого-небудь, а також на службу де-небудь слід використовувати прийменник при (кому, чому?) (центр при институте – центр при інституті).

3. Для позначення на наявність чого-небудь у кого-небудь слід використовувати:

а) при (кому, чому?) (быть при деньгах – бути при грошах);

б) з/зі/із (з ким, чим?) (быть при часах – бути з годинником).

4. Коли вказують особу, яка має щось у наявності, під наглядом, у супроводі, під начальством тощо необхідно використовувати:

а) з/зі/із (з ким, чим?) (деньги были при мне – гроші були зі мною);

б) при (кому, чому?) (деньги были при мне – гроші були при мені).

5. Для позначення присутності когось слід використовувати:

а) при (кому, чому?) (при посторонних – при сторонніх);

б) у присутності (кого, чого?) (при посторонних – у присутності сторонніх).

6. Для позначення супутніх обставин, умов, за яких щось відбувається, використовують прийменники:

а) при (кому, чому?) (читать при свете – читати при світлі);

б) за (кого, чого?) (при условии – за умови);

в) інші способи (при одном воспоминании – від самої згадки);

(при производстве стекла необходим песок – для вироблення скла потрібен пісок);

(при сем прилагаю – до цього додаю).

7. Для позначення епохи, періоду, часу, протягом якого щось здійснюється, використовують прийменники:

а) за (кого, чого?) (при жизни – за життя);

б) під час (чого?) (при подписании договора – під час підписання договору).

8. У значенні „за посередництвом” використовують прийменники:

а) за (з) допомогою (чого?) (при помощи друга – за допомогою друга);

б ) у наслідок (чого?) (при столкновении – у наслідок зіткнення);

в) через (що?) (при таких обстоятельствах – через певні обставини);

г) завдяки (чому?) (при поддержке – завдяки підтримці).

9. У значенні „незважаючи на” використовують прийменники:

а) при (кому, чому?) (при всем нашем желании мы не можем – при всьому нашому бажанні ми не можемо);

б) попри (що?) (при всех моих усилиях – попри всі мої зусилля).

 

Правила перекладання українською російських словосполук з прийменником для

1. Якщо вказується на призначення предмета використовують прийменники:

а) для (кого, чого?) (вредно для здоровья – шкідливо для здоров’я);

б) на (що?) (мешок для угля – мішок на вугілля);

в) заради, задля, для, ради ( кого, чого? ); про ( що? ); щоб

(одеться для (ради) праздника – одягатися заради (ради, для) свята (про свято),

(для достижения – щоб досягти),

(только для (ради) Вас – тільки для (заради, ради) Вас);

г) інші способи (для чего, зачем – навіщо, нащо).

2. Стосовно чого-небудь, за якихось умов, якщо вказується на невідповідність стану, якості, дії, умов тощо використовують прийменники:

для (кого, чого?) (время для меня дорого – час для мене дорогий);

на (що?) (для первого раза – на перший раз),

(для нашего времени – як на свій час (для свого часу)),

(для своих лет – на свої роки, для своїх років).

 

Правила перекладання українською мовою російських словосполук з прийменником на

1.Для вказівки на простір, поверхню використовують:

а) на (що?) (положить книжку на стол – покласти книжку на стіл);

б) на (кому, чому?) (на предприятии имели место – на підприємстві були).

2. Для позначення часу, відрізку часу використовують:

а) безприйменникові конструкції (на следующий день – наступного дня);

б) на (чому?) (на будущей неделе – на тому тижні);

в) на (що?) (выполнение плана на первое октября – виконання плану на перше жовтня).

3. Для позначення кількісних відношень:

а) на (що?) (купить на две гривны – купити на дві гривні),

(умножить на два – помножити на два).

4. Після дієслів іти, скликати, вставати використовують:

на (що?), до (чого?) (идти на работу – іти на роботу).

5. Для зазначення мети, призначення чогось використовують:

а) на (кого, що?) (ведомость на выдачу зарплаты - відомість на зарплату);

б ) про (що?) (на всякий случай – про всяк випадок).

6. Для позначення різних обставин, способу та засобу дії використовують:

а) безприйменникові конструкції (плыть на пароходе – плисти пароплавом);

б) на (чому?) (служить на флоте – служити на флоті);

в) перед (чим?) (у меня на глазах – в мене перед очима);

г) на (чому?) (работать на компьютере – працювати на комп’ютері);

ґ) за (чого?) (на определенных условиях – за певних умов);

д) на (що?) (перевести на счет – переказати на рахунок).

7. Для позначення об’єктивних відношень використовують:

а) на (кому, чому?) (спасибо на добром слове – спасибі на доброму слові);

б) на (що?) (внести проект на рассмотрение – внести проект на розгляд);

в) з (чим?) (стол на трех ножках – стіл з трьома ніжками);

г) за (що?) (спасибо на добром слове – спасибі за добре слово).

 

Правила вживання в українській мові прийменників в та у

1. Прийменник у використовують для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

 

а) між приголосними, тобто, якщо попереднє слово закінчується, а наступне починається з приголосного (прийнятий у плановий ремонт);

б) на початку речення або після коми, крапки з комою, двокрапки, тире, дужки, якщо наступне слово починається з приголосного (У цеху виробляють...);

в) незалежно від закінчення попереднього слова перед наступним в, ф, а також сполученнями літер льв, св, тв, хв і подібними: (значення у формуванні), (вимірюють у хвилинах).

2. Прийменник в використовують для того, щоб уникнути збігу голосних:

а) між голосними, тобто, якщо попереднє слово закінчується, а наступне починається з голосного: (розташовано в Одесі), (наведено в оголошенні);

б) на початку речення або після коми, крапки з комою, тире, двокрапки, тире, дужки, якщо наступне слово починається з голосного (В інституті працює комісія);

в) якщо попереднє слово закінчується на голосний, а наступне починається з більшості приголосних /крім в, ф, льв, св, тв, хв і подібних/ (пропозиція надійшла в комісію).

Правила вживання в українській мові прийменників з/зі/із

1. З уживають:

а) перед голосним на початку слова незалежно від паузи та закінчення попереднього слова: (прибыл из Одессы – прибув з Одеси), (изалгебры известно – з алгебри відомо), (статья с анализом – стаття з аналізом);

б) перед словом, що починається з приголосного (крім свистячих та шиплячих), якщо попереднє слово закінчується голосним, а також на початку речення, після коми, крапки з комою, двокрапки, тире, дужки тощо: (поступила из Киева – надійшла з Києва), (излучается с поверхности – випромінюється з поверхні), (из конца в конец – з кінця в кінець),(информация поступает с компрессорных станций, с газораспределительных станций – інформація надходить з компресорних станцій, з газорозподільних станцій);

в) між приголосними відповідно до звукової доцільності та милозвучності вислову: (хлеб с маслом – хліб з маслом), (кровь из носа – кров з носа), (один из Вас – один з Вас).

2. Із уживають, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови, переважно:

а) між групами приголосних (після них або перед ними), крім випадку, коли початковими є свистячі або шиплячі: (замес из теста – заміс із тіста), (вылетел из тучи – вилетівіз хмари), (один из двух – один із двох), (деталь из железа – деталь із заліза);

б) на початку речення або після голосних перед свистячими й шиплячими приголосними, а також сполученнями приголосних, коли початковими не є свистячі або шиплячі: (из помещения – із приміщення), (изготовлено с использованием этого материала – виготовлено із цього матеріалу).

3. Зі уживають перед деякими групами приголосних, переважно, коли початковими виступають свистячі або шиплячі, незалежно від паузи та закінчення попереднього слова:

(из Львова – зі Львова), (из стекла – зі скла), (с востока – зі сходу), (со склада – зі складу), (со скоростью – зі швидкістю).

 

 

ІІ. ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

 

Цей розділ містить систему пізнавальних, пошукових, проблемних завдань, вправ, тестів, запитань, що спрямована на формування умінь і навичок вибору, добору прийменників, редагування, конструювання, складання текстів з прийменниками, допоможе уникнути неточності, неправильності, недоречності вживання прийменникових сполучень.