Порядок роботи

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 854

1) натисканням кнопки "КАНАЛИ ВИМІРУ" підключити один із зовнішніх напівмостів до схеми приладу;

2) натисканням кнопки "ПУСК" зробити початкове вимірювання при ненавантаженому об'єкті;

3) ручкою "ЧАС ІНДИКАЦІЇ" встановити час, достатній для відліку показів приладу;

4) навантажити зразок.

5) вимірювання робити короткочасним натисканням кнопки "ПУСК". Відлік показів візуальний, по цифровому табло. Початкове показання приймається за умовний нуль вимірювання.

2. ЛАБОРАТОРНІ РОБОТИ

2.1 Лабораторна робота 1. Визначення механічних

характеристик маловуглецевої сталі

Мета роботи:

1) встановити експериментально залежність між навантаженням і деформацією зразка при розтяганні аж до руйнування;

2) одержати діаграму розтягання;

3) визначити основні характеристики міцності (границя пропорційності . границя текучості , границя міцності ) і характеристики пластичності (відносне видовження , відносне звуження y і питому роботу а, витрачену на розрив зразка);

4) встановити марку сталі.

Короткі теоретичні відомості

Питання про безпечну роботу елементів машин і конструкцій вирішується, головним чином, на підставі дослідного вивчення поведінки матеріалів під навантаженням аж до їх руйнування.

Механічні випробування матеріалів різноманітні. Однак основний і найбільш розповсюджений вид випробувань - випробування на розтягання. Отримані в результаті характеристики міцності і пластичності дозволяють оцінити міцність матеріалу при статичному навантаженні і використовувати їх для розрахунку деталей машин і споруд на міцність.

За механічними властивостями матеріали розділені на дві основні групи: пластичні і крихкі. Перші мають порівняно велику пластичну (залишкову) деформацію, другі руйнуються при дуже малій залишковій деформації. Для вивчення цих властивостей матеріалів на випробувальних машинах встановлюються спеціальні прилади, що реєструють деформацію зразка , розтягувальну силу Р і викреслюють діаграму розтягання . Крива залежності між деформацією зразка Δl і силами, які її викликали, називається діаграмою розтягання (рис. 2.1.1).

На початку випробування на діаграмі розтягання викреслюється невелика криволінійна ділянка в зв'язку з ліквідацією зазорів між контактуючими деталями випробувальної машини і через обтиснення головок зразка в захватах машини. При обробці експериментальних даних ця ділянка не розглядається. При подальшому збільшенні навантаження спостерігається прямолінійна похила ділянка ОА. На ділянці ОА існує лінійна залежність між видовженням зразка і розтягувальною силою Р , тобто матеріал зразка розтягується за законом Гука.

Максимальне напруження, при якому ще зберігається пропорційна залежність між деформаціями і навантаженнями (точка А діаграми), називається границею пропорційності

, (2.1.1)

де – зусилля, що відповідає точці А діаграми (див. рис. 2.1.1);

– початкова площа поперечного перерізу зразка.

При переході за точку А справедливість закону Гука порушується: видовження відбувається інтенсивніше росту сили Р. Пряма ОА переходить у криву АВ. У точці В крива переходить у горизонтальну чи майже горизонтальну пряму ВС, що вказує на збільшення довжини при постійному чи при дуже незначному зростанні сили. Матеріал "тече" (зона текучості).

Напруження, при якому спостерігається текучість матеріалу, називається границею текучості.

, (2.1.2)

де – ордината точки В діаграми.

При навантаженні, що відповідає , помітно росте пластична деформація (відбуваються зсуви по всьому об’ємі зразка і на полірованій поверхні з'являються лінії Чернова - Людерса, які становлять кут α ≈ 45° з напрямком осі зразка).

На ділянці СD діаграми (зона зміцнення) зразок одержує значні залишкові видовження. Якщо провести розвантаження зразка в цей момент часу, а потім знову навантажити, то механічні властивості зразка будуть відрізнятися від його початкових властивостей. Лінія розвантаження МN і повторного навантаження NМ викреслюється паралельно відрізку ОА. Після розвантаження в зразку зберігається залишкова деформація , а пружна частина повної деформації зникає. Звідси випливає важливий висновок - пружні деформації виникають у зразку і за границею пропорційності, причому тут вони як і раніше діють за законом Гука.

Підвищення границі пропорційності і зменшення пластичності внаслідок попередньої деформації зразка за границю текучості називають наклепом, дія якого на сталь аналогічна дії загартування. Позитивний ефект наклепу використовують при одержанні високоміцного дроту (холодне волочіння), попередній витяжці ланцюгів вантажопід’ємних машин і т.д.

Точка D діаграми визначає найбільше для даного випробування значення сили Р_max . До навантаження Р_max деформації розподілені рівномірно по довжині робочої частини зразка. При досягненні навантаження Р_max деформація локалізується і на зразку з'являється місцеве звуження, назване шийкою. Вся деформація зразка зосереджується надалі тільки в області шийки і зразок видовжується тільки за рахунок пластичної деформації в шийці. Площа перерізу шийки зменшується інтенсивніше росту зусилля. На діаграмі ця обставина відзначається зменшенням зусилля Р (ділянка DE).

Слід зазначити, що в області шийки має місце об'ємний напружений стан (нерівномірне всебічне розтягання). Точний закон розподілу напружень по перерізі не відомий. Тому за практичну характеристику міцності матеріалу при розтяганні приймається не напруження, що відповідає руйнуванню, а значно менше напруження, яке називається границею міцності

або тимчасовим опором матеріалу розриву:

, (2.1.3)

де Р_max – максимальне зусилля, що витримує зразок.

Характеристики пластичності

Здатність сталі деформуватися пластично без руйнування характеризується відносним залишковим видовженням

(2.1.4)

і відносним звуженням площі поперечного перерізу зразка після розриву

, (2.1.5)

де – абсолютне залишкове видовження робочої частини зразка;

F_ш – площа перерізу шийки після розриву. Механічні характеристики матеріалу при розтяганні, як показують досліди, залежать не тільки від його фізичних властивостей і умов, у яких проводиться випробування, але і від форми і розмірів зразка. Тому, щоб для того самого матеріалу незалежно від розмірів зразка одержати завжди однакові результати, необхідно при виготовленні зразків дотримуватися наступних умов:

(2.1.6)

За нормами, які діють в Україні, основними співвідношеннями для вибору зразків є:

(2.1.7)

(2.1.8)

Відношення (2.1.7) відповідає так названому десятикратному зразку круглого перерізу, у якого розрахункова довжина l₀ = 10d₀; відношення (2.1.8) - п'ятикратному (l₀ = 5d₀). Зразки з діаметром d₀ = 20мм називають нормальними, інші - пропорційними.

У даній роботі застосовується сталевий зразок циліндричної форми (рис. 2.1.2) діаметром d₀ = 10мм і довжиною робочої частини l₀ = 100мм. Випробування проводяться на універсальній випробувальній машині Р10 або Р20.

Рисунок 2.1.2