Експериментальна частина

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 502

Визначення вологоємності носія (γ-А1₂О₃)

Для того щоб на носій (γ-А1₂О₃) нанести точну кількість активного компонента, який знаходиться у водному розчині з відомою концентрацією, необхідно спочатку визначити вологоємність самого носія. Поняття вологоємності. носія визначається кількістю вологи, яка може бути увібрана носієм до моменту появи вологина його поверхні; в цьому випадку, під поверхнею розуміють геометричну поверхню, а не поверхню пор.

Для визначення вологоємкості носія необхідно зважити наважку γ-А1₂О₃ (5 г) на електронних терезах. В чашку Петрі налити дистильовану воду, занурити носій у води, витягнути і дати можливість стекти зайвій воді. Після цього зважити вологий носій на електронних терезах. В якості тари використовується пласка керамічна лодочка (5х3 см).

За різницею мас знаходять масу зволоженого носія. За отриманими даними розраховують вологоємність:

,

де W – вологоємність, см³/г; - густина води, г/см³; а₁ – маса наважки , г; а₂ - маса зволоженого , г.

Нанесення активного компоненту на носій

Для приготування розчину заданої викладачем концентрації, необхідно знайти масу наважки Cu(NO₃)₂∙3H₂O, що потрібна для приготування потрібної кількості розчину. Зручною для приготування розчину є мірна колба на 25 см³. Розраховану кількість кристалогідрату кількісно переносять до мірної колби, розчиняють в дистильованій воді, доводять до мітки. Розчин переливають в суху чисту чашку Петрі. У приготований розчин занурюють гранули носія (5 г) зважені на електронних терезах.

Суху чисту керамічну лодочку (розміром 5х3 мм) зважують на електронних терезах, переносять до неї просочений носій, і знову зважують. За різницею мас визначають кількість розчину, яку увібрав носій. Об’єм увібраного розчину віднесений до маси носія теоретично має співпадати з вологоємністю.

Просочений носій прожарюють при заданій температурі в муфельній печі.

Таблиця 2.1

Отриманий каталізатор являє собою оксидну систему CuO (Со₃О₄)/Al₂O₃.