Експериментальна частина

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 487

Установка калібрування капілярів зображена на рисунку 5.2.

Повітря подається у маностат (поз. 3) компресором (поз. 5). Витрати повітря регулюються за допомогою напірної склянки (поз. 4). При підвищенні рівня води у маностаті витрата повітря зростає (Підвищення рівня спричиняє збільшення тиску в трубці зануреній у воду, що створює додатковий опір повітрю, що проходить крізь маностат. Таким чином більше повітря проходить не через воду, а напряму до реометру), що відображається на реометрі (поз. 2) у вигляді збільшення ΔН. З реометру (поз. 2) повітря поступає до піноутворювача (поз. 1).

1- піноутворювач; 2 – реометр; 3 – маностат; 4 – напірна склянка;

5 – повітряний компресор.

Рисунок 5.2 - Принципова схема установки калібрування капілярів

До гумової грушки піноутворювача (поз. 1) наливається мильний розчин. При кількох значеннях ΔН (як мінімум 5) у значному діапазоні вимірюється секундоміром час (с) проходження мильної бульбашки через піноутворювач від його нижньої мітки до верхньої. Для кожного значення ΔН вимірювання проводяться декілька разів (5). Після цього розраховується середнє значення часу для кожного значення ΔН. Далі необхідно розрахувати витрати повітря для кожного значення ΔН за наступною формулою:

R = V∙60/τ

де R – витрати, см³/хв; V – об’єм, який пройшла бульбашка у пінному витратомірі, см³; 60 – перерахунок у хвилини; τ – час, с.

Після цього із максимальною точністю будується графічна залежність R від ΔН. Отримана залежність є калібрувальним графіком для капіляра. Вона пов’язує значення ΔН із витратами газу R на установці дослідження каталітичного окислення монооксиду вуглецю.