Miscellaneous

Дата добавления: 2015-09-15; просмотров: 581

ДРУЖИНА – озброєні загони при князеві у Київській Русі. Брали участь у війнах, управлінні князівством та особистим господарством князя. Поділялась на «старшу» і «молодшу».

ЗАКУПИ – люди, що з різних причин втрачали власне господарство і змушені були йти в кабалу до феодала за купу (грошову позичку).

ЇЗГОЇ – категорія людей,що вийшли із свого звичайного соціального стану, позбавились засобів до існування.

РЕГЕНТСТВО – в монархічній державі тимчасове правління, одноосібне чи колегіальне (регентська рада), за недієздатністю монарха (за малолітством, тривалою хворобою та ін.).

«РУСЬКА ПРАВДА» – давньоруське право, включає: окремі норми «Закону Руського», правду Ярослава Мудрого, Правду Ярославичів, Устав Володимира Мономаха та ін. Предметом правового захисту в ній є: життя, тілесна недоторканість, честь дружинної знаті.

РЯДОВИЧІ – селяни, які уклали з феодалом ряд (договір) і на його підставі працювали на феодала.

СМЕРДИ – більша частина селян, що мали приватне господарство, житло, земельні наділи, платили данину князю і були відносно вільними.

СНЕМИ – князівськи з’їзди.

ХОЛОПИ – населення, що перебувало у повній власності феодала, за правовим становищем близькі до рабів.

ЧЕЛЯДЬ – особи, що втратили своє господарство і працювали на феодала. Їх продавали, дарували, передавали у спадщину.

Література:

1. Відома і чута в усіх кінцях землі. – К., 1993. (Історичні портрети князів Володимира, Ярослава Мудрого та Володимира Мономаха).

2. Горський А.А. Ще раз про роль норманів у формуванні Київської Русі // УІЖ. – 1994. - № 1. – С. 3-9.

3. Денисенко В. Освіта і шкільництво у давній Русі-Україні // Пам’ять століть. – 2005. – № 2. – С. 15-25.

4. Залізняк Л. Давньоруська народність: імперський міф чи історична реальність? // Пам’ять століть. – 1996. - № 2. - С. 2-15.

5. Історія України в особах: Давньоруська держава. – К., 1996. – С. 5-127.

6. Історія України. Документи. Матеріали. – К., 2002. – С. 15-67.

7. Історія України. Курс лекцій. Кн.. 1. – К., 1991. – С. 35-53.

8. Історія України: нове бачення. Т. 1. – К., 1995. – С. 40-68.

9. Котляр М. Полководці давньої Русі. – К., 1996. – 150 с.

10. Котляр М.Ф. Давньоруська держава кінця ХІ – початку ХІІ століття (Від усобиць до стабілізації). // УІЖ. – 1997. - № 2. – С. 18-28.

11. Моця О., Ричка В. Київська Русь: від язичництва до християнства. – К., 1996.

12. Овсій І.О. Зовнішня політика України (від давніх часів до 1944 року). – К., 2002. – С. 6-57.

13. Полонська-Василенко Н. Історія України. – К.,1992. – Т. 1. – С. 87-144.

14. Ричка В.М. За літописним рядком. – К.,1991. – 206 с.

15. Ричка В.М. Київська Русь: проблеми, пошуки, інтерпретації // УІЖ. – 2001. - № 2. – С. 23-34.

16. Ричка В.М. Про еволюцію назви Русь в етнополітичній історії України // УІЖ. – 1991. - № 2. – С. 86-89.

17. Ричка В.М. Шлюб і подружнє життя у Київській Русі // УІЖ. – 1992. - № 1. – С. 131-142.

18. Терещенко Ю.І. Україна і європейський світ. Нарис історії від утворення старокиївської держави до кінця XVI. – К., 1996. – С. 8-130.

19. Толочко О. Коли перестала існувати „Київська Русь”? // КС. – 1992. - № 6. – С. 7-19.

20. Толочко О.П., Толочко П.П. Київська Русь. – К., 1998. – 352 с.

21. Толочко П.П. Київська Русь. – К., 1996. – С. 9-93.

22. Фарбей О.М. Джерела з історії християнства в Криму в ІУ-ІХ ст. // УІЖ. – 2000. - № 4. – С. 48-57.

23. Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. – К., 1997. – С. 14-31.

СЕМІНАР № 6

РУСЬ-УКРАЇНА В ПЕРІОД РОЗДРОБЛЕНОСТІ

І МОНГОЛО-ТАТАРСЬКОЇ НАВАЛИ”

Мета:З’ясувати чому Русь перейшла від моно- до поліцентризму і які наслідки були цього процесу. Переконатись, що феодальне дріблення було природним наслідком розвитку феодального ладу. Вияснити, які князівства першими відокремились і яку роль у цей період відіграв Київ. Проаналізувати вплив монголо-татарської навали на розвиток Галицько-Волинської Русі.

План

1. Причини феодальної роздробленості Русі.

2. Основні тенденції історичного розвитку Русі:

§ Київ і Київська земля;

§ Чернігівське і Новгород-Сіверське князівство;

§ Переяславське князівство;

§ Володимиро-Суздальське князівство і утвердження окремої державності і етнічного центру.

3. Експансія монголо-татар на давньоруські землі. Русь під владою Золотої Орди.

ІНДЗ

1. Скласти хронологічну таблицю історії Давньоруської держави.

2. Скласти таблицю персоналій «Хто є хто в Київській Русі?»

Рекомендації для підготовки відповідей та короткий їх зміст:

Перше питання доцільно розпочати з огляду історичного процесу після смерті Ярослава Мудрого, так як саме тоді намітилась зміна форми правління в Давньоруській державі: одноосібна монархія еволюціонізувала у монархію федеративну. Охарактеризувати спроби Ярославичів стабілізувати ситуацію і забезпечити єдність держави. Володимир Мономах і Мстислав Володимирович тимчасово уповільнили відцентрові тенденції, але утримати єдність руських земель не вдалося їх наступниками. Серед низки чинників, котрі зумовили феодальну роздрібленість, виділити і охарактеризувати такі: 1) великі простори держави та етнічна неоднорідність населення; 2) зростання великого феодального землеволодіння з натуральним господарством в його основі; 3) відсутність чіткого незмінного механізму спадкоємності князівської влади; 4) зміна торговельної кон’юнктури, частковий занепад Києва як торгового центру, поява поліцентрії у зовнішній торгівлі; 5) посилення експансії степових кочівників. Підкреслити позитивні і негативні фактори політичної роздрібненості Русі.

Відповідь на друге питання передбачає огляд процесу відокремлення і осібного розвитку окремих регіонів Давньоруської держави. Необхідно охарактеризувати також зміну статусу Києва і піднесення нових політичних та культурних центрів.

Готуючись до третього питання варто пам’ятати, що питання про роль монголо-татарського нашестя є складним і дискусійним. Одні з учасників дискусії (Л. Гумільов, Б. Васильєв) важають, що іга фактично не було, а був союз Русі з Ордою, а інші (Б. Рибаков, П. Толочко, М. Котляр) вказують на руйнівні наслідки золотоординського іга. Охарактеризувати терміни «монголо-татарське нашестя» – «монгольське нашестя». Розповісти про битву на р. Калці 1223 року, про облогу і падіння Києва в 1240 році і про утворення Золотої Орди. Оцінювати наслідки монгольської експансії на слов’янські землі доцільно за такими напрямами: 1) руйнація та падіння ролі міст; 2) занепад ремесла і торгівлі; 3) демографічні втрати; 4) знищення значної частини феодальної еліти. Залежність від Золотої Орди показати у трьох площинах: економічній, політичній, військовій.

Основна хронологія:

1097 р. – заснування Новгород-Сіверського князівства;

1050-ті рр. – виникнення Переяславського князівства;

1206 р.– монгольську державу очолив хан Чингісхан;

1223 р. – битва на р. Калка, що призвела до тяжкої поразки руських дружин;

1237-1238 рр. – похід орд хана Батия на північні князівства: Рязанське, Володимиро-Суздальське, Смоленське;

1239-1240 рр. – війська хана Батия захопили Переяслав і Чернігів;

1240 р. – оточено і взято Київ;

1241 р. – захоплено Галичину і Волинь. Втрачено всі три столиці – Київ, Галич, Володимир-Волинський;

1242 р. – створено державу – Золота Орда. Столиця – Сарай-Бату;

1259-1261 рр. – орди хана Бурундая вирушили на Галичину і Волинь. Зруйновано основні фортифікаційні укріплення руських князівств.

Опорні поняття та терміни:

ЗОЛОТА ОРДА – середньовічна імперія під владою монголо-татарських ханів. Заснована Батиєм в 40-х роках ХІІІ ст. В часи свого розквіту охоплювала Східний Сибір від р. Обі, більшу частину Середньої Азії та величезні території Східної Європи до р. Дністра.

КОЛЕКТИВНИЙ СЮЗЕРЕНІТЕТ – спільне управління Давньоруською державою найбільш сильними і авторитетними князями з сімейства Рюриковичів за доби удільної роздробленості.

КИЇВСЬКА ЗЕМЛЯ – адміністративно-територіальна область Давньоруської держави. В період фодальної роздробленості її територія охоплювала землі, що простягалися на Правобережжі від басейну р. Рось на півдні (за винятком області тюркомовних чорних клобуків) до правого берега р. Прип’ять на півночі, де межувала з Чернігівським і Турівським князівствами. Далі кордони вздовж Прип’яті йшли на захід до нижньої і середньої течії р. Горинь, межиріччя р. Случ та верхів’їв Південного Бугу. На сході вони охоплювали частину Лівобережжя. Київ контролював також гирло Дніпра, де розміщувався важливий торговельний порт Олешшя.

КНЯЗІВСТВО – державне утворення або територія на чолі з князем.

КНЯЗЬ – 1) у східних слов’я вождь, воєначальник племені (союзу племен), який обирався з числа родоплемінної знаті; 2) в перід раннього феодалізму – глава держави або окремого політичного об’єднання. У Київській Русі склалася така ієрархія титулу «князь»: «великий князь», який очолював значне державне об’єднання на Русі та «удільний князь», котрий мав власне володіння (уділ), що входило до складу великого князівства.

ЧЕРНІГІВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО – у вузькому розумінні – власне чернігівська князівська волость; у широкому – вся Чернігово-Сіверська земля, до складу якої входили значні території давніх племінних об’єднань – полян, сіверян, в’ятичів, радимичів, кривичів.

Література:

1. Бойко О.Д. Історія України. – К., 1999. – С. 45-61.

2. Борисенко В.Й. Курс української історії: з найдавніших часів до ХХ ст. – К., 1996. – С. 70-79.

3. Готун І., Моця О. З життя киян часів Батия // КС. – 1993. - № 5. – С. 77-80.

4. Дорошенко Д.І. Нарис історії України. – Л., 1991. – С. 59-84.

5. Історія України. Курс лекцій / кер. авт. кол. Л.Г. Мельник. – К., 1991. – С. 53-69.

6. Історія України. Нове бачення / О.І. Гуржій, Я.Д. Ісаєвич, м.Ф. Котляр. –К., 1995. – Т. 1. – С. 68-81.

7. Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів, 1990. – С. 71-85.

8. Лях Р.Д., Ізюмов В.І., Красноносов Ю.М. Історія України. – К., 1998. – С. 48-55.

9. Полонська-Василенко Н. Історія України. – К., 1992. – Т. 1. – С. 144-192.

10. Ричка В.М. Київська Русь: проблеми, пошуки, інтерпретація // УІЖ. – 2001. – № 2. – С. 23-34.

11. Слабошпицький М. З голосу нашої Кліо. – К., 1993. – С. 51-68.

12. Терещенко Ю.І. Україна і європейський світ. Нарис історії від утворення старокиївської держави до XVI ст. – К., 1996.

13. Толочко П. Київська Русь. – К., 1996. – С. 201-305.