�деальные взаимоотношения

Дата добавления: 2015-09-15; просмотров: 558

У текстовій частині студентської наукової роботи є обов’язковим посилання на використані літературні джерела. Такі посилання повинні відповідати їх порядковим номерам у списку, який складають одним із запропонованих способів:

1) в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків (найпоширеніший спосіб); 2) у хронологічному порядку; або 3) за порядком появи посилань у тексті (цей спосіб зручний для користування, у ВАК України його вважають за найдоцільніший). Список літератури має єдину наскрізну нумерацію (додаток Д).

Доцільним для студентських наукових робіт (курсових, і магістерських) є алфавітно-нумераційний порядок розташування літературних джерел. Їх записують в алфавітному порядку за прізвищами авторів (якщо в авторів однакові прізвища, тоді їхню послідовність визначають ініціали; якщо використано декілька праць одного автора, то їх записують в алфавітному порядку за першими буквами назв цих публікацій, праці одного автора з однаковими назвами розташовується за хронологією) або за назвами творів, що не записані на окремого автора.

Насамперед записують літературу, яка видана кирилицею, потім –латинкою та мовами з особливою графікою (за алфавітом назв мов – арабською, грузинською, китайською тощо). Як правило, публікації мовами з особливою графікою подають в українській транслітерації або в перекладі запису українською мовою, тоді мову видання вказують через „.– Араб., .– Яп.”.

Отже, основна вимога до укладання списку використаних джерел – це однотипне оформлення та дотримання чинного державного стандарту на бібліографічний опис документів і друкованих творів (ГОСТ 7.1-84).

Регламентація опису друкованих творів.Із 1984 р. в Україні діє державний стандарт, що відповідає Міжнародному стандартному бібліографічному опису (ISBD). Існують відмінності у бібліографічному описі книг, серійних видань (періодичних, серійних, видань, які продовжуються), окремих частин видання (статей із журналів, збірників, енциклопедій; розділу, тому тощо), інших документів (дисертацій, звітів про науково-дослідну роботу, неопублікованих перекладів, карт, державних стандартів тощо). Відносно недавно з’явилась потреба в оформленні посилань на електронні інформаційні джерела. Однак в Україні поки що не прийнято усталеної форми їх запису, тому використовуються різні стилі оформлення посилань на джерела, опубліковані в Internet.

Складові частини бібліографічного опису: інформація про автора, назва твору, вид видання, за потреби – дані про перевидання, доповнення або переклад, місце видання, дані про видавця, рік видання та обсяг публікації. Інформація про авторів. У бібліографічному описі (як іноземною, так і українською мовами) обов’язковою вимогою є запис ініціалів після прізвища автора, хоча у виданні навпаки, наприклад:

Послідовність прізвищ авторів, подана у виданні зберігається, їх записують через кому (,). Якщо робота має два або три автори, тоді можна подати лише прізвище та ініціали першого і далі додати “та ін.” Або “et al.” (у виданнях латинкою). Видання, що мають чотирьох і більше авторів або не мають індивідуальних авторів записують за назвами, після чого через косу лінію (/) записують дані про авторів, у цьому випадку ініціали розміщують перед прізвищами.

Праці, що мають понад чотири автори, вказуються перші три і додають слова “та ін.” або “et al.”. В описі не вказують дані про наукові ступені, вчені та почесні звання, посаду (проф., докт. істор. наук, акад., Prof., Dr. тощо).

Назву роботи подають так, як вказано на титульному аркуші. Часто після назви подають другу назву (відомості, які пояснюють основну назву роботи), її наводять в описі після основної назви через двокрапку (:). За потреби, після назви уточнюються відомості про видання , наприклад: „Підручник”, „Навч. посібник”, „Довідник”, „Енцикл. словник”, „Зб. статей”, „Зб. наук. праць”, „У 10 т.” тощо (слова в уточненні скорочують відповідно до норм РСТ УРСР 1743-82). Перед уточненням ставлять двокрапку (:).

Інформація про переклад записується після назви через косу лінію (/), наприклад: „Пер. з англ.”, „Пер. з нім.” або „Пер. з фр. В.Бойчука”. Якщо праця має понад три автори, то після даних про переклад через крапку з комою (;) перелічують авторів.

Дані про те, у якому місті, хто і коли видав книгу записують після інформації про автора, назву книги, перевидання чи переклад. Місце видання подають у називному відмінку. Після цього ставлять двокрапку (:). В українській мові прийнято скорочувати лише назву міста Київ (К.:), інші: Львів, Харків, Чернівці тощо записують повністю. Для іноземних публікацій допускається скорочення назв міст: англійською – Нью-Йорк (N.Y.:), російською – Москва (М.:), Санкт-Петербург (Спб.). Якщо у книзі зазначено два місця видання, то в описі їх подають через крапку з комою (;). Коли одна з двох назв міст не скорочується, тоді обидві подають повністю. Наприклад: „М.; Спб.”, „Київ; Львів” (однак К.; Львів” буде помилкою!). Якщо місце видання невідоме, тоді вказується перше зі словами „Б.м.”, тобто „без місця”, для книг латинкою – „S.l.”. Назву видавництва записують коротко, без лапок і слова „видавництво” (К.: Либідь; Львів: Укр. технології).

У назвах іноземних видавництв можуть вказуватись прізвище, ім’я та ініціали видавця. В описі подають тільки прізвище, не записують імені, ініціалів (William Hodge & Company, Limited, John Wiley & Sons, Ltd)

Якщо книгу видали спільно два видавництва, то у бібліографічному описі вказують обидва, наприклад: Львів: Літопис; Київ: Основи, К.: Основи: Техніка.

Якщо у книзі вказано три або більше видавництв, тоді записують перше зі словами „та ін.” (для книг, виданих латинкою – „etc.”). Рік видання подають після назви видавництва через кому (,) арабськими цифрами, слово рік, число та місяць не записують. Після року ставлять крапку і тире (.– ).

Обсяг видання, тобто дані про загальну кількість сторінок і аркушів записують цифрами зі словом сторінка, яке скорочують: с. – в укр. мові; р.– англ.; S. – нім.; s – фр. До загальної кількості сторінок не зараховують сторінки з випускними даними, рекламою, анотацією тощо. Наприклад: К.: Либідь, 2002. – 244 с., N.Y.: Wiley, 2000. – 350 р.

Якщо у книзі нумерація сторінок вказана арабськими або (і) римськими цифрами, то в описі подають: 252 с. або CCLІІ с.

Бібліографічний опис книги може записуватися у двох варіантах: книга записується за прізвищем автора або за назвою.

1) На автора записується книга одного-трьох авторів, наприклад:

Бочарова В.Г. Социальная микросреда как фактор формирования личности школьника: Дисс. ... докт. пед. наук: 13.00.01. – Москва , 1991 – 401 с. – Библиог. с.357-378.

Фирсов М. В. Психология социальной работы: содержание и методы психосоциальной практики: учебное пособие для студентов факультетов социальной работы / Фирсов Михаил Васильович. – Москва : Академия, 2009 – 190 с.

2) Якщо авторами книги є понад три особи, тоді її записують або за

назвою, або за прізвищем першого автора, наприклад:

Балл Г.О., Бастун М.В. та ін. Психологія праці та професійної підготовки особистості. Навчальний посібник. ─ Хмельницький, 2001. ─ 47 с.

Словник-довідник для соціальних працівників та соціальних педагогів / За ред. А.Й.Капської, І.М.Міщик, С.В.Толстоухової. ─ К.: ІДЦССМ, 2000. ─ 260 с.

3) Книга колективного авторства записується за назвою, наприклад:

Соціальна політика та менеджмент у соціальній роботі / За ред. І.Звєрєвої, Г.Лактіонової. ─ К.: Наук. світ, 2001. ─ 53 с.

4) За такими ж правилами записують багатомовні видання, наприклад:

Теорії та методи соціальної роботи // Соціальна робота. ─ У 3-х ч. ─ Ч.І. / За ред. Семигіної Т.В., Григи І.М. ─ К.: КМ „Академія”, 2004. ─ 341 с.

Бібліографічний опис наукових праць, розповсюджених