Особливості функціонування електронних грошей

Дата добавления: 2014-10-22; просмотров: 700

Активний розвиток грошово-кредитних відносин сприяв еволюціонуванню не тільки банківської системи, але й її невід’ємної частини – банківських технологій. Слід зазначити, що швидке впровадження банківських технологій протягом останніх 5-6 років дозволило і в Україні запровадити стандарти та механізми, які вже давно й успішно використовують всі промислово розвинуті країни світу. Мова йде про особистий банківський рахунок кожної фізичної особи та емітовану платіжну картку[2, с. 114].

Пластикові (платіжні) картки – це персоніфікований платіжний інструмент, що надає особі, яка користується карткою, можливість безготівкової оплати товарів і послуг, а також одержання наявних коштів у відділеннях (філіях) банків і банківських автоматах.

Пластикова картка являє собою пластину стандартних розмірів, виготовлену зі спеціальної, стійкої до будь-яких пошкоджень пластмаси. Основна функція пластикової картки – забезпечення ідентифікації особи, що її використовує як суб’єкта платіжної системи. Крім цього на картці може бути присутня фотокартка власника і його підпис. Алфавітно-цифрові дані – ім’я, номер рахунку і інші – можуть бути ембоссовані, тобто нанесені рельєфним шрифтом.

Ідея кредитної картки була висунута в книзі Едуарда Беламі «Дивлячись назад» в 1880 р. Проте реально перша кредитна картка була випущена лише в 1914 р. відомою фірмою Mobil Oil. Випущені даною компанією картки використовувалися при оплаті торгових операцій по нафтопродуктах. Також у цьому році крупні американські магазини почали видавати своїм постійним, заслуговуючи на довіру клієнтам кредитні картки. Перші картки були картонними, дані на них були або написані, або видавлені. В 1928 р. компанією Бостона Farrington Manufacturing були випущені перші металеві пластинки, на яких видавлювалася адреса і які видавалися кредитоспроможним клієнтам. Продавець вкладав таку пластинку в спеціальну машинку, звану імпринтером, і букви, видавлені на ній, від друковувалися на торговому чеку. Подальше просування кредитної картки відбулось в галузі «громадського харчування» – в 1950 р. з’явилась ресторанна картка Diners Club, яку почали приймати більшість ресторанів Нью-Йорка. Успіх цих карток був настільки великим, що і решта американських банків почала випуск кредитних карток, які вже обслуговувались в магазинах, ресторанах.

На теперішній час в Україні діє національна система масових електронних платежів (НСМЕП) – це внутрішня багато емітована платіжна система, в якій розрахунки за товари та послуги, одержання готівки та інші операції здійснюються за допомогою банківських платіжних карток за технологією, що розроблена Національним банком України. До складу НСМЕП входять: платіжна організація; члени платіжної системи; учасники платіжної системи. Загальне управління системою здійснює Рада Платіжної організації, яка вирішує питання про прийняття або виключення до НСМЕП нових членів; виконує арбітражні функції; установлює ліміти для кожного платіжного інструмента; встановлює загальносистемні комісійні; приймає стратегічні рішення щодо подальшого розвитку НСМЕП тощо. Членами даної системи можуть бути банки, які одержали ліцензію НБУ на здійснення емісії (еквайрінгу) платіжних карток та уклали договір з Платіжною організацією про вступ до НСМЕП. Учасниками НСМЕП є юридичні або фізичні особи – суб'єкти відносин, що виникають при здійсненні розрахункових операцій за допомогою платіжних карток, банки-члени НСМЕП. Функції Розрахункового банку НСМЕП виконує НБУ.

Основні напрямки використання пластикових карток в Україні:

Насамперед, підприємства можуть здійснювати розрахунки по картках міжміських платіжних систем – Visa International Service Association; EUROPAY International, і в меншому ступені DINERS CLUB; JCB; AMERICAN EXPRESS.

Другий напрямок – це зарплатні проекти на базі міжнародних кас. Деякі комерційні банки – члени міжнародних систем вживають активних заходів для залучення більш широких слоїв населення до системи розрахунків банківськими картками.

Третій напрямок характеризується тим, що в Україні функціонує кілька локальних банківських проектів обслуговування клієнтів по картці. Серед основних недоліків таких систем – їх ізольованість і обмеженість послуг, що надаються, оскільки картки такого роду є не платіжним засобом (по них неможливо обслуговуватися в іншому банку або відділенні), а, як правило,є засобом доступу до рахунку і слугують переважно для одержання наявних грошей.

Електронні гроші – одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами і є грошовим зобов’язанням емітента. Випуск електронних грошей в Україні мають право здійснювати лише банки (далі – емітенти). Банки мають право здійснювати випуск електронних грошей, виражених лише в гривнях. Емітент зобов’язаний забезпечити, щоб сума випущених ним електронних грошей не перевищувала суми отриманих ним від користувачів та агентів (крім агента з поповнення) готівкових або безготівкових коштів та суми отриманих агентом з поповнення готівкових коштів, які мають бути перераховані емітенту [1, с. 142].

Також емітент зобов’язаний визначати суму електронних грошей на електронному пристрої, що перебуває в розпорядженні користувача, з урахуванням таких вимог:

- сума електронних грошей на електронному пристрої, який не може поповнюватися, не повинна перевищувати 2000 гривень;

- сума електронних грошей на електронному пристрої, який може поповнюватися, не повинна перевищувати 8000 гривень;

- емітент зобов'язаний здійснювати погашення випущених ним електронних грошей на вимогу пред'явника, зокрема:
емітент може здійснювати погашення електронних грошей, пред’явлених користувачами – фізичними особами, готівковими коштами або шляхом переказу на банківський рахунок пред’явника;

- емітент зобов’язаний здійснювати погашення електронних грошей, пред’явлених користувачами – суб’єктами господарювання, торговцями, агентами, виключно шляхом переказу на їх банківські рахунки;

Агент – особа, яка на підставі договору, укладеного з емітентом, здійснює:

- розповсюдження електронних грошей (агент з розповсюдження);

- надання засобів поповнення електронними грошима електронних пристроїв (агент з поповнення);

- обмінні операції з електронними грошима (агент з обмінних операцій);

- приймання електронних грошей в обмін на готівкові/безготівкові кошти (агент з розрахунків);

Агентом з розповсюдження може бути виключно юридична особа, яка на підставі договору, укладеного з емітентом, розповсюджує електронні гроші, випуск яких здійснюється за правилами систем електронних грошей, узгодженими з Національним банком України. Агентом з поповнення може бути суб’єкт господарювання, який на підставі договору, укладеного з емітентом, надає користувачам засоби поповнення електронними грошима електронних пристроїв;

Агентом з обмінних операцій може бути юридична особа, яка на підставі договорів, укладених з емітентами, здійснює обмінні операції з електронними грошима, випуск яких здійснюється за правилами систем електронних грошей, узгодженими з Національним банком України.

Агентами з розрахунків можуть бути виключно банк і небанківська фінансова установа, що має ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на переказ коштів;

Оператор рухомого (мобільного) зв’язку, який є агентом емітента, відповідно до умов договору з емітентом має право укладати договори з суб’єктами господарювання про продаж цими суб’єктами господарювання користувачам скретч-карток для поповнення електронними грошима електронних пристроїв;

користувачі – фізичні особи мають право використовувати електронні гроші емітентів для розрахунків з торговцями за товари, а також переказувати електронні гроші іншим користувачам – фізичним особам;

користувачі – суб’єкти господарювання мають право використовувати електронні гроші, що отримані виключно в обмін на безготівкові кошти та лише для розрахунків з торговцями за товари в електронному вигляді, придбані на виробничі (господарські) потреби;

торговці (зареєстровані відповідно до законодавства України суб'єкти господарювання) на підставі договору, укладеного з емітентом або агентом з розрахунків, мають право приймати від користувачів як засіб платежу за товари електронні гроші, виражені в гривнях;

торговці мають право повертати електронні гроші користувачам у разі повернення ними відповідно до Закону України “Про захист прав споживачів” товарів, придбаних за електронні гроші;

емітент має право самостійно забезпечувати функціонування системи електронних грошей або укладати договори з операторами-резидентами про виконання ними операційних або інших технологічних функцій у системах електронних грошей;

емітент зобов’язаний забезпечити запровадження в системі електронних грошей організаційних, процедурних заходів та використання технічних засобів з метою виявлення, а також запобігання, перешкоджання та протидії шахрайству;

емітент зобов’язаний щокварталу до 10 числа місяця, наступного за звітним періодом, надавати Національному банку України інформацію про

діяльність, пов’язану з випуском та обігом електронних грошей.