АВТОМАТИЧНИЙ ТЕЛЕФОННИЙ ЗВ'ЯЗОК

Дата добавления: 2015-10-15; просмотров: 738

ЛАНДШАФТНА ЕКОЛОГІЯ – це науковий напрямок, що вивчає ландшафти шляхом аналізу екологічних відносин між рослинністю і середовищем, структури та функціонування природних комплексів на топологічному рівні, взаємодію складових частин природного комплексу та вплив суспільства на природну складову ландшафтів шляхом аналізу балансів речовини й енергії. Термін ввів К.Троль, щоб відобразити доцільність об'єднання двох підходів -"горизонтального", що складається у вивченні просторової взаємодії природних явищ, і "вертикального", що вивчає взаємини між явищами в рамках екосистеми. Вище частково вказані завдання, які вирішуються в рамках ландшафтознавства і біогеоценології. Синонім: Геоекологія.

ЛАНДШАФТНИЙ ПІДХІД – це сукупність прийомів у географічних і екологічних дослідженнях, які враховують диференційованість географічної оболонки на систему природних територіальних комплексів різного рангу, що мають генетичну єдність, пов'язаних сукупністю латеральних процесів: поверхневий і підземний стік, еоловий винос і привнесення речовини, біогенна міграція та ін.

ЛАНЦЮГ ХАРЧОВИЙ (ТРОФІЧНИЙ) - ряд біологічних видів або груп, пов’язаних між собою харчовими взаєминами, що створює певну послідовність у передачі речовини й енергії. У цьому ряду кожен попередній вид служить їжею наступному (наприклад, рослини - гусениці - комахоїдні птахи - хижі птахи). Більшість видів входить до складу різних ланцюгів живлення.

Л.Х. – перенесення енергії, яке відбувається шляхом поїдання одних організмів іншими. При перенесенні енергії з попередньої ланки до наступної більша її частина (80-90%) втрачається у вигляді тепла. Це обмежує кількість ланок Л.Х. зазвичай до чотирьох-п’яти. Л.Х. поділяють на: пасовищні ланцюги, які починаються з зеленої рослини, далі - травоїдні (рослиноїдні) тварини та хижаки; детритні, які починаються від мертвої органічної речовини, далі - мікроорганізми, які ними живляться, потім - детритофаги та їх хижаки. Прикладом пасовищного трофічного ланцюга може бути рослинний матеріал (наприклад, нектар квітки) – муха – павук – землерийка – сова. Прикладом детритного Л.Х.: мертва тварина – мікроорганізми, які нею живляться – детритофаги – їхні хижаки. Зникнення будь-якої ланки у Л.Х. призводить до зникнення всіх попередніх ланок, наприклад, знищення деяких видів рослин призводить до загибелі пов’язаних із ними фітофагів, далі по ланцюгу - хижаків, паразитів і редуцентів. Відносини між організмами у Л.Х. регулюють потік енергії в екосистемі.

Синонім: ланцюг живлення.

ЛАТЕРАЛЬНІ ПРОЦЕСИ [від лат. lateralis - бічний] – це процеси в природних територіальних комплексах, що йдуть в бічному або горизонтальному напрямках і здійснюють зв'язок між ними (на відміну від радіальних процесів, які організовують зв'язок усередині ПТК чи екосистеми).

ЛІМІТ ВОДОСПОЖИВАННЯ (водовідведення) – встановлений абоненту органами місцевого самоврядування граничний обсяг відпущеної (отриманої) питної води та прийнятих (для скидання) стічних вод на певний період часу.

ЛІМІТ ВОДОКОРИСТУВАННЯ (водоспоживання та водовідведення) – це гранично допустимі обсяги вилучення водних ресурсів або скидання стічних вод нормативної якості, які встановлюються водокористувачу на певний термін.

ЛІМІТИ НА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ – це система екологічних обмежень на територіях; встановлені підприємствам-природокористувачам на певний термін обсяги граничного використання (вилучення) природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів виробництва.

ЛІМІТ НА РОЗМІЩЕННЯ ВІДХОДІВ – це гранично допустима кількість відходів конкретного виду, яку дозволено розміщувати певним способом на встановлений термін в об'єктах розміщення.

ЛІМІТУЮЧІ ЧИННИКИ (лімітуючі фактори) – чинники, які обмежують будь-який прояв життєдіяльності організмів при певних умовах навколишнього середовища.

ЛІСОКОРИСТУВАННЯ - регламентована сукупність форм і методів комплексного використання лісових багатств.

ЛІТОРАЛЬ – екологічна зона: а) у морі – затоплюється під час припливу і осушується при відпливі у відповідності з добовими припливними ритмами. У високих широтах Арктики та на узберіжжі Антарктики літоралі майже позбавлені життя завдяки перетираючій дії льоду. У тропіках в нижній частині літоралі розвиваються біоценози коралових рифів. Літоралі тропічних районів у верхніх шарах збіднені життям внаслідок сильної інсоляції і перегрівання під час відпливу; б) в озері – берегова зона, що заростає водними рослинами.

ЛІТОСФЕРА – верхня тверда оболонка Землі. До складу літосфери входять земна кора і верхня мантія Землі. Товщина літосфери 5-75 км. На континентах, особливо там, де знаходяться гірські хребти, вона досягає 50-75 км, а на дні океану – 5-10 км. Верхня частина літосфери, де розповсюджена жива речовина, входить до складу біосфери. Межі життя в літосфері знаходяться на глибині 2 – 3 км, максимально до 6 км. Літосфера – джерело мінеральних ресурсів, від неї залежать землетруси, виверження вулканів, зсуви. З літосферою пов’язані життя і діяльність людей.

ЛІЦЕНЗІАТ – юридична особа або індивідуальний підприємець, які мають ліцензію на здійснення конкретного виду діяльності.

ЛІЦЕНЗІЙНІ ВИМОГИ ТА УМОВИ – це сукупність встановлених нормативними правовими актами вимог та умов, виконання яких ліцензіатом обов'язково при здійсненні ліцензованого виду діяльності.

ЛІЦЕНЗІЯ – це дозвіл (право) на здійснення ліцензованого виду діяльності при обов'язковому дотриманні ліцензійних вимог і умов, видане органом, що ліцензує, юридичній особі або індивідуальному підприємцю.

ЛІЦЕНЗІЯ НА КОМПЛЕКСНЕ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ – це документ, що встановлює вимоги, обмеження, граничні обсяги використання природних ресурсів і забруднення навколишнього природного середовища, умови природокористування для підприємств.

ЛІЦЕНЗУВАННЯ – це заходи, пов'язані з видачею ліцензій, переоформленням документів, що підтверджують наявність ліцензій, призупиненням і анулюванням ліцензій і наглядом ліцензуючих органів за дотриманням ліцензіатами відповідних ліцензійних вимог і умов при здійсненні ліцензованих видів діяльності.

ЛЮМІНІСЦЕНЦІЯ – здатність деяких організмів випромінювати світлову енергію.

М

МАГНІТНЕ ПОЛЕ ЗЕМЛІ (геомагнітне поле) – природне електромагнітне силове поле, виникнення якого обумовлене джерелами, які знаходяться на Землі та навколоземному просторі. М.п.з. створює магнітосферу та простягається на 70-80 тисяч кілометрів у напрямку до Сонця та на багато мільйонів кілометрів у протилежному напрямку. Основними характеристиками М.п.з. є спрямованість, гомогенність та напруженість. Під його впливом проходила багатовікова еволюція організмів на нашій планеті. М.п.з. – фактор, що здійснює вплив на процеси, які відбуваються на Землі та в оточуючому просторі.

МАКРОБІОТА(в ґрунті) – корені рослин, великі комахи, дощові черви, риючі хребетні та інші організми. Більшість комах перебувають у ґрунті тимчасово – у період зимування або під час утворення лялечки. М. відіграє важливу роль у перемішуванні ґрунту та в підтримці його особливої консистенції. Ґрунтові тварини механічно руйнують рослинну масу, внаслідок чого вона стає доступною для розкладання мікроорганізмами.

МАКРОЕЛЕМЕНТИ– група хімічних елементів, які надходять до складу тіл біологічних об’єктів разом з їжею із ґрунтового розчину у вигляді іонів (у рослин), або з оточуючого середовища (у тварин). До М. належать: кисень, водень, вуглець, азот, фосфор, калій, кальцій, магній, залізо, сірка, натрій, хлор. М. необхідні організмам у значній кількості. Вони входять до складу основної маси золи та сухої речовини, а також до складу практично всіх органічних і неорганічних речовин живих організмів.

МАКРОФАУНА ГРУНТУ – тварини, які постійно або тимчасово знаходяться в ґрунті (жаби, ящірки, змії, гризуни, кроти). Розвитку М. в ґрунті сприяє аерація. Представники М. беруть участь в розкладанні органічної речовини, зокрема опалих частин рослин.

МАКРОФІТИ (вищі водяні рослини) – прісноводні рослини, які утворюють низку екологічних угруповань у водоймі. М. бувають: 1) надводні (очерет); 2) підводні (рдест, елодея); 3) з плаваючими листками (ряска, водяний горіх, латаття біле).

МАКРОФЛОРА – флора, що складається з організмів, які можна побачити неозброєним оком (від мікроскопічних водоростей до судинних рослин).

МАРШРУТНИЙ ПОСТ СПОСТЕРЕЖЕНЬ ЗА ЗАБРУДНЕННЯМ АТМОСФЕРИ– місце на певному маршруті, призначене для відбору проб повітря по графіку послідовно в часі за допомогою переносної апаратури і (або) пересувної лабораторії.

МЕЖА СТІЙКОСТІ - максимум навантаження, яке витримує організм, спільнота, екосистема, ландшафт при збереженні їхньої структури та функціонування.

МЕЖЕНЬ – період, протягом якого у водоймах спостерігається низький рівень води. Межень настає в сухий або зимовий період року, коли живлення річки є найменшим. Під час М. найбільш уразливі малі річки.

МЕЖІ ТОЛЕРАНТНОСТІ [від лат. tolerantia - терпіння] - діапазон між мінімумом і максимумом значень екологічних параметрів існування організму.

МЕЗОСАПРОБИ – організми (бактерії, гриби, водорості, найпростіші, молюски, ракоподібні, комахи, риби), що мешкають у водному середовищі, помірно забрудненому органічною речовиною. М. сприяють біологічному очищенню води. Розрізняють дві групи М.: 1) α - мезосапроби– можуть існувати і розмножуватись при недостатній кількості кисню (незабарвлені джгутикові, зелені нитчасті водорості); 2) β - мезосапроби– мешкають у водоймах з достатньою насиченістю вільним киснем (губки, молюски, діатомові водорості, квіткові рослини).

МЕЗОФІТИ – рослини, що ростуть у помірно вологій місцевості (кущі; трави луків, лісів; бур’яни; листяні дерева; культурні рослини) М. відрізняються високими темпами росту та обміну речовин, значними розмірами, особливо листків. М. характеризуються накопиченням значної біомаси та високою врожайністю. М. переважають у помірних поясах, лісах тропіків і субтропіків.

МЕЛІОРАЦІЯ – сукупність організаційно- господарських, технічних, біологічних заходів, спрямованих на тривале і докорінне поліпшення природних властивостей грунтів з метою тримання стійких високих врожаїв сільськогосподарських і лісових культур. За дією на грунт і рослини М. поділяються на декілька видів: 1) агротехнічні (оптимальний обробіток грунту із застосуванням прийомів: переривчастого борознування, щілинування, лункування для затримання талих вод); 2) лісотехнічні – розведення лісів загального призначення для поліпшення водного режиму грунтів і мікроклімату, захисту їх від ерозії шляхом лісонасаджень на схилах, ярах, водорозділах, рухомих пісках; 3) хімічні – використання вапна, гіпсу, торфу, сапропелів, компосту, гною, сидератів, які поліпшують агрохімічні та агрофізичні властивості грунту; 4) гідротехнічні – поліпшення водного режиму грунту шляхом обводнення або осушення (регулювання водного режиму); 5) терасування – при нахилах рельєфу більше 300; 6) кольматаж – відкладання на поверхні і в порах грунту принесених водою наносів (використовується для підвищення низмених територій).

МЕТАБОЛІЗМ – обмін речовин; сукупність процесів біохімічних перетворень речовини та енергії в живих організмах. М. складається з двох протилежних процесів – асиміляції і дисиміляції.

МЕТАНТЕНК – великий резервуар для переробки анаеробними мікроорганізмами надлишку активного мулу, що утворюється при біологічному очищенні стічних вод.

МЕТЕОЧУТЛИВІСТЬ – залежність фізіологічного стану організму людини від погоди і окремих метеорологічних чинників (тиску, напруженості магнітного поля та інших).

МЕТОД СУЦІЛЬНОГО ОБЛІКУ – спосіб вивчення складу, структури та продуктивності екосистеми в межах одного, досить великого облікового майданчика або на всій аналізованій території.

МЕТОД УКОСІВ – спосіб вивчення продуктивності трав'янистих або напівчагарникових фітоценозів, що полягає в скошуванні травостою на пробних майданчиках (зазвичай площею 0,25 - 1 м²) з дотриманням відповідних правил біометрії.

МЕТОДИ ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ – теоретичні та практичні методи, що дозволяють проводити наукові дослідження екологічного стану довкілля. До теоретичних м.е.д. відносять: системний аналіз, прогнозування; експериментально-теоретичних –аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, опис, моделювання; експериментальних (практичних) – порівняльний аналіз, експеримент (лабораторний і польовий), моніторинг.

МІГРАЦІЯ – переміщення живих організмів у просторі, в певний період року на далекі відстані. Розрізняють М. добову, сезонну, нерестову (у риб), харчову, вертикальну, горизонтальну. М., пов’язані зі зміною умов існування або циклом розвитку тварин, бувають регулярними або нерегулярними.

МІКРОЕЛЕМЕНТИ (органогени) – хімічні елементи, які містяться в живих організмах в невеликій кількості (тисячні частки процента). До М. належать бор, кобальт, марганець, молібден, мідь, цинк. М. входять до складу різноманітних біологічних сполук (гормонів, пігментів та ін.), необхідних для нормальної життєдіяльності організму.

МІКРОФАУНА – дрібні ґрунтові тварини, розміром до 500 мікрометрів (найпростіші, нематоди, кліщі та інші).

МІКРОФЛОРА – сукупність мікроорганізмів (бактерій, мікроскопічних грибів, водоростей) у певному середовищі існування. М. різних місць існування (ґрунт, вода, повітря, харчові продукти, живий організм та ін.) характеризуються різноманітністю та специфічністю. Поділяють М. за: 1) походженням - на автохтонну (постійно присутню в даному середовищі) та алохтонну (занесену в середовище); 2) за типом живлення - на евтрофну (що розкладає органічну речовину), оліготрофну (ту, що завершує мінералізацію органічної речовини), літотрофну (що перетворює мінеральні сполуки гірських порід і гази).

МІКСОТРОФ – організм із змішаним типом харчування (за рахунок фотосинтезу та живлення готовими органічними речовинами).

МІМІКРІЯ – 1) подібність незахищеного організму із захищеним або неїстівним; 2) захисне пристосування, що виникло в процесі еволюції і сприяє виживанню видів у боротьбі за існування.

МІНЛИВІСТЬ – різноманітність ознак і властивостей особин і груп особин будь-якого ступеню спорідненості. М. властива всім живим організмам. Розрізняють М. спадкову і неспадкову, індивідуальну та групову, якісну і кількісну, спрямовану та неспрямовану. Спадкова М. обумовлена виникненням мутацій, неспадкова – факторами зовнішнього середовища. Явища спадковості та М. лежать в основі еволюції.

МІНЛИВІСТЬ ЛАНДШАФТУ – властивість формувати зміни параметрів функціонування в процесі розвитку ландшафту. Зворотне М.Л. поняття – стабільність ландшафту.

МІСТО-САД – місто, яке максимально наближує людину до природи. У такому місті житлові квартали перемежовуються із зеленими масивами (останніх не менше 50%); населення мешкає переважно в індивідуальних малоповерхових будинках; чисельність населення міста зазвичай не переважає 150 тис. чоловік. Великі міста поділені на мікрорайони зеленими насадженнями, із значним внутрішньо квартальним озелененням.

МІСЬКА ЕКОЛОГІЯ – наука про створення сприятливих умов для життя людини в місті, що досягається за рахунок озеленення, використання принципів екологічної архітектури, контролю та зменшення забруднень.

МІСЬКА ЕКОСИСТЕМА (М.е.) – урбоекосистема – територія міста і його населення (людина та інші живі організми). М.е. – це гетеротрофна антропогенна екосистема. За В. Мазінгом, у М.е. є три особливості: 1) залежність, тобто необхідність постійного надходження ресурсів та енергії, 2) нерівноважність, тобто неможливість досягнення екологічної рівноваги, 3) постійне акумулювання твердої речовини за рахунок перевищення його введення в М.е. над виведенням, що призводить до підвищення рівня поверхні міста (формування культурного шару, який в старих містах досягає декількох метрів).

За образним висловлюванням Ю. Одума, міста є «паразитами біосфери», оскільки споживають величезну кількість кисню, води та інших ресурсів, а продукують тільки вуглекислий газ і забруднення навколишнього середовища.

Можливості зменшення згубного впливу М.е. на біосферу та поліпшення умов життя людини в М.е. вивчає урбоекологія.

МІСЦЕВІСТЬ - 1) у ландшафтознавстві – таксон природного територіального комплексу, займає проміжне положення в ланці урочище – ландшафт і відповідний групі територіально-суміжних урочищ в межах однієї локальної тектонічної структури з генетично єдиним сполученням ґрунтоутворюючих порід; 2) певне місце, простір, ділянка земної поверхні.

МОДУЛЬ рідкого стоку – кількість води, що сходить з одиниці площі водозбору в одиницю часу.

МОНІТОРИНГ – система регулярних, тривалих спостережень за зміною екосистем і біосфери, а також спостереження за певними об'єктами чи явищами в просторі і в часі, що дає інформацію про стан навколишнього середовища з метою оцінки минулого, сьогодення і прогнозів на майбутнє, параметрів навколишнього середовища, які мають значення для людини (программа ЮНЕСКО, 1974 р.).

Сучасне визначення моніторингу: м.- система контролю оточуючого середовища, яка включає три основних види діяльності:

1) спостереження і контроль – систематичні спостереження за станом оточуючого середовища;

2) прогноз – визначення можливих змін природи під впливом природних і антропогенних факторів;

3) керування – заходи щодо регулювання стану оточуючого середовища.

Основними функціями моніторингу є: контроль за якістю атмосферного повітря, води, ґрунту та інших компонентів біосфери, визначення основних джерел забруднення та ін. Моніторинг розрізняють за масштабами узагальнення інформації: глобальний, національний, регіональний, локальний; за методами ведення: біологічний (за допомогою біоіндикаторів), дистанційний (авіаційний, космічний); за об'єктами спостереження: атмосферний, повітряний, водний, ґрунтовий, рослинності, тваринного світу, здоров'я населення. Інформацію збирають гідрометеорологічні та санітарно-епідеміологічні станції, заповідники (у вигляді літопису природи), відомства (у вигляді кадастрів природних ресурсів) відповідно до заздалегідь встановленого графіка в певних пунктах і в певний період часу з використанням порівняльних методів вимірювання та збору даних.

МОНІТОРИНГ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ – це система спостережень за станом атмосферного повітря, його забрудненням і за тим, які природні явища в ньому відбуваються, а також оцінка і прогноз стану атмосферного повітря, його забруднення (закон "Про охорону атмосферного повітря").

МОНІТОРИНГ ДОВКІЛЛЯ – комплексна система спостережень, оцінки і прогнозу змін стану навколишнього середовища, спрямована на забезпечення раціонального природокористування. М.д. - довгострокові спостереження за станом навколишнього природного середовища, його забрудненням та за природними явищами, які відбуваються в ньому, а також оцінка і прогноз стану навколишнього природного середовища та його забруднення.У зв’язку з просторово-часовими параметрами контролюючих процесів виділяють три класи систем моніторингу: локальний, регіональний, глобальний. У відповідності до мети контролю розрізняють три рівня моніторингу: біоекологічний (санітарний), геоекологічний (народно-господарський) та біосферний.

МОНІТОРИНГ ЗЕМЕЛЬ – система спостережень за станом земельного фонду для своєчасного виявлення змін, їх оцінки, попередження та усунення наслідків негативних процесів (Земельний кодекс України).

МОНІТОРИНГ ЛІСІВ – система спостережень, оцінки і прогнозу стану та динаміки лісового фонду, з метою державного управління в галузі використання, охорони, захисту лісового фонду та відтворення лісів і підвищення їх екологічних функцій (Лісовий кодекс).

МОНІТОРИНГ ПІДЗЕМНИХ ВОДНИХ ОБ’ЄКТІВ – система спостережень, оцінки і прогнозування змін стану підземних водних об'єктів під впливом антропогенних і природних факторів.

МОРТМАСА [від лат. Mortis – смерть і маса] - маса мертвої органічної речовини в екосистемі. У М. виділяють опад (сухостій, омертвілі органи), підстилку (рештки, що знаходяться на поверхні грунту - частини рослин, трупи тварин), торф, детрит.

МСОП (Міжнародна спілка охорони природи і природних ресурсів) – неурядова міжнародна організація, яка веде дослідження й пропаганду охорони природи та раціонального використання природних ресурсів. Створена у 1948 році за ініціативою ЮНЕСКО.

МУТАГЕН - будь-який агент або фактор, що викликає мутацію.

МУТАЦІЯ – зміна в генетичному матеріалі організму, здатна передаватися у спадок і виражена зовні у зміні фізіологічних, морфологічних та інших ознак.

МУТУАЛІЗМ –(mutuus – взаємний) - вища форма симбіозу, форма взаємних корисних відносин між видами, при якій присутність кожного з двох видів стає обов'язковим для обох, кожен з співмешканців отримує відносно рівну користь, і партнери (або один з них) не можуть існувати один без одного (наприклад, терміти і мікроорганізми їх кишечника, що перетворюють целюлозу деревини в засвоювані речовини; бульбочкові бактерії на коренях бобових рослин). Розрізняють М. облігатний (обов’язковий для одного або всіх видів-партнерів) та факультативний (необов’язковий).

М. широко поширений у природі. Він відіграв величезну роль у виникненні та еволюції більшості сучасних форм життя. Згідно із симбіотичною теорією появи еукаріотичних організмів (теорії симбіогенезу), клітини практично всіх еукаріотів є мутуалістичними спільнотами, що складаються з двох (трьох – у рослин) компонентів – цитоплазми, мітохондрій, хлоропластів.

Н

НАВАНТАЖЕННЯ АНТРОПОГЕННЕ (техногенне) – міра оцінки прямого і непрямого впливу людини і народного господарства на природу в цілому або на її окремі компоненти (ландшафти, грунти, атмосферу, біоту та ін.).

НАВАНТАЖЕННЯ РЕКРЕАЦІЙНЕ– ступінь безпосереднього впливу відпочиваючих людей (туристів, рибалок, мисливців тощо), їх транспортних засобів на об'єкти, віднесені до рекреаційних ресурсів (території, що охороняються, мальовничі місця, пам'ятки природи тощо). Н.р. виражається числом людей або людино-днів на одиницю площі або рекреаційний об'єкт і зіставляється з рекреаційною ємністю об'єкта.

НАВКОЛИШНЄ ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ - сукупність природних компонентів (атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод, ґрунтів, надр) навколишнього природного середовища, природних комплексів, ландшафтів і об'єктів, що визначають умови життєдіяльності людини, проживання тварин, рослин та інших живих організмів.

НАДІЙНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА – здатність екосистеми (ландшафту) повністю відновлюватися і саморегулюватися після зовнішнього впливу (в межах природних для систем добових, сезонних, багаторічних флуктуацій). Поняття, близьке до стійкості і гомеостазу ландшафту.

НАДЗВИЧАЙНА СИТУАЦІЯ (НС) - ситуація на певній території або акваторії, що склалася в результаті аварії, небезпечного природного явища, катастрофи, стихійного або іншого лиха, які можуть спричинити або спричинили за собою людські жертви, шкоду здоров'ю людей або навколишньому природному середовищу, значні матеріальні втрати та порушення умов життєдіяльності людей. Примітка: Розрізняють надзвичайні ситуації за характером джерела (природні, техногенні, біолого-соціальні та військові) і за масштабами (локальні, місцеві, територіальні, регіональні, федеральні і транскордонні).

НАДНОРМОВАНЕ СКИДАННЯ СТІЧНИХ ВОД - скидання стічних вод та забруднюючих речовин, що перевищує встановлені нормативи водовідведення за обсягом та складом.

НАДРА – частина земної кори, розташована нижче ґрунтового шару, а при його відсутності, нижче земної поверхні і дна водойм і водотоків, що тягнуться до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

НАНОПЛАНКТОН – організми планктону, розміри яких складають 3-5 мікрометрів.

НАНОС (абіотичний) – верхній шар ґрунтового профілю, який не є результатом процесу ґрунтоутворення і менш родючий, ніж підстилаючий його органогенний горизонт.

НАСИЧЕНІСТЬ ВИДОВА – число видів на одиницю площі (об’єму), що є основною одиницею альфа-різноманіття. Н. в. відображає ємність середовища, тому що в екстремальних умовах (пустелі, солончаки) чисельність видів знижується до мінімуму.

НАСИЧЕНІСТЬ ВОДИ КИСНЕМ – відношення фактично встановленої концентрації кисню у воді до його рівноважної концентрації в даних умовах.

"НАХЛІБНИЦТВО" – форма комменсалізму, при якій один вид споживає залишки їжі іншого (наприклад, лев і гієна).

НАЦІОНАЛЬНЕ БАГАТСТВО КРАЇНИ – сукупність матеріальних благ, якими оперує суспільство; включає засоби виробництва, предмети споживання, природні ресурси, залучені до господарського використання. Нині н.б.к. оцінюють не за економічними показниками, а за розмірністю середньої очікуваної тривалості життя населення з урахуванням коефіцієнта його захворюваності (більш об’єктивна оцінка).

НАЦІОНАЛЬНІ ПРИРОДНІ ПАРКИ – природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення та ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність та використовуються в природоохоранних, просвітницьких, наукових та культурних цілях і для регулюємого туризма. Основними завданнями Н.п. є збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об’єктів, створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах, проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін, проведення екологічної освітньої роботи. На території Н.п. встановлюється диференційований режим щодо охорони їхніх природних комплексів та об’єктів, їх відтворення та використання за функціональним зонуванням.

В даний час виділяють чотири типи національних парків:

1. Відкритого типу, де вся або майже вся територія доступна для публіки;

2. Курортного типу – навколо кліматичних або бальнеологічних курортів, де доступ публіки відкритий або частково обмежений;

3. Напівзакритого типу, де на більшу частину території відвідувачів не допускають, і вона функціонує в режимі заповідника;

4. Заповідні національні парки, майже повністю закриті для туризму і зберігаються в інтересах науки.

НЕБЕЗПЕЧНІ ВІДХОДИ - відходи, які містять шкідливі речовини, що мають небезпечні властивості (токсичність, вибухонебезпечність, пожежонебезпечність, висока реакційна здатність) або містять збудників інфекційних хвороб, або ті, що можуть становити безпосередню або потенційну небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини самостійно або при контакті з іншими речовинами.

НЕЙСТОН - різновид планктону; сукупність організмів – мешканців поверхневої плівки води на межі водного та повітряного середовища (від поверхні до 5 сантиметрового шару води). До н. відносяться види найпростіших, одноклітинні водорості, водомірки, водні клопи, личинки комарів, мальки риб.

НЕЙТРАЛІЗМ– тип біотичного зв'язку, при якому організми (або види) спільно мешкають, не впливаючи один на одного. У природі істинний нейтралізм вкрай рідко зустрічається, оскільки між усіма видами можливі непрямі взаємини.

НЕКТОН – сукупність організмів, що мешкають у пелагіалі (товщі води), здатні до активного плавання і переборювання водних течій завдяки розвиненій мускулатурі та обтічній формі тіла (ссавці, риби, великі головоногі молюски). До них належать також тварини, що розмножуються на суходолі, а живляться у воді (ластоногі, водні черепахи, пінгвіни та ін.).

НЕОБОРОТНІ ЗМІНИ ЛАНДШАФТУ– зміни в ландшафті, що ведуть до порушення екологічної рівноваги і, як наслідок, до зміни інваріанту ландшафту або його деградації.

НЕСАНКЦІОНОВАНЕ ЗВАЛИЩЕ СМІТТЯ – самовільне скидання (розміщення) або складування твердих побутових відходів, горючих матеріалів, відходів виробництва і будівництва, іншого сміття, утвореного в процесі діяльності юридичних або фізичних осіб на площі понад 50 м² та об'ємом понад 30 кубічних метрів.

НЕСПРИЯТЛИВІ ТА НЕБЕЗПЕЧНІ ПРИРОДНІ ЯВИЩА – явища в навколишньому середовищі, що представляють небезпеку для людини та для її господарської діяльності. Можуть мати причини як природнього характеру, так і бути спровокованими людиною. У свою чергу можуть викликати аварії техногенного характеру. Розрізняють такі Н.п.я.: космічні (сонячна активність, магнітні бурі, падіння метеоритів та ін), геологічні (виверження вулканів, землетруси, цунамі), геоморфологічні(зсуви, селі, лавини, обвали, просадки та ін.), кліматичні та гідрологічні (тайфуни, смерчі, шторми, абразія берегів, термоерозія, ерозія ґрунтів, зміна рівня ґрунтових вод тощо), геохімічні (забруднення навколишнього середовища, засолення ґрунтів та ін..),пожежі (лісові, степові, торф'яні), біологічні(масове розмноження шкідників сільськогосподарських, кровосисних, отруйних тварин, епідемії та ін.). Крайній ступінь прояву Н.п.я. – катастрофа екологічна.