АВТОМАТИЧНИЙ ТЕЛЕФОННИЙ ЗВ'ЯЗОК

Дата добавления: 2015-10-15; просмотров: 626

ПОВІТРЯ – важливий екологічний ресурс. З повітря рослини використовують диоксид карбону для фотосинтезу, переважна більшість організмів – кисень для дихання, біологічні азотфіксатори – азот.

Жодна зі складових повітря не знаходиться у дефіциті і не є лімітуючим фактором. Повітря є середовищем, у якому проводять значну частину життя птахи, комахи та деякі види ссавців (кажани).

У сучасній біосфері повітря є переносником цілого ряду забруднюючих речовин, що потрапляють у нього у результаті промислового, транспортного, сільськогосподарського та побутового забруднення. Під впливом господарської діяльності людини у повітрі збільшується концентрація діоксину вуглецю, що призводить до парникового ефекту; забруднення повітря оксидами азоту та сірки є причиною кислотних дощів.

ПОВЕРХНЕВІ СТІЧНІ ВОДИ (дощові, талі, поливні) - води, що надходять у водний об'єкт із забрудненої забудованої території по самостійній мережі дощової каналізації у результаті випадання атмосферних опадів, зрошенні поля та миття території.

ПОВЕРХНЕВА ВОДОЙМА - поверхневий водний об'єкт, що представляє собою зосередження вод з уповільненим водообміном в природних або штучних западинах (Водний кодекс України).

ПОВЕРХНЕВИЙ СТІК - процес переміщення вод атмосферного походження по земній поверхні під дією сили тяжіння; складова частини кругообігу води на Землі. Величина П.с. залежить від кількості опадів і лісистості місцевості: на безлісній площі П.с. становить 65% річної суми опадів і часто викликає водну ерозію грунтів; при лісистості 100% П.с. складає тільки 5%.

ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ - діяльність, в процесі якої утворюються відходи; діяльність зі збирання, використання, знешкодження, транспортування, розміщення відходів.

ПОКАЗНИК ВИДОВОГО РІЗНОМАНІТТЯ – Див. Індекс видового різноманіття.

ПОКАЗНИК ДЕГРАДАЦІЇ ГРУНТІВ - величина, яка характеризує ступінь несприятливих змін властивостей грунту під впливом зовнішніх (наприклад, антропогенних) факторів, що призводять до зниження родючості або погіршення якості рослинної продукції.

ПОКАЗНИКИ ШКІДЛИВОСТІ ЗАБРУДНЕННЯ ВОДИ - показники, що відображають токсичну дію забруднюючої речовини на людину (санітарно-токсикологічний П.ш.), погіршення органолептичних властивостей води (органолептичний П.ш.) та порушення процесів самоочищення водойми (санітарний П.ш.). ГДК забруднюючої речовини в цілому для води встановлюють за лімітуючим П.ш.з.в.

ПОКАЗНИКИ ШКІДЛИВОСТІ ЗАБРУДНЕННЯ ГРУНТУ - показники, що відображають ймовірність міграції забруднюючих речовин із грунту в атмосферне повітря (міграційно-повітряний П.ш.), у воду (міграційно-водний П.ш.), рослини (транслокаційний П.ш.), а також ступінь впливу на грунтові мікроорганізми (санітарний П.ш.). У процесі спеціальних експериментів визначають лімітуючий показник шкідливості; відповідна йому найменша масова частка забруднюючої речовини приймається як ГДК в цілому для грунту.

ПОЛЕЗАХИСНІ ЛІСОВІ СМУГИ - лінійні лісові насадження, створені на рівнинних територіях (на зрошуваних та незрошуваних землях) для захисту орних земель та с.-г. рослин від несприятливих природних факторів; одна з груп захисних лісових насаджень. Вони відіграють важливу природоохоронну роль. П.л.с. знижують швидкість вітру, рівномірно затримують на полях сніг, зменшують поверхневий стік, підвищують вологість грунту, зменшують випаровування вологи, перешкоджають вивітрюванню грунтового покриву, оптимізують мікроклімат та гідрологічний режим території, захищають посіви с.-г. культур від вимерзання, посухи, суховіїв, пилових буревіїв та підвищують їх врожайність. П.л.с. закладають з однієї головної породи (чисті П.л.с.) або з декількох порід (мішані П.л.с.), що є найстійкішими для певної місцевості. Для України рекомендують створювати смуги з таких порід: тополя біла, канадська та пірамідальна, дуб червоний, модрина сибірська, береза повисла, робінія псевдоакація та інші. Створюють П.л.с. посадкою сіянців, садженців, черенків та посівом насіння; здебільшого вони 3-4-, інколи 1-2- або 5-рядні з відстанню між рядами 2,5-4 метрів, між окремими рослинами у ряду - 1-3метри. П.л.с. розташовані впоперек дії найнебезпечніших вітрів – поздовжні, або основні П.л.с., паралельно до них - поперечні П.л.с. Поперечні та поздовжні П.л.с. на стику між собою не з’єднують, залишаючи 20-30 метрів для с.-г. машин.

ПОЛІГОН ІЗ ЗНЕШКОДЖЕННЯ ТА ЗАХОРОНЕННЯ ПРОМИСЛОВИХ І ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ - споруди для розміщення промислових та побутових відходів, облаштовані та експлуатовані відповідно до проектів.

ПОЛЯ ФІЛЬТРАЦІЇ - території, визначені для біологічної очистки стічних вод від забруднення, які не використовуються в інших цілях.

ПОПУЛЯЦІЯ - група особин одного виду, що населяє певну територію та характеризується спільністю морфо-біологічного типу, специфічністю генофонду та системою стійких функціональних взаємозв’язків (Шилов, 1988). П.- це перша надорганізмена біологічна макросистема, яка характеризується мінливістю, що впливає на структурно-функціональну організацію, продуктивність, біорізноманіття, стійкість системи. Вид включає декілька популяцій. Ізоляція між ними не є абсолютною: між популяціями відбувається обмін особинами завдяки міграціям. Ступінь ізольованості популяцій залежить від здатності їх до розселення, від наявності географічних кордонів у межах ареалу виду, від характеру місць помешкання. У природі межі та розміри популяцій визначаються не тільки особливостями території, що заселяється, але й властивостями самої популяції (ступенем її генетичної та екологічної єдності). Популяції зазвичай фунціонують і розвиваються в одному або декількох біоценозах. Поділ виду на численні дрібні територіальні угруповання є процесом пристосування до різноманітних місцевих умов, що збільшує генетичну різноманітність виду , збагачуючи його генофонд. Інформативною є ландшафтно-біотопічна класифікація популяцій (М.Наумов), за якою виділяють популяції елементарні, екологічні, географічні.

ПОПУЛЯЦІЯ ГЕОГРАФІЧНА – сукупність особин одного виду, що населяють територію з однорідними умовами існування та мають загальний морфотип, єдиний ритм життєвих явищ і динаміки населення. П.г. відносно ізольовані, розрізняються розмірами особин, плодючістю, екологічними, фізіологічними, поведінковими та іншими особливостями (наприклад, популяції степової і тундрової вузькочерепної полівки). Під впливом факторів середовища П.г. може набувати стійких особливостей, що виділяють її із сусідніх – так формується географічна раса або підвид.

ПОПУЛЯЦІЯ ЕКОЛОГІЧНА – населення одного типу помешкання (біотопу), що характеризується загальним ритмом біологічних типів і характером способу життя. П.е. – сукупність елементарних популяцій.

ПОПУЛЯЦІЯ ЕЛЕМЕНТАРНА (локальна) – сукупність особин, що займає невелику ділянку однорідної площі. Кількість елементарних популяцій, на які розпадається вид, залежить від різноманітності умов у біогеоценозі: чим різноманітнішими є умови, тим більше елементарних популяцій і навпаки. Міграція особин елементарних популяцій стирає межі між ними.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ МЕТОД вивчення ландшафтів - зіставлення і виявлення подібних і відмінних властивостей, станів, процесів двох або більше ландшафтів, як поряд розташованих, існуючих в той самий час, так і віддалених у просторі і в часі. П.М. використовується як базовий при розробці класифікацій, районуванні, генералізації, оцінці, прогнозуванні. Один з варіантів П.М. - Метод аналогів, тобто знаходження територій з подібними в тому чи іншому відношенні властивостями, станами, процесами.

ПОРІГ ШКІДЛИВОЇ ДІЇ РЕЧОВИНИ - мінімальна концентрація шкідливої (забруднюючої) речовини в навколишньому середовищі, при дії якої в організмі виникають зміни, що виходять за межі фізіологічних пристосувальних реакцій, або прихована (тимчасово компенсована) патологія.

ПОРІГ ШКІДЛИВОСТІ ЕКОНОМІЧНИЙ - щільність популяції шкідливого організму, при якій економічно вигідно застосовувати даний пестицид (витрати по застосуванню окупаються прибутком від збереженого врожаю).

ПОРОГОВА ВЕЛИЧИНА - параметр стану екосистеми - граничне значення параметра стану екосистеми, при якому починаються істотні оборотні зміни екосистеми, що не виходять за межі її області стійкості.

ПОТІК ЕНЕРГІЇ – перехід енергії у вигляді хімічних зв’язків органічних сполук (їжі) по ланцюгам живлення від одного трофічного рівня до іншого (більш високого). Рослинами використовується лише частина сонячної енергії, що надходить в екосистему. Решта – розсіюється і переходить у теплову, що витрачається на нагрівання середовища екосистеми. Невелика частина сонячної енергії, поглинута рослиною, витрачається на формування біомаси. Далі, переходячи на наступні трофічні рівні, разом із їжею у вигляді хімічних зв’язків, енергія також розсіюється і зменшується в кількості аж до повного розсіювання у середовищі.

ПОТЕНЦІАЛ ПРИРОДНОРЕСУРСНИЙ - теоретична кількість, природних ресурсів, які без шкоди для природи і людства можуть бути використані в господарських цілях.

ПОШИРЕНІСТЬ ВИДУ – кількісний показник, що використовується у екологічних дослідженнях для обліку ступеню присутності і поширення виду (або декількох видів).

Для визначення поширеності виду використовується метод підрахунку на пробних вибіркових ділянках. Якщо досліджуваний вид зустрічається більше ніж на 50% площі, його поширеність є високою, якщо менше за 25% - він є випадковим.

ПРАВИЛО ДАРЛІНГТОНА - зменшення площі острова у десять разів скорочує чисельність видів, що живуть на ньому, вдвічі. Островом у данному випадку вважається природна екосистема, оточена техносферою.

ПРАВИЛО 10% - перехід енергії з одного трофічного рівня на інший складає всього близько 10% від енергії, що споживається з їжею. Тому трофічні ланцюги не бувають довгими та складаються переважно з 4-5 ланок. Проходячи через них, практично вся енергія розсіюється. Тому необхідний постійний приток енергії для існування екосистеми.

ПРАВИЛО ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ – кожний вид організмів пристосований до певних умов середовища особливим чином, отже, не існує двох близьких видів, подібних за своїми адаптаціями. Наприклад, крот (ряд Комахоїдні) та сліпак (ряд Гризуни) , ведучи підземний спосіб життя, володіють різними способами риття грунту: крот риє грунт передніми кінцівками, а сліпак – різцями.

ПРАВИЛО ІНТЕГРАЛЬНОГО РЕСУРСУ – галузі народного господарства, що конкурують у сфері використання конкретних природних систем, неминуче наносять шкоду один одному тим сильніше, чим сильніше вони спільно змінюють екологічний компонент, що експлуатується, або всю екосистему в цілому. Наприклад, у водному господарстві гідроенергетика, транспорт, комунальне господарство, зрошуване землеробство, рибна промисловість спільно експлуатують водний ресурс, при цьому у найменшому виграші опиняється рибна промисловість.

ПРАВИЛО ЛІМІТУЮЧИХ ФАКТОРІВ – фактор, що знаходиться у надлишку або нестачі (поблизу критичних точок), негативно впливає на організми та обмежує можливість проявлення дії інших факторів, у тому числі тих, що знаходяться в оптимумі. Правило сформульовано у 1840 р. німецьким агрохіміком Ю. Лібіхом. Лімітуючі фактори середовища визначають географічний ареал виду (наприклад, місце поширення інжиру визначене наявністю в межах місцевості бластофагів – ос, здатних запилювати ці рослини, оскільки тільки вони забезпечують нормальне зав’язування плодів). У різні періоди онтогенезу в якості лімітуючих здатні виступати різні фактори середовища.

ПРАВИЛО ВЗАЄМОДІЇ ФАКТОРІВ– ті ж самі фактори середовища можуть посилювати або послаблювати силу дії інших екологічних факторів.

ПРАВО ПРИРОДООХОРОННЕ - розділ міжнародного права і правової охорони природи держави, який розробляє юридичні основи збереження природних ресурсів і середовища життя.

ПРИЗЕМНА КОНЦЕНТРАЦІЯ ДОМІШОК В АТМОСФЕРІ - концентрація домішок в атмосфері, виміряна на висоті 1,5-2,5 м від поверхні землі.

ПРИМІСЬКА ЗЕЛЕНА ЗОНА - території навколо міст і промислових селищ, у тому числі лісопаркові захисні пояси, які виконують середовищезахисну (середовищеутворюючу, екологічну), санітарно-гігієнічну та рекреаційну функції.

ПРИНЦИП ”ЗАБРУДНЮЮЧИЙ СПЛАЧУЄ” – сучасний принцип економічного відшкодування збитків суспільству джерелами забруднення за рахунок володарів цих джерел (винуватців забруднення). Принцип діє лише за адекватності платні нанесеним збиткам і вкладанні одержаних коштів у ліквідацію саме тих порушень, спричинених винуватцем забруднення. Наприклад, якщо викиди підприємства знижують врожай навколишніх полів і гублять оточуючі ліси, то сплачуванню підлягає різниця вартості потенційного врожаю або продуктивності лісу та фактично одержаного, причому відновленню підлягають ліси та грунти місцевості. Більш раціональним шляхом є дозвіл володарям підприємств, які досягли кращих (наднормативних) показників з очищення викидів та утилізації відходів продавати ”надлишки” дозволеного їм забруднення (різницю між нормативом і фактичним рівнем забруднення) іншим підприємствам, які таких успіхів не мають. У результаті підприємства, що спричинюють високий рівень забруднення довкілля, опиняються у гірших економічних умовах внаслідок сплати великих штрафів екологічній поліції та придбання квоти дозволеного забруднення (хоч і продовжують працювати), що змушує їх прагнути до впровадження більш прогресивних технологій виробництва. Поступово роблячи жорсткішими нормативи, можна добитися суттєвого скорочення забруднень. Значення нормативів залежать від складу та інтенсивності техногенних викидів.

ПРИНЦИП КОНКУРЕНТНОГО ВИКЛЮЧЕННЯ ГАУЗЕ (правило Гаузе) – два види не можуть стійко існувати разом в обмеженому просторі, якщо ріст чисельності обох обмежений одним життєво важливим ресурсом, кількість та/або доступність якого лімітовані. Два види не можуть співіснувати, якщо вони займають одну екологічну нішу. Приклади: несумісність в одній водоймі широкопалого та вузькопалого раків; сірий пацюк витісняє чорного (у лісових та степових регіонах); рудий тарган-прусак витісняє чорного у житлових приміщеннях.

ПРИНЦИП ЛЕ ШАТЕЛЬЄ-БРАУНА - запропонований А. Ле Шательє (1884) і термодинамічно обгрунтований К. Брауном (1887) принцип, згідно з яким зовнішній вплив, що виводить систему з рівноваги, стимулює в ній процеси, які прагнуть послабити результати цього впливу. Чим більшим є відхилення системи від стану екологічної рівноваги, тим більшим мають бути енергетичні витрати людства на послаблення протидії природних систем цьому впливу. Можливість застосування П.Л. до незамкнутих систем, якими є екосистеми і біосфера в цілому, дискусійна. Проте показано, що П.Л. у біосфері виконується, зокрема при аналізі карбонатної системи.

ПРИНЦИПИ ВИДОВОГО ЗБІДНЕННЯ – основні закономірності, що автоматично здійснюються внаслідок порушення видової різноманітності екосистем. До них належать:

1. Принцип консорційної цілісності – зникнення виду (великих організмів), що утворює консорцію, призводить до зникнення численних консорбентів.

2. Принцип біотичного заміщення - поява в екосистемі нового виду призводить до обмеження можливостей менш конкурентоздатних видів, що спричинює їх зникнення. При цьому змінюється вся спільнота (порушується біологічна рівновага).

3. Принцип зміни трофічних ланцюгів – порушений трофічний ланцюг заміщується ланцюгом видів - еколого-енергетичних аналогів.

4. Принцип невизначеності господарського значення зміни видів – при заміщенні трофічних ланцюгів нові види, що проникли в екосистему, можуть бути як бажаними, так і шкідливими у господарському та медичному відношенні.

ПРИНЦИПИ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ – сучасні принципи раціонального користування водними ресурсами, основними складовими яких є:

1) сувора економія витрат води (замкнені цикли водокористування);

2) ефективне очищення стічних вод;

3) санітарна охорона від забруднення поверхневих і підземних вод;

4) заміна на підприємствах існуючих водоємких технологій на прогресивні мало водоємкі;

5) вдосконалення технології проведення іригаційних робіт;

6) ефективне очищення та використання для зрошення стічних вод;

7) заміна старої водогінної системи водопостачання (близько 45% води губиться на шляху від виробника до споживача за рахунок застарілої зношеної водогінної системи);

8) встановлення у водокористувачів лічильників води;

9) встановлення реальної плати за воду.

В Японії, наприклад, стічні води після біологічного очищення та додаткової обробки використовуються на металургійних, нафтопереробних, скло виробляючих заводах, паперових фабриках.

ПРИРОДА - матеріально-енергетичний та інформаційний продукт Всесвіту.

ПРИРОДА ”ПЕРША” – природні екосистеми Землі, природне середовище.

ПРИРОДА ”ДРУГА” – перетворені людиною екосистеми: поля, сади, не здатні до самопідтримання протягом тривалого часу.

ПРИРОДА ”ТРЕТЯ” (археприродне середовище) – штучно створені системи оточуючого людину середовища: урбокомплекси, внутрішньоквартирне середовище тощо, які не здатні самопідтримуватися навіть у відносно короткі проміжки часу.

ПРИРОДНА ЗАХИЩЕНІСТЬ ПІДЗЕМНИХ ВОД – сукупність гідрогеологічних умов (глибина залягання підземних вод, літологія зони аерації, наявність водотривких перекриттів тощо), що забезпечує запобігання проникнення забруднюючих речовин у водоносні горизонти.

ПРИРОДНИЙ ДОБІР – процес виживання і відтворення найбільш пристосованих до мінливих умов навколишнього середовища організмів і вимирання в ході еволюції непристосованих. Є основним рушійним фактором розвитку живої природи, супроводжується виникненням нових видів. Відомі три основні форми природного добору:

1 – дизруптивний (зменшується кількість особин із середніми і проміжними ознаками);

2 – рушійний (ознаки особин змінюються разом із змінами умов середовища);

3 – стабілізуючий (при незмінності умов середовища закріплюється середнє значення ознаки).

ПРИРОДНИЙ ПРИРІСТ – різниця між загальними коефіцієнтами народжуваності та смертності. Може бути виражений у відсотках.

ПРИРОДНИЙ ФОН ВИПРОМІНЮВАННЯ – сумарний потік іонізуючого випромінювання з Космосу і випромінюваний природними радіоактивними елементами в навколишньому середовищі.

ПРИРОДНИЙ КОМПЛЕКС [від лат. complexus - зв'язок, поєднання] - сукупність природних предметів, явищ чи властивостей, що утворюють одне ціле. П.К. - історичний попередник поняття природна система. Термін застосовується для позначення: 1) будь-яких взаємопов'язаних явищ природи, 2) закономірних просторових сполучень (мозаїк) грунтів, рослинності, ландшафтів (напр., солончакові комплекси тощо). П.К. більш широке поняття, ніж напр., ландшафт або ПТК, оскільки не містить вказівок ні на географічність, ні на територіальність, ні на повноту охоплення компонентів.

ПРИРОДНИЙ ПАРК - природоохоронні рекреаційні установи, що знаходяться у веденні суб'єктів України, території (акваторії) яких включають в себе природні комплекси та об'єкти, що мають значну екологічну та естетичну цінність. П.п. призначені для використання в природоохоронних, просвітницьких і рекреаційних цілях.

ПРИРОДНИЙ ТЕРІТОРІАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС (ПТК) - тип природного комплексу; просторово-часова система географічних компонентів, взаємообумовлених у своєму розміщенні, які розвиваються як єдине ціле. ПТК характеризується пов'язаністю з деякою територією і позначає клас природних геосистем локальної та регіональної розмірності.Часто ПТК вживається як родове поняття для позначення геосистем від фації (ландшафту елементарного) до ландшафту.

ПРИРОДНИЙ ФОН - фізичні, хімічні та інші показники, що характеризують незмінене людиною природне середовище, яке відображає рівень постійних (у межах природних багаторічних відхилень) параметрів того чи іншого природного фактора і дозволяє давати кількісну оцінку ефектів впливу людини на навколишнє середовище і окремі її компоненти.

ПРИРОДНИЙ ЗАПОВІДНИК – природоохоронна науково-дослідна установа загальнодержавного значення, що створюється з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки. Основними завданнями П.з. є збереження природних комплексів та об’єктів на їхніх територіях, проведення наукових досліджень і спостережень за станом навколишнього природного середовища, розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій.

ПРИРОДНИЙ ЛАНДШАФТ - природний комплекс, територіально обмежений природними кордонами, в межах яких природні компоненти знаходяться в природній взаємодії один з одним.

ПРИРОДНІ РЕСУРСИ – елементи природи, які споживаються суспільством, залучаються у виробництво та є його сировинною й енергетичною базою.

Класифікація п.р.:

- за джерелом і місцезнаходженням: водні, повітряні, грунтові, рослинні, тваринні, мінеральні;

- за швидкістю вичерпання: вичерпні, невичерпні;

- за можливістю самовідновлення та культивування: відновлювані(біологічні ресурси атмосфери, поверхневих вод) та невідновлювані (корисні копалини; види організмів, що вимерли);

- за швидкістю економічного відновлення за рахунок пошуку нових джерел або нових технологій: відтворювані та невідтворювані;

- за можливістю заміни одних ресурсів іншими:замінні (метал – пластмасою) та незамінні (атмосферний кисень)).

ПРИРОДНІ УМОВИ – елементи природи, які впливають на життєдіяльність людей, але не залучаються у матеріальне виробництво.

ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТЕРИТОРІЇ - сукупність природних ресурсів, об'єктів, середовищеутворюючих факторів і умов (включаючи кліматичні, геологічні, гідрологічні та інші умови), які можуть бути використані в процесі господарської або іншої діяльності.

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ – різновид господарської діяльності; сукупність всіх форм використання природного, ресурсного потенціалу і заходів з його збереження. Види п. : гірничо-видобувна діяльність, будівництво, землеробство, тваринництво, переробна промисловість, рекреаційна діяльність, заповідна справа.

ПРИРОДОКОРИСТУВАЧ - підприємство, організація, а також громадянин України, іноземна юридична особа та громадянин, особа без громадянства, які здійснюють будь-які види діяльності на території України, пов'язані з природокористуванням.

ПРИРОДООХОРОННІ ВИМОГИ - умови, обмеження або їх сукупність, що пред'являються до господарської діяльності з метою запобігання і (або) зниження її негативного впливу на навколишнє природне середовище та забезпечення екологічної безпеки.

ПРИРОДООХОРОННІ НОРМАТИВИ навколишнього природного середовища - встановлені нормативи якості навколишнього природного середовища та нормативи допустимого впливу на неї, при яких забезпечується якість навколишнього природного середовища, необхідна для життєдіяльності людини, існування тварин, рослин та інших живих організмів.

ПРИСТОСУВАННЯ - морфофізіологічні зміни організмів и угруповань, а у тварин і зміни поведінки, відповідно до змін умов існування.

ПРОГНОЗУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНЕ - передбачення можливої реакції природних систем як наслідок впливу природних процесів, так і людської діяльності.

ПРОГРАМА БІОЛОГІЧНА МІЖНАРОДНА (МБП)– науково-дослідна програма ЮНЕСКО, присвячена вивченню головним чином основних біомів планети.

ПРОГРАМА ООН З НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА- міжурядова програма, започаткована з ініціативи Стокгольмської конференції ООН з навколишнього середовища (1972 р.) та рішення Генеральної Асамблеї ООН (1973 р.). Програма спрямована на вирішення найгостріших проблем сучасної екологічної кризи (опустелювання, деградації грунтів, погіршення якості і зменшення кількості прісних вод, забруднення Світового океану).

ПРОДУКТИВНІСТЬ БІОЛОГІЧНА- біомаса, яка продукується популяцією або угрупованням організмів на одиницю часу.

ПРОДУКТИВНІСТЬ (ПРОДУКЦІЯ) ВТОРИННА - біологічна продуктивність (продукція) консументів.

ПРОДУКТИВНІСТЬ ЛАНДШАФТУ - здатність ландшафту виробляти біологічну продукцію.

ПРОДУЦЕНТИ [лат. producens - виробляє] - організми, які синтезують органічну речовину із неорганічних сполук. До них належать: автотрофи (вищі рослини, водорості, деякі бактерії), які синтезують із неорганічних речовин органічні в процесі фотосинтезу; хемотрофні організми (мікроорганізми), які синтезують органічну речовину із неорганічної за рахунок енергії окислення аміаку, сірководню та інших речовин.

ПУСТЕЛЯ ПРОМИСЛОВА, "місяцевий ландшафт" - ділянки природи з вкрай бідним рослинним і тваринним світом, обумовленим порушеннями середовища в результаті промислової діяльності людини (терикони, відвали, кар'єри, звалища тощо).

Р

РАДІАЛЬНІ ПРОЦЕСИ [від лат radius - промінь, спиця в колесі] - процеси, що відбуваються в біосфері у вертикальному або близькому до вертикального по відношенню до земної поверхні напрямку.

РАДІАЦІЙНА АВАРІЯ - втрата управління джерелом іонізуючого випромінювання, викликана несправністю обладнання, неправильними діями працівників (персоналу), стихійним лихом або іншими причинами, які могли призвести або призвели до опромінення людей у дозах, більших за встановлені норми або до радіоактивного забруднення навколишнього середовища.

РАДІАЦІЙНА БЕЗПЕКА НАСЕЛЕННЯ - стан захищеності теперішнього й майбутнього поколінь людей від шкідливого для їхнього здоров'я впливу іонізуючого випромінювання.

РАДІАЦІЙНИЙ БАЛАНС ЗЕМНОЇ ПОВЕРХНІ - різниця між сумарною сонячною радіацією, поглиненою земною поверхнею, та ефективним випромінюванням Землі. Р.Б. - найважливіший компонент теплового балансу земної поверхні.

РАДІАЦІЙНИЙ ІНДЕКС СУХОСТІ - відношення річного радіаційного балансу земної поверхні до суми тепла, необхідного для випаровування річної суми опадів певної території. Р.І.С. служить основою для диференціації географічних зон. При Р.І.С. <1 клімат розглядається як вологий, від 1 до 3 - недостатньо вологий, > 3 - сухий. Показник запропонував М.І. Будико.

РАДІАЦІЯ ВІДБИТА - частина сумарної сонячної радіації, що втрачається земною поверхнею в результаті її відбиття.

РАДІАЦІЯ (ВИПРОМІНЮВАННЯ) - передача енергії у вигляді електромагнітних коливань різної частоти. Усі тіла безперервно віддають енергію шляхом випромінювання та поглинають випромінювання інших тіл.

РАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУДНЕННЯ - тип фізичного забруднення, що перевищує природний фон радіації і спричинений додатковим потраплянням у навколишнє середовище радіоактивних елементів. Основні джерела радіоактивного забруднення - ядерні випробування й установки (в т. ч. атомні електростанції). За ступенем впливу на організм людини визначається радієвим еквівалентом (р.е). Р.е. за найпоширенішими хімічними елементами, що спричинюють радіоактивність будівельних матеріалів, підвищується у напрямку: дерево – цегла силікатна – цегла червона – бетон – будівельний камінь (вапняк має менші значення р.е. , гранити – більші) – шлакоблочні плити (відходи металургійної промисловості, забетоновані в металеву арматуру).

РАДІОАКТИВНЕ ЗАРАЖЕННЯ – концентрація штучних радіоактивних речовин у живих організмах, продовольчих і фуражних продуктах та ґрунті.

РАДІОАКТИВНІ ВІДХОДИ - ядерні матеріали та радіоактивні речовини, які не будуть використовуватися надалі.

РАДІОАКТИВНІ ЕЛЕМЕНТИ - хімічні елементи, які мають нестабільні атомні ядра, що мимоволі розпадаються, перетворюючись на атомні ядра інших елементів і при цьому випромінюючи частинки (електрони, протони, позитрони, нейтрони) і кванти електромагнітного випромінювання (рентгенівські і гамма-промені).

РАДІОАКТИВНІСТЬ ВОДИ - показник, який характеризує вміст радіоактивних речовин у воді.

РАДІОЕКОЛОГІЯ – розділ екології, що вивчає вплив радіоактивних речовин на організми та їх угруповання.

РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ - забезпечення всіма землекористувачами в процесі виробництва максимального ефекту в здійсненні задач землекористування з урахуванням охорони земель та оптимальної взаємодії з природними факторами.

РЕАКЛІМАТИЗАЦІЯ - 1) штучне повернення в якусь місцевість раніше існуючого там виду живих організмів; 2) процес пристосування (адаптації) організму до умов середовища, які стали для нього незвичними, але раніше були звичайними.

РЕВОЛЮЦІЯ ЕКОЛОГІЧНА - відповідна реакція людства на кризовий стан системи "людина - біосфера".

РЕГЕНЕРАЦІЯ – відновлення організмом втрачених або ушкоджених органів і тканин, а також відновлення цілого організму з його частини.

РЕГІОНАЛЬНИЙ – той, що відноситься до якої-небудь значної території, але не охоплює всю планету.

РЕГЛАМЕНТ ЕКОЛОГІЧНИЙ - значення параметра стану екосистеми, яке характеризує якісну зміну її реакції на антропогенний вплив.

РЕГРЕС біологічний – одна із сторін еволюційного процесу. Полягає у зниженні пристосованості організмів певного виду. Р.б. веде до зниження різноманітності форм всередині виду. Це призводить до утворення реліктів або до вимирання виду. Р.б.- морфо-фізіологічний процес редукції окремих органів або систем органів та пов’язаних з ними ознак і властивостей, які втратили пристосувальне значення. Морфо-фізіологічний Р. відбувається і при спрощенні умов існування у зв’язку з переходом до прикріпленого способу життя (асцидії) або до паразитизму і супроводжується загальною деградацією організмів.

РЕГУЛЮВАННЯ ВПЛИВУ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ [від лат. regulo - направляти, упорядковувати] - зміна в заданому напрямку характеристик джерел впливу на навколишнє середовище і відходів завдяки використанню організаційних, технологічних, технічних методів і засобів.