СИСТЕМА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Дата добавления: 2015-10-19; просмотров: 625

Особливості галузі зумовлюють особливості обліку в ній:

У торгівлі немає витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, але є витрати, пов'язані зі зберіганням та реалізацією товарів. Ці витрати називаються витратами обігу "Витрати на збут" і 92 "Адміністративні витрати".

Фінансовий результат від реалізації товарів у торгівлі визначають як різницю між цінами продажу без ПДВ (доходом від реалізації) та купівельними цінами (собівартістю) реалізованих товарів і витратами обігу. Ціни продажу, відповідно, мають встановлюватися в такому розмірі, щоб окупити витрати обігу і забезпечити певний рівень прибутку.

Торгові підприємства закупають товари за купівельними цінами, а продають дорожче — за цінами продажу. В оптовій торгівлі облік придбаних товарів ведеться за купівельними цінами або за продажними. В роздрібній торгівлі товари обліковують за купівельними цінами або за цінами продажу, якщо інші методи оцінки використовувати недоцільно. До прийняття національних стандартів облік за цінами продажу був єдиним дозволеним у роздрібній торгівлі. Це зумовлено великою номенклатурою товарів і продажем їх у невеликій кількості. Вираховувати купівельну і продажну ціну кожних реалізованих 300 г товару недоцільно і трудомістко. Тому при обліку за цінами продажу на підприємствах роздрібної торгівлі при придбанні товарів на них відразу встановлюється торгова націнка (кредит рахунку 285 "Торгова націнка") і далі визначається обсяг реалізації тільки за цінами продажу. В кінці місяця розраховується середня величина торгових націнок в продажній вартості реалізованих товарів і, відповідно, купівельна вартість реалізованих товарів.

Згідно зі ст. 1 Закону № 5007 торговельна надбавка (націнка) – це сума витрат суб'єкта господарювання, що пов'язані з обігом товару та здійснюються у процесі його продажу (реалізації) у роздрібній торгівлі, та прибутку. Гранична торговельна надбавка (націнка) є її максимально допустимим рівнем, який повинен враховуватися суб'єктом господарювання під час реалізації товару в роздрібній торгівлі.

З наведено визначення та інших положень Закону № 5007, яким встановлені основні засади цінової політики й урегульовані відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення, можна зробити певні висновки.

По-перше, зазначений термін використовується лише в роздрібній торгівлі, адже для оптової торгівлі Законом України Про ціни і ціноутворення Передбачений інший – «постачальницько-збутова надбавка (постачальницька винагорода)».

Постачальницько-збутова надбавка (постачальницька винагорода) - сума витрат суб'єкта господарювання, що пов'язані з обігом товару та здійснюються в процесі його продажу (реалізації) під час надходження від виробника (постачальника) на відповідний товарний ринок, та прибутку. Гранична постачальницько-збутова надбавка є її максимально допустимим рівнем, який повинен враховуватися суб'єктом господарювання, що здійснює оптову торгівлю, під час встановлення ціни товару.

У практиці вітчизняного ціноутворення величина постачальницько-збутової (оптом) надбавки може визначатися двома способами. Перший – по рівню постачальницько-збутової надбавки, встановленому відповідно до законодавства до ціни придбання товару (відпустковою, закупівельної або ціні закупівлі іншого оптового підприємства) без податку на додану вартість. В цьому випадку сума постачальницько-збутової (оптом) надбавки розраховується по формулі:

Сн.сб = (Цпр.безндс х Ус.с) /100

де Ус. с. – рівень постачальницько-збутової надбавки %.

Для визначення суми постачальницько-збутової надбавки необхідно знати ціну придбання товару без ПДВ, яку знаходять таким чином:

Цпр.безндс = Цпр / (100-Ст) х 100

Рівень постачальницько-збутових надбавок кожне підприємство має право встановлювати самостійно виходячи зі своїх витрат, бажаного прибутку, попиту, що склався на ринку, і пропозиції.

У роздрібній торгівлі до ціни додаються торгівельна надбавка і ПДВ. Економічне суть торгівельної надбавки аналогічне постачальницько-збутовим – вона є ціною послуги підприємства роздрібної торгівлі за реалізацію товарів населенню, формується відповідно до загального механізму ціноутворення, і, як будь-яка ціна, складається з витрат і прибутку. Процес продажу товарів населенню пов'язаний з виникненням витрат в підприємств роздрібної торгівлі, які утворюють витрати обертання.

Відповідно до галузевої специфіки до складу витрат обертання включаються транспортні витрати, витрати на заробітну плату працівників з відрахуваннями на соціальні потреби, вартість оренди і вміст будівель магазинів, суми амортизації основних засобів, витрати на рекламу і інші витрати, пов'язані з обслуговуванням процесу реалізації. Так на підприємствах торгівлі існують так звані товарні втрати, які бувають нормовані та ненормовані.

Нормовані — це природні втрати, ламання, бій (посуду, новорічних іграшок, фарфорових виробів тощо), втрати в магазинах самообслуговування.

Ненормовані — втрати понад встановлені норми, зумовлені порушенням правил зберігання товарів, розтратами, крадіжками, уціненням виробів застарілих моделей.

Природні втрати — це втрати при перевезенні, зберіганні та реалізації товарів, зумовлені фізично-хімічними властивостями товарів (витікання, висихання, розтрушування). Граничні норми природних втрат встановлюються державними органами у відсотках до кількості відповідних товарів.

Відмітною особливістю витрат обертання роздрібної торгівлі є їх вищий рівень: у роздрібній торгівлі рівень витрат обертання складає 15–20 %, тоді як в опті – 8-10 %, що обумовлене вищими витратами роздрібної торгівлі: широкий асортимент товарів, наявність торгівельно-оперативних працівників, більш тривалий час роботи, створення умов для покупців вимагають додаткових витрат. Тому існують сповна об'єктивні причини для більш високого рівня торгівельної надбавки в порівнянні з рівнем надбавки оптової ланки. Як правило, інформація про розмір надбавок є закритою, підприємства віддають перевагу їй не розголошувати, але за деякими даними можна сказати, що рівень торгівельної надбавки вагається від 20 до 50 %, а інколи і більш, в оптових торгівельних організаціях розмір надбавки складає в середньому від 10 до 30 %.

Обґрунтування рівня торгівельної надбавки – найбільш відповідальний момент при формуванні роздрібної ціни. Її розмір повинен дозволити підприємству, однієї сторони, покрити витрати і отримати прибуток від продажу, а з іншого боку, забезпечити конкурентоспроможність роздрібних цін на товари. Таким чином, при обґрунтуванні розміру торгівельної надбавки треба враховувати як кон'юнктуру ринку на конкретний товар, так і витрати і потреби підприємства. Від величини торгівельної надбавки залежить рівень і розмір валового доходу. Фактично саме за рахунок валового доходу як реалізованої торгівельної надбавки покриваються витрати і формується прибуток, тому існують об'єктивні причини для визначення мінімального рівня надбавки.

При обґрунтуванні торгівельної надбавки поважно враховувати не лише рівень витрат в цілому, але їх структуру в розрізі змінних і постійних витрат: із зростанням товарообігу відбувається зниження рівня витрат за рахунок постійних витрат і виникають об'єктивні можливості для зниження рівня надбавки, що, у свою чергу, веде до зниження ціни, зміцнення конкурентоспроможності торгівельного підприємства, прискорення оборотності, при цьому за рахунок зростання об'ємів продажів величина отримуваного валового доходу може збільшуватися.

Встановлювати фіксований рівень торгівельної надбавки на тривалий термін недоцільно, оскільки зміна кон'юнктури споживчого ринку і конкурентного оточення наводить до вагання ринкових цін, що повинне знайти віддзеркалення в рівні надбавки. Рівень надбавки залежить від вигляду товару, місця реалізації (універсальний або спеціалізований магазин), і навіть в масштабах одного підприємства на різні товари встановлюють різну надбавку. Зрештою її обґрунтування зводиться до встановлення диференційованих надбавок і їх ув'язки з об'ємом реалізації з метою здобуття максимального розміру валового доходу.