Охорона прав на об'єкти промислової вла­сності

Дата добавления: 2015-10-19; просмотров: 620

Останнім часом перевезення пасажирів здійснюється приватним транспортом. На цьому сегменті ринку утверджуються недержавні компанії, наслідком чого є певні переваги (доступність послуг) і певні проблеми та ризики (технічний стан транспортних засобів, дотримання вимог безпеки тощо).

Економічний механізм управління ефективністю діяльності підприємств транспорту відображає оптимальну сукупність форм, методів, засобів та функцій управління, яка формується через економічні важелі, що враховують основні чинники внутрішнього та зовнішнього середовища, та направлені на досягнення максимального економічного ефекту діяльності транспортного підприємства з врахуванням фактичних параметрів його функціонування.

Для транспортних підприємств особливе значення мають принципи управління:

• єдиноначальність;

• дисципліна;

• чітка взаємодія всіх ланок транспорту, суворе виконання графіку та розкладу руху поїздів, суден, автомобілів, літаків - все це є важливим принципом управління, порушення якого може привести не тільки до знищення матеріальних цінностей, а й до людських жертв.

Для транспортних підприємств можна виділити наступні функції управління:

• оперативне планування перевезень;

• комплексне регулювання парка рухомого складу;

• ревізорський контроль.

Методи управління (від грецьк. methodos- дослідження, прийом або образ дії) - це сукупність способів та прийомів цілеспрямованої дії керівної системи на об'єкт (виробничий колектив або окремого робітника) для виконання поставленої мети.

Основні методи управління: економічні, організаційно-розпорядливі (адміністративні), матеріальне та моральне стимулювання, підбір та виховання кадрів; правові та соціально-психологічні.

Правові методи: відповідальність організації та осіб за виконання планів та умов додержання безпеки руху, забезпечення, збереження вантажів, термін їх доставки.

Рис.6.1. Чинники, що впливають на конкурентне середовище підприємства на ринку транспортних послуг

Соціально-психологічні - базуються на ідеологічній, політико-виховній роботі.

В умовах конкуренції на транспортному ринку комерційний успіх залежить від наявності сучасних технологій доставки вантажів та пасажирів, які привабливі для покупців.

Існує два напрямки організації транспортних послуг:

ü пристосування асортименту запропонованих послуг до специфічних потреб клієнтів;

ü активне формування попиту на послуги транспорту з метою прибуткової реалізації уже запроваджених.

Виділяють наступні чинники, о впливають на конкурентне середовище підприємства на ринку транспортних послуг (рис. 6.1).

Формування методичних підходів щодо оцінки ефективності функціонування підприємств транспорту визначається в контексті загальних напрямів за якими визначається ефективність, а саме:

- оцінювання ефективності транспортного підприємства з врахуванням стратегічного аспекту функціонування направленого на забезпечення оптимальної стратегії управління ресурсним потенціалом підприємства, що включає комплексну оцінку ефективності використання фінансових, матеріальних та трудових ресурсів підприємства;

- дослідження ефективності підприємства з метою визначення його привабливості як потенційного об'єкта інвестування: при цьому портфельні інвестори, як правило, задовольняються фінансовими показниками ефективності, а стратегічних здебільшого цікавить комплексна її оцінка.

- аналіз ефективності підприємства на макрорівні з боку держави, адже в умовах ринку торговельні підприємства відіграють важливу соціальну та економічну роль на макрорівні та є вагомою складової розвитку економіки держави в цілому[4, c. 246-248].

Підприємства транспорту надають основні та додаткові послуги.

Основні послуги транспортних підприємств охоплюють внутрішні і міжнародні перевезення пасажирів, багажу і вантажів; збереження вантажів і багажу з часу їх прийняття для перевезення і до моменту видання одержувачам, якщо інше не передбачено договором; забезпечення надійності перевезень.

Додаткові послуги транспортних підприємств стосуються обслуговування пасажирів під час довготривалих перевезень питною водою, харчуванням, задоволення інших біологічних потреб; надання умов для відпочинку і сну; бронювання квитків; сезонних знижок цін на послуги перевезення; організації індивідуальних рейсових маршрутів, чартерних рейсів; пільгового перевезення окремих категорій громадян; спеціальної охорони вантажів і багажу під час перевезень; охорони громадського порядку, особистої безпеки громадян, захисту їх прав, свобод і законних інтересів, запобігання і припинення правопорушень, виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили, захисту власності від злочинних посягань під час перевезень; забезпечення культури обслуговування пасажирів; реалізація книг, періодичних видань тощо.

Для оцінки перевізної роботи використовуються такі основні показники:

• кількість відправлених (перевезених) пасажирів А за певний період часу, звичайно за рік;

• кількість відправлених (перевезених) тонн вантажів Р за певний період часу, звичайно за рік;

• вантажообіг ІРL у тонно-кілометрах (т-км), який являє собою суму добутків маси перевезених вантажів Р на відстань (дальність) L перевезення;

• пасажирообіг ІAL у пасажирокілометрах, що являє собою суму добутків числа перевезених пасажирів А на відстань L перевезення.

Зведена продукція транспорту виражається в зведених тонно-кілометрах і визначається як сума тонно-кілометрів і пасажиро-кілометрів:

IPL=IPL + IAL

На залізничному транспорті встановлюють також вантажонапруженість і показники використання вагонів (обіг вагона тощо) і локомотивів.

Вантажонапруженість залізниць характеризується середньою кількістю виконаних тонно-кілометрів або приведених тонно-кілометрів, що припадають на 1 км експлуатаційної довжини Le ліній.

Під експлуатаційною довжиною розуміють довжину залізничних ліній між станціями без урахування колій: другої головної, станційних та ін.

Обігом вагона називають час, протягом якого з вагоном виконується цикл операцій від початку навантаження до початку наступного його навантаження.

Виробничий процес на транспорті складається з наступних етапів:

- завантаження вантажів в пересувний склад;

- переміщення між пунктами відправлення та призначення;

- розвантаження в пункті призначення.

Собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов'язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт, послуг, що забезпечують перевезення.

Приступаючи до калькуляції в умовах конкретного підприємства, слід визначитися з методом обчислення витрат та калькуляційною одиницею.

Під калькуляційною одиницею розуміють те, собівартість чого розраховується. Узагальнююча калькуляційна одиниця транспортної роботи - показник суми витрат, що припадає на 1 гривню отриманих підприємством доходів.

Методи калькулювання. На практиці переважають два методи: простий та позамовний. Рекомендації № 65 додають до цього ще нормативний метод, або стандарт-костінг.

Головна відмінність нормативного методу полягає в тому, що базовою є нормативна (планова) калькуляція одиниці та всього обсягу перевезень. Фактичну собівартість розраховують не за прямим методом, а за допомогою відхилень від норм. Суми відхилень можуть бути як позитивні, так і негативні. На практиці цей метод застосовують у повному обсязі рідко.

Простий метод використовують переважно в дійсно простих умовах - на малих або вузькоспеціалізованих підприємствах, коли підприємство надає один-два види послуг і передбачає усіх витрат звітного періоду на кількість виконаних послуг (кілометри пробігу, тонно-кілометри, пасажиро-кілометри, години роботи). Наприклад, АТП за місяць виконало 100 000 кілометрів пробігу автобусами. Загальна сума прямих операційних витрат за цей період становила 60 000 грн. Відтак, середня собівартість 1 км пробігу автобуса становить 0,60 грн. (60 000: 100 000).

Позамовний метод є найбільш поширений. Застосовується за умови, якщо:

- маршрути пасажирських або вантажних перевезень і тоннаж вантажу, що перевозиться, кожного разу різні;

- використовуються різні марки та модифікації автобусів, автомобілів під час надання платних послуг замовникові;

- до різних замовників застосовується різний підхід щодо вартості пального, ступеня сервісу на маршрутах;

- інші індивідуальні ознаки послуг.

За витратного підходу до ціноутворення послуг транспорту калькуляція собівартості виступає основою розрахунку ціни одиниці перевезень (1 тонни вантажу, 1 пасажира, 1 кілометра пробігу і т. ін.). Такий підхід застосується як до регульованих державою цін, так і вільних цін.

Окремі автопослуги регулює держава - ціни проїзду пасажирів у автобусах на міських, приміських та міжміських маршрутах та в маршрутних таксі. З цією метою застосовуються граничні тарифи на проїзд пасажирів в автобусах.

Незалежно від прийнятого на підприємстві методу калькуляції, розрахунок виробничої собівартості на практиці може мати два варіанти повноти включення витрат.

Перший варіант можна назвати як"скорочена собівартість". Він повністю узгоджується з вимогами П(С)БО 16 - до собівартості включаються тільки прямі витрати (паливо, матеріали, оплата праці, інші прямі витрати) та розподілені загальновиробничі витрати. За такого варіанту всі інші витрати, які входять до ціни послуг (адміністративні, збутові та інші операційні витрати), покриваються за рахунок рентабельності (прибутку) послуг.

Другий варіант, який можна назвати "повна собівартість", передбачає включення до собівартості всіх наявних прямих витрат підприємства, а також інших, які пов'язані з операційною діяльністю (адміністративні, збутові та інші операційні витрати). До розрахованої ціни додають податок на додану вартість у розмірі 20% (на операції не звільнені від ПДВ) і визначають остаточну ціну, яка виставляється замовникам автопослуг.

Висока питома вага в собівартості підприємств транспорту займає заробітна плата, витрати на паливо, електричну енергію, амортизація, ремонт, що обумовлене постійним рухом транспортних засобів.

До зниження собівартості призводить:

- Використання потужних та економічних локомотивів, судів та автомашин;

- Автоматизація та електрифікація залізниць;

- Поліпшення стану шосейних доріг і умов судноплавства;

- Механізація вантажно-розвантажувальних робіт;

- Впровадження передових методів організації перевезень і праці.