Характеристика процесу адаптації підлеглого до умов організації

 

Поняття адаптації і її основні види. Істотний вплив на процес соціалізації підлеглих чинять особливості їх адаптації (пристосування) до умов організації. Адаптація - складний процес, що зачіпає різні сторони життєдіяльності. Адаптацію можна розглядати і як складову частину соціалізації, і як її механізм. Під адаптацією (від латів. adapto - пристосовую) розуміють процес взаємодії особистості і соціального середовища, процес активного пристосування особистості до середовища, що змінилося, освоєння відносно стабільних умов середовища. Розрізняють три взаємозв'язані види адаптації: психофізіологічну, соціально-психологічну і професійну.

В процесі психофізіологічної адаптації відбувається освоєння усіх умов, що здійснюють різні психофізіологічні дії на підлеглого в процесі знаходження його в організації. До цих умов слід віднести фізичні і психічні навантаження, рівень стресогенності конкретної діяльності, ергономічні умови опанування спеціальності та ін.

В ході соціально-психологічної адаптації відбувається включення підлеглого в систему взаємин організації з її традиціями, нормами життя, ціннісними орієнтаціями та ін. В ході такої адаптації підлеглий отримує інформацію про систему ділових і неформальних стосунків, про мікрогрупи, про соціальні позиції окремих членів організації. Цю інформацію він сприймає активно, співвідносивши її зі своїм минулим соціальним досвідом, зі своїми ціннісними орієнтаціями.

Професійна адаптація характеризується розкриттям і освоєнням можливостей підлеглого як конкретного фахівця, формуванням позитивного відношення до своєї діяльності. Як правило, задоволеність своєю діяльністю в організації як професією настає при досягненні певних реальних результатів, а останні залежать від освоєння підлеглим специфіки діяльності на конкретній ділянці.

Характеристика соціально-психологічної адаптації.Цей вид адаптації є процесом опанування особистості своєю роллю при входженні в нову соціальну ситуацію. За своїми результатах соціально-психологічна адаптація буває позитивною і негативною; по механізму здійснення - добровільною і примусовою. Процес соціально-психологічної адаптації розпадається на декілька стадій.

В процесі першої стадії - ознайомлення, відбувається освоєння індивідом норм, цінностей, установок, представлень, стереотипів і так далі на когнітивному і емоційному рівні. Когнітивний рівень дозволяє зовнішні норми і вимоги зробити внутрішніми, "своїми". Це освоєння дістало назву інтерналізація (від латів. internus, interior - внутрішній).

Емоційний рівень ознайомлення дозволяє за допомогою почуттів підкріпити і активно засвоїти норми, цінності, стереотипи цієї групи, а значить, і бути в неї включеним. Це підкріплення дістало назву ідентифікації (від латів. identificare - ототожнювати).

В процесі другої стадії - ролевій орієнтації відбувається прийняття форм соціальної взаємодії (формальних і неформальних зв'язків, стилю керівництва, сусідських, партнерських, сімейних стосунків та ін.), що склалися, прийняття форм предметної діяльності (способів професійного виконання роботи).

В процесі третьої стадії - самоствердження відбувається спочатку індивідуалізація, а потім інтеграція співробітника, що адаптується.

Головним результатом стадії самоствердження є встановлення відповідності між самооцінкою особистості і оцінкою її групою по значущих (з точки зору провідної діяльності) здібностях і якостях особистості. Якщо протиріччя між індивідом і групою не усувається, виникає дезинтеграція, або витіснення особистості з групи, або її фактична ізоляція в ній. У рамках інтеграції у індивіда складаються новоутворення особистості, яких у нього раніше не було (як позитивні, так і негативні). Таким чином, процес самоствердження залежить від самооцінки особистості і від вимог, що пред'являються групою до цього індивіда.

Показниками успішної соціально-психологічної адаптації є:

Ø адекватний (тобто що задовольняє як індивіда, так і групу) соціальний статус індивіда в цьому соціальному середовищі, групі. Статус є інтегральним показником розташування індивіда в цій системі соціальних стосунків;

Ø психологічна задоволеність індивіда цим середовищем, групою і її найбільш важливими елементами.

Сприяє швидкій і успішній адаптації наявність у працівника таких якостей, як:

1. комунікабельність (тобто здатність до спілкування, до швидкого встановлення контактів і зв'язків), що дозволяє легко входити в нові колективи;

2. швидке визначення свого місця в спільній діяльності, своїй ролі в колективі;

3. уміння бути зрозумілим;

4. самокритичне відношення до себе, зокрема, знання і облік своїх слабких і сильних рис при виборі стилю діяльності;

5. зібраність і цілісність особистості, уміння планувати свої дії і поведінку і неухильно цей план виконувати;

6. уміння в різноманітних умовах (частенько нестандартних) знаходити можливості для прояву своєї організованості, упевненості, активності.

Таким чином, основне завдання адаптації - забезпечення самовизначення особистості в суспільстві, в групі на основі найбільш суттєвих особливостей індивідуальності.

Сформовані в процесі життєдіяльності адаптивні механізми переходять у форму автоматизованих навичок, звичок, підсвідомих регулювальників поведінки, причому перехід в сферу підсвідомого відбувається без зниження регулюючої функції.