Навчальний матеріал. Пункт 1. Інструкції:прочитайте пункт 1., та стисло законспектуйте сутність першого компоненту методики виховання учнів у процесі статеворольової соціалізації.

Інструкції: прочитайте пункт 1., та стисло законспектуйте сутність першого компоненту методики виховання учнів у процесі статеворольової соціалізації.

Методика організації виховної діяльності в процесі статеворольової соціалізації ґрунтується на тріаді ситуацій:

1) „організація педагогічних ситуацій” – створення умов для розвитку хлопчиків і дівчаток;

2) „структурування педагогічних ситуацій” – власне статеворольове виховання;

3) „упорядкування педагогічних ситуацій” – створення умов для позитивної статеворольової соціалізації.

Термін „методика виховання”, як стверджує О.В.Мудрик, використовується, як мінімум, у двох значеннях: по-перше, методика як цілісна сукупність способів доцільної організації виховання; по-друге, методика як галузь педагогічного знання, у якій вивчаються й створюються способи доцільної організації виховної діяльності.

„Методика” – найбільш масштабне поняття. Воно характеризує дії педагогів з організації виховного процесу в цілому або його основних складових (методика виховання в школі, методика статеворольового виховання та ін.).

Згідно з О.В.Мудриком, методика має справу з класами типових ситуацій. Для кожного класу напрацьовуються педагогічні засоби й виявляються умови їх ефективного застосування. Реалізація концепції організації виховної діяльності в процесі статеворольової соціалізації за допомогою методики статеворольового виховання, яка забезпечує педагогічні умови, ефективна, по-перше, для розвитку індивідуальності хлопчика, дівчинки, юнака, дівчини за допомогою „організації педагогічних ситуацій” оптимальної взаємодії в життєдіяльності виховних організацій; статеворольового виховання за допомогою „структурування педагогічних ситуацій” – навчання взаємодії в життєдіяльності школярів, що сприяє позитивній статеворольовій соціалізації за допомогою „упорядкування педагогічних ситуацій” – надання індивідуальної допомоги хлопчикам, дівчаткам, юнакам, дівчатам у розв’язанні проблемних життєвих ситуацій, які виникають у процесі життєдіяльності виховних організацій, тому методика ґрунтується на тріаді ситуацій – „організація педагогічних ситуацій”, „структурування педагогічних ситуацій”, „упорядкування педагогічних ситуацій”.

Першим компонентом методики організації виховної діяльності в процесі статеворольової соціалізації виступає організація педагогічних ситуацій, спрямована на розвиток різноманітних сфер індивідуальності школяра / школярки, що сприяє удосконаленню всіх сутнісних сил особистості, впливає на гармонійність жіночої / чоловічої індивідуальності, створює передумови для статеворольового виховання, позитивної або негативної статеворольової соціалізації.

У розвитку різноманітних сфер індивідуальності школяра / школярки як мети педагогічного процесу виділено такі типи педагогічних ситуацій: інтелектуальні, мотиваційні, емоційні, діяльнісні, саморегуляції, самореалізації.

Інтелектуальні педагогічні ситуації спрямовані на розвиток пізнавального, творчого мислення. Це передбачає розвиток здатності розумно діяти, раціонально мислити й справлятися з життєвими обставинами, адаптуватися до навколишнього середовища. Організація інтелектуальних педагогічних ситуацій дозволяє дівчаткам і хлопчикам, дівчатам і юнакам програти ролі дитини, батька й дорослого, побачити з боку поведінку ніби бабусі, матері, дочки, сестри, подруги або дідуся, батька, сина, брата, друга й проаналізувати позитивні й негативні сторони статеворольової поведінки.

Суть педагогічних ситуацій полягає в тому, щоб дівчатка й хлопчики, керовані педагогом, усвідомлювали себе представниками певної статі, засвоювали моделі статеворольової поведінки сучасних чоловіків і жінок і набували навичок цієї поведінки з урахуванням прийнятих у суспільстві норм і своєї індивідуальності.

Педагогічні ситуації поділяються на дві групи – сюжетні й проблемні. Організація сюжетних педагогічних ситуацій здійснюється за певними сюжетами й правилами, у результаті яких школярі засвоюють чіткі типи статеворольової поведінки (добра дружина, гарна господиня, справедливий батько, мудрий дідусь, зацікавлена сусідка, бабуся, яка все розуміє, та ін.).

Організація проблемних педагогічних ситуацій здійснюється з метою розв’язання конфліктів, проблем стосунків статей. Можна використовувати ситуації: „Якщо батьки розлучаються”, „Як уникнути насилля”, „Слід радіти чи сумувати, що ви представник жіночої (чоловічої) статі?”, „Радості й небезпеки вечірки” та ін. Педагог при цьому тільки організовує проблемні педагогічні ситуації, виступає лише в ролі ведучого. Школярі самі повинні пропонувати епізоди й сюжети, які можуть розігруватись протягом одного чи кількох занять.

Мотиваційні педагогічні ситуації організовуються, по-перше, з метою виявлення рівня розвитку мотиваційної сфери: що цікавить дівчинку / хлопчика, до чого вони прагнуть, їхні емоційні переживання, як вони ставляться до себе й до інших, яким чином намагаються реалізувати себе. По-друге, мотиваційні педагогічні ситуації орієнтовані на розвиток у школярів потреби відчувати радість від спілкування з людьми, стосунків з особами своєї й протилежної статі, потреби у творчій самореалізації. Це передбачає формування мотивів гуманних, щирих, поважливих, відповідальних стосунків статей; вироблення вмінь і навичок достойної статеворольової поведінки.

Л.І.Столярчук рекомендує як один із засобів формування в школярів мотивів гуманних стосунків статей використовувати гумор. Цей засіб ефективний тим, що дозволяє бачити сильні й слабкі сторони статеворольової поведінки своєї й інших, але не озлоблюватись, не ображати при цьому чоловічого / жіночого достоїнства, а розвивати в собі великодушність, толерантність, прагнути до самовдосконалення статеворольової поведінки. „Для діагностування реакції школярів на гумор їм роздаються малюнки, вирізки з журналів, газет, карикатури Х.Бідструпа, на яких зображено гумористичні сюжети стосунків статей – хлопчика й дівчинки, юнака й дівчини, чоловіка й жінки, бабусі й дідуся. Потім фіксується реакція кожного школяра на гумор; пропонується прокоментувати сюжет малюнка, репродукції й уявити себе в такій ситуації: яким би була його (її) статеворольова поведінка в аналогічній ситуації, щоб він (вона) сказав чи відповів? Після цього дається завдання написати коротке оповідання або намалювати свій малюнок (на вибір) за одним з побачених сюжетів, придумати свій сюжет на тему про стосунки статей. Цей фрагмент роботи з дітьми дозволяє дізнатися дуже багато з життя сім’ї школяра / школярки, їх уявлення, потреби, є одним з вихідних рівнів формування мотивації гуманних стосунків статей”.

Ефективним педагогічним засобом статеворольового виховання є рольова гра, під час якої школярі включаються в різноманітні типи стосунків статей, що відповідають їхньому віку. Гра дозволяє засвоїти статеві ролі, співвіднести їх з нормами, прийнятими в суспільстві, оцінити вчинки інших дітей і дорослих з точки зору гарних і поганих („поганий хлопчик”, „гарна дівчинка”), засвоїти самі вчинки.

Емоційні педагогічні ситуації спрямовані на розвиток емоційної сфери учнів. Вони дозволяють формувати навички в управлінні власними почуттями й емоціями, адекватну самооцінку. Емоційні педагогічні ситуації організовуються для того, щоб навчити дітей установлювати позитивні стосунки, що ґрунтуються на принципах гуманізму й толерантності.

Принцип гуманізму передбачає визнання людини найвищою цінністю, прийняття людини з усім її позитивом і негативом та орієнтування в процесі взаємовідносин на позитивні якості, риси характеру людини.

Принцип толерантності полягає в тому, що людині у своєму житті доводиться взаємодіяти з різними людьми, у тому числі з особами, яким вона з різних об’єктивних і суб’єктивних причин не симпатизує. Однак їй необхідно бути коректною й терплячою по відношенню до їхньої статеворольової поведінки, особливостей спілкування, ціннісних орієнтацій тощо.

Діяльнісні педагогічні ситуації спрямовані на реалізацію дівчатками й хлопчиками своїх здібностей, умінь статеворольової поведінки в різних видах предметно-практичної діяльності й спілкування та сприяють формуванню уявлень про різні види діяльності, пошуку найкращого виду діяльності. Як діяльнісна ситуація може використовуватися будь-яка конструктивна творча діяльність школярів у побутових, трудових, спортивних, художніх, організаційних справах, іграх, взаємостосунках.

Організація діяльнісних ситуацій включає діагностування здібностей учнів; розвиток загальних, статеворольових, професійних, творчих здібностей; заохочення ініціативи, самостійних дій; допомога у виборі позакласних занять, в організації самостійної роботи над собою.

Для ефективного розвитку здібностей у школярів рекомендується дотримання таких умов:

- надання допомоги в самостійному виборі виду діяльності, якому віддається перевага;

- віра в дитину, але не переоцінка її можливостей, оскільки природою даються тільки задатки, які можуть і не стати здібностями;

- розвиток здібностей хоча б в одному виді діяльності впливає на загальний розвиток й інших її видів (як провідний вид діяльності);

- формування творчих здібностей педагога, оскільки високий творчий потенціал педагога дозволяє досягти творчих успіхів своїм учням.

Організовуючи діяльнісні педагогічні ситуації, слід ураховувати, що на кожному віковому етапі школяр отримує можливість найбільш інтенсивно розвиватися в певному виді діяльності. У зв’язку з цим для молодших школярів підійдуть ситуації навчальної, предметно-практичної діяльності, а також школяр / школярка; для підлітків – ситуації емоційно-міжособистісного спілкування і „образ Я” – „Я – дорослий / Я – доросла”; для старших школярів – ситуації індивідуально-інтимного спілкування, „образ Я” – „Я і моя професія, статус у суспільстві”, „Я – жіноча / чоловіча індивідуальність”.

У процесі діяльнісних педагогічних ситуацій треба заохочувати досягнення, успіхи хлопчиків і дівчаток; підтримувати ідеї, думки; приймати помилки, успіхи й промахи, зусилля, ініціативу; оцінювати й позитивний, і негативний досвід. Усе це сприяє росту компетентності, дорослішанню, практиці взаємостосунків у різноманітних сферах діяльності й спілкування школярів.

Педагогічні ситуації саморегуляції статеворольової поведінки організовуються з урахуванням уявлень про цілісний „образ Я”, необхідність звернення до самого себе, своєрідності свого внутрішнього світу. Саморегуляція статеворольової поведінки в наукових колах традиційно визнається надзвичайно складним аспектом розвитку особистості, тому для формування сфери саморегуляції важливо базуватися на закономірностях психосексуального розвитку дітей різних вікових етапів.

Молодший шкільний вік – „вік сексуальної допитливості”, який характеризується загальною тенденцією до пізнання, а основою спілкування є предметно-практична діяльність. Тому, організовуючи педагогічні ситуації саморегуляції з цією віковою групою школярів, слід створювати умови для взаємостосунків хлопчиків і дівчаток, які задовольняють їхню допитливість у тому чи іншому питанні, але не затримують на собі тривалої уваги, швидко переключають інтереси в різноманітну предметно-практичну діяльність.

Сексуальність у пубертатному віці має надзвичайне значення майже для будь-якого підлітка. Стаючи набутком свідомості й включаючись у підлітковий досвід, вона перетворюється на потужний регулятор поведінки, здатний трансформувати або суттєво змінити всю наступну поведінкову лінію. Тому в організації педагогічних ситуацій саморегуляції з підлітками й старшокласниками слід орієнтувати їх на конструктивні форми прояву сексуальності, здатні збагатити дівчаток і хлопчиків, дівчат і юнаків досвідом позитивних переживань.

Педагогічні ситуації саморегуляції дозволяють школярам навчитися керувати своїм станом за власною волею, приводити його у відповідність зі своїми принципами, правилами статеворольової поведінки, культурою стосунків статей.

З метою розвитку саморегуляції статеворольової поведінки потрібно розвивати в дітях свободу як здатність управляти собою, позбавлятися від стереотипів, страхів, комплексів, які дозволяють бути самим собою, краще розуміти себе й інших, швидше домагатися позитивних результатів.

Педагогічні ситуації самореалізації створюють умови для самовираження можливостей неповторної індивідуальності хлопчика / дівчинки, допомагають школярам усвідомити, що вони не як усі, зрозуміти, що відрізняє його / її від інших. Важливо створювати такі педагогічні ситуації самореалізації, які б ставили дівчаток і хлопчиків у позицію не дитини чи батьків, а дорослого, дозволяли переконати батька й маму у своїй дорослості й „вимагати” до себе поваги, уваги. Багато батьків бажають добра й щастя своїм дітям, але небагато мають знання й уміння для самостійної реалізації в ролі батька, матері, близьких родичів.

Слід виділити педагогічні умови в сім’ї, які гальмують розвиток сфери саморегуляції дитини й самореалізації її жіночої /чоловічої індивідуальності:

- ліберальні стосунки, які характеризуються байдужістю до дитини або недостатнім контролем за її статеворольовою поведінкою;

- жертовні стосунки, які характеризуються надмірною опікою й контролем дитини, багато в чому самовідреченням батьків від власного життя в ім’я дитини;

- захоплені стосунки, які передбачають захоплення батьками мнимими талантами й перебільшеними здібностями хлопчика / дівчинки, що дезорієнтує дитину, заважає їй повноцінно реалізовувати статеві ролі, власну жіночу / чоловічу індивідуальність;

- тривожні стосунки, які характеризуються перебільшеною тривогою, надто підвищеною увагою до самопочуття, здоров’я дитини;

- стосунки потурання, коли дорослі всіляко намагаються виправдати поведінку дітей, деструктивну статеворольову поведінку шляхом перекладання провини на інших, прагнення будь-якою ціною обмежити дитину від покарання породжує безкарність, сурогат самореалізації за рахунок інших, у деструктивних формах;

- стосунки, позбавлені духовно-емоційної прив’язаності, зведені до спільної їжі, пиття, витрати грошей на одяг та інших питань побуту: з дітьми не обговорюються проблеми, що їх хвилюють, душевні переживання; спроби дитини задовольнити потребу в любові, духовно-емоційній підтримці стикаються з емоційним відторгненням з боку батьків, і дитина відчуває, що вона є тягарем, а це породжує душевну байдужість один до одного, гальмує самореалізацію духовно-емоційного потенціалу дитини, становлення жіночої / чоловічої індивідуальності.