ТЕХНОГЕННЫЕ ОПАСНОСТИ И ИХ ПОСЛЕДСТВИЯ
Ефективність добрив в значному ступені залежить від правильного поєднання прийомів їхнього внесення у грунт. Існують два засоби використання добрив: суцільній поверховий розсів і внутрішньогрунтове внесення. В залежності від термінів і норм виконують основне і передпосівне внесення, а також підживлення.
2.3. АГРОТЕХНІЧНІ ВИМОГИ ДО ВНЕСЕННЯ ДОБРИВ. - допустимий діаметр гранул - не більш 5мм; - руйнування гранул до розміру 1мм при змішуванні - не більш 5%; - вологість мінеральних добрив перед внесенням - не більш 15%; - машина повинна забезпечити внесення мінеральних добрив і їхніх сумішей в межах 0.05...3т/га, вапна - 1...6т/га, органічних добрив і їхніх сумішей - 5...60т/га; - нерівномірність внесення добрив: - по ширині захвату - для тукових сіялок ± 15%; - для відцентрових розкидачів ± 25%; - для розкидачів органічних добрив ± 25%; - по ходу руху машини - для відцентрових розкидачів і розкидачів органічних добрив не більш ± 15%; - при загортанні добрив у грунт по глибині відхилення не повинно перевищувати 15%; - при внесенні всіх видів добрив забезпечити перекриття суміжних проходів; - розрив у часі між розкиданням і загортанням повинно бути не більше: - 12годин для мінеральних добрив; - органічних - не більш 2 годин; - необроблені поворотні смуги не допускаються. 2.4. КЛАСИФІКАЦІЯ МАШИН
По призначенню:
По технології внесення:
По мобільності:
Апарати для внесення добрив:
2.5. ТИПИ РОБОЧИХ ОРГАНІВ. 2.5.1. Робочі органи для подачі добрив до внесення. (живлячі робочі органи) Більшість машин для внесення добрив постачаються спеціальними приладами для подачі добрив з бункера або ємності до розсіючого приладу. В залежності від виду добрив і призначення машини живлячи робочі органи виконуються у виді механічних приладів, що транспортують добрива, або в виді приладів, що забезпечують пневмо- або гідротранспортування добрив. Механічні живлячі робочі органи виконуються в виді прутково - планчастих, ланцюжно - планчастих, стрічкових, пруткових і вібраційних транспортерів, а також у вигляді тарілчастих, ланцюжних і шнекових живителів. Для забезпечення пневмотранспортування добрив застосовується компресор, а для гідротранспортування - насос (поршньовий, відцентровий, шестеренчастий). 2.5.2. Висіваючи апарати тукових сівалок. В основу класифікації висівних апаратів тукових сівалок можна покласти технологічний признак, тобто принцип впливу робочих органів на матеріал, поряд з яким слід враховувати і характер руху виконавчих елементів апаратів (обертальне, поступове, коливальне та ін.). До найбільш розповсюджених висівних апаратів тукових сівалок відносяться: - апарати що вільно виносять матеріал: - тарілчасті; - гусеничні; - вигрібно-ланцюжні; - зірчасті. - апарати що виштовхують матеріал: - шнекові; - метеликові. 2.5.3. Робочі органи для розсіювання, розкидання при суцільному внесенні добрив Робочі органи для розсіювання, розкидання при суцільному внесенні добрив призначені для прийому добрив з живлячих механізмів і розподілу їх по робочій ширині захвату машини. Більшість робочих органів для суцільного розсіву добрив являє собою механізм кидального типу. Найбільш розповсюджені з них: - відцентровий диск з вертикальною віссю обертання; - лопасний ротор (барабан) з горизонтальною віссю обертання; - маятниковий розкидач; - розкидач з гумової стрічкою. Кожний з цих робочих органів може мати різноманітну конструкцію. Так, наприклад, відцентровий диск з вертикальною віссю обертання може бути: - плоским і конусним; - одно- і двох'ярусним; - з різноманітною формою і кількістю лопаток; - довжина лопаток може значно переважати розмір диску і т. п. Те ж саме можна сказати про роторні органи, що розкидають з горизонтальною віссю обертання і про інші типи розкидачів. Машини для суцільного внесення пиловидних і рідких добрив обладнаються відповідно пневматичним і гідравлічним розпилюючим приладом з влаштуванням для дозування
2.5.4. Туковисівні апарати комбінованих сівалок, саджалок і рослинопідживлювачів. Внесення добрив, що поєднується з операціями посіву, посадки і догляду за рослинами під час їхнього зростання, здійснюється за допомогою туковисівних апаратів, встановлених на сіялках, сажалках і культиваторах. Цей спосіб внесення добрив отримав в нинішній час широке розповсюдження. Сівалки, обладнані туковисівними апаратами, називаються комбінованими, а культиватори з туковисівними апаратами носять назву культиваторів - рослинопідживлювачів. На льняних і зернових комбінованих сіялках застосовуються групові катушково - штифтові туковисівні апарати, а на всіх інших видах і сівалок, що комбінувалися, наприклад, овочевих, бурякових, кукурудзяних і бавовняних, а також на картоплесаджалках і культиваторів - рослинопідживлювачів встановлюють баночні туковисівні апарати з різним принципом чинності і різних конструкцій. З них найбільше розповсюдження отримали тарільчасто-дискові, тарільчато-скребкові і дискові. 2.6. ОЦІНКА ЯКОСТІ РОБОТИ МАШИН ВНЕСЕННЯ ДОБРИВ Якість роботи машин повинна задовольняти агротехнічним вимогам і вимогам системи машин. Якість внесення добрив, мінеральних і органічних, визначають по наступним двом основним показникам: фактичній дозі внесення і міри рівномірності розподілу добрив по площі поля. Відхилення від заданої дози внесення допускається для органічних і мінеральних добрив ± 10%. Нерівномірність розподілу добрив по ширині захвату машин і довжині проходу для органічних і мінеральних добрив допускається в межах вимог агротехніки. Нерівномірність внесення добрив туковими сіялками також не повинна виходити за межі агротехнічних вимог. При оцінці якості роботи машин для внесення добрив враховують і інші показники: перекриття суміжних проходів (до 6% від ширини захвату агрегату), якість обробітку поворотних смуг, огріхи і т. п.
ТЕХНОГЕННЫЕ ОПАСНОСТИ И ИХ ПОСЛЕДСТВИЯ.
|