Фізіологія довгастого мозку і мосту

Довгастий мозок і міст виконують рефлекторну та провід­никову функції. Остання зумовлена тим, що через довгастий мозок і міст проходять висхідні (аферентні) та низхідні (ефе­рентні) шляхи. По нервових волокнах цих шляхів імпульси передаються зі спинного мозку в головний, а з головного у спин­ний. Є також провідні шляхи, які з'єднують ядра довгастого мозку і мосту з іншими відділами ЦНС.

Ядра довгастого мозку і мосту пов'язані між собою і функ­ціонально є центрами різних рефлекторних актів. Через довгас­тий мозок здійснюються наступні рефлекси: серцево-судинні, які регулюють діяльність серця і кровоносних судин; дихан­ня; травні (ссання, ковтання, слиновиділення тощо); захисні (чхання, кашлю, блювання тощо); установчі рефлекси, які за­безпечують тонус м'язів, необхідний для підтримання пози; ла­біринтні рефлекси, які сприяють правильному розподілу м'я­зового тонусу між окремими групами м'язів.

Мозочок

Мозочок (cerebellum) розташований позаду від довгастого мозку та мосту. У ньому виділяють дві півкулі та черв'як, на по­верхні яких виявляють різні за глибиною щілини, які поділя­ють мозочок на значну кількість часток та часточок. Мозочок складається із сірої та білої речовини. На поверхні мозочка сі­ра речовина утворює суцільний шар — кору мозочка, яка має тришарову будову (молекулярний, гангліозний та зернистий шари). Під корою міститься біла речовина, а всередині — ядра (зубчасте, кульоподібне, коркоподібне, ядро вершини). Розта­шування білої речовини щодо кори мозочка нагадує розгалу­ження дерева і отримало назву " дерево життя" (ця картина виявляється на сагітальному розрізі мозочка). Мозочок за до­помогою трьох пар ніжок з'єднується зі стовбуром мозку; ниж­ні — з'єднують мозочок із довгастим мозком, середні — із мос­том, верхні — із середнім мозком.

У мозочку сконцентровані центри несвідомої координації ру­хів тіла та рівноваги, крім того, він підтримує тонус м'язів, тут знаходяться підкіркові центри вегетативної нервової системи.

При ушкодженні мозочка спостерігаються різноманітні порушення рухових функцій, які залежать від локалізації, ступеня ушкодження тощо:

• атаксія — порушення координації рухів, що характери­зується втратою узгодження між скороченням м'язів-синергі­стів та м'язів-антагоністів;

• астенія характеризується м'язовою слабкістю і швид­ким настанням утоми м'язів;

• дистонія — порушення тонусу м'язів;

• дисметрія — порушення амплітуди рухів;

• інтенційний тремор проявляється тремтінням м'язів під час виконання довільних рухів та ін.

При ушкодженні мозочка виникають також запаморочен­ня, деякі вегетативні порушення.

Шлуночок

IV шлуночок є похідним заднього мозкового пухиря. У зв'яз­ку з цим його порожнина з'єднується з центральним каналом спинного мозку і водопроводом середнього мозку. Нижня стін­ка — ромбоподібна ямка (назва походить від форми) є дном IV шлуночка, вона утворена задньою частиною мосту і довгас­того мозку та обмежена верхніми і нижніми ніжками мозочка. На ромбоподібну ямку проектуються ядра V—XII пар черепних нервів. Медіально проектуються рухові ядра, латерально — чутливі, між ними — вегетативні. Верхня стінка, або покрів­ля, утворена двома пластинками, які мають назву верхнього та нижнього мозкових парусів. Нижній мозковий парус вистеле­ний листком судинної оболони головного мозку, судини якої утворюють судинне сплетення IV шлуночка. Вважають, що судинне сплетення продукує спинномозкову рідину.