Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Форми перестрахувальних договорів




Існує безліч різних за формою перестраховувальних договорів. Немає стандартного, спільного для всіх страхових компаній договору. У кожному окремому випадку договори перестрахування мають свої певні особливості, різняться частками участі у договорі, ставками премії. Проте всі договори можна поділити на дві основні групи, що різняться системою розподілу ризиків між перестрахувальником і перестраховиком. До них належать пропорційна і непропорційна форми проведення перестраховувальних операцій
Пропорційна форма перестрахування передбачає часткову участь сторін у розподілі відповідальності. Відповідно до узгодженої частки участі в договорі між сторонами розподіляються страхові премії і збитки.

У пропорційному перестрахуванні розрізняють квотний договір перестрахування, договір ексцедента суми і квотно-ексцедентний договір. Крім того, використовуються різні системи чи модифікації цих форм.

Згідно з квотним договором перестрахування перестрахувальник зобов'язується передавати перестраховикові частку в усіх ризиках певного виду, а перестраховик зобов'язується приймати її. Частка участі в перестрахуванні може бути встановлена у відсотках від страхової суми або в абсолютному вираженні. Перестраховик має право встановлювати ліміти відповідальності за договором.

Наприклад, перестрахувальник має договір з квотою 80 %. Ліміт відповідальності перестраховика згідно з договором встановлено в 300 тис. ум. од. Якщо перестраховується ризик в 100 тис. ум. од., власне утримання становить 20 тис. ум. од., частка перестраховика - 80 тис. ум. од. Ризик в 400 тис. ум. од. розподіляється так: цедент - 80 тис. ум. од., перестраховик - 320 тис. ум. од. Але ліміт перестраховика за договором дорівнює 300 тис. ум. од., які він і приймає (20 тис. ум. од. лишилося за межами квотного договору).
Збитки у квотних договорах також розподіляються пропорційно до участі сторін у ньому. Якщо збиток за ризиком І становить 100 %, зрозуміло, що цедент заплатить 20 тис. ум. од., а пе-рестраховик - 80 тис. ум. од. Збиток за ризиком II дорівнює 50 %. Тоді участь сторін у збитку така: цедент - 40 тис. ум. од.; перестраховик - 160 тис. ум. од.

За облігаторним квотним договором страхування всі договори в певному виді страхування перестраховуються у перестраховика, який зобов'язаний прийняти зазначені договори на основі єдиного й визначеного відсоткового співвідношення (за квотою). Тобто цедент зобов'язаний передати перестраховикові визначену частку в усіх ризиках певного виду, а перестраховик не має права відмовитися від прийняття обов'язку.

Як правило, у квотному перестрахуванні цедент передає, а перестраховик приймає від нього відповідну частину премії, визначену у відсотках. Своєю чергою, і перестрахувальник сплачує цедентові комісійну винагороду (за надання можливості участі в договорі), а також тантьему — додаткову комісію зі свого прибутку.

Перестрахування на основі ексцедента сум є найдавнішою і найважливішою формою перестрахування. Таке перестрахування застосовується тоді, коли застраховані ризики суттєво відрізняються за вартістю застрахованих об'єктів (застраховані ризики різні за страховими сумами).

Перед укладанням договору ексцедентного перестрахування цедент ретельно аналізує статистику страхових випадків, здійснює актуарні розрахунки і на таких підставах визначає розмір власної участі в усіх або в частині договорів безпосереднього страхування. Відповідальність, яка перевищує участь цедента в договорах безпосереднього страхування, передається цедентом для покриття перестраховикові.

Розмір власного утримання цедента є лімітом, або лінією (часткою), на підставі якої розраховується ексцедент, тобто сума ризику, яка перевищує ліміт власного утримання цедента в певну кількість разів. Одним із головних завдань цедента під час укладання договору ексцедентного перестрахування є визначення розміру власного утримання (кількості ліній) для різних видів ризиків, які він має намір прийняти на страхування. Кратність (кількість ліній), яка перевищує розмір власного утримання цедента, обумовлюється в договорі ексцедентного перестрахування. Ексцедент розраховується як сума власного утримання цедента (ліміт), помножена на зафіксовану в договорі таку кількість разів, яка забезпечить необхідне й обумовлене перестрахування ризику.

Документи, які є основою для підписання договору перестрахування, є стислим викладом найважливіших умов та інформації про діловий досвід, називаються сліпом (slip). У сліпі в основному визначаються вид і тип перестрахування; кількість ліній; розмір утримання; місцезнаходження ризику, який підлягає перестрахуванню; очікувана перестрахувальна премія та максимальна відповідальність перестраховика. У сліпі також зазначаються деталі, які стосуються розміру відкритого депозиту та нарахованого на нього відсотка; комісія та комісійна винагорода з прибутку; строк дії договору й період виставлення нотіса разом з іншою інформацією про ризик, який передається в перестрахування.

На відміну від пропорційного перестрахування, де компенсування збитків або шкоди розподіляється між цедентом і перестраховиком у пропорції, що відповідає розподілу страхових сум і премій, у непропорційному перестрахуванні виплати перестраховика визначаються виключно величиною збитків (шкоди). Пропорційний розподіл окремого ризику й отриманої за нього премії не застосовується. Призначення непропорційного перестрахування — гарантувати відповідальність страховика за прийнятими ризиками щодо великого сукупного збитку за визначений період. Отже, у непропорційному перестрахуванні цедент сам сплачує збитки до певного розміру, а перевищення цього розміру оплачує перестраховик у межах ліміту відповідальності за договором.

Як правило, непропорційне перестрахування застосовується в таких ризиках, які пов'язані з великими катострофічними збитками, або тоді, коли важко визначити верхню межу страхової відповідальності.

Розрізняють два основні види непропорційного перестрахування:

1) перестрахування на основі ексцедента збитку (excess of loss, скорочено XL);

2) перестрахування на підставі ексцедента збитковості (stop loss).

Спільною рисою цих видів перестрахування є те, що цедент установлює визначену суму, у межах якої він сам несе відповідальність у випадку настання збитків. Така сума називається пріоритетом цедента. Збитки, які перевищують пріоритет цедента, будуть відшкодовуватися перестраховиком до максимального ліміту.

Максимальний ліміт у перестрахуванні ексцедента збитку визначається в абсолютній сумі, тому цедент спочатку переказує перестраховикові аванс премії, а після отримання фактичної премії за рік цедент здійснює перері хунки з перестраховиком.

Відповідно до договору ексцедента збитку, механізм перестрахування вступає в дію тоді, коли остаточна сума збитку за застрахованим ризиком перевищує обумовлену в договорі суму (пріоритет, франшизу) у разі настання страхового випадку.

Максимальний ліміт у перестрахуванні ексцедента збитковості визначаєті ся як відсоток від річної премії цедента. Тобто за договором перестрахування ексцедента збитковості перестраховик бере участь у відшкодуванні збиткі лише в тих випадках, коли збитковість за певний строк перевищує обумовлює ний договором перестрахування відсоток.

В період економічної нестабільності в Україні зокрема, та й у світі в цілому, підвищується роль ринку перестрахування. Збільшення обсягів страхових операцій, покращення якості надання послуг, забезпечення гарантій страхових виплат, розширення поля діяльності страховиків вимагає розподілу ризиків між декількома учасниками страхового ринку. На сучасному етапі дослідження цієї галузі фінансових послуг є актуальним, оскільки операції з перестрахування вважаються одним із головних фінансових інструментів, що забезпечують фінансову надійність страховика та безпечну діяльність будь-якого страхового суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням перестрахування, процесів та тенденцій даного ринку присвячено праці В. Базилевича, Х. Бонсдорфа, І. Морозової, П. Мюллера, М. Мюррея, С. Осадця, Б. Сандта та інші теоретиків та практиків страхової справи. Однак, ця сфера потребує більш ґрунтовного дослідження, яке орієнтувалося б на практичному застосуванні наукових розробок та узагальненні накопиченого досвіду.

Український ринок перестрахування перебуває на стадії становлення та організації. Така ситуація спричинена відсутністю надійних інвестиційних інструментів, недосконалістю нормативно-правової бази у сфері перестрахування.

Основою ринку перестрахування, як і будь-якої іншої галузі страхування, що характеризує величину його діяльності є обсяги страхових премій та страхових виплат. Далі ми проаналізуємо кількісні показники ринку перестрахування України та Білорусі для виявлення тенденцій їх розвитку. Необхідно враховувати, що страхові ринки України та Білорусі порівняно молоді і знаходяться лише на стадії становлення, проходячи неминучі, найчастіше, хворобливі щаблі. Розвиток відбувається в умовах інформаційної доступності, вільного переміщення капіталу, а також жорстокої конкуренції і всебічного тиску з боку західних компаній, які, в свою чергу, формувалися століттями еволюційним шляхом.

Однак, спочатку потрібно зупинитись на державному регулюванні ринку перестрахування в Україні та Білорусі, яке має свої особливості. Так, Верховна Рада України у 2011 році ухвалила зміни до Закону України «Про страхування», скасувавши норму про перестрахування українськими страховими компаніями ризиків виключно в компаніях країн-членів СОТ.

Укладати договори перестрахування за межами України із страховиками (перестраховиками) нерезидентами дозволяється тільки у разі, коли:

‾ законодавством країни, в якій зареєстрований страховик (перестраховик) нерезидент, передбачений державний нагляд за страховою і перестраховою діяльністю;

‾ страховик (перестрахувальник) нерезидент здійснює безперервну страхову (перестрахову) діяльність не менше ніж три роки до дати укладення договору перестрахування;

‾ відсутні факти порушення страховиком (перестраховиком) нерезидентом законодавства про страхову і перестрахову діяльність та з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та боротьби з тероризмом країни його реєстрації.

Страховики (інші резиденти), які здійснюють виплати у межах договорів страхування або перестрахування ризиків (у тому числі страхування життя) на користь нерезидентів, зобов'язані оподатковувати суми такого страхування. Держкомісія з регулювання ринків фінансових послуг України оприлюднила розпорядження «Про вимоги до рейтингу фінансової надійності (стійкості) страховиків та перестраховиків-нерезидентів». Як зазначено в пояснювальній записці до документа, у випадку якщо рейтинг фінансової надійності (стійкості) страховика-нерезидента та перестраховика-нерезидента відповідає вимогам, установленим Держфінпослуг, оподаткування сум, що перераховуються страховиками у межах договорів страхування або перестрахування, буде здійснюватися за ставкою 0%. В іншому випадку оподаткування зазначених сум буде здійснюватися за ставкою 12%.

Перестрахування в Білорусі, на відміну від України, є монополією держави. Аналіз законодавчої бази в цій сфері дозволив визначити наступні особливості перестрахувальної діяльності в Республіці Білорусь:

‾ єдина компанія, що спеціалізується виключно на перестрахувальної діяльності, - це Республіканське унітарне підприємство «Білоруська національна перестрахувальна організація» (далі - БНПО), створена 4 листопада 2006 року;

‾ мінімальний розмір статутного фонду для страховиків, що здійснюють виключно перестрахувальну діяльність, встановлений в розмірі, еквівалентному 5 млн. євро;

‾ страховик, який прийняв на себе зобов'язання за договором страхування, що перевищують його норматив відповідальності, встановлений у розмірі 20% власного капіталу, зобов'язаний укласти договір про перестрахування частини страхового ризику, прийнятого ним на себе за договором страхування;

‾ з 1 січня 2007 р., страхові організації республіки зобов'язані забезпечувати в першочерговому порядку передачу БНПО зобов'язань, прийнятих за кожним договором добровільного страхування, іншого, ніж страхування життя, з перевищенням встановленого законодавством нормативу відповідальності з наступним щорічним збільшенням на 10% передачі таких зобов'язань БНПО (в 2013 році даний показник вже складає 70%);

‾ передача страховою організацією страхових ризиків іноземним страховикам (перестраховикам) допускається тільки при відмові від прийняття цих ризиків БНПО; при цьому відмова або згода в прийнятті страхових ризиків повинні бути дані БНПО протягом двох робочих днів з дати отримання відповідної пропозиції та доданих до неї документів по передачі страхових ризиків;

‾ білоруський страховик не може укладати договори перестрахування з іноземним страховиком або перестраховиком, місце знаходження якого знаходиться в офшорній зоні;

‾ страхові організації республіки зобов'язані повідомляти БНПО про укладені з іншими страховими організаціями договорах про перестрахування в порядку, встановленому Міністерством фінансів;

‾ розмір винагороди, одержуваної страховою організацією за кожним укладеним з БНПО договором про перестрахування з перевищенням встановленого законодавством нормативу відповідальності, не може становити більше 4% від розміру страхового внеску, одержуваного зазначеної перестрахувальної організацією згідно з цим договором;

‾ страхові організації республіки проводять узгодження з БНПО тарифу перестрахування при укладанні договорів страхування великих об'єктів, зобов'язання за якими перевищують норматив відповідальності перестраховика і, відповідно, вимагають подальшої передачі у перестрахування;

‾ забороняється передача в перестрахування страхових ризиків з нульовим власним утриманням, а також страхових ризиків, що відносяться до страхування життя.

Порівняємо досвід Білорусі у сфері перестрахування з українським. На даний час страховий ринок Республіки Білорусь представлений 25 страховими організаціями, 20 з яких здійснюють ризикові види страхування, 4 - страхування життя та 1 – перестрахування. Як бачимо, за кількістю учасників український ринок значно випереджає білоруський, оскільки на початок 2012 року в Україні діяло 378 СК Non - life, 64 СК- life (див. рис.1.).

 

 

Рисунок. 1. Кількість учасників страхового ринку в Україні та Білорусі


Поможем в написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой





Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 1233. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2022 год . (0.023 сек.) русская версия | украинская версия
Поможем в написании
> Курсовые, контрольные, дипломные и другие работы со скидкой до 25%
3 569 лучших специалисов, готовы оказать помощь 24/7