Теоретичні засади та історія виникнення. Теоретичними засадами виникнення методики є положення теорії рис, сформульованої Г

Теоретичними засадами виникнення методики є положення теорії рис, сформульованої Г. Олпортом, відповідно до якої особистість розглядається як сукупність певних рис.

Багатофакторний опитувальник особистості 16 PF (Cattell test, 16 PF) вперше був опублікований Раймондом Бернардом Кеттеллом (R. B. Cattell) у 1949 році. Опитувальник розроблявся в рамках дослідження структурних елементів особистості (поряд із підходами Дж. Гілфорда, Г. Айзенка та інших).

Р. Кеттелл намагався побудувати структуру особистості, в основі якої лежить теорія особистісних рис. Зокрема, Р. Кеттелл спробував виділити всі смислові основи англійської мови, які описують особистість. Для цього він скористався словником Г. Олпорта та Х. Одберта (G. W. Allport, H. S. Odbert), який налічував близько 18 тисяч слів, що описували людину. За рахунок об’єднання синонімів список було звужено до 4 505 слів; згодом шляхом укрупнення Р. Кеттелл виділив 160 слів, які вважав базовими (в англійській мові) для опису особистості. Він доповнив список ще 11 термінами з наукового словника і таким чином отримав 171 «описову змінну». Після цього згрупував риси у два класи: поверхневі (вторинні) і породжуючі (первинні, початкові).

Поверхневі риси, на його думку, складають кореляційні біполярні плеяди, які виділилися в результаті спостереження або психологічного експерименту. Поверхнева риса є типовою для окремих ситуацій, проте не здатна охарактеризувати особистість. Породжуючі (первинні) риси – це узагальнені риси особистості, джерело або причина тих кореляційних зв’язків, які спостерігаються. Саме породжуюча риса визначається як фактор. На думку Р. Кеттелла, поверхневі та породжуючі риси являють собою елементи структури особистості, але при цьому лише фактор є справжньою мірою оцінки особистості.

Для вивчення поверхневих та породжуючих рис Р. Кеттелл користався трьома методами. Перший метод – реєстрація та оцінка життєвих критеріїв поведінки людини за допомогою спостереження за нею експертів (L-дані – Life data). Другий метод – інтроспективні, другорядні, самооцінні спостереження (Q-дані – Question data). У випадку, коли Q-дані є не тільки суб’єктивною оцінкою, але й певним чином валідизовані з життєвими показниками (L-даними), їх називають Q (L) - даними. Третій метод – метод тестів (Т-дані). Саме на Т-дані учений покладав найбільші надії, оскільки вони мають високу надійність та валідність. Р. Кеттелл наголошує, що якими б характерними не видалися людські вчинки, умовисновки про людину недостатньо обґрунтовувати лише спостереженнями. Вони повинні бути співставленні та сумірні з даними самооцінок, а також із результатами об’єктивних тестових вимірювань.

В результаті факторизації матриць кореляції L-даних було отримано 15 факторів індивідуально-типових особливостей людини. Результати кореляції Q-даних дали 19 надійних факторів, уже відомими з L-даних, отриманих від зовнішніх експертів. 4 фактори виділені з даних, отриманих при застосуванні опитувальників.

Факторний метод полягає у математичному аналізі кореляцій усередині деякої групи даних. Фактор – це змінна або параметр, який визначається тими явищами, які їх сильно насичують. Однак Р. Кеттелл застосовував факторний аналіз не з метою впорядкування отриманих даних, а як метод, що дозволяє виявляти основні вихідні властивості особистості. Важливо відзначити, що підпорядковані факторам явища особистості у Р. Кеттелла не ієрархізовані і відносяться до різних сфер психіки і діяльності. Зокрема, у факторах представлені темпераментальні та характерологічні риси, що відображають деяку реальну систему узагальнених рис особистості.

Особистість описується Р. Кеттеллом як сукупність первинних особливостей особистості, які визначають її внутрішній зміст і поведінку. Для цього використовуються 16 функціонально незалежних та психологічно змістовних вимірів. Кожен фактор має умовну назву і передбачає стійкий імовірнісний зв’язок між окремими рисами особистості.

Р. Кеттелл створював різні модифікації факторних моделей, з різною кількістю факторів, що в них входять. Однак найбільш відомою стала класична 16-факторна модель.

Різні форми 16 PF опитувальника є найбільш популярним засобом експрес-діагностики особистості. Вони використовуються в усіх ситуаціях, де необхідне знання індивідуально-психологічних особливостей людини. У Р. Кеттелла є кілька варіантів опитувальників, що спеціалізовані для різних вікових та професійних груп, і кожен із них містить різну кількість питань та факторів, але всі вони побудовані за єдиним принципом. Зазвичай питання, пов’язані з тим чи іншим фактором, використовуються в різних шкалах певну кількість разів.

Даний варіант опитувальника Р. Кеттелла (форма С – скорочений варіант) адаптувався з 1972 року дослідницькою групою Е. С. Чугунової (А. М. Капустіною, Л. В. Мургулець та Н. Г. Чумаковою) на кафедрі соціальної психології Ленінградського Державного Університету під керівництвом І. М. Палея. Переклад й адаптація методики відбувався за консультацією І. М. Палея.

Адаптація і стандартизація тесту Р. Кеттелла відбувалася у кілька етапів у різних регіонах країни (у 12 містах) на вибірці людей різних спеціальностей, з урахуванням їхнього статусу і віку (1 200 осіб), а також на вибірці людей, чия професія є ідеальною моделлю професійної спрямованості типу «людина – людина». Після пілотажного дослідження за методикою Р. Кеттелла деякі питання-твердження були адаптовані у відповідності з прийнятими на теренах СРСР соціальними нормами. На різних етапах дослідження тесту Р. Кеттелла була визначена зовнішня, теоретична (концептуальна, факторна, оціночна) і практична валідність форми С. В якості однієї зі спеціальних процедур визначення валідності і надійності діагностики застосовувався кореляційний аналіз.