Опис методики
В лабораторних умовах для проведення теппінг-тесту використовується електромагнітний лічильник імпульсів, телеграфний ключ, джерело живлення, які включені послідовно. За командою експериментатора досліджуваний у максимальному темпі працює ключем упродовж 30 сек. Кількість рухів реєструється на лічильнику кожні 5 сек. Враховується загальна кількість реакцій і зміна темпів руху за кожні 5 сек. Потім на основі цих даних будується графік, за характером кривої якого можна оцінити функціональний стан рухового аналізатора, а також визначати силу процесів збудження й рухливості нервових процесів у корі головного мозку. Існують також електронний та бланковий варіанти теппінг-тесту. Останній передбачає використання олівця та паперу. В умовах використання електронного варіанту тесту можна отримати точнішу характеристику стану нервової системи людини, ніж за допомогою бланкового варіанту, оскільки він зазнає меншого впливу з боку таких факторів як маса олівця, жорсткість паперу, «пружність» стола тощо. За умови відсутності відповідної апаратури можна використовувати графічний (бланковий) спосіб реєстрації максимального темпу рухів кистю. Для цього аркуш паперу (203 х 283) розкреслюється на шість квадратів, що розташовані у два ряди. Досліджуваний повинен олівцем поставити у кожному квадраті за відведений на кожен квадрат час (5 сек) якомога більшу кількість точок. Перехід з одного квадрата до іншого (за годинниковою стрілкою) відбувається кожні 5 сек без переривання роботи за командою дослідника, який стежить за секундоміром. Варто зауважити, що незначні втрати часу при переході з одного квадрата до іншого все ж відбуваються. Тому, щоб ця втрата стосувалася і першого квадрату, у початковому положенні олівець повинен розташовуватися поза першим квадратом, ліворуч від досліджуваного.
1 – електричний стрілочний лічильник; 2 – телеграфний ключ; 3 – електрична батарейка. Рис. 1. Апаратура для вимірювання максимальної частоти рухів кистю. Процедура дослідження. Спочатку досліджуваному дається можливість виявити, який у нього максимальний темп рухів кистю руки. Для цього він 5-10 сек намагається максимально часто натискати на ключ, кнопку і т. д. або стукати олівцем об папір. Після того приступають власне до дослідження.
Інструкція: «Перед Вами олівець і аркуш паперу з шістьма квадратами. Ви повинні стукати олівцем об папір упродовж 30 секунд, почергово у кожному квадраті. Рухатиметеся зліва направо. Коли перейдете на другий ряд квадратів (до 4-го квадрата), починайте з того, який розташовано під тим квадратом першого ряду, на якому Ви закінчили. Стукати олівцем об папір Ви повинні з максимальною частотою, навіть якщо помітите, що рука втомилася. За цим тестом визначається максимальна частота рухів: чим більша їхня кількість, тим краще. Починаєте працювати за сигналом «Почали!» і завершує роботу за сигналом «Стоп!». В процесі роботи кожні 5 секунд дослідник казатиме Вам: «Перехід!». Це означає, що Ви повинні почати стукати об папір на новому квадраті, розташованому праворуч». Критерій обрахунку результатів досліджуваному не повідомляється. Результати дослідження заносяться до протоколу (див. таблицю 1): Таблиця 1.
|
