Економічна сутність оплати праці

 

Політика в області оплати праці є складовою частиною управління підприємством, і від неї значною мірою залежить ефективність його роботи, тому що заробітна плата є одним із найважливіших стимулів у раціональному використанні робочої сили.

У літературі відсутнє загальноприйняте трактування заробітної плати. Приведемо деякі з них.

Заробітна плата - це виражена в грошовій формі частина національного доходу, що розподіляється по кількості і якості праці, витраченої кожним працівником, що надходить у його особисте споживання.

Заробітна плата - грошове вираження вартості і ціни робочої сили, що виступає у формі заробітку, виплаченого власником підприємства працівнику за виконану роботу.

Заробітна плата - це винагорода за працю.

Заробітна плата - це частина витрат на виробництво і реалізацію продукції, що йде на оплату праці працівників підприємства.

У відповідності зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі яку згідно з трудовим договором власник або уповноважений ним орган сплачує працівнику за виконану роботу або зроблені послуги.

Заробітна плата працівника, незалежно від виду підприємства, залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці і кінцевих результатів господарської діяльності підприємства, регулюється податками і максимальним розміром не обмежується.

Як соціально-економічна категорія заробітна плата служить основним засобом задоволення особистих потреб працюючих, економічним важелем, що стимулює розвиток суспільного виробництва, ріст продуктивності праці, скорочення витрат на виробництво, засіб перерозподілу кадрів по галузях.

Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату.

Номінальна заробітна плата - це нарахована та отримана працівником заробітна плата за його працю за визначений період.

Реальна заробітна плата - це кількість товарів і послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату; реальна заробітна плата - це "купівельна спроможність" номінальної заробітної плати

Реальна заробітна плата знаходиться у співвідношенні з номінальною:

 

 

де Iрзп - індекс реальної заробітної плати;

Iнзп - індекс номінальної заробітної плати;

Iц - індекс цін.

Таким чином, перевищення інфляції в порівнянні з ростом номінальної заробітної плати приводить до зниження реальної заробітної плати, і навпаки. При відсутності інфляції ріст номінальної заробітної плати означає такий же ріст і реальної заробітної плати. Крім того, необхідно мати на увазі, що якщо ціни не повною мірою враховують якість продукції, то реальна заробітна плата знаходиться у прямій залежності від якості продукції. Тому система оплати праці на кожному підприємстві повинна враховувати інфляційні процеси, які відбуваються.

Заробітна плата складається з основної (постійної) і додаткової (змінної ) частин, а також заохочувальних виплат.

Основна заробітна плата.Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітки, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у виді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для працівників та посадових окладів для службовців. Її розмір залежить від результатів роботи самого працівника.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установленої норми, за трудові досягнення і винахідництво, за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені діючим законодавством; премії, зв'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – це винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад установлені зазначеними актами норми.

Оплата праці кожного працівника регулюється податками, але максимальними розмірами не обмежується. 23 травня 2003 року Верховна Рада внесла зміни до Закону України “Про податок на доходи фізичних осіб” згідно з яким з 1 січня 2004 року запроваджується єдина ставка оподаткування фізичних осіб у розмірі 13% замість існуючої шкали оподаткувань від 10 до 40% суми прибутків. І тільки з січня 2007 року почне застосовуватися єдина ставка 15%.

Особливе місце в системі оплати праці займає мінімальна заробітна плата, що являє собою законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівниками місячну, годинну норму праці Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності та господарювання.

Законом України “Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік” від 26.12.2002 р. № 372-1У встановлено з 1 січня 2003 року розмір мінімальної заробітної плати 185 грн. на місяць, а термін введення мінімальної зарплати 237 грн. перенесено з 1 липня на 1 грудня.

Заробітна плата також класифікується по категоріях персоналу.

Основні функції заробітної плати:

· відтворювальна (забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації);

· стимулююча (націлює працівників до ефективної діяльності на робочих місцях);

· регулююча (повинна бути диференційова за професіями і рівнем кваліфікації працівника, важливістю та складністю виконуваної роботи);

· соціальна (повинна забезпечувати рівну оплату за однакову роботу, враховуючи принцип соціальної справедливості).

При розробці політики в області заробітної плати і її організації на підприємстві необхідно враховувати наступні принципи при оплаті праці:

· справедливість, тобто рівна оплата за рівну працю;

· урахування складності виконуваної роботи і рівень кваліфікації праці;

· урахування шкідливих умов праці і важкої фізичної праці;

· стимулювання за якість праці і сумлінне відношення до праці;

· матеріальне покарання за допущений брак і безвідповідальне відношення до своїх обов'язків, що призвели до яких-небудь негативних наслідків;

· випередження темпів росту продуктивності праці у порівнянні з темпами росту середньої заробітної плати

· індексація заробітної плати відповідно до рівня інфляції;

· застосування прогресивних форм і систем оплати праці, що найбільшою мірою відповідають потребам підприємства.