ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ. Коммунистическая формация – наивысшая ступень исторического процесса

Коммунистическая формация – наивысшая ступень исторического процесса. По Марксу, в первой, низшей, фазе коммунистическое общество во всех отношениях несёт ещё отпечаток старого общества. Переход средств производства в общественную собственность (присвоение каждым индивидом всей совокупности производительных сил) открывает возможность для гигантского развития производительных сил общества. При этом сохраняется источник социального неравенства – существенное различие умственного и физического труда. Т.е. при социализме равенство имеет формальный характер и относится только к возможности доступа к средствам производства. Полное и фактическое равенство означает осуществление принципа «от каждого – по способностям, каждому – по потребностям». Оно предполагает создание новых производительных сил, исчезновение деления труда на умственный и действительный, превращение труда в первую жизненную потребность, индивидуализацию труда и собственности.

Коммунистическое общество – высшая цель и форма общественного развития – основано на всеобщем непосредственно общественном труде. Здесь каждый отдельный производитель получает от общества ровно столько, сколько сам отдаёт обществу. Господствует принцип эквивалентного обмена по труду (принцип регулирует обмен товаров). Равенство при социализме означает гарантированные обществом равные, оптимальные для экономического и социального уровня общества условия проявления и развития задатков и способностей, а также неравенство условий, заработанных индивидом в зависимости от его способностей в соответствии с качеством и количеством труда, вкладом в общественное достояние.

По Марксу, стоимость рабочей силы измеряется и возмещается стоимостью необходимых для её воспроизводства жизненных средств. Энгельс считал, что в условиях социализма работник не будет иметь права претендовать на дополнительную плату за более сложный труд, т.к. эту дополнительную плату создаёт не индивид, а общество в целом. Однако в действительности более искусная рабочая сила является во многом результатом личного труда индивида. Именно поэтому с позиций принципа «каждому по труду» ему необходимо дополнительное вознаграждение за более сложный труд. Ошибка Энгельса заключает в себе элемент уравнительности.

Ошибками социализма в СССР были недооценка товарного производства, абсолютизация плана и чрезмерное огосударствление собственности.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ

 

1. Загальне розуміння філософії, її предмета, методів і функцій.

2. Особливості східної парадигми філософування (індійський варіант).

3. Особливості східної парадигми філософування (китайський варіант).

4. Основні передумови виникнення та формування філософії Стародавньої Греції.

5. Космоцентризм і натурфілософія мілетців (Фалес, Анаксімандр, Анаксімен).

6. Елейська школа (Ксенофан, Парменід, Зенон).

7. Основні риси філософії піфагорійців.

8. Натуралізм і стихійна діалектика Геракліта.

9. Атомістика Демокріта та його послідовників (Епікур, Лукрецій Кар).

10. Антропоцентризм філософії Сократа.

11. Система об’єктивного ідеалізму Платона.

12. Енциклопедична філософія Аристотеля.

13. Загальна характеристика середньовічної філософії: апологетика, патристика, схоластика; реалізм і номіналізм.

14. Загальна характеристика філософії Відродження. Гуманізм і реформація.

15. Раціоналізм у філософії Нового часу. Філософія Р.Декарта, Б.Спінози, Г.Ляйбніца

16. Емпіризм і сенсуалізм у філософії Нового часу. Філософія Ф.Бекона, Дж.Локка, Т.Гоббса.

17. Докритичний період творчості Канта: космогонія, матерія, космогонічна гіпотеза.

18. Кантіанський переворот у гносеології. Вихідні принципи “Критики чистого розуму” І.Канта.

19. Морально-етичне вчення Канта.

20. Панлогізм і діалектика Гегеля.

21. Загальні основи класичного марксизму (К.Маркс, Ф.Енгельс).

22. Філософія вселенського песимізму А.Шопенгауера.

23. Філософсько-антропологічне вчення Ф.Ніцше, проблема людини як Надлюдини.

24. Проблема нігілізму та категорія “воля до влади” у філософії Ніцше.

25. Значення слів Ніцше “Бог помер”, проблема нігілізму.

26. Романтизм як ідейно-світоглядна і теоретична передумова сучасної західної антропології. Особливості українського романтизму.

27. Неоромантизм у філософії культури О.Шпенглера.

28. Загальна характеристика психоаналізу. Основні відмінності між психоаналізом З.Фройда й аналітичною психологією К.Г.Юнга.

29. Фройдівське розуміння проблеми амбівалентності культури, її конструктивних і деструктивних функції.

30. Основні категорії психоаналізу З.Фройда та поняття “сублімації”.

31. Фройдівський аналіз проблеми невдоволення людини в культурі.

32. Основні засади аналітичної психології К.Г. Юнга.

33. Архетипи колективного несвідомого в аналітичній психології К.Г.Юнга.

34. Мистецтвознавчий аспект глибинного психоаналізу К.Г.Юнга.

35. Неофройдизм Е.Фромма.

36. Причини людської агресивності та морально-етична їх нейтралізація за вченням Е.Фромма.

37. Е.Фромм про біофільський та некрофільський характер діяльності людини.

38. Загальна характеристика філософії екзистенціалізму.

39. Причини “бездомності” людського існування.

40. Проблема відновлення справжнього буття людини.

41. Проблема свободи та відповідальності у філософії екзистенціалізму.

42. Екзистенційна ситуація, тривога, страх. Відповідальність людини за її буття та буття світу.

43. Буття людини між життям і смертю. Проблема самогубства. (Гайдеггер, Сартр, Камю).

44. Проблема співвідношення існування та сутності в людському бутті, принциповий характер їх пріоритетів.

45. Праця Ф.Ніцше “По той бік добра й зла” (фрагмент 1-2 глави).

46. Праця З.Фройда “Основні категорії психоаналізу”.

47. Праця К.Г.Юнга “Про архетипи колективного несвідомого”.

48. Праця Е.Фромма “Некрофіли та Адольф Гітлер”.

49. Праця Л.Шестова “Добро в учении гр.Толстого и Ф.Ницше”

50. Праця Ж.П.Сартра “Екзистенціалізм – це гуманізм”.

51. Праця А.Камю “Міф про Сізіфа”.

52. Праця Ж.П.Сартра “Буття і ніщо” (фрагмент).