Б.3. Б.1 Микроэкономика

на тему:

"Схема рівнів управління школою";

Виконала:

студентка історичного факультету

групи ІГ-34

Журавель Юлія

Науковий керівник: Хоменко А.В.

 

Полтава 2012

Вступ

 

Управління школою в сучасних умовах — це складний процес, складовими якого є правильний вибір мети і завдань, вивчення і глибокий аналіз досягнутого рівня навчально-виховної роботи, система раціонального планування, організація діяльності учнівського і педагогічного колективу, вибір оптимальних шляхів для підвищення рівня навчання і виховання, ефективний контроль. Управління школою – це науково обґрунтовані дії адміністрації і педагогів, спрямовані на раціональне використання часу і сил викладачів і учнів у навчально-виховному процесі з метою поглибленого вивчення навчальних предметів, морального виховання, підготовки до усвідомленого вибору професії і всебічного розвитку особистості.

Вирішення цих питань залежить від уміння керівництва школи і вчителів творчо використовувати найновіші досягнення науки і передового досвіду, від здатності створити необхідні умови для впровадження наукової організації праці (НОП) у школі, від взаємовідносин, що складаються в колективі, від активності вчителів і учнів у навчально-виховній роботі.

Мета дослідження: скласти схему управління школою та проаналізувати основні рівні її управління.

Завдання дослідження:

ü дослідити й висвітлити основні аспекти управління сучасним навчально-виховним закладом;

ü вивчити структуру управління школою та узагальнити функції

керівників школи;

ü опрацювати наявні джерела інформації з даної теми;

ü скласти схему рівнів управління школою.

Актуальність досліджуваної теми: Наукове керівництво роботою школи передбачає доцільне використання зусиль і здібностей працівників школи, а також відшукання ефективних методів і засобів, які забезпечували б успішне виконання завдань, поставлених перед школою, при раціональних витратах робочого і навчального часу, трудових, фінансових і матеріальних ресурсів. Ця тема дуже актуальна і в наш час.

Вступ

 

Розділ І. Теорія управління

1. Поняття про управління, менеджмент, внутрішкільне управління, педагогічний менеджмент.

 

Розділ ІІ. Наукові основи управління сучасною школою.

1. Суть процесу управління, його структура.

Розділ ІІІ. Внутрішкільне управління школою

1. Функції управління та функції керівників школи.

2. Управлінські органи у школі. Схема управління школою.

 

Висновок

Список використаної літератури

 

 

Розділ І

1. Поняття "управління" міцно ввійшло у вжиток багатьох галузей знань. Так, існує управління біохімічними процесами в живих організмах, управління технічними пристроями, ма­шинами, управління соціальними процесами. Його суть ви­значається як "елемент, функція організмів, систем різної природи (біологічних, соціальних, технічних), які забезпечу­ють збереження їх певної структури, підтримання режиму діяльності, реалізацію їхніх програм".

Управління освітою належить до соціального управління, що регулює економічну, соціально-політичну та духовну сфери життя суспільства. Управління освітою, зокрема, від­повідає за духовну сферу.

Управління як теорія зародилось на початку XX століття. Основоположниками першої школи "наукового управління" були американський інженер Ф.Тейлор і французький менеджер А.Файоль. Перший з них вирішив завдання удоско­налення управління підприємством шляхами економного використання праці і засобів виробництва, регламентації використання інструментів і матеріалів, стандартизації ро­бочих операцій, точного обліку робочого часу і цим довів, що управляти можна "науково". У 1911 році Ф.Тейлор опу­блікував свою книгу "Принципи наукового управління", яка традиційно вважається початком визнання управління нау­кою.

А.Файоль виділив п'ять функцій управління. За його сло­вами, "управляти означає передбачати і планувати, органі­зовувати, розпоряджатися, координувати і контролювати". Він розробив "принципи управління", що визнається пер­шим самостійним результатом "науки адміністрування" в її тепер вже класичному варіанті, зорієнтованому насамперед на побудову "формальних" організаційних структур і сис­тем.

Наступний етап розвитку управлінської думки пов’язаний із зародженням у 30-ті роки XX століття школи "людських відносин". Представники цієї теорії вивчали соціально - психологічні проблеми поведінки людини у трудовій діяль­ності і наголошували на необхідності враховувати людський фактор виробництва.

Галузь людського знання, яка допомагає здійснити функ­цію, вид діяльності по керівництву людьми в найрізноманіт­ніших організаціях, одержала назву "менеджмент". Термін менеджмент (анг. management - управління) у вузькому ро­зумінні означає уміння досягати поставлених цілей, викорис­товуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей; у широкому - те саме, що й управління: функцію, вид діяльно­сті по керівництву людьми в різних організаціях. Крім то­го, "менеджер" - це професійний керівник, представник особ­ливої професії - управління; людина, яка пройшла спеціальну підготовку.

Управління, менеджмент - це міждисциплі­нарна галузь знань, яка поєднує в собі науку, досвід, управ­лінське мистецтво.

Теорія управління освітою розроблялася ученими різних країн. Термін "управління" увійшов до освітянської галузі у дру­гій половині 70-х років, замінивши термін "керівництво". У цей період під впливом ідей теорії соціального управління (праці В.Г.Афанасьєва, Д.М.Гвішіані та інших) розпочинає­ться поступовий перехід від традиційного школознавства до розробки основ в нутрі шкільного управління.

Сьогодні погляди учених на поняття "внутрішкільне управління" і розкриття його сутності базуються на іншій методологічній основі. Для сучасної теорії і практики упра­вління, в тому числі соціально-педагогічними системами, пріоритетними є системний, особистісний, діалогічний під­ходи. Це орієнтує на урахування в управлінні тенденцій роз­витку освіти; впливу зовнішнього середовища на процеси, що управляються; моделювання цілісних педагогічних й управлінських структур, які синтезують стихійне й органі­зоване начало; використання діалогічних форм взаємодії тощо.

Внутрішкільне управління - це діяльність. управляючої підсистеми, спрямована на реалізацію мети школи шляхом створення умов (прогностичних, педагогічних, психологіч­них, кадрових, організаційних, матеріально-фінансових та інших), необхідних для належного розвитку педагогічного процесу.

Теорія управління школою доповнюється теорією внутрішкільного менедж­менту. Теорія менеджменту має особистісну спрямованість, вона суттєво змінює стиль взаємин у вертикальній формі розподі­лу праці:

Ø дозволяє створити атмосферу поваги, довіри й успіху кож­ного члена шкільного колективу;

Ø перейти на професійний стиль співробітництва, в процесі якого враховуються індивідуальні особливості кожного педа­гога, здійснюється особистісно орієнтований підхід до його діяльності;

Ø створює можливість розвитку кожної особистості на осно­ві мотиваційних орієнтацій педагога;

Ø сприяє формуванню внутрішкільної культури, створенню психолого-педагогічного комфорту для всіх учасників педа­гогічного процесу.

 

Розділ ІІ

1. Під управлінням слід розуміти регулювання процесів, які відбуваються в певній системі. Саме слово «управління» оз­начає свідому діяльність: вироблення рішень, перетворення їх у життя, регулювання системи відповідно до поставленої мети, підбиття підсумків діяльності, систематичне одержан­ня, переробка і використання інформації.

Щодо школи термін «управління» означає цілеспрямова­ний і планомірний вплив на колектив загалом, на окремих працівників та учнів з метою організації й координації їхньої діяльності, правильного здійснення навчально-виховного про­цесу, підвищення його ефективності.

Управління освітою, школою - складний динамічний процес, система педагогічних впливів, які передбачають:

Ø комплексний аналіз досягнень і недоліків у навчально - виховному процесі;

Ø використання досягнень педагогічної науки та передово­го педагогічного досвіду в організації навчально-виховного процесу в школі;

Ø цілеспрямовані дії шкільного колективу, кожного учня;

Ø надання допомоги учнівським організаціям у трудовій під­готовці учнів;

Процес управління має такі особливості:

Ø дин амічність (гнучкість) — це властивість процесу управ­ління змінюватися залежно від завдань, які стоять перед колективом;

Ø сталість процесу управління — це стабілізація, збере­ження традицій в організації навчально-виховного про­цесу, наступності у прийнятті управлінських рішень;

Ø циклічність і послідовність управлінських операцій — це постановка мети, Збір інформації про стан об'єкта управління, планування дій, вибір варіанта дій, контроль і аналіз результатів;

 

Розділ ІІІ

1. Основними функціями управлінської діяльності є педагогічний аналіз стану навчально-виховного процесу в школі, плану­вання роботи, організація діяльності школи, внутрішкільний контроль та регулювання життєдіяльності колективу школи.

Цикл управління школою розпочинається з педагогічно­го аналізу роботи за попередній період та оцінки її ефектив­ності, а саме: що дала певна діяльність керівникам, учителям; що нового з'явилося в діях педагогів, житті класів, учнів; як проведена робота сприяла вихованню в учнів національної свідомості й високоморальних якостей; які помилки були до­пущені керівниками; наскільки оптимальним був контроль; чи своєчасним було регулювання процесу. Функція педаго­гічного аналізу закладає основи для здійснення планування.

Планування — основний визначальний момент управлін­ня, який означає проектування навчально-виховного проце­су і процесу керівництва ним, визначення мети й завдань.

Організація внутрішкільного управління є наступною функцією — це приведення в дію управлінського рішення, утілення плану в життя. Ця робота складається з вибору най­доцільніших форм і методів залежно від термінів виконання, розстановки виконавців, їхніх ділових якостей і досвіду та на­дання настанов.

Контроль — один з головних засобів забезпечення надій­ної й достовірної інформації про стан навчально-виховної ро­боти. При проведенні контролю потрібно дотримуватися вза­ємозв'язку і взаємопогодженості форм і часу зі змістом нав­чально-виховного процесу, диференційованого підходу до об'єктів, всебічності й глибини охоплення об’єкта контролю, систематичності й послідовності, перевірки виконання й глас­ності, динамічності форм і методів, залучення до контролю громадськості. Сьогодні потрібне глибоке вивчення навчально-виховного процесу, проникнення в суть взаємодії вчителя й учнів, діагностика рівнів активності учнів у навчанні, праці та спілкуванні й надання своєчасної допомоги організаторам навчально-виховного процесу, внесення корективів у їхню діяльність.

Регулювання — підтримання об'єкта управління на необ­хідному рівні, перевід його в якісно новий стан. Демократи­зація в процесі регулювання проявляється в тому, що керів­ник залучає вчителів і учнів до збору та аналізу інформації про стан навчально-виховного процесу. Регулювання буває оперативне (оперативні наради при директорові, заступни­ках), тематичне (виробничі наради, педагогічні ради), під­сумкове (педагогічна рада за підсумками навчального року, семестру, конференції): Функції управління виступають в організаційній єдності, випадання однієї з функцій негативно впливає на перебіг управлінського циклу або призупиняє його виконання.

Управління навчальним закладом здійснює директор і йо­го заступники. їх функціональні обов'язки, порядок призна­чення чи обрання визначаються Положенням про загальноос­вітній навчальний заклад. Статутом загальноосвітньої школи чи іншого навчального закладу.

Функціональні обов'язки посадових осіб загальноосвітніх навчальних закладів. Директор загальноосвітнього навчаль­ного закладу виконує такі функціональні обов'язки:

ü забезпечує реалізацію державної освітньої політики; представляє інтереси навчального закладу в державних і громадських органах;

ü організовує навчально-виховний процес, здійснює конт­ролі, ні його ходом і результатами, відповідає за якість і ефек­тними п. роботи педагогічного колективу;

ü створює умови для творчого зростання педагогічних працівників),

ü пошуку та застосування ними ефективних форм і методів навчання та виховання;

ü за погодженням з радою навчального закладу призначає і звільняє своїх заступників, педагогічних працівників;

ü організовує в установленому порядку раціональне викори­стання виділених навчальному закладу бюджетних асигну­вань;

ü несе відповідальність за свою діяльність перед учнями, батьками, педагогічними працівниками, та загальними збо­рами (конференцією), засновником, місцевими органами державної виконавчої влади.

Керівництво окремими напрямами роботи в школі здійс­нюють заступники директора. Кількість заступників може бути різною і в основному залежить від числа учнів у школі. Для ефективної організації навчальної і виховної роботи не­обхідні три заступники: з навчально-виховної, виховної і на­укової роботи.

До обов'язків заступника директора з навчально-виховної роботи входить організація педагогічного процесу, виконан­ня освітніх програм і Державного стандарту загальної середньої освіти, здійснення контролю за якістю знань учнів і їх поведінкою; регулювання навчального навантаження учите­лів і учнів, складання розкладу занять; керівництво методич­ною роботою в школі, впровадження педагогічних інновацій, стимулювання діяльності учителів у плані підвищення педа­гогічної культури. Обов'язки заступників директора школи визначені у Статуті школи. В ньому обґрунтовується, в свою чергу, розподіл функціональних обов'язків між декількома заступниками з навчально-виховної роботи.

Заступник директора з виховної роботи (організатор позакласної і позашкільної роботи) відповідає за організацію і якість позакласних і позашкільних заходів. Він планує, орга­нізовує і контролює проведення позакласних виховних справ у школі і за місцем проживання. Працює з класними керівни­ками над удосконаленням змісту, форм і методів позакласної виховної роботи, надає їм методичну допомогу. В коло обов'язків організатора позакласної і позашкільної виховної роботи входить налагодження зв'язків із закладами додатко­вої освіти - палацами і будинками дитячої творчості, станціями юних натуралістів, юних техніків, клубами та іншими ди­тячими об'єднаннями. Він надає допомогу і підтримку дитя­чим громадським організаціям, які діють відповідно до вимог Конвенції ООН про права дитини.

У нових типах шкіл - гімназіях, ліцеях та інших за рішен­ням ради школи може бути введеною посада заступника ди­ректора школи з наукової роботи. У його обов'язки входить встановлення контактів з ученими, викладачами вузів, науко­вцями.

2. Структуру управлінських органів у школі утворюють ор­гани колегіального управління школою (конференція, рада школи, педагогічна рада, нарада при директорі, його заступниках), адміністрація школи (директор, його заступники з навча­льної, наукової, виховної, господарської роботи), органи громадського самоврядування (учнів (учком), учителів (профком, методична рада), батьків (батьківський комітет)).

Органи колегіального управління школою. Органами ко­легіального управління школою є конференція, рада школи, педагогічна рада, нарада при директорі, його заступниках. їх діяльність координується залежно від потреб колективу і за­вдань школи.

Конференція є вищим колегіальним органом громадсько­го самоврядування школи (в малочисельних школах — за­гальні збори шкільного колективу). Делегатів конференції з правом голосу обирають збори учнів II та III ступенів, збори вчителів та інших працівників, збори батьків і представни­ків громадськості в однаковій кількості від кожної категорії. Конференція затверджує статут, вносить корективи, розроб­ляє напрями розвитку школи, підвищення ефективності на­вчально-виховного процесу, здійснює пошуки додаткового фі­нансування, зміцнення матеріально-технічної бази. За необ­хідності створює тимчасові, постійні комісії з різних напрямів діяльності школи, визначає їх повноваження. Скликається радою школи один раз нарік.

Кожна школа на основі типового Статуту з урахуванням соціальних, економічних, національних та регіональних осо­бливостей розробляє свій статут.

Статут школи — сукупність норм і правил життя колективу з ураху­ванням його особливостей і перспектив розвитку.

Статут не повинен суперечити основним державним до­кументам про школу, обмежувати права учасників навчально-виховного процесу (вчителів та учнів). Затверджується за­сновником та реєструється відповідним органом державного управління освітою.

Раду школи — орган колегіального управління шкільни­ми справами, вирішення найважливіших питань щодо удо­сконалення навчально-виховного процесу — обирають на кон­ференції або на загальних зборах школи.

До складу ради обирають представників педколективу, уч­нів II та III ступенів, батьків (або осіб, які їх замінюють) і гро­мадськості. Очолює її директор школи. На чергових виборах склад ради оновлюють не менш ніж на третину.

Рада школи займається управлінськими проблемами, які раніше перебували в одноосібній компетенції директора. Во­на реалізує рішення конференцій шкільного колективу; пред­ставляє інтереси школи в державних і громадських органах, забезпечує соціальний захист неповнолітніх; визначає зміст, методи, форми організації навчання й виховання; встанов­лює режим роботи школи; здійснює контроль за роботою, про­водить атестацію педагогічних працівників, вносить пропо­зиції щодо кваліфікаційної комісії про присвоєння вчителям кваліфікаційних категорій; контролює витрати бюджетних асигнувань на школу, формує власний матеріальний фонд школи; заслуховує звіти про роботу директора, його заступ­ників, учителів, вносить пропозиції щодо продовження або припинення їх повноважень; захищає працівників школи й адміністрацію від необґрунтованого втручання в їх професій­ну та посадову діяльність.

За рішенням конференції або ради школи створюють опі­кунську раду з представників органів виконавчої влади, під­приємств, установ, навчальних закладів, організацій, окре­мих громадян. Опікунська рада вживає заходів для зміц­нення матеріально-технічної та навчально-методичної бази, залучення додаткових джерел фінансування, поліпшення організації навчально-виховного процесу, стимулювання творчої праці педагогічних працівників.

Педагогічну раду створюють для розгляду складних пи­тань організації навчального процесу, підвищення кваліфі­кації та професійної майстерності педагогів. До її складу вхо­дять учителі, вихователі груп подовженого дня, адміністра­ція школи. Очолює її директор школи.

Роботу педагогічної ради планують у довільній формі від­повідно до потреб школи. Члени ради мають право виносити на її розгляд усі питання навчально-виховного процесу. Кіль­кість засідань педагогічної ради визначається їх доцільністю, але вона повинна збиратися не менше чотирьох разів на рік. При педагогічній раді створюють підзвітні їй методичні секції.

Нараду при. директорі використовують для вирішення те­рмінових питань, пов’язаних з організацією навчально - виховного процесу (аналізу успішності учнів, дисципліни в шко­лі, для організації позакласної діяльності). Інколи нарада роз­глядає роботу окремих учителів, виконання стандартів освіти тощо. Участь у них є обов’язковою для викладачів, адміністра­ції. Періодичність проведення визначає директор школи.

Наради при заступниках директора розглядають поточні проблеми, що стосуються їх адміністративної компетенції. Пе­ріодичність проведення визначається планом роботи школи.

Управлінська діяльність адміністрації школи. Управлін­ня сучасною школою є складною системою з багатьма внутрі­шніми взаємозв’язками. Його ефективність багато в чому за­лежить від правильного розподілу обов’язків в адміністрації школи, до якої належать директор, заступники з навчаль­ної, виховної, наукової та господарської роботи.

Діяльність директора школи регламентується Положен­ням про загальноосвітній навчальний заклад, згідно з яким директором може бути тільки громадянин України, який має вищу педагогічну освіту нарівні спеціаліста або магіст­ра, стаж педагогічної роботи не менше 3 років, успішно пройшов атестацію керівних кадрів освіти у порядку, встановле­ному Міністерством освітні науки України. Він є найвищою посадовою особою в школі, діє від імені школи, представляє її в усіх організаціях, розпоряджається її майном і кошта­ми, укладає договори, видає фінансові доручення, відкриває у банку рахунок, розпоряджається кредитами, видає нака­зи по школі, його вказівки є обов’язковими для її учнів та учителів. Директор школи керує роботою своїх заступників, узго­джує спільну діяльність адміністрації школи з громадськими організаціями, вчителів та учнів, відповідає за комплекту­вання класів і працевлаштування випускників. Один з найголовніших напрямів його роботи - добір і розстановка педагогічних кадрів.

Заступник директора з навчально-виховної роботи ор­ганізовує і контролює процес навчання школярів, їх загаль­ноосвітню і трудову підготовку, всебічний розвиток і поведін­ку. Контролює виконання навчальних планів і програм, якість знань, умінь і навичок учнів. Здійснює керівництво методичною роботою з учителями школи, складає і контро­лює розклад уроків, графіки факультативних і гурткових за­нять, проведення контрольних, лабораторних робіт, навча­льних екскурсій. Відповідає за звітність із питань навчально-виховного процесу, організовує методичну роботу предме­тних комісій та методичних об’єднань, діяльність шкіл передового досвіду кращих педагогів. Контролює роботу шкільної бібліотеки, навчального сектора учкому.

Другий заступник директора з навчально-виховної роботи керує навчально-виховним процесом у початкових класах, безпосередньо відповідає за організацію методич­ної роботи їх учителів. Контролює роботу груп подовжено­го дня.

Заступник директора з виховної роботи організовує позакласну виховну роботу і дозвілля учнів, надає необхідну допомогу класним керівникам, вихователям та іншим пра­цівникам школи, які залучаються до виховної роботи з учня­ми. В його обов’язки входить організація і координація шкі­льної художньої самодіяльності, туризму та краєзнавчої ро­боти, підготовка і проведення традиційних шкільних та державних свят, організація чергування класів по школі. Він підтримує зв’язок з інспекцією у справах неповнолітніх, від­повідає за діяльність клубу вихідного дня, консультує бать­ків, шефів, платних та громадських керівників гуртків щодо організації праці з дітьми.

Заступник директора з господарської частини відповідає за збереження шкільних приміщень і майна, матеріальне забезпечення навчального процесу, санітарний стан школи, протипожежну охорону, правильну організацію роботи об­слуговуючого персоналу. У деяких школах нового типу за рішенням ради школи призначають заступників директора з перспективних на їх погляд напрямів роботи.

Заступник директора з комерційної діяльності (завуч - координатор) встановлює зв’язки зі спонсорами, шефами, ве­де пошук джерел позабюджетного фінансування школи та ін.

Органи громадського самоврядування навчального за­кладу. З метою демократизації управління, налагодження зворотного зв’язку, поточного коригування управлінських рішень у навчальному закладі діють органи громадського са­моврядування учнів (учнівський комітет школи (класу), учи­телів (профспілковий комітет, методична рада), батьків (ба­тьківський комітет школи (класу), повноваження яких ви­значає статут школи. Вони є дієвим засобом формування громадської думки, сприяють діалогізації взаємин з адмініст­рацією.

Учнівський комітет школи (класу) є найавторитетні­шим органом учнівського самоврядування, склад якого оби­рають на учнівських зборах школи (класу). Його діяльність є свідченням реалізації права учнів на участь в управлінні школою, захист своїх прав. Школа визнає повноваження представників учкому, надає їм необхідну інформацію, спри­яє участі у вирішенні питань, пов’язаних з організацією на­вчання, різноманітних видів діяльності і дозвілля учнівсь­кого колективу.

Профспілковий комітет очолюєпрофесійну спілку. Від­повідно до законодавства персонал школи (педагогічний, ад­міністративно-господарський, медичний, навчально-допоміжний, обслуговуючий) має право вільно об’єднува­тись у профспілки. Адміністрація школи погоджує з профспілковим комітетом штатний розклад, навчальне па вантаження, умови праці персоналу, укладає угоди про охо­рону праці, повідомляє про скорочення робочих місць (не менш ніж затри місяці).

Методична рада є колегіальним органом педагогічних працівників, обов’язок якого - сприяти розвитку та удо­сконаленню методики навчально-виховного процесу, про­фесійної майстерності і творчого зростання вчителів і вихо­вателів. Вона аналізує та обирає найоптимальніші варіанти змісту освіти (навчальних планів, програм, підручників), форм і методів навчально-виховного процесу, способів їх ре­алізації, організовує роботу з підвищення кваліфікації пед. працівників, вивчення, узагальнення і поширення передо­вого досвіду.

Батьківський комітет школи (класу) є органом бать­ківського самоврядування; склад якого обирають на бать­ківських зборах. Метою його діяльності є сприяння виконан­ню статутних завдань школи, забезпечення єдності педагогі­чних вимог до учнів та надання допомоги сім’ї у вихованні й навчанні дітей. Комітет діє згідно з тимчасовим положенням, його рішення, які мають рекомендаційний характер, обов’я­зково розглядає адміністрація школи.

 

		батьківський комітет

 

 

мал. 1 Схема рівнів управління школою

Висновок

Важливим розділом педагогіки є школознавство, яке охоплює принципи управління та керівництва школою, діяльність органів народної освіти, організацію обліку, звітності та ін.

Школознавство — галузь педагогічної науки, що має своєю метою дослідження змісту і методів управління шкільною справою, розкриття особливостей системи керівництва школою, організації її роботи.

В основі наукового керівництва школою лежить вимога: враховувати труднощі й суперечності в навчально-виховному процесі, вживати заходів протидії тим факторам, вплив яких негативно позначається на діяльності учнів, педагогів та інших працівників. Щоб здійснювати наукове керівництво школою, треба постійно знати справжній стан справ на основі добре налагодженого зворотного зв’язку та інформаційного режиму, вміти заходити паростки нового, прогресивного в навчально-виховній роботі, своєчасно підтримувати і розвивати їх.

Наукове керівництво роботою школи передбачає також спрямування її відповідно до науково обґрунтованих перспектив.

Наукове керівництво школою називають таке керівництво, яке ґрунтується на наукових даних про навчально-виховний процес та про взаємини в шкільному колективі і яке здійснюється відповідно до принципів, що відображають суть і закономірності діяльності сучасної школи.

 

Список використаної літератури:

1. Волкова Н.П. Педагогіка: Навч. посібник. - К.: Академія, 2001. - 427-443.

2. Зайченко, І. В. Історія педагогіки [Текст]: у 2 кн.: навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. Кн. 2. Школа, освіта і педагогічна думка в Україні / Іван Васильович Зайченко. – К.: Слово, 2010. – с.429-431.

3. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К.: Знання-Прес. – 2003. – С. 391-401.

4. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. – 2003. – С. 524-545.

5. Максимюк С.П. Педагогіка: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005. – С. 515-525.

6. Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором школи / Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Хрестоматія. – К.: Знання-Прес. – 2003. – С. 686-700

 

 

Б.3. Б.1 Микроэкономика