Студопедия — Школи джур
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Школи джур






Особливої уваги заслуговують школи джур, які продовжували традиції сімейного виховання. Від наставників юні джури переймали військову науку, вчилися жити й перемагати в екстремальних умовах Джури жили в куренях із дорослими й одночасно вчилися у січових школах.

ІІІ. Вищі навчальні заклади

1.Острозька академія

Першим навчальним закладом вищого типу на східнослов'янських землях стала Острозька слов'яно-греко-латинська академія (або "тримовний ліцей"), відкрита князем Костянтином Острозьким (1527-1608) у 1576 році. В Острозькій слов'яно-греко-латинській академії вивчали слов'янську, грецьку, латинську та польську мови. Програма передбачала також вивчення, окрім "семи вільних мистецтв", ще й вищих студій - філософії та богослов'я, хоч окремого класу богослов'я не було.

Острозька школа-академія мала високий рівень викладання, про що засвідчує той факт, що навіть освічені католики називали ЇЇ академією. Очолив її шляхтич із Поділля, письменник Герасим Смотрицький. Серед професорів, які створили науковий гурток при академії, писали наукові праці, підручники, посібники, були греки Кирило Лукаріс, Діонісій Палеолог, Никифор (протосінкел), Масхопуло (мав римську освіту), ієромонах із Острога Кипріян (здобував освіту в Падуї та Венеції), математик та астроном Ян Лятос (поляк, який раніше був професором Краківського університету), острозький священик Дем'ян Наливайко (брат козацького ватажка), інші українські публіцисти та філологи. Пізніше в роботі гуртка брав участь Мелетій Смотрицький, який згодом, як уже згадувалося, стояв біля витоків підвищеної освіти у Києво-Могилянській академії.

За 60 років існування Острозької школи-академії здобуло підвищену освіту близько 500 осіб. Серед них - гетьман П.Конашевич-Сагайдачний, який пізніше став одним із найвідоміших опікунів Київської братської школи - родоначальниці славетної Київської академії, оскільки з усім своїм військом записався до Київського Богоявленського братства, а, помираючи, у 1622 році більшість своїх коштів заповів цій школі.

Після смерті князя К.Острозького почався поступовий занепад Острозької школи-академії.

2.Києво - Могилянська академія

У 1632 р. Київська братська школа перетворилася спочатку в Києво-Братську колегію, а згодом на честь свого опікуна Петра Могили змінила свою назву на Києво-Могилянську академію. Права і титул академії, а також визнання як першого вищого навчального закладу вже у складі Росії їй були представлені Петром І.

Кисво-Могилянська академія, ставши великим культурним центром, мала великий вплив на розвиток освіти не лише на українських землях, а й у межах усієї Російської імперії. Під її впливом виникли пізніше колегіуми у Харкові й Чернігові. За її зразком у 1687 р. організувалася Слов'яно-греко-латинська академія в Москві. Більшість ректорів і префектів цієї академії та духовних семінарій у XVIII ст. теж були вихідцями із Києво-Могилянської академії. На її вихованців спирався Петро І у своїй боротьбі зі староруським духовенством, яке протидіяло його реформам. Так, наприклад, професора Києво-Братської колегії, який викладав риторику, поетику, філософію, богослов'я, Стефана Яворського за наказом російського царя було викликано в Москву, де висвячено на митрополита і доручено реорганізувати слов'яно-греко-латинську академію за зразком Києво-Могилянської. А ректора Києво-Могилянської академії Феофана Прокоповича, забравши в Петербург, Петро І призначив своїм радником з питань освіти, науки та культури і главою Російської православної церкви. Слід згадати, що частина перших професорів новоутвореного Московського університету отримали високу освіту в Києві.

Києво-Могилянська академія заснувалася у 1632 р. у подарованій для неї дружиною київського воєводи Єлизаветою Гулевичівною садибі внаслідок злиття Київської Братської та Лаврської шкіл. Об'єднаний заклад називався Кисво-братською колегією, опікуном якої став Петро Могила. Новоутворений заклад вищого типу зібрав у своїх стінах найосвіченіших на той час діячів науки та культури: Інокентія Гізеля, Іоаникія Галятовського, Єпіфанія Славинецького, Лазара Барановича, Симеона Полоцького, Мелетія Смотрицького та ін. У колегії навчалися представники різних станів і національностей: українці, поляки, росіяни, чехи, словени, білоруси.

Навчання в академії тривало 12 років. Увесь курс поділявся на 8 класів: фару (підготовчий клас), інфиму (молодший клас), граматику, синтаксиму, поетику, риторику, філософію й богослов'я. Студенти вивчали слов'янську, церковнослов'янську, українську літератури, грецьку, латинську, польську мови. Оволодівали риторикою та мистецтвом віршування. Окрім цього, у програмі навчання були класичні грецька та римська і частково середньовічна література, історія, географія. Пізніше були введені курси російської, французької, німецької та старослов'янської мов, математики, тригонометрії, фізики, астрономії, архітектури. А ще згодом - домашньої та сільської економіки і медицини. Давалася також художня та музична освіта.

Академія мала при собі гуртожиток (бурсу), яка була своєрідною серцевиною її життя. Щороку тут навчалося від 500 до 2000 студентів.

Викладачі академії створювали підручники та навчальні посібники, піднімали у своїх працях питання освіти та виховання, протидії полонізації та католицизму. Певним чином це зумовило участь багатьох студентів у визвольних війнах українського народу під проводом Богдана Хмельницького.

Упродовж свого існування Києво-Могилянська академія була одним із визначних наукових центрів слов'янського світу та осередком його філософської думки. У 1817 р. академія була закрита, а на її базі відкрилася Київська духовна семінарія. Лише через 175 років, у вересні 1992 р. вона була відкрита знову.

IV.Козацька сім’я

У козацькій педагогіці чільне місце посідає батько. Він – захисник сім’ї, роду, творець історії, державності, символ мужності, відваги, взірець для наслідування. Батько – перший учитель, який формує у своїх дітей лицарську честь і гідність, цілеспрямовано займається їх загартуванням, готує до подолання життєвих труднощів.

Козацька сім’я характеризується глибокими демократичними та духовними традиціями, рівноправністю чоловіка та жінки. Чоловік навіть у сімейному житті керувався лицарськими чеснотами. Материнське слово в сім’ї є не менш вагомим, ніж слово батька, вона виховувала дітей на

козацькому фольклорі, вселяла в їхні душі любов до Батьківщини, віру в перемогу добра, надію на щасливе життя. Мати символізувала берегиню традицій свого народу.

Сімейні виховні традиції продовжували досвідчені козаки у школах. Так, Д. Яворницький поділив запорізькі школи на січові, монастирські та церковно-парафіяльні.

До січових шкіл хлопчиків приводили батьки. Головним учителем був ієромонах, який, крім прямих обов’язків наставника, піклувався про здоров’я хлопців, лікував хворих, хоронив померлих і про все детально розповідав кошовому отаману та прикордонному лікарю. У таких школах на високому рівні навчали музики, співу та інших мистецтв. При таких школах існував відділ співаків. З часом він виокремився в школу “вокальної музики та співу”. Тут вивчали також латину, піїтику, арифметику, риторику, геометрію, географію, астрономію, військову справу. Латину вивчали як мову міжнародних відносин, мову науки того часу. Користувались латиною і в полеміці, в боротьбі проти окатоличення. З 1754 по 1768 рр. існувала також Головна Січова школа, що за рівнем навчання прирівнювалась до кращих братських шкіл. У ній вивчали піїтику, риторику, математику, географію, астрономію, військову справу.

 

V.Видатні діячі козацької доби

Мелетій Смотрицький (1572-1633)- випускник Острозької школи-академії, ректор Київської братської школи, викладач Києво-Могилянської академії. Автор 18 творів, спрямованих на боротьбу проти соціального та національного гноблення, за поширення освіти серед українського народу та розвиток його культури. За написаною ним "Граматикою словенською " (1619) навчалися учні українських, білоруських та російських шкіл упродовж півтора століття. Цим підручником користувалися в Московській слов'яно-греко-латинській академії. М.В.Ломоносов, який також навчався за ним, назвав цю книгу "вратами ученості".

Петро Могила (1597-1647) - засновник Києво-Могилянської академії. Митрополит київський і галицький. Випускник Львівської братської школи. Високу освіту здобув у Паризькому та інших Європейських університетах. Хоч і був сином молдавського воєводи, але залишався палким захисником релігійних та освітніх інтересів українського народу. За його ініціативою будувалися православні церкви та засновувалися школи.

Іван Федоров (Іван Федорович Москвитин) (бл. 1510-1583)- засновник книгодрукування в Україні та в Росії. З 1578 р. по 1612 р. очолював топографію при Острозькій школі-академії. Видавець першого східнослов'янського друкованого підручника "Азбука" (1574) та знаменитої "Острозької біблії" - першого повного видання на східнослов'янських землях. Рятував за активну життєву позицію у створенні власної долі, у спрямованості до освіти та творення добрих справ.

Стефан (бл. 1570 - бл. 1600) і Лаврентій (помер після 1633) Зизанії - організатори та викладачі Львівської братської школи, вчені. Виступали проти соціальної несправедливості, релігійного та національного гніту українського народу. Стефан Зизаній відомий як письменник, автор "Катехізису для шкільного навчання " (1595). Його брат Лаврентій написав декілька навчальних полемічних книг, які вплинули на створення навчальної педагогічної літератури. У формі запитань та відповідей написав "Граматику словенську".

Іван Вишенський (пр. 1545-1550- після 1620)- просвітитель, полеміст, демократ, гуманіст. Автор понад 17 творів, у яких виступає на захист українського народу, його культури та освіти. У творах "Викриття диявола-світодержця", "Послання князю Острозькому", "Суперечка мудрого латинника з немудрим русином " критикував соціальну нерівність. Доводив необхідність освіти рідною мовою, здатність слов'янської мови бути мовою науки. Його ідеї про свідоме й систематичне засвоєння навчального матеріалу широко використовувалися в братських школах.

Памво Беринда (між 50-70 роками XVI ст. - 1632) - просвітитель, учитель, лексикограф, друкар, один з основоположників української братської школи. Працював у друкарнях Львова, Перемишля, Києва. Автор словника "Лексикон словено-русский и имен толкование", який, будучи енциклопедичним зібранням відомостей про зовнішній світ, природу та людину, мав велике педагогічне значення. Окрім цього, він сприяв розвитку української мови, оскільки поданих у ньому 7 тис. слів церковнослов'янською мовою мали свої українські відповідники.

Кирило-Ставровецький Транквіпіон (?- 1646)- викладач Віденської та Львівської братських шкіл. Утворах "Зерцало богословії", " Євангеліє учительнеє", "Перло многоценноє" пропагував ідеї загальної рівності людей. Стверджував, що суспільна цінність людини повинна залежати від її освіти, а не від походження. Доводив, що гострота розуму залежить від вроджених здібностей, а глибина знань - від виховання. Вчитель повинен використовувати потяг до знань як природну властивість кожної людини. Для цього слід бути терплячим, наполегливим, налаштованим на розвиток талантів.

Єпіфаній Славинецький (?-1675) - учений, викладач Києво-Могилянської академії, автор підручників, перекладач навчальної літератури з медицини, географії, мистецтва, педагогіки, історії. Серед його творів - 60 слів - проповідей (стосуються суспільного життя), "Лексикон латинський", "Лексикон греко-славено-латинский", "Філологічний словник". Найвизначніший педагогічний твір - "Громадянство звичаїв дитячих", у якому вміщено 164 правила поведінки у школі, вдома, на вулиці тощо. Правила подано в катехізисній формі (запитань і відповідей). Відповіді ілюстровані прикладами з життя тварин, цитатами античних філософів.

Інокентій Гізель (пр. 1600-1683)- філософ, письменник, психолог, ректор Київської колегії. Вважав, що для формування особистості вирішальне значення має розвиток органів чуття дитини, оскільки процес пізнання ґрунтується на чуттєвому досвіді. Важливу роль у розвитку людини надавав навколишньому середовищу, оскільки стати людиною та оволодіти мовою можна тільки в людському суспільстві.

Симеон Полоцький (1629-1680) - видатний учений, прихильник розвитку педагогічної теорії та практики на основі слов'янських педагогічних традицій, але з урахуванням західноєвропейського досвіду. У 1664 р. був викликаний у Москву царем Олексієм І, де навчав царевичів Федора, Петра та царівну Софію. Мав великий вплив у державному та літературному житті. Педагогічні погляди виклав у творах "Книжица вопросов и ответов, иже в юности серцем зело потребив суть ", " Обед душевный ", "Вечеря душевная". Раніше від Локка виступив проти теорії "вроджених ідей". Переконував, що людина не народжується з готовими моральними якостями, а набуває їх у процесі виховання.

Феофан (Слеазар) Прокопович (1681-1736) - церковний і громадський діяч, вчений, педагог, письменник, оратор. Син київського купця. Випускник Києво-Могилянської колегії. Продовжував освіту в грецькій колегії, створеній на кошти Папи Римського для підготовки уніатів. Там отримав класичну філософську та богословську освіту. Повернувшись в Україну, пориває з уніатством. З 1705 р. читає лекції з філософії, логіки, етики, піїтики, риторики, математики в Кисво-Могилянській академії. Будучи викликаним у Петербург, став активним прихильником реформ Петра І.

Автор букваря "Першеучення отрокам", курсу поетики "De artepoe-tika ". Педагогічні погляди щодо організації шкіл, змісту їхньої роботи, методики навчання та виховання висвітлив у творі "Духовнийрегламент".

Іова Борецький (? - 1631) - ректор Львівської і Київської братських шкіл. Високоосвічена людина. Окрім рідної, добре володів грецькою, латинською, польською, слов'янською мовами. Автор численних послань, листів, передмов до різноманітних видань. Вважається, що його перу належать твори "О воспитании чад" та "Пересторога", в яких наголошується на великому значенні освіти в боротьбі з католицизмом, критикуються ті, хто перейшов на бік католиків. За ініціативи І. Борецького Київський Собор (1621) прийняв рекомендації щодо організації в Україні братств і відкритті при них шкіл та друкарень.







Дата добавления: 2015-12-04; просмотров: 211. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

Характерные черты официально-делового стиля Наиболее характерными чертами официально-делового стиля являются: • лаконичность...

Этапы и алгоритм решения педагогической задачи Технология решения педагогической задачи, так же как и любая другая педагогическая технология должна соответствовать критериям концептуальности, системности, эффективности и воспроизводимости...

Понятие и структура педагогической техники Педагогическая техника представляет собой важнейший инструмент педагогической технологии, поскольку обеспечивает учителю и воспитателю возможность добиться гармонии между содержанием профессиональной деятельности и ее внешним проявлением...

Подкожное введение сывороток по методу Безредки. С целью предупреждения развития анафилактического шока и других аллергических реак­ций при введении иммунных сывороток используют метод Безредки для определения реакции больного на введение сыворотки...

Принципы и методы управления в таможенных органах Под принципами управления понимаются идеи, правила, основные положения и нормы поведения, которыми руководствуются общие, частные и организационно-технологические принципы...

ПРОФЕССИОНАЛЬНОЕ САМОВОСПИТАНИЕ И САМООБРАЗОВАНИЕ ПЕДАГОГА Воспитывать сегодня подрастающее поколение на со­временном уровне требований общества нельзя без по­стоянного обновления и обогащения своего профессио­нального педагогического потенциала...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.014 сек.) русская версия | украинская версия