Географічна структура експорту агропродовольчої продукції в 2013 році

Джерело: [17]

В країни Азії та Африки направляється 98,6 % експорту пшениці. В Азії основними імпортерами пшениці є Ізраїль, Сирія, Туреччина. Серед країн Африки виділяється Єгипет, що імпортував за 2012-2013 рр. 4478 тис. т пшениці. До країн цих континентів спрямовується більше половини експорту кукурудзи. В 2013 році найбільші обсяги закупок здійснювали такі країни, як Іран – 1424 тис. т, Республіка Корея – 1307 тис. т, Японія – 1249 тис. т, Ізраїль – 862 тис. т, або 76 % азійського імпорту. В Африці самим потужним споживачем є Єгипет, який в 2013 році імпортував 2454 тис. т кукурудзи, або 79,8 % поставок на континент. Крім цього, значні закупки зерна здійснюють Алжир, Лівія, Марокко, Туніс. Зростання експорту до країн Азії та Африки пояснюється збільшенням споживання продуктів харчування населенням цих континентів в результаті росту доходів і має значні перспективи.

Географія товарного експорту показує, що європейські країни імпортують головним чином сировинні ресурси – олійні культури, кукурудзу, макуху соняшникову, в той час як країни Азії та Африки купують переважно соняшникову олію, пшеницю, кукурудзу, ячмінь.

Вищесказане свідчить, що структура експорту продукції агропродовольчого комплексу України носить в основному сировинний характер і суттєво відрізняється від таких розвинених країн, як Нідерланди, Бельгія, Німеччина та інші. Так, в структурі експорту Нідерландів домінує тваринницька перероблена продукція. Країна, що має лише 1,9 млн. га сільськогосподарських угідь, щороку виробляє і експортує молочних і м’ясних продуктів на суму понад 28 млрд. дол. (Україна, для порівняння – на суму 0,8 млрд. дол.). В значній мірі все це досягнуто за рахунок імпорту кормів – зерно кукурудзи, соя, ячмінь, пшениця, соняшник, ріпак і т.п. на суму 6,2 млрд. дол. [19], в тому числі з України. Так, в 2013 році в Нідерланди було експортовано (тис. т): кукурудзи – 1095; сої – 19; ріпаку – 430; макухи – 178 загальною сумою 544 млн. дол.

Впродовж всього періоду незалежності держави не вдалося вийти на світові ринки з високотехнологічною продукцією агропродовольчого комплексу і в значній мірі Україна залишається сировинним придатком розвинених країн.

Пріоритетним завданням держави в сучасний період є удосконалення структури експорту агропродовольчої продукції, а саме – суттєве збільшення частки продуктів тваринного походження, а також готових харчових продуктів. Наші підприємства в змозі випускати конкурентоспроможну продукцію тваринництва завдяки доступу до дешевої сировини для виробництва кормів, так як кормова складова становить від 60 до 80 % у структурі витрат з виробництва м’яса. В результаті переходу на промисловий рівень виробництва певні види продукції тваринного походження стають більш якісними і конкурентоспроможними як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Найбільш вагомі результати в цьому плані спостерігаються у птахівництві, табл. 2.5.

Таблиця 2.5

Експорт продукції тваринного походження за 2007-2013 рр. (тонн)

Джерело: [17]

Як видно з даних табл. 5, за період 2007- 2013 рр. експорт м’яса та їстівних субпродуктів свійської птиці зріс у 28,8 рази, а яйця птиці – в 2,7 рази. Разом з цим, експорт м’яса ВРХ та молочних продуктів не показує позитивної динаміки, а по деяким видам продукції спостерігається значний спад, що пояснюється недостатніми масштабами виробництва, та низьким рівнем конкурентоздатності.

Основними регіонами, куди направляється експорт м’яса свійської птиці є країни СНД, а також країни Азії та Африки. Країни Європи практично не купували цей вид продукції. Проте, в минулому році Європейський Союз дав дозвіл на експорт продукції птахівництва з України. Враховуючи, що європейське законодавство одне з найбільш жорстких у галузі птахівництва, вихід на ринки ЄС свідчить про відповідність якості української продукції міжнародним стандартам. За листопад-грудень 2013 р. було поставлено 428 тонн м’яса свійської птиці, а за два місяці, січень-лютий 2014 р. поставки склали 555 тонн. Збільшення експорту продукції тваринництва неможливе без організації великомасштабного виробництва, що передбачає значні інвестиції в АПК. Відповідно до Державної програми активізації розвитку економіки на 2013-2014 рр. передбачено будівництво та реконструкцію у регіонах держави близько 100 об’єктів, які заплановано ввести в дію в 2014 р., вартістю понад 5 млрд. грн. З них у галузі молочного скотарства – 55 об’єктів вартістю 1,8 млрд. грн., свиноводства – 29 об’єктів вартістю 1,5 млрд. грн., птахівництва – 13 об’єктів вартістю 2,5 млрд. грн. [20]. Враховуючи наявність значних кормових ресурсів, слід розглядати експорт продукції птахівництва, як один з важливих шляхів збільшення як загальних масштабів експорту, так і позитивного сальдо.

Серед інших виробів в першу чергу виділяються продукти, що використовуються для годівлі тварин. При незначному експорті, в 2013 році – 15,9 млн. дол. імпорт склав 265,4 млн. дол. За весь період 2010-2013 рр. щорічно результат торгівлі був від’ємним. Проблема від’ємного сальдо ускладнюється його зростанням із збільшенням обсягів імпорту (табл. 2.6).

Як свідчать дані табл. 2.6, при зростанні фізичного імпорту на 123,1 %, від’ємне сальдо зросло до 249,5 млн. дол., або на 144,3 % у порівнянні з 2010 роком. Впродовж цих років від’ємне сальдо склало величезну суму – 856,1 млн. дол. Як по цьому виду продукції, так і по інших видах держава має можливості зменшити обсяги імпорту за рахунок розвитку власного виробництва і експорту, а також імпортозаміщення. Саме це має бути головним в стратегії розширення експорту агропродовольчої продукції.

Таблиця 2.6