Структура імпорту продукції тваринного походження
Джерело: [17]
Проаналізувавши дані таблиці 2.10, ми бачимо, найбільшу частку в імпорті займають риба та ракоподібні – 52,9%, причиною цьому є конфлікт на сході та анексація Кримського півострову. Позитивною тенденцією стало зниження на 47,8% імпорту м’яса, це пов’язано з освоєнням нашими виробниками нових технологій, зокрема нарощування потужностей в птахівництві. Загалом імпорт продукції тваринництва знизився через втратрату купівельної спроможності населенням України. Проаналізувавши дані з рисунка 2.9, можна помітити, що географічна структура імпорту продукції тваринного походження збігаїться із географічною структурою експорту рослинної продукції та готових продуктів харчування.
Рис. 2.9 Динаміка імпорту продукції тваринництва за географічними регіонами світу, млн дол. США За оціонаками експертів імпорт агропродовольчих товарів майже не збільшиться. Обмежуючими чинниками будуть: • зменшення реальних доходів (орієнтовно на 25-30%) і купівельної спроможності населення через політичну й економічну кризу в країні; • зниження частки дорогих імпортних продуктів харчування у структурі споживання; • перманентне зменшення обсягів імпорту м’яса через стрімкий розвиток птахівництва і свинарства в Україні. [22] РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АГРОПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ УКРАЇНИ 3.1 Розвиток інфраструктури ринку України Вивчення вітчизняних літературних джерел засвідчує, що вперше термін “інфраструктура” було запроваджено для позначення об'єктів і споруд, які забезпечували нормальне функціонування збройних сил, а з середини 50-х років ХХ ст. широко використовується в економічній і політичній літературі. В економічній літературі цей термін почав використовуватися в кінці 40-х років XX століття для визначення комплексу галузей господарювання, що обслуговують промислове та сільськогосподарське виробництво. На рівні загальнодержавного підходу поняття “інфраструктура” (від лат. infra- нижче, під + structura - будова) визначається як складова частина загального устрою економічного та політичного життя, що має допоміжний характер та забезпечує нормальну діяльність економічної та політичної систем в цілому. Дослівно інфраструктура - це основа, фундамент, внутрішня будова економічної системи [23]. Окремі автори характеризують інфраструктуру як комплекс галузей народного господарства, які обслуговують промисловість та сільське господарство. До цього комплексу входять виробнича і невиробнича (або соціальна) інфраструктура. До виробничої інфраструктури належать шосейні дороги, канали, мости, порти, аеродроми, залізничний транспорт, зв'язок, системи енергопостачання тощо [24]. Виходячи з цього, інфраструктура не виробляє кінцевого продукту в матеріально-речовій формі, а лише створює необхідні умови для його виробництва. Таке розуміння інфраструктури як підпорядкованого, вторинного утворення породжує і відповідне ставлення до неї як до другорядного явища. Однак, на нашу думку, не слід їй відводити другорядну, допоміжну роль відносно сільського господарства чи промисловості. Недостатня увага до інфраструктури може викликати як утруднення та уповільнення розвитку національної економіки, так і стагнаційні процеси. Наявність ефективно діючої сучасної ринкової інфраструктури є важливим чинником формування конкурентоспроможної національної економіки в умовах ринкових трансформацій. Інфраструктура представлена сукупністю елементів які її формують, є механізмом, що компенсує усе зростаюче в умовах розвитку ринку підвищення різноманітності товарів і послуг, невпорядкованість і різнорідність впливів зовнішнього середовища, що впливають на діяльність підприємницьких структур з метою підвищення їх стійкості на ринку і результативності відтворювальних процесів [25]. Таким чином, аналіз існуючих у вітчизняній літературі підходів до визначення терміну “ринкова інфраструктура” в системі народного господарства дав можливість сформулювати її сутність як сукупності системи, галузей, видів діяльності, організаційно-правових та економічних відносин, яка забезпечує функціонування, взаємодію та регулювання елементів економіки (в ідеальному випадку - відтворення і розвиток економіки в цілому) через інформаційні, фінансові та товарні потоки. Особливістю вітчизняного підходу, пов'язаного з переходом економіки країни до ринкових умов господарювання, надзвичайно важливою складовою інфраструктури є ринкова інфраструктура. Необхідно зазначити, що термін “ринкова інфраструктура” вживається лише в країнах з перехідною економікою; в розвинутих країнах існує просто термін “інфраструктура”, який обіймає систему підприємств, організацій та закладів, які обслуговують ринок і допомагають йому нормально функціонувати. Аналіз стану торгової мережі України на сьогодні охоплений 2647 ринками які мають 867080 торгових місць. Сільськогосподарська інфраструктура охоплена 1803 ринками, що мають у власній структурі 182983 торгових місця (табл. 3.1).
Таблиця 3.1 Наявність і використання торгової мережі на ринках станом на 1 січня 2013 року
Динаміка торгової мережі України за останні два роки відчуває незначний спад. На наш погляд це пов'язано із кризовими явищами, що спостерігаються в економіці України і світу (табл. 3.2).
Таблиця 3.2
|
На сьогодні найприйнятнішим шляхом розвитку структури й інфраструктури ринку бачиться розширення та якісне оновлення її системи. Перехід до ринкових форм і методів господарювання невідворотно викликав суттєві зміни в організаційній побудові як усієї системи інфраструктури ринку, так і тих її підрозділів, що безпосередньо займаються організацією роздрібного торговельного обслуговування. Станом на 1 січня 2013 р. в Україні налічувалось 1886 юридичних осіб у власності яких знаходилися ринки.
