Розрахунок штучного освітлення на робочих місцях
Нормами штучного освітлення встановлюються мінімально допустимі величини освітленості на робочих місцях. Освітленість – це густина світлового потоку, розподіленого по освітлювальній поверхні: (1) де F – світловий потік, лм S – освітлювальна поверхня, м2 Поверхня робочих місць освітлюється не тільки світловими потоками, які падають безпосередньо на неї від світильників, а також потоками, відбитими від стін, стелі та підлоги приміщення. За темних стін та стелі відбиті потоки малі і освітленість практично створюється тільки променями, які падають на поверхню від світильників. За рахунок пофарбування приміщень у світлі тони можна істотно збільшити освітленість без збільшення потужності світлих установок. В основу нормування освітленості на робочих місцях покладені характеристики, від яких залежить ступінь напруження зорових органів людини. До них належать: 1. Розмір об’єкта розпізнавання – найменший розмір, якій потрібно чітко розрізняти оком під час виконання будь-якої конкретної роботи. 2. Фон – це поверхня, що прилягає безпосередньо до об’єкта розпізнавання і на якій об’єкт розглядається. Фон характеризується коефіцієнтом відбиття світлових променів і визначається, як відношення світлового потоку, відбитого від поверхні Fвід, до світлового потоку, який падає на поверхню Fпад : , (2) де Fвід, Fпад . – відповідно відбитий та падаючий світловий потік, лм Розрізняють світлий – ρ > 0,4; середній – ρ =0,2…0,4; темний – ρ > 0,2 фони. Практично коефіцієнт відбиття світлових потоків від підлоги становить 10 % і враховується тільки в окремих випадках при світлотехнічних розрахунках. У відповідності з табл. 2., та табл. 3, 4., викладач визначає тип світильника та коефіцієнти відбиття стелі – ρстель, та ρстін. 3. Контраст об’єкта з фоном k, характеризується відношенням абсолютної величини різниці між яскравістю об’єкта і фону до яскравості фону. Контраст визначається за формулою: (3) де Во, Вф – яскравість об’єкту і фону, нт. Контраст об’єкта з фоном вважається: - великим – при k > 0,5; - середнім – при k= 0,2…0,5; - малим – при k < 0,2 При розрахунку штучного освітлення виробничого приміщення, робочого місця необхідно: - вибрати систему освітлення, яка визначається вимогами до якості освітлення та економічності установки освітлення; - вибрати джерела світла (СНиП ІІ-4-79), що визначається вимогам до спектрального складу випромінювання, питомою світловою віддачею, одиночною потужністю лампи, а також пульсацією світлового потоку; - визначити норми освітленості та інші нормативні параметри освітлення для даного виду робіт відповідно до точності робіт, системи освітлення та вибраного джерела світла; - вибрати прилад освітлення, що регламентується його конструктивним виконанням за умовами середовища (для пожежо- та вибухонебезпечних, вологих приміщень), кривою світлорозподілу, коефіцієнтом корисної дії та величиною блиску; - вибрати висоту підвісу світильників, яка здійснюється сумісно з вибором варіанту їх розташування і визначається, в основному, найвигіднішим відношенням L:h (відстань між світильниками або рядами до розрахункової висоти підвісу), а також умовами засліплення: залежно від кривої світлорозподілу (типу світильника). Рекомендовані значення L:h лежать в межах від 0,9 до 2,0. Після визначення основних параметрів освітлювальної установки (нормованої освітленості, системи освітлення, типу освітлювальних приладів та схеми їх розташування) можна зробити світлотехнічні розрахунки. Для визначення загального рівномірного освітлення горизонтальної робочої поверхні використовують метод коефіцієнта використання світлового потоку. Цей метод використовується для розрахунку загального рівномірного освітлення і дає змогу визначити світловий потік джерел світла, необхідний для створення нормованого освітлення розрахункової горизонтальної площини. При розрахунках цим методом враховується прямий та відбитий (від стелі, стін та підлоги) потік світла. Потік світла Fл, який повинна випромінювати лампа в кожному світильнику, визначають за формулою: лм (4) де EH – нормована мінімальна освітленість, лк; S – площа, що освітлюється, м 2; K3 – коефіцієнт запасу, який враховує старіння ламп, запиленість та забрудненість світильників (знаходиться за табл. 5.); Z – коефіцієнт, що характеризує нерівномірність освітлення, (5) де Eср., Еmin – середнє та min освітленість, лк; приймають таким, що дорівнює 1,0 при розрахунку на середню освітленість чи для відбитого освітлення; 1,15 – для ламп розжарювання; 1,1 – для ліній, що світяться, виконаних світильниками з люмінесцентними лампами; n – кількість світильників, передбачена відповідно до найвигіднішого L:h, де L – відстань між сусідніми світильниками (або рядами) до висоти h їхнього розташування над робочими поверхнями; η; – коефіцієнт використання випромінюваного світильниками потоку світла на розрахунковій площині (визначають залежно від типу світильника, коефіцієнта відбиття стелі, стін, підлоги та індексу приміщення – i), індекс приміщення розраховується за формулою: (6) де А, В – розміри приміщення в плані (ширина, довжина), м; h – висота підвісу світильників над робочою поверхнею, м; η; – коефіцієнти використання світлового потоку світильників з лампами розжарювання та люмінесцентними лампами, наведені в табл. 3 та табл. 4; γ – коефіцієнт затінення (може вводитись для приміщень з фіксованим розташуванням працівників і приймається таким, що дорівнює – 0,8). Вибравши нормовану мінімальну освітленість, у відповідності до характеру зорової роботи – ЕН, визначаємо тип лампи (розжарювання або люмінесцентна) табл. 1, вибрати потужність лампи та відповідний світловий потік – Fл, визначаємо кількість ламп – nл, необхідних для створення відповідної освітленості за формулою: (7) Тепер можна визначити кількість світильників, для створення нормованої освітленості за формулою: (8) де n c – кількість ламп в одному світильнику, шт. За фактичною кількістю ламп, їх типом і конструкцією для виробничого приміщення визначаємо розрахункову освітленість за формулою: лк (9) Визначений за формулою (9) розрахунковий потік світла лампи (або світильника з кількома лампами) порівнюють із стандартами на джерела світла і приймають найближче значення. У практиці світлотехнічних розрахунків допускається відхилення потоку світла вибраної лампи від розрахункового у межах «–» 10 % до «+» 20 %. Технічні характеристики ламп розжарювання та люмінесцентних ламп (потужність, тип лампи, світловий потік, розмір) наведені в табл. 2. Світильники для люмінесцентних ламп (ПВЛМ-Р, ЛОУ, ШОД, ШЛД, ЛПО 01, ЛСП 01) складається з двох ламп. Таблиця 2 Технічні дані деяких ламп розжарювання та люмінесцентних ламп
Примітка. Буквені позначення вказують на тип лампи: Р – розжарювання, Л – люмінесцентна, В – вакуумна, Г – газорозрядна, Д – денного світла, Ц – поліпшеної передачі кольорів, Б – білого світла. Таблиця 3 Коефіцієнт використання світлового потоку світильників з лампами розжарювання, η
Таблиця 4 Коефіцієнт використання світлового потоку світильників з люмінесцентними лампами, η
Примітка. FН.П. – світловий потік світильника у нижню півсферу; FВ.П. – світловий потік світильника у верхню півсферу. Таблиця 5 Значення коефіцієнта запасу k
|