Q1 Q2 Q3 Q

 

Рис. 6.2. Вибір обсягу виробництва підприємством шляхом порівняння

валових доходів і валових витрат

 

Максимальний прибуток може бути отримано при такому випуску продукції, при якому валовий доход перевищує валові витрати на максимальну величину (Q2). Різниця по висоті між кривими валового доходу (TR) і валовими витратами (ТС) - це прибуток при будь-якому обсязі випуску продукції. Крапки перетинання кривих валового доходу і валових витрат (Q1,Q3) - це крапки критичного обсягу випуску продукції.

Другий: Порівняння граничного доходу і граничних витрат (рис.6.3)

Р МС

MR,D,P

0 Q1 Q2 Q

Рис.6.3. Вибір підприємством обсягу виробництва шляхом порівняння

граничного доходу і граничних витрат

Різниця між граничним доходом і граничними витратами показує, як змінюється прибуток від продажу додаткової одиниці продукції, тобто змінюється граничний прибуток. Підприємство максимізує прибуток, продовжуючи виробляти продукцію доти, поки граничний прибуток позитивний.

Використовуючи або перший, або другий підходи, підприємство вибере обсяг виробництва Q2, що забезпечить йому максимальний прибуток.

Правило максимізації прибутку підприємства, що функціонує в будь-який ринковій структурі, полягає в тому, що підприємство буде максимізувати прибуток чи мінімізувати витрати, виробляючи в тій крапці, де граничний доход дорівнює граничним витратам, а крива граничних витрат росте.

Таким чином, головною умовою для підприємства, що максимізує прибуток, є рівність граничного доходу і граничних витрат.

МR = MC

Для конкурентного підприємства правило максимізації прибутку може бути записане як Р = МС, до тих пір, поки для конкурентного підприємства Р = MR. Отже, прибуток максимальний в умовах досконалої конкуренції, коли P = MR = MC. Будь-який випуск нижче цього рівня означає, що підприємство може підвищити випуск продукції для збільшення прибутку і навпаки.

На короткостроковому тимчасовому інтервалі конкурентне підприємство, приймаючи рішення про зміну кількості продажів, не має достатнього часу для того, щоб збільшити обсяг виробництва. У результаті підприємство намагається вибрати такий обсяг виробництва, який забезпечує максимізацію прибутку.

Однак необхідно враховувати, що коли ціна (р1) більше, ніж середні витрати виробництва, що максимізують прибуток, то конкурентне підприємство отримує економічний прибуток. Одержання економічного прибутку означає, що доходи підприємства перевищують усі його витрати (рис.6.4).

Якщо ж ринкова ціна (р2) на продукцію дорівнює мінімальним середнім витратам, то вона дозволяє досконало конкурентному підприємству лише покривати свої витрати, у результаті підприємство одержує нульовий економічний прибуток, тобто одержує тільки нормальний прибуток. Конкурентне підприємство в цьому випадку знаходиться на рівні самоокупаємості.

Р=mіn ATC, П=0

 

 

MC,P,ATC,AVC MC ATC

P1 MR1

P2 MR2

AVC

P3 MR3

P4 MR4

 

0

Q₄ Q₃Q₂Q₁ Q

Рис. 6.4. Конкурентне підприємство в короткостроковому періоді.

 

Коли ж ринкова ціна (Р3) падає нижче мінімально можливих середніх витрат, але перевищує мінімум середніх перемінних витрат, то підприємство несе збитки

mіnAVC < P < mіnATC, П<0

нарешті, коли ціна (р4) падає до рівня мінімально можливих середніх перемінних витрат, підприємство знаходиться в крапці припинення діяльності. При будь-якій ціні, що опускається нижче мінімально можливих середніх перемінних витрат, витрати підприємства перевищують постійні витрати і конкурентне підприємство закривається, тому що його збитки перевищують максимально можливі, котрі підприємство може собі дозволити (вони дорівнюють величині постійних витрат виробництва)

Р=mіnAVC

 

Ринкова ситуація не завжди буває сприятливої для фірми і може скластися так, що вона не зможе отримувати прибуток. Тому потрібно визначити при якій ціні продукту конкурентній фірмі доцільно припинити виробництво, а при який його продовжувати.

Допустимо, ціна упала значно нижче тієї, котра давала прибуток. Не будучи в стані вплинути на ціну, фірма може лише спробувати пристосуватися до нових умов, варіюючи обсяг випуску. Якщо ціна досить низька, то будь-який рівень випуску буде приносити збитки. Але це ще не означає, що фірма повинна зникнути з ринку. У короткостроковому періоді вона може протриматися, якщо зведе свої збитки до мінімуму і зможе покрити хоча б частину витрат. Наприклад, при ціні 81грн. за одиницю продукції ситуація буде виглядати так:

Випуск продукції	ТR	TC	Прибуток або збитки
			-100 -109 -97 -76 -65 -64 -73 -102

 

Якщо фірма не буде випускати продукції, то її доход буде дорівнювати нулю, але при цьому вона повинна буде оплачувати постійні витрати. Вони і будуть складати чисті збитки фірми (-100). Нижче цієї межі фірма не може опуститися, тому що не зможе покрити навіть постійних витрат. Але існують варіанти, при яких фірма хоча і несе збитки, але менше 100 грн. У цьому випадку вона може покрити не тільки постійні витрати, але і частину перемінних. Таких варіантів декілька, але один з них (6 одиниць випуску) веде до мінімальних втрат.

У випадку продовження виробництва збитки фірми будуть дорівнювати різниці загальних витрат і сукупного доходу:

Збитки = ТС - ТR

У випадку припинення виробництва виторг фірми буде дорівнює нулю, а її збитки будуть дорівнюють витратам, що при нульовому випуску дорівнюють постійним витратам FC. Фірма припинить виробництво, якщо витрати в першому случає більше витрат у другому випадку, тобто:

ТС - TR > FC

Таким чином, збитковій конкурентній фірмі доцільно припиняти виробництво в тому випадку, коли ринкова ціна продукту опускається нижче мінімального значення середніх перемінних витрат. Іншими словами, мінімальна ціна індивідуальної пропозиції конкурентної фірми дорівнює мінімуму середніх перемінних витрат.

Отже, як видно на рис. 6.4, підприємство почне виробляти з обсягу Q4, збільшуючи його, щоб спочатку зменшити збитки, потім забезпечити беззбитковість своєї діяльності, а потім діставати прибуток. Таким чином, короткострокова крива пропозиції конкурентного підприємства збігається з кривої її граничних витрат, але тільки в тій частині, що розташована вище мінімально можливих середніх перемінних витрат.

Ринкова короткострокова крива пропозиції відбиває сумарний обсяг продукції, що поставляється всіма підприємствами, що пропонують стандартизований продукт на ринок по будь-якій можливій ціні. Короткострокова ринкова крива пропозиції виходить шляхом підсумовування обсягів пропозиції всіх підприємств при кожній можливій ціні.

У довгостроковому періоді підприємства можуть різними шляхами пристосуватися до ринкових змін.

Допустимо, що шляхом розширення виробництва й економії в результаті збільшення масштабів виробництва (позитивного ефект масштабу) підприємствам галузі вдається знизити витрати виробництва на одиницю продукції. Тоді в черговому короткостроковому періоді кожне підприємство почне отримувати економічний прибуток. Оскільки в умовах досконалої конкуренції галузь відкрита для входу в неї інших підприємств, то можливість одержання прибутку приведе до активної експансії капіталу в галузь. Збільшення кількості підприємств у галузі приведе до збільшення пропозиції товару; якщо при цьому ринковий попит на товар, що виробляється підприємствами в галузі, не зміниться, то розширення пропозиції викликає зниження ціни товару. Процес входження в галузь нових підприємств буде продовжуватися доти, поки в даному короткостроковому періоді ціна не упаде до значення середніх валових витрат і тоді всі підприємства галузі будуть одержувати нульовий економічний прибуток.

Отже, доти, поки підприємства галузі мають можливість знижувати витрати виробництва на одиницю продукції завдяки ефекту масштабу й одержувати, таким чином, прибуток, у галузі буде продовжуватися приплив інших підприємств.

У випадку, коли підприємства галузі починають одержувати збитки внаслідок збільшення витрат виробництва, обумовленого зворотним ефектом масштабу, те це послужить сигналом для підприємств скорочувати виробництво.

Процес входу-виходу буде продовжуватися доти, поки підприємства не досягнуть рівноваги в довгостроковому періоді.

Викладене вище дозволяє сформулювати три умови рівноваги галузі в довгостроковому періоді:

1) функціонуючі підприємства кращим образом використовують наявне капітальне устаткування. Це означає, що кожне підприємство галузі в короткостроковому періоді максимізує прибуток, виробляючи такий обсяг продукції, при якому граничні витрати дорівнюють ціні, тобто МС = Р;

2) для підприємств інших галузей не існує спонукальних причин входити в цю галузь. Це означає, що всі підприємства галузі мають обсяг виробництва, що відповідає мінімуму середніх валових витрат у короткостроковому періоді, і дістають нульовий прибуток, тобто АТС = Р;

3) підприємства галузі не мають можливості знижувати валові витрати на одиницю продукції і отримувати прибуток за рахунок розширення масштабу виробництва. Це рівносильно умові, що кожне підприємство галузі виробляє обсяг продукції Q який відповідає мінімуму середніх валових витрат у довгостроковому періоді, де крива АТС (середніх валових витрат) має мінімум.

Дана ситуація зображена на рис. 6.5.

Р МС АТС

LATC

Е

MR

 

Q

Рис. 6.5. Рівновага у довгостроковому періоді.

У крапці Е задовольняються три умови рівноваги:

1) МС = Р;

2) SATC кр. = Р;

3) крива LATC має мінімум.

Коли всі підприємства галузі мають обсяги виробництва, що відповідають мінімуму їх середніх витрат у довгостроковому періоді, галузь перебуває в рівновазі.

Припустимо, що всі підприємства галузі перебувають у крапці рівноваги в довгостроковому періоді. У цьому випадку прибуток підприємства може підвищитися чи понизиться тільки внаслідок зміни ціни товару, що викликани змінами в ринковому попиті.

Інший характер має крива пропозиції галузі у випадку розширення виробництва при позитивному ефекті масштабу: збільшення обсягів виробництва відбувається при одночасному зниженні витрат на одиницю продукції і зменшенні (через входження в галузь нових підприємств) ціни товару. Отже, крива пропозиції в цих умовах буде спадною.

Якщо розширення обсягу виробництва галузі викликає збільшення витрат на одиницю продукції і підвищення ціни товару (це обумовлюється зворотним ефектом масштабу для підприємства при розширенні галузі, чи збільшенням цін на ресурси в довгостроковому періоді), то крива пропозиції галузі в довгостроковому періоді здобуває класичний "висхідний" вид.

Як же застосувати проведений аналіз для окремого підприємства?

По-перше, ми знаємо, що крива попиту окремого підприємства, незалежно від періоду, що нами розглядається, завжди являє собою горизонтальну лінію на рівні ціни товару.

По-друге, коли підприємства галузі досягли рівноваги в довгостроковому періоді, то кожне з них робить обсяг продукції, що відповідає мінімальним витратам у довгостроковому періоді.

Якщо ціни ресурсів і рівень використовуваної технології не змінюються, то ніякі причини не змусять підприємство ні збільшувати, ні зменшувати обсяг випуску. Роблячи допущення, що підприємства галузі в довгостроковому періоді мають незмінні середні витрати, ми оперуємо з абсолютно еластичною пропозицією: будь-яка зміна обсягів виробництва галузі в умовах рівноваги відбувається при незмінній ціні. Це означає, що і ціна товару, залишаючись незмінної, не впливає на обсяг виробництва підприємством товару.

Іншими словами, у випадку рівноваги в довгостроковому періоді пропозиція окремого підприємства абсолютно нееластична і завжди дорівнює обсягу, у якому підприємство мінімізує витрати в довгостроковому періоді.

Якщо галузь перебуває в рівновазі і розширення обсягів виробництва шляхом входу нових підприємств приводить до росту цін ресурсів і цін товарів, то одночасне підвищення ціни товару і витрат виробництва повинне приводити до того, що обсяг виробництва залишається незмінним.

На закінчення можна допустити, що у випадку нерівноваги зниження витрат виробництва завдяки позитивному ефекту масштабу, крива пропозиції окремого підприємства буде мати "убутний" характер.

Модель ринку досконалої конкуренції служить еталоном ефективності розподілу і використання ресурсів. Досконала конкуренція припускає такий рівень організації економіки, при якому суспільство отримує максимум корисності з наявних ресурсів і технологій, або частку в одержанні результату вже неможливо збільшити, не скоротивши іншу. Суспільство знаходиться на границі корисності-можливості. Ресурси ефективно розподіляються як у сфері виробництва, так і в сфері споживання. Підприємства, що беруть участь у виробництві випускають набір продукції, найбільш кращий, корисний для споживача, а виробництво здійснюється таким чином, що витрати для суспільства стають мінімальними.

Визначаючи основні переваги досконалої ринкової моделі, варто звернути увагу на її слабкі сторони. У конкурентній ринковій системі відсутні мотиви оптимального розподілу доходів. Розподіляючи ресурси, конкурентна модель не допускає побічних витрат чи вигод виробництва суспільних благ. Галузь з чистою конкуренцією може заважати застосуванню кращої виробничої техніки і сприяти повільному темпу технічного прогресу. Зовсім конкурентна система не забезпечує ні широкого діапазону вибору продуктів, ні умов для розробки нових продуктів.