Студопедия — Чзаг. — загальна чисельність населення.
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Чзаг. — загальна чисельність населення.






Або:

Qp = Σn · Нi · Чi,

де і = 1;

Нi — норма споживання на одного жителя і-ої групи;

Чi — чисельність населення і-ої групи.

Місткість ринку на основі частоти купівель та стандартних норм витрачання товарів розраховується за формулою:

,

де — загальна чисельність покупців і-ої групи;

— доля реальних покупців серед загальної чисельності їх;

С — обсяг споживання товару при одному зверненні до нього;

Т — частота звернення до товару (споживання товару) в місяць.

Визначення місткості ринку на основі додавання первинних (Пп), повторних (Ппов) та додаткових продаж (Пд):

Qp = Пп + Ппов + Пд.

При цьому первинні продажі — купівля товарів споживачами вперше, вторинні — купівля товарів замість використаних, додаткові — купівля товарів додатково до наявних у споживача.

При визначенні місткості ринку можливі два підходи:

а) ринкове агрегування — ринок розглядається як єдине неділиме ціле (підхід раціональний при визначенні місткості ринку стандартизованої продукції масового попиту);

б) ринкове сегментування — розподіл ринку на окремі частини (сегменти) або зведення (типологізація) споживачів у окремі однорідні групи.

Оскільки сегментування використовується не тільки для визначення місткості ринку, розглянемо його процес у більш широкому контексті. На першому етапі його визначається необхід­ність і можливість сегментування. Необхідність сегментування встановлюється стратегією та станом підприємства, можливос­тями реалізації цільового (диференційованого) маркетингу, дією сил, умов та суб’єктів навколишнього бізнес-середовища. Мож­ливість сегментування визначається характером ринку (гомо- чи гетерогенний), вимірюваністю (можливістю одержання відповід­ної інформації), доступністю, фінансовими можливостями під­приємства.

Наступний етап — визначення методів та рівнів сегментування.

Відомі такі методи сегментування:

¾ виходячи з характеристик та особливостей споживачів;

¾ на основі характерних особливостей продукції;

¾ змішаний (комбінований)

і рівні сегментування:

¾ сегмент ринку — велика, ідентифікована за якимись ознаками група споживачів ринку (наприклад, групи споживачів, що купують автомобілі як засіб пересування або предмет розкоші, тощо)

¾ ніша ринку — велика група споживачів (частина сегмента), що мають якусь спільну характеристику (наприклад, групи споживачів, які купують автомобіль як засіб пересування на роботу або на дачу, або по місту, тощо);

¾ група споживачів регіону;

¾ окремі споживачі (індивідуальний маркетинг).

Досить важливим і відповідальним є третій етап процесу сегментування ринку — визначення ознак сегментування.

При сегментуванні ринку за характерними особливостями продукції можуть бути використані такі ознаки:

¾ призначення продукції;

¾ вартість продукції;

¾ відповідність продукції моді;

¾ популярність (міра рекламованості) продукції;

¾ технічна складність продукції.

Сегментування споживчих ринків може бути здійснено з використанням характеристик та особливостей поведінки споживачів, а саме:

1. Географічні ознаки: країна, регіон, населений пункт (тип, чисельність населення), клімат, густота населення.

2. Демографічні ознаки: вік, стать, родинний стан, кількість членів сім’ї, освіта, релігія, раса, національність, покоління.

3. Психографічні фактори: спосіб життя (консерватори, життєлюби, естети), стиль життя (молодіжний, спортивний, елітарний, богемний, діловий), особистість (обов’язкова, суспільна, авторитарна, честолюбна).

4. Соціально-економічні ознаки: вид занять (спеціалісти, техніки, менеджери, клерки, торгові агенти тощо), доходи, житлові умови, структура витрат, форми заощаджень, соціальний клас.

5. Культурні фактори: звичка читати, спосіб проведення вільного часу, традиції, цінності.

6. Параметри поведінки: причини купівлі, статус користувача (не був користувачем, користувався у минулому, потенційний користувач, регулярний користувач), частота користування продукцією, пошук переваг (ціна, якість обслуговування), міра випадковості купівлі, міра лояльності, міра потреби у продукції, готовність до купівлі, емоційне ставлення до продукту, міра обізнаності споживача.

Сегментування ринку продукції виробничо-технічного призначення може бути здійснено з використанням таких ознак:

а) демографічні: галузь промисловості, розмір підприємства, місцезнаходження;

б) операційні змінні: технологія, статус споживача (висока, помірна чи низька активність споживача), можливості споживачів (обсяги споживання);

в) практика закупівель: організація постачання, профіль під­приємства (промислове, фінансове тощо), структура існуючих від­носин (постійні чи перспективні споживачі), політика закупівель (лізинг, контракт на обслуговування, комплектні поставки), критерій закупівель (якість, ціна обслуговування);

г) ситуаційні ознаки: терміновість, область використання про­дукції, розмір замовлення;

д) особисті характеристики споживачів: подібність продавця і покупця, ставлення до ризику, лояльність (відданість), імідж, форма власності, фінансовий стан, характер діяльності (імпорт чи експорт, добуваюче чи переробне підприємство і т. д.).

Однією з основних проблем сегментування є вибір сегментаційної ознаки. Для цього можуть бути використані два підходи.

Перший підхід: сегментаційна ознака задається апріорно, коли немає причини вагатися в значимості використовуваної змінної (наприклад, при сегментуванні ринку автомобілів використовуються вік і рівень доходів споживачів, при сегментуванні ринку пива — прихильність до тієї чи іншої марки. Цей підхід використовується найчастіше.

Інший підхід: сегментаційна ознака задається апостеріорно. Тут спочатку за допомогою кластерного аналізу сукупність розподіляють на однорідні групи щодо вимог до товарів, а потім за допомогою дискримінантного аналізу визначають, яка саме сегментаційна ознака може бути покладена в основу. Після визначення відповідних ознак проводять безпосереднє сегментування шляхом опитування потенційних споживачів та встановлення їх характеристик і особливостей поведінки, аналізу зібраної інформації.

Передостанній етап процесу сегментування — вибір одного або декількох сегментів як цільових ринків підприємства. Для цього використовуються такі критерії:

¾ величина сегмента (місткість його) та перспективи її збільшення;

¾ стан конкурентного середовища в сегменті;

¾ вартість досягнення сегмента;

¾ сумісність потреб сегмента з цілями і можливостями підприємства;

¾ платоспроможність споживачів сегмента.

При виборі цільових ринків підприємство може обрати один з п’яти його типів:

¾ один сегмент;

¾ вибіркова спеціалізація (декілька сегментів — декілька товарів декільком групам споживачів);

¾ товарна спеціалізація (один товар декільком сегментам);

¾ ринкова спеціалізація (декілька товарів одній групі споживачів);

¾ повне охоплення ринку (недиференційований маркетинг).

Кінцевий етап процесу сегментування — трансформування одер­жання результатів у маркетингову стратегію і тактику підприємства.

Ефективна методика сегментування повинна відповідати вимогам:

¾ дійсність (виявлені сегменти повинні складатись із споживачів, які мають однакові запити);

¾ можливість кількісної оцінки критеріїв (показників) споживачів визначених сегментів;

¾ прибутковість виявлених сегментів;

¾ доступність сегментів (можливість досягнення сегментів товарами, інформацією);

¾ активність (можливість охвату виявлених сегментів).

Наступне питання теми — дослідження кон’юнктури ринку. Тут перш за все слід знати, що кон’юнктура (від лат. Conjungoзв’язую, з’єдную) — це існуюча на ринку економічна ситуація, яку характеризують співвідношення між попитом та пропозицією, рівень і динаміка цін, товарних запасів, інші показники та чинники (історичні, національні, природно-кліматичні, територіальні, політичні, соціально-економічні тощо).

Дослідження загальноекономічної кон’юнктури включає:

¾ визначення співвідношення попиту та пропозиції;

¾ аналіз стану й динаміки платоспроможності;

¾ дослідження механізму функціонування ринку цінних паперів і грошового обігу;

¾ аналіз динаміки оптових та роздрібних цін;

¾ аналіз стану номінальних і реальних доходів;

¾ дослідження динаміки продуктивності праці;

¾ визначення величини основних макроекономічних показників;

¾ розрахунок обсягів капіталовкладень;

¾ визначення величини і динаміки затрат на наукові дослідження та розробки;

¾ обчислення темпів оновлення продукції;

¾ розрахунок показників внутрішньої та зовнішньої торгівлі.

Показники, які використовуються для вивчення (аналізу та прогнозування) загальноекономічної кон’юнктури ринку, наведені нижче.

1. Показники виробництва

а) Індивідуальний індекс фізичного обсягу виробництва (Iq)

,

де q1 — обсяг виробництва в натуральному виразі в поточному періоді;

q0 — те ж саме в базисному періоді.

б) агрегатний індекс у зіставлених цінах (Іq.с.)

,

де Р0 — ціна базисного періоду;

в) агрегатний індекс у поточних цінах (Іq.т.)

,

де Р1 — ціна поточного періоду;

г) обсяг та динаміка випуску продукції по галузі в цілому в натуральному виразі (Q)

,

де q1 — обсяг випуску продукції і-м виробником;

д) обсяг випуску конкретного виду продукції у вартісному виразі (S)

S = Sn qi pi,

де рі — ціна на продукцію і-го товаровиробника;

е) питома вага (доля) принципово нових розробок у сукупній пропозиції досліджуваної товарної групи на конкретному ринку за певний період (темпи оновлення продукції) (Р).

,

де R — кількість нових розробок, випущених на ринок за досліджуваної товарної групи;

W — число товарних позицій у досліджуваній групі;

ж) темпи оновлення (модифікування) продукції (Т0)

,

де Rn — кількість принципових доповнень чи змін у зразку продукції за поточний період,

Rб — те ж саме за базисний період;

з) ланцюгові темпи оновлення продукції (Тл)

,

lt (i – 1) — попередній період;

і) обсяг та динаміка капіталовкладень;

к) портфель замовлень (вартість замовлень)

V = S (T – O) i,

де V — величина відвантаженої продукції споживачам у цілому по галузі,

Т — товарна продукція,

О — зміна залишків готової продукції на складах підприємств,

І — кількість підприємств;

л) обсяг виробничих потужностей і ступінь їх завантаження по окремих галузях промисловості

,

де К обн — коефіцієнт оновлення основних фондів,

Соф — вартість нових основних фондів,

Спофк — повна вартість всіх основних фондів на кінець періоду.

Квиб. = Своф

де Квиб. — коефіцієнт вибуття основних фондів,

Своф — повна вартість вибувших основних фондів,

Спофн — повна вартість усіх основних фондів на початок періоду.

,

де Кприд — коефіцієнт придатності,

С0 — початкова чи відновлена вартість,

С зносу — вартість зносу основних фондів.

,

де Квик. оф — коефіцієнт використання основних фондів,

Dп — обсяг продукції у вартісному виразі,

Сс — середня вартість основних виробничих фондів у їх початковій оцінці.

,

де Ф — фондомісткість,

Фосн — вартість основних виробничих фондів.

,

де Фо — фондоозброєність,

Ссп — середня повна вартість основних фондів,

Кр — кількість робітників.

,

де Кв.о. — коефіцієнт використання обладнання в часі,

Tф — фактично відпрацьований час,

Tk — календарний фонд часу.

,

де Кі.в.о. — коефіцієнт інтенсивності використання обладнання,

Тм — машинний час,

По — потужність обладнання.

Ів.о. = Кв.о. – Кі.в.о.,

де Ів.о. — інтегральний коефіцієнт використання обладнання;

м) показники праці

,

де П — продуктивність праці,

Q — обсяг виробництва (товарооборот),

Ч с/с — середньоспискова чисельність,

t — час.

Фз.п. = Зс/м · Чс/с,

де Фз.п. — фонд заробітної плати,

Зс/м — середньомісячна заробітна плата.

,

де Ко.р.с. — коефіцієнт загального обороту робочої сили,

Чпр. — число (кількість) прийнятих,

Чзв. — число звільнених.

Кплин. — коефіцієнт плинності робочої сили

,

де Ктр.д. — коефіцієнт використання тривалості робочого дня,

Тф.р.д. — середня фактична тривалість робочого дня,

Тс/д — середня встановлена тривалість робочого дня.

де Ктр.м. — коефіцієнт використання тривалості робочого місяця.

Ітр. = Ктр.д. · Ктр.м.,

де Ітр. — інтегральний коефіцієнт використання робочого часу.

2. Показники внутрішнього товарообороту

а) Обсяг послуг, наданих посередницькими організаціями (Qп)

Qп = Sп Sm qij × yi,

де qij — обсяг замовлень j-го споживача на і-ту послугу,

yi — ціна і-ої послуги;

б) сукупний запас товарів (запас виробника + запас транспортних організацій + запас посередників + запас споживачів);

в) запас на підприємстві (запас поточний + запас підготовчий + запас страховий).

3. Показники зовнішньої торгівлі

а) Сальдо зовнішньоторговельного балансу (3)

S = E – I,

де Е — експорт, І — імпорт;

б) доля експорту і-го виду продукції у сукупному виробництві (Ni)

,

де VEi — обсяг експорту і-го виду продукції,

VВі — обсяг виробництва і-го виду продукції;

в) доля імпорту і-го виду продукції у сукупному споживанні (Но)

,

де VIi — обсяг імпорту і-го виду продукції,

VСі — обсяг споживання і-го виду продукції.

4. Показники динаміки та рівня цін

.

,

де q1 і q0 — обсяги продажу в поточному і базовому періодах.

.

5. Фінансові показники:

¾ Емісія цінних паперів;

¾ курси акцій підприємств — лідерів галузі;

¾ ставки рефінансування;

¾ рівень інфляції;

¾ грошова маса в обороті;

¾ курси валют;

¾ банківські депозити;

¾ позичковий процент.







Дата добавления: 2015-12-04; просмотров: 182. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Стресс-лимитирующие факторы Поскольку в каждом реализующем факторе общего адаптацион­ного синдрома при бесконтрольном его развитии заложена потенци­альная опасность появления патогенных преобразований...

ТЕОРИЯ ЗАЩИТНЫХ МЕХАНИЗМОВ ЛИЧНОСТИ В современной психологической литературе встречаются различные термины, касающиеся феноменов защиты...

Этические проблемы проведения экспериментов на человеке и животных В настоящее время четко определены новые подходы и требования к биомедицинским исследованиям...

Предпосылки, условия и движущие силы психического развития Предпосылки –это факторы. Факторы психического развития –это ведущие детерминанты развития чел. К ним относят: среду...

Анализ микросреды предприятия Анализ микросреды направлен на анализ состояния тех со­ставляющих внешней среды, с которыми предприятие нахо­дится в непосредственном взаимодействии...

Типы конфликтных личностей (Дж. Скотт) Дж. Г. Скотт опирается на типологию Р. М. Брансом, но дополняет её. Они убеждены в своей абсолютной правоте и хотят, чтобы...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.008 сек.) русская версия | украинская версия