Пробій твердої ізоляції
Електрична міцність твердої ізоляції вище, ніж газоподібної й рідкої U пр тв > U пр ж > U пр м. Електрична міцність твердої ізоляції залежить від: 1) форми електричного поля; 2) виду напруги й полярності; 3) часу впливу напруги; 4) однорідності діелектрика; 5) електрофізичних характеристик (полярний-неполярний, tgδ, ε, γ і ін.); 6) температури. Розрізняють три види пробою твердого діелектрика: 1) електричний — Е ~102–103 кв/мм; 2) тепловий — Е ~10–102 кв/мм; 3) старіння — Е ~10 кв/мм і менше. Тверда ізоляція містить у собі всі види твердих діелектриків від плівок до товстої монолітної. У табл. 1.5 наведені деякі характеристики твердої ізоляції, які можуть бути затребувані в процесі її експлуатації.
Найбільш сильний вплив на електричну міцність твердої ізоляції мають час додатка напруги, температура, товщина. Залежність пробивної напруги від часу додатка напруги називається вольт-часовою характеристикою. Вона наведена на мал. 1.27. На кривій виділяють 4 області. Області I і II відповідають електричному пробою. Час прикладення напруги t < 0,1 с. Різке зростання пробивної напруги в I області обумовлено запізнюванням розвитку розряду щодо часу додатка напруги. Область III характеризується різким спадом пробивної напруги, що говорить про переважну роль теплових процесів. Область IV - повільне зниження пробивної напруги зі збільшенням часу впливу пов'язане з повільними процесами старіння, деградації твердої ізоляції. Електрична міцність Е пр твердої ізоляції зростає зі зменшенням її товщини й особливо швидко в області мікронних товщин. Цей ефект використовують в ізоляції конденсаторів, кабелів, вводів і ін. Вплив температури наочно ілюструється мал. 1.28, де наведена залежність електричної міцності порцеляни від температури. Видно, що до температури ~+75°C пробивна напруженість порцеляни E ПР практично не змінюється (область А). Подальше збільшення температури приводить до різкого зменшення Е ПР (область Б). Розвиток теплового пробою у твердому діелектрику в загальних рисах може бути представлене у вигляді наступної послідовності: U д → I д→ T д ↑ → γ↑ і tg δ ↑ → I д ↑ → T д ↑ і т.д. де U д — напруга, прикладена до ізоляції; I д — струм, що тече через ізоляцію; T д — температура ізоляції; γ - провідність ізоляції; tg δ - діелектричні втрати в ізоляції.
Суть теплового пробою ізоляції можна представити у вигляді мал. 1.29, де Q 1 — тепло, виділене в ізоляції за рахунок джоулевих і діелектричних втрат, Q 2 — тепло, що відводиться від ізоляції, у навколишнє середовище. Тепло яке виділилось визначається, як Q 1 = ω C tg δ U 2, (1.50) а відведене тепло,як Q 2 = k S (T – T 0), (1.51) де ω - кутова частота; С — ємність виробу; tg δ - діелектричні втрати в ізоляції; k — коефіцієнт теплопередачі; S — площа поверхні ізоляції; Т 0 — температура навколишнього середовища; Т — температура усередині діелектрика. Зміна прикладеної напруги до ізоляції приводить до зміни втрат у ній. На мал. 1.29 Q 1(U 1), Q 1(U 2), Q 1(U 3) — тепло, виділене при U1 < U2 < U3, а Q 1 — тепло, відведене від ізоляції. Для U 1 при T 1 + Δ T − Q 2 > Q 1 — немає нагрівання. Для U 2 при T 2 + Δ T − Q 2 < Q 1 — тепловий пробій. Для U 3 — завжди тепловий пробій. Т2 — крапка теплової рівноваги. Робоча температура
|