Студопедия — БИОГЕОХИМИЧЕСКИЙ ЦИКЛ ВОДЫ
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

БИОГЕОХИМИЧЕСКИЙ ЦИКЛ ВОДЫ

 

 

Останнім часом для людства стає досить актуальною проблема духовної культури, особливо це підтверджується історичними подіями ХХ століття. Технічний екстремізм призводить до втрати духовних цінностей, етико-естетичних орієнтирів, здатності самоусвідомлення та знаходження людиною власного місця у житті. Ці факти культурної кризи людства передбачив та проаналізував український академік В.І. Вернадський ще на початку ХХ століття. Набуття Україною незалежності обумовлює особливу зацікавленість постаттю вченого світового значення В.І. Вернадського, особливо як діяча національної культури, засновника Всеукраїнської академії наук, особистості, яка організовує і надихає національні наукові та культурно-просвітницькі кола, і як науковця, що поставив українську наукову думку на світовий рівень [1].

Між тим саме пророцькі думки вченого стосовно майбутнього розвитку духовної культури людства та місця національної духовності України у світовому культурному процесі є вельми доцільним дослідженням наприкінці другого тисячоліття існування світу після Різдва Христова та на початку існування й розвитку незалежної України. Об’єкт вивчення – концепція культури В.І. Вернадського у планетному, світовому значенні та її реалізація у культурному житті нашої країни.

У світовій філософії постать В.І. Вернадського сприймається разом із терміном космізму. Постає питання: чому науковець, який досліджував біогеохімічні дисципліни, пов’язує свої пошуки з абстрактним та до певної міри надреальним на той час явищем – космосом? Коріння філософського мислення академіка В.І. Вернадського полягає у його особистих можливостях і походить з дитинства. Як зазначає дослідниця життєвого шляху вченого С. Семенова, він з дитинства мав особливі властивості спілкування з близькими та знайомими, що покинули вже світ людей та перебувають в інших вимірах [2]. Семенова наводить цей факт як свідоцтво великої волі молодого Володимира, який «власноручно» звільнив себе від можливості містичного спілкування з, так би мовити, космосом та ступив на шлях раціонального наукового мислення. Однак цей факт життя демонструє не лише велику волю людини, а й багатий внутрішній світ, тонке й глибоке відчуття реальності, та найголовніше – пояснює причину звернення вченого саме до невідомого космосу і розгляду планетного життя з точки зору всесвіту. Таким чином, вчений, відмовившись від окультного сприйняття всесвіту, продовжив вивчати космічність людського існування за реалістичним науковим методом, що знайшло втілення у його вченні про Ноосферу. Разом з тим, масштаб всесвіту присутній не лише у наукових пошуках В.І. Вернадського, а й у ставленні до життя. У концепції культури космізм втілився у наступних положеннях: суспільство Ноосфери існує в обов’язковому єднанні з людством за методами всесвітнього зв’язку; вселенськості людства, яке опанує всю земну кулю; омасовлення суспільного історичного життя; ріст науки, перетворення її на могутню геологічну силу [3]. Отже, перелічені умови існування суспільства Ноосфери з прямим пророцтвом сучасного життя, але треба враховувати головну ідею Ноосфери. Вона полягає у культурно-етичній області: «людина повинна опанувати землю та опанувати власні низменні почуття» [4]. Треба відзначити, що В.І. Вернадський, згідно з вищезгаданою думкою, ставить людину на п’єдестал найвищого творіння природи, як і Протогор в античності, він називає людину «вінцем творіння природи», це сповідували також гуманісти доби Відродження. Академік наслідує думку гуманістів щодо опанування світу людиною, бо вони трансформують світ людства в інший надприродній вимір, що знайшло своє втілення у науковому дослідженні вченого – поділ структури планети на біосферу та Ноосферу, на сферу природи та сферу розуму. Треба відзначити, що людство майже виконало першу умову втілення у життя щасливого царства Ноосфери. Наука досягла успіхів у творенні нових енергетичних технологій, в опануванні клітини, у заглибленні в земні надра, навіть проникла у космос. Однак друга умова створення царства Ноосфери майже не виконана. Як уже зазначалося, наприкінці двадцятого століття Європа та світ у цілому потрапляє у духовно-культурну кризу, пов’язану з витратою етико-естетичних цінностей, з неспроможністю самоусвідомлення людини у технічному просторі. Втрата моральних якостей, що походять з національно-етнічних коренів, все більше поглиблює кризу та гальмує світовий культурний процес. Аналіз етичних течій двадцятого століття дозволяє визначити, що вони поділяються на дві групи. Перша група робить спроби реформувати людську поведінку певних соціальних, професійних кіл тощо. Друга група етичних течій робить спробу заради виховання та спасіння від скверни душі людини ізолювати її від впливу об’єктивної реальності. До цієї групи належать релігійні та окультні течії. Отже, можна зазначити, що обидві групи етичних течій не готують людство до об’єктивного пізнання світу та, разом з тим, до пізнання самого себе. Розглянуто неспроможність людини до зовнішнього та внутрішнього глибокого пізнання у контексті культурного життя планети, це яскраво демонструє неготовність до вступу у царство Ноосфери. Так людство, знаходячись у культурній кризі, перекреслює свої наукові досягнення в опануванні світу, результатом чого є виникнення засобів людського знищення та злочинних експериментів над життям особистості та життям Землі. Таким чином, людина, що є вінцем творіння природи, отримує змогу повно та плідно опанувати світ біосфери лише за допомогою культури. Отже, на думку В.І. Вернадського, культура є засобом опанування людиною нашої планети Земля.

Володимир Іванович розумів, що досягнення Ноосферного стану мислення особистості - шлях дуже нелегкий. Вчений вважав за необхідне для досягнення повноти, істинності та корисності наукового і культурного мислення вивчення й використання у житті людства досвіду попередніх поколінь [5]. Він розглядав діяльність науковця як розробку та вдосконалення ідей попередніх вчених. У зв’язку з цим академік зазначав, що певне коло ідей існує з глибокої давнини та впродовж поколінь розробляється й стає ґрунтом наукової, суспільної, художньої думки [5]. Як відзначає дослідник Р. Баландін, Володимир Іванович у багатьох наукових працях використовував багато бібліографічних посилань, що свідчить про велику повагу науковця до скарбниці наукового досвіду. Думка В.І. Вернадського співзвучна афористичному висловлюванню М. Булгакова: «Рукописи не горят» [6]. Таким чином, український вчений Володимир Іванович утверджує примат історичного досвіду над науковою діяльністю. Між тим ця теза великого науковця дуже важлива для розуміння розвитку світового культурного процесу та особливо для визначення подальшого формування української держави як національної єдності.

Історичний досвід В.І. Вернадський сприймав не лише у межах раціональної наукової думки. Він розподіляв пізнання світу на багатий спектр людського досвіду, де важливу роль відіграють почуття особистості [7]. Так вчений виступає з аналізом структури внутрішнього світу людини. Як зазначає дослідник Р. Баландін, В.І. Вернадський вважає рівноправними частинами внутрішнього «я» розум і почуття. Ці частини невідривно пов’язані одна з одною і забезпечують повне пізнання світу людиною [5].

У своєму творі «Наукова думка як планетне явище» науковець підкреслює роль мистецтва та духовної культури у процесі самоусвідомлення. «Мистецтво виступає, по-перше, як засіб пізнання задуму особистості творця, стимулює появу власної думки на тему твору, відкриває шляхи чуттєвого пізнання світу; по-друге, мистецтво є соціальним явищем, що зберігає духовний досвід певних поколінь» [3,]. Отже, В.І. Вернадський вважав, що мистецтво не є зайвим та навіть окремим явищем стосовно наукової діяльності. Науковець підкреслює необхідність чуттєвого підходу та творчої обдарованості вченого-раціоналіста. Така концепція культури науки є пророцькою, оскільки майже через сто років перед комп’ютеризованою наукою постане проблема вибору між електронним науковцем та творчою особистістю, яка може відчувати.

Лише мисляча творча особистість спроможна осягнути процеси буття, смерті, життя. Людина, за Вернадським, має усвідомити сенс зміни смерті на життя і знов на смерть, тобто вона повинна по-філософському дивитися на навколишній світ. Ця якість особливо важлива для науковця, що створює нові умови життя. Отже, ця особистість є не лише вузько освіченою людиною, а виступає, з точки зору автора вчення про Ноосферу, універсальною особистістю. Вона є прикладом повноцінного члена суспільства Ноосфери. М.М. Моісєєв зазначає, що для В.І. Вернадського не існує науковця, природознавця, неспроможного на перехід від часткових наукових фактів до загальних філософських думок про природу конкретного дослідження [8]. Академік Вернадський сам був прикладом науковця-природознавця, що у власній праці від раціональних розробок та відкриттів приходив до узагальнюючого методу. Таким чином, можна зазначити, що Володимир Іванович Вернадський вважав філософське знання найпершим та найповнішим, бо воно охоплює світобудовні проблеми. У наш час визнання примату філософії над сонмом дрібних та великих наук є перспективним напрямком пророцтва великого мислителя України у нашій сучасній державі. Оскільки стан духовної культури та різноманітні численні надбання національної науки і культури потребують узагальнення та систематизування в єдину національну філософську концепцію.

Розглянуті вище умови та якості людини у царстві Ноосфери наближають дослідницький пошук до головної складової Ноосфери. За Вернадським, це особистість людини, її внутрішній світ та розум. Потрібно розглянути відмінні якості людини царства розуму. Як частково зазначалось вище, людська особистість повинна мати розвинутий внутрішній світ, чисті почуття, велике прагнення опанувати рідну Землю та створити щасливе життя як у власному світі Ноосфери, так і в навколишньому світі біосфери. Таким чином, постать людини, завдяки своїм розумовим та чуттєвим здібностям, набула функцій світобудовного начала. Отже, можна зробити висновок, що особистість людини, як «головна енергетична одиниця Ноосфери», є не лише організатором світового культурного процесу, а й будівником цивілізації. Остання, за Володимиром Івановичем Вернадським, виступає результатом співвідношень Ноосфери та біосфери. Про утворення цивілізації академік висловлювався дещо розмито. Він зазначав, що людська цивілізація була створена не в процесі природного відбору та не під впливом географічного детермінізму, а є продуктом впливу розумної сфери людства на природну сферу Землі[9]. Отже, з наведеної концепції В.І. Вернадського можна вивести методологічний закон: рівень та умови цивілізації прямо пропорційні ставленню людства до живої планети. Це положення є доволі актуальним в умовах сучасного стану життя та світових проблем: екології, війни та миру, енергетики, демографії та харчування.

Між тим, розглянуті вище положення концепції культури та концепції цивілізації мають один спільний елемент, частку живої, розумної енергії.

Отже, з проаналізованого вище матеріалу можна зробити висновок:

1. Культура - безпосередньо творчий союз почуттів та розуму особистостей людини, її самоусвідомлення у зовнішньому світі, сприйняття історичного досвіду та власноручне накопичування цього досвіду для подальших поколінь засобами мистецтва та національних етико-естетичних традицій. Процес самореформування, що полягає в опануванні негативних афектів людської душі, є ідеальною ланкою між світовим культурним процесом та світовим цивілізаційним процесом. Бо саме на цій стадії людина починає активно реформувати свій внутрішній світ, своє «я» як енергетичну одиницю цивілізаційного процесу.
2. Цивілізація виступає як взаємодія живої біосфери планети та розумної Ноосфери людства. Від сполучення цих сутностей залежить результат майбутнього розвитку науки, техніки, медицини та життя планети Земля у космічному просторі.

Таким чином, культура є потенційною енергією людської особистості як формуючого планетарного фактора, є атмосферою, вологою та ґрунтом в Ноосфері якою користується «енергетична одиниця цивілізації» та на базі якої коригує свої стосунки із живою планетою. Отже, цивілізація, у свою чергу, знаходиться у безпосередній залежності від стану культури. Культура виступає засобом опанування людством простору нашої планети та головною умовою створення високорозвинутої та щасливої цивілізації. За академіком В.І. Вернадським, світоглядні думки та концепції існують вічно, лише трансформуються у певні форми з часом. Через сто років його концепції цивілізації та культури мають вищевикладений вигляд. Наскільки врахує людство пророцьке застереження науковця, та який вигляд отримає його концепція через ще одне століття?

 


ВИСНОВКИ

 

 

Виходячи з мети та завдань моєї роботи можна зробити наступні висновки:

по-перше, сучасне вчення про біосферу створив і розвинув В. І. Вернадський (1863 – 1945). Його творчому генієві були притаманні не тіль­ки глобальність мислення, а й вихід за рамки експериментальної на­уки. Президент Української академії наук, академік Петербурзької АН, а потім AH CPCP, член численних іноземних академій, непере­січний природознавець-мислитель залишив нам цілісне бачення сві­ту і завдань людини як на Землі, так і у Всесвіті. В. І. Вернадський вважав, що ноосфера – це такий стан біосфери, в якому мають виявитися розум і спрямована ним праця людини як нова, небувала на планеті, геологічна сила. Він визначив кілька загальних умов, які необхідні для створення ноосфери:

-людство має стати єдиним в економічному та інформаційному відношеннях;

-ноосфера – явище всепланетне, тому людство повинне прийти до цілковитої рівності рас, народів незалежно від кольору шкіри й інших відмінностей;

-ноосфера не може бути створена до припинення війн між народами.

По-друге, вчення про ноосферу В. Вернадського стало стимулом у формуванні нової картини світу, що спрямована перш за все на знання як істину у пізнанні, а не підкоренні законів природи (екологічного імперативу), перегляду усієї сукупності традиційних світоглядних уявлень про місце і роль людини у природі і суспільстві, виявленні нових цінностей, пріоритетів і норм буття суспільства. Корінний перехід до витоків життя, до організованості біосфери і діяльності в планетарному вимірі в сучасних умовах повинен звучати як заклик до того, щоб мислити та діяти в біосферному - планетному вимірі. При цьому Вернадський розглядав науку як силу, що змінює біосферу та життя людства, яка є тим основним ланцюгом, через який поглиблюється єдність біосфери та людства.

По-третє,культура є потенційною енергією людської особистості як формуючого планетарного фактора, є атмосферою, вологою та ґрунтом в Ноосфері якою користується «енергетична одиниця цивілізації» та на базі якої коригує свої стосунки із живою планетою. Отже, цивілізація, у свою чергу, знаходиться у безпосередній залежності від стану культури. Культура виступає засобом опанування людством простору нашої планети та головною умовою створення високорозвинутої та щасливої цивілізації. За академіком В.І. Вернадським, світоглядні думки та концепції існують вічно, лише трансформуються у певні форми з часом. Через сто років його концепції цивілізації та культури мають вищевикладений вигляд. Наскільки врахує людство пророцьке застереження науковця, та який вигляд отримає його концепція через ще одне століття?


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

1. Антипенко В.Ф. Современная философия: исследование / Антипенко В.Ф. – К.: Грамота, 1998. – 425 с.

2. Максимов О.Н. О методах философии / Максимов О.Н. – М.: Власть, 2000. – 542с.

3. Сетябрев А.В.. Проблема философии: учебное пособие / Сетябрев А.В. – М.: Обозреватель, 2000. – 203 с.

4. Веселецкий А.А. Сократ / Веселецкий А.А. – М.,1984 – 184с.

5. Хлобустов О.М. О философии Сократа / Хлобустов О.М. – М.: Власть, 2000 – 112 с.

6. Моджорян Л.А. Философия / Моджорян Л.А. – М.: Обозреватель, 1986 – 230 с.

7. Залысин И.Г. Философия / Залысин И.Г. – М., 1999 – 189 с.

8. Новикова Г.В. Философия / Новикова Г.В. – М.: Власть, 1999 – 320 с.

9. Де Лутис Д. История античной философии / Де Лутис Д. – М., 1989 – 201с.

10. Платонов І. В. Філософські погляди Сократа / Платонов І. В. – К.: Грамота, 2004. – 268 с.

 

БИОГЕОХИМИЧЕСКИЙ ЦИКЛ ВОДЫ.

 

Биогеохимический цикл углерода:

 




<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Исходные данные | Срочная (экстренная) адаптация

Дата добавления: 2015-06-15; просмотров: 386. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

САНИТАРНО-МИКРОБИОЛОГИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ ВОДЫ, ВОЗДУХА И ПОЧВЫ Цель занятия.Ознакомить студентов с основными методами и показателями...

Меры безопасности при обращении с оружием и боеприпасами 64. Получение (сдача) оружия и боеприпасов для проведения стрельб осуществляется в установленном порядке[1]. 65. Безопасность при проведении стрельб обеспечивается...

Весы настольные циферблатные Весы настольные циферблатные РН-10Ц13 (рис.3.1) выпускаются с наибольшими пределами взвешивания 2...

Сущность, виды и функции маркетинга персонала Перснал-маркетинг является новым понятием. В мировой практике маркетинга и управления персоналом он выделился в отдельное направление лишь в начале 90-х гг.XX века...

Разработка товарной и ценовой стратегии фирмы на российском рынке хлебопродуктов В начале 1994 г. английская фирма МОНО совместно с бельгийской ПЮРАТОС приняла решение о начале совместного проекта на российском рынке. Эти фирмы ведут деятельность в сопредельных сферах производства хлебопродуктов. МОНО – крупнейший в Великобритании...

ОПРЕДЕЛЕНИЕ ЦЕНТРА ТЯЖЕСТИ ПЛОСКОЙ ФИГУРЫ Сила, с которой тело притягивается к Земле, называется силой тяжести...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.013 сек.) русская версия | украинская версия