П’яте покоління комп'ютерів

Нині створюються та розвиваються ЕОМ п'ятого покоління — ЕОМ на надвеликих інтегрованих схемах. Ці ЕОМ використовують нові рішення у архітектурі комп'ютерної системи та принципи штучного інтелекту.

4. Основні складові апаратної частини інформаційної системи та їх функціональне призначення.

Апаратне забезпечення:

1) процессор (ЦП):

- Арифметико-логічний пристрій

Управляючий пристрій

Регістри пам'яті

2) Запам'ятовуючий пристрій:

- Оперативний запам'ятовуючий пристрій (ОЗП)-

- Постійний запам'ятовуючий пристрій (ПЗП)

- - Програмований напівпостійний запам'ятовуючий пристрій (ПНЗП)

3)Зовнішні пристрої введення-виведення:

- - Клавіатура-

- Маніпулятори: мишка, трекбол, джойстик, графічний планшет, світлове перо, сенсорний екран

- - Накопичувачі на магнітних та оптичних носіях

- - Датчики фізичних величин та виконавчі механізми

- - Сканер

- - Принтер

- - Дисплей

- - Стример

- - Плоттер

- - Інші комп'ютери

4) Контролери зовнішніх пристроїв

5) Засоби зв'язку:

- Модем

- Факс-модем

5. Внутрішня і зовнішня пам¢ять ЕОМ.

Основними властивостями пам’яті є:

· ємність – максимальна довжина двійкового коду, який можна розмістити в пам’яті, наприклад 320 Гбайт;

· швидкість зчитування і запису даних – довжина двійкового коду, яку можна зчитати (записати) за одиницю часу, наприклад 120 Кбайт за секунду.

Внутрішня память – це швидкодіюча електронна пам'ять, розміщена на материнській платі.

Постійна пам'ять (ПЗП або ROM – англ. Read Only Memory — пам’ять тільки для читання) — швидкодіюча енергонезалежна пам'ять, призначена для зберігання інформації, що не змінюється під час виконання програм. Ця пам’ять невелика за ємністю (кілька сотень кілобайтів) і містить програму тестування пристроїв комп’ютера при ввімкненні – POST (англ. Power-On Self Test — самоперевірка при ввімкненні енергії) та базову систему введення-виведення – BIOS (англ. Basic Input/Output System).

Особливістю постійної пам’яті є те, що дані, які в ній містяться, не зникають при вимкненні живлення комп’ютера. Постійна пам’ять виготовляється у вигляді спеціальної мікросхеми, яку розміщують на системній платі.

Дані в постійну пам’ять заносяться у процесі її виготовлення. Розрізняють мікросхеми постійної пам’яті без можливості перепрограмування і з можливістю багаторазового перепрограмування. За потреби користувач може замінити мікросхему постійної пам’яті або виконати її перепрограмування.

Оперативна пам'ять (ОЗП – оперативний запам'ятовуючий пристрій, або RAM – Random Access Memory — пам'ять із довільним доступом) – швидкодіюча пам'ять, призначена для запису, зберігання та читання інформації у процесі її обробки. Вона розміщена на системній платі і розділена на окремі комірки, кожна з яких має унікальне ім’я (адресу). Процесор у будь-який момент часу може звернутися до будь-якої комірки оперативної пам’яті для зчитування або запису даних.

Ємність оперативної пам’яті становить від кількох сотень мегабайтів до кількох гігабайтів. Для сучасної оперативної пам’яті швидкість обміну даними між нею і процесором – понад 10 гігабітів за секунду.

Для підвищення швидкості обміну даними між процесором і оперативною пам’яттю використовують кеш-пам’ять (англ. cache memory – пам’ять про запас). У ній робиться своєрідний запас даних, до яких може звернутися процесор під час подальшої роботи.

Вона має значно більшу швидкість обміну даними з процесором порівняно з оперативною пам’яттю.

Розрізняють кеш-пам’ять першого рівня (ємність 32 кілобайти), другого рівня (ємність 6 мегабайтів і більше) і третього рівня (ємність більше 8 мегабайтів). Кеш-пам’ять першого і другого рівня розміщують у складі мікросхеми процесора, третього рівня, як правило, – на системній платі.

6. Пристрої введення-виведення інформації. Їх класифікація.

1. Пристрої введення інформації та їх характеристики. Пристрої введення інформації призначені для того, щоб користувач міг вводити інформацію в комп'ютер. За допомогою їх можна вводити інформацію в алфавітно-числовій, графічній або координатній формах. Основним пристроєм введення інформації є клавіатура. Фізичні принципи дії клавіатури - замикання (розмикання) електричних контактів. В наш час найбільш поширеними є клавіатури з механічними та мембранними перемикачами. В першому випадку датчик являє собою традиційний механізм з контактами із спеціального сплаву. В другому випадку перемикач являє собою набір мембран: верхня – активна, нижня – пасивна, які розділені третьою мембраною – прокладкою. Основний принцип роботи клавіатури полягає в скануванні перемикачів. Замиканню чи розмиканню будь-якого з них відповідає унікальний цифровий код розміром один байт який потім аналізується.Для роботи з багатьма сучасними програмами практично обов’язковим є використання миші чи іншого аналогічного пристрою (трекболу, сенсорної панелі та ін.). Ці пристрої називаються вказівними, так як вони дозволяють вказувати на ті чи інші елементи на екрані комп'ютера.Пристроєм, який найбільш часто використовується є миша - маніпулятор, який являє собою невелику коробочку з двома або трьома кнопками. Вони бувають двох видів - оптично-механічні та оптичні. При переміщуванні оптично-механічної миші по столу обертається кульки, яка знаходиться внизу миші. З допомогою спеціального пристрою рух миші перетворюється в рух покажчика на дисплеї. Оптична миша не має кульки і її необхідно переміщувати по спеціальному “коврику”.Деякі користувачі віддають перевагу трекболу - маніпуляторові у формі кулі на підставці, яку обертають руками. Взагалі кажучи, трекбол являє собою “перевернуту” мишу. Таким чином, у трекбола рухається не сам корпус пристрою, а тільки його куля. Це дозволяє суттєво підвищити точність керування курсором.Для ігор використовують ще один маніпулятор - джойстик, який зроблено у вигляді закріпленої на шарнірі рухомої ручки з кнопками. Відхилення ручки від вертикалі приводить до руху курсору на екрані. Для введення інформації в графічній формі використовують спеціальний пристрій – сканер. Сканери дозволяють вводити в комп'ютер образи зобра-жень, що представлені у вигляді тексту, ма-люнків, слайдів, фотографій або будь-якої іншої графічної інформації. Доречі, незважаючи на численність різних моделей сканерів, їх класифікацію можна провести всього по чотирьом ознакам. По-перше, за ступенем прозорості оригіналу зображення, що вводиться, по-друге, за кінематичним механізмом сканера (конструкції механізму руху), по-третє, за типом зображення, що вводиться, по-четверте, за особливостями програмного та апаратного забезпечення сканера. Розглянемо їх детальніше. Оригінали зображень, взагалі кажучи, можна розділити на дві великі групи: непрозорі (фотографії, малюнки та ін.) та прозорі (кольорові та чорно-білі слайди). Зображення першого типу сканер обробляє у відбитому світлі, а другого, у світлі, яке пройшло через оригінал. Визначним фактором для другої ознаки є спосіб переміщення читаючого вузла сканера та паперу відносно один одного. В наш час всі сканери можна поділити на ручні (hand-held) та настільні (desktop). Але існують і комбіновані сканери, які суміщають в собі можливості обох типів сканерів. Для того, щоб ввести зображення ручним сканером зображення, необхідно провести його читаючим вузлом по відповідному зображенню. Таким чином проблема переміщення читаючого вузла цілком лягає на користувача. Ширина зображення, що вводиться, звичайно не перевищує 10 см. Сучасні ручні сканери можуть забезпечити автоматичне “склеювання” зображення, що вводиться, тобто формують ціле зображення з окремих його частин. Настільні сканери також називають планшетними. Вони звичайно дозволяють вводити зображення стандартних форматів: А4 чи А3. За третьою ознакою всі існуючі сканери можна розділити на чорно-білі та кольорові. Принцип дії сканерів полягає в освітленні зображення, що зчитується, світлом. У чорно-білих сканерів – це біле світло, а в кольорових - зображення по черзі освітлюється червоним, зеленим та синім світлом. Відбите світло попадає на світлочутливий елемент, який в залежності від яскравості видає те чи інше значення напруги. Ці значення напруги через аналогово-цифровий перетворювач перетворюються в цифрову форму. Основною характеристикою сканерів є роздільна здатність – кількість точок, що розрізняються, на дюйм – dpi (dot-per-inch). В сучасних моделях це 600-800 dpi, хоча є сканери, які підтримують 4800 dpi. Для зв'язку з комп'ютером сканери можуть використовувати спеціальну 8-ми або 16-розрядну плату інтерфейсу, яка вставляється у відповідний слот розширення. Крім того, в наш час використовуються стандартні інтерфейси, які використовуються в IBM-сумісних комп'ютерах (послідовний та паралельний порти, а також SCSI). 2. Пристрої виведення інформації та їх характеристики. Призначення пристроїв виведення інформації – вивести для користувача інформацію, яку “знає” комп'ютер. Основним пристроєм виведення інформації є дисплей. Дисплеєм називається пристрій візуалізації (відображення) текстової та графічної інформації без її довготривалої фіксації. Відсутність довготривалої фіксації означає зникнення зображення при вимиканні живлення або виводі нової інформації.За функціональним призначенням дисплеї діляться на алфавітно-цифрові та графічні. Перші здатні виводити лише обмежений набір символів, другі ж більш гнучкі. Вони здатні виводити як алфавітно-цифрову, так і графічну інформацію і майже витіснили алфавітно-цифрові дисплеї. За кількістю кольорів, які здатен виводити дисплей вони діляться на монохромні та кольорові. Монохромні виводять інформацію одним кольором можливо з різними градаціями яскравості, кольорові - забезпечують видачу зображення одночасно кількома кольорами. За фізичними принципами роботи дисплеї поділяють на дисплеї на основі електронно-променевих трубок, рідкокристалічні дисплеї, плазмені (газорозрядні) дисплеї та люмінесцентні дисплеї.

7. Клавіатура – основний пристрій введення інформації.

Клавіатура Це головний пристрій введення літерно-символьної інформації в комп’ютер, який з часів перших комп’ютерів практично не змінив свою форму та внутрішню схему. Дійсно, кількість клавіш та їх розмір на сучасних клавіатурах можуть бути різними, часто трапляються бездротові клавіатури, з кулькою трекболу тощо. Характеристики:

§ кількість клавіш

§ наявність мультимедійних можливостей;

§ розміри клавіш, вид, колір та стиль шрифту;

§ сила натискання на клавіші, їх «звучання»;

§ ергономічність.

8. Програмна складова обчислювальної системи.

Програмна складова інформаційної системи

Комплекс програм, які використовуються для роботи з комп'ютером, називається програмним забезпеченням.

Все програмне забезпечення персонального комп'ютера можна умовно поділити на три основні категорії:

системне програмне забезпечення, яке є необхідним для управління роботою комп'ютера;

прикладне програмне забезпечення, за допомогою якого користувач, виконує необхідні роботи — редагує тексти, малює, здійснює розрахун­ки тощо;

інструментальні системи, які допомагають створювати нові прикладні або системні програми для комп'ютера.

До системних програм належать: операційні системи та оболонки, драйвери, сервісні програми (утиліти), програми управління мережами тощо. Більшість системних програм постачається разом з комп'ютером та документацією до нього.

Операційна система — це комплекс системних та службових програм, які завантажуються при включенні комп'ютера і забезпечують діалог корис­тувача з комп'ютером та управління комп'ютером. Крім того, операційна си­стема забезпечує взаємодію програм із зовнішніми пристроями, взаємодію програм між собою, розподіл оперативної пам'яті, виявлення помилкових си­туацій, керування ресурсами комп'ютера, здійснює форматування дискет, за­вантаження програм тощо.

Для зручної роботи з операційними системами призначені оболонки (або операційні оболонки). В їх функції звичайно входить спрощення вза­ємодії користувача з комп'ютером, забезпечення зручного введення команд, відображення результатів виконання команд на екрані тощо.

9. Операційна система комп’ютера. Основні функції операційної системи. Класифікація операційних систем.

Операційна система (ОС) - це програма, що забезпечує можливість раціонального використання устаткування комп'ютера зручним для користувача образом.

Перша функція ОС - керування ресурсами комп'ютера та їх розподіл. Ресурси - це логічні й фізичні компоненти комп'ютера: оперативна пам'ять, місце на диску, периферійні пристрої, процесорний час тощо.

Інша функція ОС - керування обчислювальними процесами. Обчислювальним процесом (або завданням) називається послідовність дій, яка задається програмою. У принципі, функції керування процесами можна було б передати кожній прикладній про­грамі, але тоді програми були б набагато більшими та складнішими. Тому зруч­ніше мати на комп'ютері одну керуючу програму - операційну систему, по­слугами якої користуватимуться всі інші програми.

Для виконання третьої функції ОС - забезпечення взаємодії користувача з апаратурою - служить інтерфейс користувача ОС. До складу інтерфейсу користувача входить також набір сервісних програм - утиліт.

Утиліта - це невелика програма, що виконує конкретну сервісну функцію. Утиліти звільняють користувача від виконання рутинних і часом досить складних операцій.

Сучасні ОС надають користувачеві широкий спектр сервісних послуг. Чим досконалішою є ОС, тим зручніше у ній працювати користувачу.

1. Операційна система служить для керування ресурсами комп'ютера і забезпечення взаємодії всіх програм на комп'ютері з людиною. Компоненти операційної системи поділяються на два класи: системні та прикладні. До прикладних компонентів відносяться текстові редактори, компілятори, інтегровані системи програмування, пакети графічного виведення, комунікаційні програми і т.

До системних компонентів відносяться ядро системи, що забезпечує взаємодію всіх компонентів, завантажувач програм, підсистеми, що забезпечують діалог з людиною, — віконна система та інтерпретатор команд і, насамкінець, файлова система. Саме системні компоненти ОС визначають основні властивості операційної системи.

Для ІВМ-сумісних ПК створено багато ОС, серед яких найпопулярнішими є DOS, Windows, ОS/2, UNIX та інші. Для роботи на ПК найчастіше ви­користовуються

системи класу Windows і МS-DОS. Операційні системи зручно

10. Поняття файлу, папки (каталогу). Ім¢я файлу, повне ім¢я файлу. Шлях до файлу. Основні операції з файлами та папками.

Файл – це іменована сукупність даних, які розташовані на зовнішньому носієві.

Файли, які належать до різних програмних систем, різним користувачам тощо розміщують в окремих каталогах, що значно спрощує їх пошук та доступ до них. Так, ігрові програми зручно зберігати в каталозі GАМЕS (імена каталогів часто позначають великими літерами). Для кожної гри також зручно мати свій підкаталог:
Каталог, з файлами якого працюють у даний момент, називається активним або поточним. Щоб звернутися до файла, що знаходиться в активному каталозі, достатньо вказати його ім'я. Папка - це каталог, у якому можуть бути розміщені файли документів і програм, інші папки. Усі файли, документи і програми Windows зберігаються в папках. Як правило, значок папки має вид канцелярської папки жовтого кольору, але зустрічаються папки, на значку яких є малюнок. Папки з малюнком на значку є службовими і їх не можна ні видалити, ні перемістити в інше вікно. Для перегляду вмісту папки двічі натисніть мишею на значку "Мій комп'ютер". З'явиться вікно діалогу "Мій комп'ютер" Усередині папки "Мій комп'ютер" представлені всі диски комп'ютера. Побачити вміст кожного з них дозволяє подвійне натискання кнопки миші. Будь-який диск містить папки і файли. Папки можуть містити ярлики, файли, програми й інші папки. Для перегляду вмісту папки двічі натисніть на ній мишею. Папки в Windows відіграють роль каталогу. Зовнішнє оформлення і внутрішній пристрій папок істотно відрізняються від каталогів MS-DOS.

11. Комп’ютерна мережа. Класифікація комп’ютерних мереж.

Комп’ютерна мережа – це два або більше комп’ютерів, з’єднаних між собою за допомогою мережевого обладнання.

Комп’ютерна мережа забезпечує:· Колективне опрацювання даних користувачами· Обмінювання файлами та іншими даними між користувачами· Спільне використовувати програми· Спільне використання принтерів, модемів та ін.До недавнього часу, побудова мережі обмежувалася лише територіальними масштабами, але сьогодні з розвитком технологій це змінилося, і тепер ці масштаби територій стали єдиними як для локальних мереж, так і для глобальних мереж, які відрізняються лише технологічними можливостями побудови мережі.Комп’ютерної мережі поділяються на:

· локальна мережа;

· глобальна мережа.

Локальні мережі – мережі які мають максимальну відстань між вузлами не більше 1-2км.

Глобальні мережі – мережі, що охоплюють територію країни або кількох країн з максимаьною відстанню між окремими вузлами в тисячі кілометрів.

Класифікація комп’ютерних мереж- за географічною площею: глобальні, регіональні, корпоративні, локальні- за сферою застосування: побутові, офісні, промислов- за топологією: шина, кільцева, зіркоподібна, деревоподібна- за середовищем передачі: симетричний кабель, коаксіальний кабель, вита пара, волоконно-оптичний кабель, інфрачервоне, мікрохвильове випромінювання.- за набором протоколів.

12. Топологія копм¢ютерних мереж.

Існує три основні топологія мережі:

1. Мережева топологія шина (bus), при якій всі комп'ютери паралельно підключаються до однієї лінії зв'язку і інформація від кожного комп'ютера одночасно передається всім іншим комп'ютерам;

2. Мережева топологія зірка (star), при якій до одного центрального комп'ютера приєднуються інші периферійні комп'ютери, причому кожен з них використовує свою окрему лінію зв'язку;

3. Мережева топологія кільце (ring), при якій кожен комп'ютер передає інформацію завжди тільки одного комп'ютера, наступного ланцюжку, а отримує інформацію тільки від попереднього комп'ютера в ланцюжку, і цей ланцюжок замкнута в «кільце»

13. Елементи робочого столу операційної системи Windows XP.

До основних елементів інтерфейсу Windows XP належать:

· робочий стіл;

· панель завдань;

· головне меню;

· вікна програм і папок;

· діалогові вікна;

· значки програм, документів, папок і ярликів.

Після завантаження Windows ХР на екрані монітора з’являється Робочий стіл, на якому можуть відображатися значки об’єктів операційної системи. Робочий стіл Windows — основне вікно в інтерфейсі операційної системи, яке займає весь екран та розташовується під усіма іншими вікнами. Він подібний до звичайного письмового стола, на якому замість книжок, журналів та різного канцелярського приладдя розташовано значки — стилізовані зображення системних засобів, папок, документів, програм або їхніх ярликів. Ярлики – це невеликі файли, що зв'язані з іншими об'єктами і створюються для швидкого доступу до них.

На робочому столі користувача, який уперше ввійшов у систему, відображується лише значок службової програми Кошик, призначеної для проміжного зберігання видалених документів. Згодом на робочому столі можна розташувати значки інших програм, файлів, папок, документів тощо, проте не слід надмірно захаращувати його, щоб не уподібнити до письмового стола недбалого та неохайного учня.

У нижній частині екрана розміщена Панель завдань, яку можна приховати або перемістити в інше місце екрана. Призначення Панелі завдань — спростити перехід від однієї запущеної програми до іншої, відображати важливу системну інформацію (наприклад, поточний час. мову введення тексту), а також полегшити виконання найуживаніших операцій.

На Панелі завдань знаходиться кнопка Пуск, вибір якої відкриває Головне меню операційної системи. Меню Пуск можна відкрити також натисненням клавіші Windows або сполученням клавіш Ctrl + Esc. Щоб закрити меню, потрібно натиснути клавішу Esc або вибрати будь-яку точку екрана поза межами меню.

Меню Пуск умовно поділене на кілька частин.

· У верхній розміщуються так звані закріплені елементи — команди запуску програм, які часто використовуються. Користувач може змінити список закріплених елементів.

· У середній частині розміщено список команд запуску програм, що використовувались останнім часом. Він дає змогу швидше знову запустити ці програми.

· У нижній частині знаходиться команда Усі програми, яка відкриває список програм, установлених у цій операційній системі.

· доступу до місць зберігання даних (наприклад, Мій комп’ютер);

· запуску програм, які встановлюють режими роботи операційної системи і пристроїв комп’ютера (наприклад, Панель керування);

· отримання довідки по роботі ОС, пошуку даних і запуску на виконання програм (наприклад, Довідка та підтримка).

Нижній рядок меню Пуск містить команди Завершення сеансу та Вимкнути комп’ютер. Їх вибір дає змогу завершити сеанс роботи користувача, перезавантажити операційну систему або коректно завершити роботу комп’ютера.

На панелі завдань можуть також відображуватися одна чи кілька панелей інструментів, де зібрано кнопки запуску найуживаніших програм. Щоб побачити назви цих панелей, потрібно клацнути панель завдань правою кнопкою миші та вибрати в контекстному меню команду Панелі інструментів. Установивши або скинувши позначку поруч із назвою панелі. цю панель можна відобразити або сховати.

Панель Швидкий запуск містить кнопки зі значками програм. Запуск програм здійснюється вибором відповідної кнопки.

В Області сповіщень відображаються повідомлення про поточний час, стан виконання окремих програм тощо.

Клацнувши правою кнопкою миші майже будь-який об'єкт ОС Windows, ви відкриєте його контекстне меню.

Контекстне меню містить команди, які можна застосувати до вибраного об'єкта.

14. Типи вікон та їх способи розміщення на робочому столі.

Майже кожне вікно має невід’ємні складові (особливо це стосується вікон папок). Рядок заголовку виконує декоративні, службові(перетягання вікна по екрану здійснюється «взявшись» за цей рядок) та інформаційні(повідомляє з якою саме папкою ми працюємо) функції. Залежно від настроювань переміщатися може або тільки рамка, або вікно зі змістом. На правому краї рядка розміщені кнопки керування розміром вікна. Це згортаюча(має вигляд _ - дозволяє звернути вікно до розмірів кнопки на Панелі задач), розгортаюча(розгортає вікно до розміру екрану) та закриваюча(має вигляд х, дозволяє закрити непотрібне вікно) кнопки. На лівому краї рядка розміщений Системний значок – клацнувши по ньому ми бачимо системне меню – за допомогою якого ми можемо керувати вікном(перемістити, розвернути), а подвійне клацання закриває вікно. Наведення мишки на межі вікна дозволить змінити його розміри (значок мишки набуває вигляду двонаправленої стрілки)- перетягуючи в потрібному напрямі досягаємо бажаних розмірів. Смуги прокручування виникають, якщо вміст вікна не може поміститися в робочій області. Їх можна уникнути розгорнувши вікно чи перетягнувши його межі. Кожна смуга має кінцеві кнопки(кнопки зі стрілками) і повзунок, що показує яка частина вікна зараз переглядається. Порядок прокручування визначається клацанням на одній із кінцевих кнопок. Клацання вище повзунка – прокручування вгору, нижче – вниз. Аналогічно діє прокручування ліворуч і праворуч. Швидке прокручування здійснюється за допомогою миші перетягуванням ковзунка.

15. Елементи робочого вікна каталогу.

16. Операції з каталогами.

В процесі роботи над файлами та каталогами (назвемо їх об’єктами) виконуються наступні операції: • створення (в поточному каталозі створюється новий екземпляр об’єкта, йому дається ім’я; створений об’єкт при цьому може бути порожнім); • копіювання (копія об’єкта створюється в іншому каталозі чи на іншому носії); • переміщення (відбувається копіювання об’єкта в інший каталог чи на інший носій, у початковому каталозі об’єкт знищується); • знищення (в початковому каталозі об’єкт знищується); Летняя обувь от Carlo Pazolini по низким ценам! modnakasta.ua Скидка 70% • переіменування (змінюється ім’я об’єкта).

Операції з ярликами.

Над ярликами визначені дії створення, вилучення, переміщення, копіювання, перейменування.

17. Комп’ютерні віруси.

Компютерний вірус – це спеціально створена програма для виконання несанкціонованихдеструктивних дій на ураженому компютеріКомпютерний вірус – це програма, що активізується під час виконання іншої, зараженої неюпрограми. Після активації вірус самовідтворюється, вражаючи програми на жорсткому дискута на інших носіях

18. Ознаки і джерела зараження вірусами.

Ознаки того, що компютер уражено вірусом: Сповільнення та збої в роботі компютера, його часті ―зависання‖ Неможливість завантаження операційної системи Припинення роботи чи неправильна робота програм, що раніше функціонували нормально Збільшення кількості файлів на диску, змінення їхніх обсягів, дати й часу створення Періодична поява на екрані монітора недоречних повідомлень Руйнування файлової структури

19. Класифікація вірусів.

Нерезидентні віруси — не заражають память компютера і єактивними обмежений час. Деякі віруси залишають в оперативнійпамяті невеликі резидентні програми, які не поширюють вірус; © Леонтьєв Д.О.qрезидентний вірус — при інфікуванні компютера залишає воперативній памяті свою резидентну частину, що потім перехоплюєзвернення операційної системи до обєктів зараження йвпроваджується в них (перебувають у памяті і є активними аж довимикання або перезавантаження компютера);

КЛАСИФІКАЦІЯ ВІРУСІВ ЗА СПОСОБОМЗАРАЖЕННЯ СЕРЕДОВИЩА ПЕРЕБУВАННЯ. ВІРУСИ резидентні нерезидентні

Поліморфні – код вірусу видозмінюється. Невидимі віруси — використовують особливі засоби маскування і приперегляді коду вірусу не видно.qЗвичайні віруси — код вірусу можна побачити на диску.q7.

КЛАСИФІКАЦІЯ ВІРУСІВ ЗА ЗОВНІШНІМ ВИГЛЯДОМ. ВІРУСИ звичайні поліморфні невидимі

дуже небезпечні — ті, які можуть призвести до фізичного пошкодження обладнання (перезаписування ПЗП, виходу з ладу дискових пристроїв, пошкодження елементів материнської плати тощо); qнебезпечні віруси — ті, які можуть призвести до серйозних збоїв у роботі, або до втрати чи пошкодження інформації;q безпечні— вплив яких обмежується зменшенням вільної памяті на диску й графічними, звуковими ефектами;qнешкідливі — ті, які ніяк не впливають на роботу компютера (крім зменшення вільної памяті на диску в результаті свого поширення);q8. КЛАСИФІКАЦІЯ ВІРУСІВ ЗА МОЖЛИВОСТЯМИ

КЛАСИФІКАЦІЯ ВІРУСІВ ЗА ОСОБЛИВОСТЯМИ АЛГОРИТМУ ВІРУСУ.• «Компаньйони-віруси» — це віруси, що не змінюють файли. Алгоритм роботи цих вірусів полягає в тому, що вони створюють для ЕХЕ-файлів файли-супутники, що мають те саме імя, але з розширенням.СОМ• «Віруси-хробаки» — віруси, які поширюються в компютерній мережі. Вони проникають у память компютера з компютерної мережі, встановлюють мережеві адреси інших компютерів і розсилають по цих адресах свої копії;• «Макро-віруси» — віруси цього сімейства використовують можливості макро-мов, вбудованих у системи обробки даних (текстові редактори, електронні таблиці й т.д.).• «Троянські програми» — виконують шкідливі дії замість оголошених легальних функцій або разом з ними. Вони не спроможні до самовідтворення і передаються тільки при копіюванні користувачем. Після запуску вони зазвичай знищують себе разом з іншими файлами на диску.

TROJAN.WINLOCK (ВІНЛОКЕР)Trojan.Winlock (Вінлокер) -сімейство шкідливих програмблокуючих чи утруднюють роботуз операційною системою, івимагають перерахуваннягрошей зловмисникам завідновлення працездатностікомпютера. Вперше зявилися вкінці 2007 року. Широкепоширення віруси-вимагачіотримали взимку 2009-2010 року,за деякими даними виявилисязаражені мільйони компютерів,переважно серед користувачівросійськомовного Інтернету.Другий сплеск активності такогошкідливого ПЗ припав на травень2010 року.

20. Профілактичні заходи.

Антивірусні програми Перевіряють Відстежують файли, диски, потенційно пам’ять на небезпечні наявність вірусів, операції та інформація про які виводять на екран міститься в запити на їх дозвіл антивірусній базі сканераНе запускати на Не користуватисявиконання незнайоміпрограми піратськими копіями програмних продуктів Сканери Монітори Запамятовують стан файлової системи, що в подальшому дає змогу відстежувати здійснені в ній зміниНе відкривати одержані Періодично створювати Ревізоричерез Інтернет резервні копії важливихдокументи без файлів на зовнішніхперевірки на наявність носіях інформаціївірусів

21. Архівація і стиснення даних.

Програми-архіватори за допомо­гою спеціальних методів «пакування» дозволяють ущільнювати інформа­цію на дисках. Антивірусні програми призначені для діагностування і видалення комп'ютерних вірусів. Програми оптимізації дисків завдяки упо­рядкуванню даних забезпечують швидкий доступ до інформації на дисках. Для персональних комп'ютерів розроблено тисячі прикладних програм. різного призначення.

22. Прийоми редагування тексту.

Редагування. Ctrl + C: копіювати. Ctrl + X: вирізати. Ctrl + V: вставити. Ctrl + Z: відмінити. Ctrl + B: напівжирний шрифт. Ctrl + I: курсив. Ctrl + U: підкреслити. Ctrl + N: створити документ. Ctrl + O: відкрити документ. Ctrl + S: зберегти документ. Alt + F4: закрити програму.

23. Прийому форматування тексту.

Форматування – процес надання тексту такого вигляду, який потрібен користувачу або який має деякий зразок.

Форматування виконують за допомогою кнопок на панелі інструментів Форматування або за допомогою команд з основного меню Формат. Назва шрифту, Розмір символів, Вигляд шрифту І, Вирівнювання рядків абзацу до лівого краю, до центру, до правого краю, за шириною, Список Маркований Нумерований.

24. Списки в текстовому документі.

Особливим видом форматування абзаців є оформлення їх у вигляді списків. Списками можуть подаватися переліки об’єктів, описи порядку дій тощо. Наприклад, список прізвищ учнів класу, інструкція щодо користування приладом, перелік правил оформлення документа, список ліків в аптечці, послідовність дій під час приготування деякої страви тощо.

У текстовому процесорі Word можна створювати списки трьох типів:

Маркований, у якому кожний абзац на початку позначається деякими спеціальними символами (маркерами).

Нумерований, у якому на початку кожного абзацу вказується його номер. Порядковий номер абзацу в списку може задаватися числом(записаним арабськими або римськими цифрами), літерою алфавіту або числівником.

Багаторівневий, у якому абзаци пронумеровані за їхньою ієрархічною структурою. Максимальна кількість вкладень елементів багаторівневого списку – 9 рівнів.

Для створення багаторівневого списку на Стрічці слід вибрати кнопку Багаторівневий список і варіант оформлення списку в бібліотеці списків. Далі потрібно вводити елементи списку, змінюючи за потреби їхні рівні вкладеності.Для цього використовуються кнопки.

25. Робота з таблицями в Word.

Таблиця – це упорядкована в рядках і стовпцях інформація. Таблиця може складатися з будь-якої кількості рядків і стовпців. Перетинаючи, стовпці і рядки утворять комірки.

Якщо фрагмент тексту не поміщається в одній рядку, Word автоматично створює нову збільшує висоту осередків. Під час роботи з таблицями можна легко переставити рядки і стовпчики, і навіть привернути увагу деяким елементам таблиці з допомогою обрамлення і фонових заливок.

За допомогою засобів Word створення таблиць можна створити групу комірок, розміри яких автоматично збільшуються, щоб у них розмістився весь текст, що вводиться, чи графічні зображення. Єдине обмеження полягає в тім, що розмір комірки не повинен перевищувати розміру сторінки. Можна змінювати розміри стовпчиків і комірок, а також додавати рядки, стовпчики й комірки. Word має у своєму розпорядженні команди, що значно полегшать редагування таблиць.

Створення таблиці

У Word існує кілька способів створення таблиці в текстовому документі:

вставити таблицю простої структури;

накреслити таблицю довільної структури;

перетворити фрагмент тексту в таблицю.

вставити таблицю з колекції шаблонів (Word 2007);

 

Для таблиці можна застосовувати наступні властивості:

розмір таблиці – задається шириною таблиці в сантиметрах або у відсотках від ширини сторінки;

кількість стовпців і рядків у таблиці;

вирівнювання таблиці на сторінці - може набувати таких значень: за лівим краєм, за правим краєм, по центру;

обтікання таблиці текстом – може набувати таких значень: без обтікання, з обтіканням навколо таблиці;

межі таблиці – задаються кольором, типом і шириною меж всієї таблиці або окремих її об'єктів;

заливка об'єктів таблиці – задається кольором і візерунком та ін.

Редагування таблиці та її об'єктів

Задати розміри рядків і стовпців можна так: виділіть потрібний рядок і оберіть команду Таблица — Свойства таблицы.