Порівняння наукових підходів до визначення економічної сутності, ролі та значення інноваційних процесів

 

Розглядаючи сутність інновацій, важливо розглянути одне з перших визначень цього терміну, яке було дане Шумпетером. Він один з перших, ще на початку минулого століття, ввів цей термін у вжиток як економічну категорію і письмово зафіксував його у 1960 р. у своїй праці "Теорія економічного розвитку". Цей термін розглядався Шумпетером у достатньо широкому розумінні і охоплював:

● удосконалення існуючих виробів, а також створення нових;

● впровадження нових способів виробництва, а також удосконалення існуючих;

● активізування та вихід на нові ринки збуту;

● діяльність, що спрямована на удосконалення і використання нових способів збуту;

● використання нових видів сировини та матеріалів;

● нововведення у сфері виробництва продукції [31].

Визначення Шумпетера вважається класичним, одним з найбільш поширених та знаних в економіці, однак воно є досить широким за своїм змістом, оскільки стосується по суті кожної сфери діяльності підприємства.

Шумпетер звертає також увагу на необхідності використання інновацій насамперед у практиці діяльності самого підприємства. На його думку, інновація не може залишатися у сфері теорії. Тому, інновації він розглядає як перше використання винаходу у виробничо-господарській діяльності підприємства [31]. Подальше використання винаходу та його поширення деякі науковці називають дифузією інновації [9, 28].

Деякі науковці значно більше розширюють зміст поняття "інновації".

Вони вважають, що інновації – це не тільки використання винаходу у виробничо-господарській діяльності, але й також усі роботи, що передують створенню самого винаходу, в т.ч. проектування, впровадження інновацій тощо [19, 32]. Інші автори трактують інновацію як саму ідею, яка є новою та відмінною від існуючої, або як існуючу думку, яка в цих умовах підприємством може використовуватись як інновація [6].

Все наведене вище позує розбіжність поглядів науковців щодо розуміння терміну "інновації". Для одних науковців інновації – це незначні зміни, для інших – це великі та важливі винаходи, ще інші ототожнюють інновації з технічним прогресом і новими технологіями або, простіше, з чимось новим, дотепер невідомим, створеним для конкретної потреби і спеціально спроектованим.

Серед багатьох визначень терміну "інновації" визначення Шумпетера є одним з найбільш відповідних та таким, яке найкраще показує природу цього явища. Шумпетер звертає увагу на багатогранність інновацій, не обмежуючись лише сферою техніки чи технології, а також на необхідність використання інновацій у практиці промислових підприємств.

Під інноваціями ми не повинні розуміти винятково щось нове, до цього часу невідоме. У своїй багатогранності інновації – це не тільки щось нове, а й таке, що стосується модифікації процесів, технік, виробів, способів діяльності новим для підприємства способом. Недоцільним можемо вважати тлумачення терміну "інновації" як технічного прогресу. Таке розуміння стосується винятково сфери техніки та технології і означає зміни, що стосуються використання нових матеріалів, сировини, нових способів використання енергії, нової техніки, технології і т. ін. Інновації – це творчі зміни у значно ширшому аспекті, а технічний прогрес можемо охарактеризувати як один з факторів, який впливає на ці зміни. Стосуватися він, однак, може новизни, яка не завжди є творчою новизною.

Відповідно до іншого визначення інновації – це концепції, які стосуються нових рішень чи модернізації, що існують у різних сферах суспільного життя, а також у природі [28]. Це визначення відмінне від того, яке дає Шумпетер. Впровадження нових ідей у всіх сферах функціонування підприємства за Шумпетером – це інноваційність, а не тільки технічний прогрес [31].

Поряд з інноваційністю існує також поняття ініціативності, яке досить часто ототожнюється з нею. Інновації можуть бути одним з інструментів ініціативності. Ініціативність передує інноваційності. Ініціативний менеджер зацікавлений у пошуку та впровадженні інновацій, які дадуть змогу, наприклад, здобути конкурентні переваги.

Підсумовуючи наведене вище, можемо стверджувати, що інновації можуть бути і є по-різному трактовані. Узагальнюючи підходи різних авторів до розуміння інновацій, можемо запропонувати своє визначення цього терміну: інновації – це як новостворені, так і удосконалені товари, роботи, послуги, технологічні процеси у будь-яких сферах виробничо-господарської та фінансово-економічної діяльності підприємства, а також оригінальні рішення виробничого, комерційного та іншого характеру, завдяки яким суб'єкт господарювання одержує конкурентні переваги.

Інновації потрібні будь-якій державі та підприємству для забезпечення економічного розвитку. Саме вони дають змогу забезпечити динамічний та ефективний розвиток господарства. Створення нових та удосконалення існуючих товарів, удосконалення технологій та організації праці, а також запровадження сучасної системи управління підприємством дає змогу будь-якому підприємству одержати конкурентні переваги. Інновації свідчать про розвиток суб'єкта господарювання, який, будучи одним з елементів системи господарювання держави, створює ВВП. Тому дуже важливо для кожного підприємства здійснювати інноваційну діяльність. У її витоках повинно бути стимулювання такої діяльності на рівні держави, а також сприятливий інноваційний клімат регіону, держави, виробничої сфери тощо. Важливо також на рівні держави підтримувати суб'єкти господарювання, які активно впроваджують інновації. Для цього можна використовувати як інструменти економічної та фінансової політики, так й інструменти освітньої та наукової політики. Підсумком цього дослідження може бути розуміння інновацій як чогось нового, що приносить суспільну користь.