Повреждения кровеносных сосудов. Методы остановки кровотечения

Французький матеріалізм XVIII ст. має багато спільного з філософією Просвітництва, але йому властиві й відмінні риси. Насамперед його відрізняє одностайна матеріалістична спрямованість в поглядах на природу. Матерія існує об’єктивно, пов’язана з рухом, вказував Ж. Ламетрі (1709—1751 pp.). Природа являє собою сукупність різних форм руху матеріальних часточок. Згідно з Гольбахом (1723—1789 pp.) існує рух матеріальних мас (атомів), а також енергетичний рух; матерія існує в просторі і часі. Треба звернути увагу на те, що матерія тлумачиться в суто механічному плані, тобто як сукупність часточок речовини (атомів). Разом з тим філософи заперечують будь-яку роль Бога в існуванні і русі матерії.

Французькі матеріалісти робили спробу розв’язати питання про походження свідомості, спираючись на принцип загальної чуттєвості матерії (гілозоїзму). Ж. Ламетрі намагався показати процес поступового переходу від тварин до людини, показати їх схожість і відмінність. У трактаті «Людина-машина» Ламетрі розкриває погляд на людину як своєрідний механізм, машину, що подібна до годинникового механізму. Людину відрізняє від тварин, вважав він, лише більша кількість потреб і, зрештою, більша кількість розуму.

П. Гольбах у своїй праці «Система природи» послідовно розвинув основні ідеї матеріалізму того часу. Він рішуче заперечує ідеї богослов’я, виступає проти ідеалізму. В природі, яка зводиться до роду атомів, діють механічні закони, що мають характер необхідності, отже, немає нічого випадкового. Така позиція дістала назву механічного детермінізму, оскільки закони руху і сам рух ототожнюються тільки з однією його формою — рухом механічним.

Отже, механіцизм неминуче призводить до метафізичних пози­цій, оскільки все багатство руху зводиться до переміщення часточок речовини. Це — спрощена, вузька картина світу. Але серед фран­цузьких матеріалістів Д. Дідро (1713—1784 рр.) дещо виходить за межі метафізичних позицій і стверджує елементи діалектики. У його поглядах помітна схильність розглядати все як таке, що розви­вається. Світ безперервно зароджується і вмирає, він ніколи не стоїть на місці.

Французькі матеріалісти висунули ряд цінних положень щодо суспільства, зокрема підкреслили роль людських потреб як могутнього джерела розвитку. Загальні інтереси обумовлюють зв’язки між людьми. К. Гельвецій (1715—1771 pp.) вказував на єдність особистих і громадських інтересів. Людина — продукт, але разом з тим і суб’єкт суспільних відносин, який несе за них відповідальність.

Вони також наголошували на тому, що за допомогою розуму можна змінити людину. Мислителі стверджували, що не існує такого способу правління, який можна було б визнати ідеальним: концентрація влади веде до деспотії, безмежна свобода — до анархії, розподіл влади послаблює її. Єдиний можливий засіб поліпшення суспільства, і особливо моралі, — просвітництво, виховання.

 

Повреждения кровеносных сосудов. Методы остановки кровотечения

Повреждения кровеносных сосудов – одно из самых опасных и грозных ранений, нередко ведущее к гибели пострадавших.

Из всех локализаций наибольшее практическое значение имеют повреждения сосудов конечностей, т.к. составляют значительный удельный вес. Во время великой Отечественной войны эти повреждения встречались в 97% случаев от всех ранений крупных сосудов.

Главной причиной гибели раненых при повреждении кровеносных сосудов служит основной и самый опасный их спутник – кровотечение. При ранении сосудов конечностей наиболее часто возникает наружное кровотечение, что объясняется относительно поверхностным расположением их на значительном протяжении. Однако, если артерия залегает в глубине мышечного массива, а раневой канал узкий и извилистый, наружного кровотечения моет и не возникнуть. В этих случаях кровь изливается в межмышечные щели, и образуются гематомы. Из этих гематом в дальнейшем могут формироваться травматические (ложные) аневризмы, речь о которых пойдет на следующей лекции.

По срокам кровотечения различают первичные и вторичные. Первичные кровотечения возникают в момент ранения, т.е. сразу же. Вторичные кровотечения открываются в более поздние сроки.

Опасность кровотечения заключается в развитии синдрома острого обескровливания, который зависит от объема кровопотери. «Время – кровь, а кровь – это жизнь», – такое образное изречение принадлежит известному австрийскому хирургу Т. Бильроту. От быстроты и умелой помощи зависит судьба раненого, и остановка кровотечения относится к разряду реанимационных операций. Вот почему каждый врач должен владеть различными методами остановки кровотечения. Эти методы подразделяются на временные и окончательные.

Временная остановка кровотечения – очень важный этап оказания помощи при ранениях сосудов. Поскольку с этой группой методов вас знакомят на общей хирургии, я позволю себе остановиться лишь на методе пальцевого прижатия артерий выше места ранения. (перечисление мест прижатия артерий с демонстрацией по т. 1)

После применения одного из методов временной остановки кровотечения в большинстве случаев необходимо произвести окончательную остановку его. В настоящее время существуют следующие способы окончательной остановки кровотечения:

1. перевязка (лигирование) сосудов;

2. наложение сосудистого шва;

3. протезирование (пластика) сосудов.

Прежде чем останавливаться конкретно на способах окончательной остановки кровотечения, нам следует обсудить доступы, из которых обнажаются сосуды для выполнения того или иного оперативного приема. При выборе доступа к сосуду хирург исходит из законов Пирогова, которые были сформулированы в его труде «Хирургическая анатомия артериальных стволов и фасций»:

1. все сосудистые влагалища образованы фасциями соседних мышц;

2. сосудистые влагалища имеют форму трехгранной призмы, грани которой обращены: две в сторону мышечных влагалищ, а одна – к коже;

3. вершина призмы связана с костью.

На основании этих законов применяются различные доступы:

ü прямой (проекционный);

ü окольный (внепроекционный).

Обнажая артерию по проекционной линии, т.е. прямым доступом, к сосуду подходят кратчайшим путем через грань сосудистого влагалища, обращенную к коже. Так обнажаются почти все сосуды.

Однако, иногда приходится обнажать артерии окольным доступом, отступя от проекционной линии в сторону. В этих случаях подход к артерии осуществляется через влагалище соседней мышцы, т.к. грань сосудистого влагалища является одновременно одной из стенок мышечного влагалища. Окольный доступ используется для обнажения подмышечной артерии из-за опасности ранения одноименной вены, что может привести к воздушной эмболии. Также окольным доступом обнажают обычно плечевую артерию в средней трети плеча, т.к. если обнажать артерию по проекционной линии, то срединный нерв, лежащий спереди от артерии, вовлекается в дальнейшем в послеоперационную рубцовую щель.

А теперь вернемся к вопросу о способах окончательной остановки кровотечения.