Фурманов А.Л., Юспа М.Ф. Физкультура трудящихся. − Минск: Полым’я, 1988. ВСТУП

Sickle-cell anaemia is hereditary disease found widely in tropical Africa and also in American blacks whose ancestors came from that part of Africa. It is characterize by sickle-shaped (crescentic) red blood cells formed under low oxygen conditions.

Change in the shape of red blood is due to the presence in hem of a defective type of haemoglobin called sickle-cell haemoglobin, or haemoglobin S. The molecule of haemoglobin S has a different shape from that of the normal haemoglobin A molecule.

Because of their inflexibility, the sickle-shaped cell, cannot easily squeeze through narrow capillaries. The sickled cells get stuck in the small capillaries and reduce circulation the regions supplied by these vessels. The sickled cells also break down easily, decreasing the number of RBC leading to anaemia.

Poor circulation and anaemia are other secondary effects of the pleiotropic genes. These effects deprive the tissues of oxygen. This also produces a variety of other symptoms such as tiredness, headache, fever, muscle cramps, poor growth, jaundice, low resistance to infection, and possibly failure of heart and kidney.

Alteration one nucleotide pair in DNA results in the substitution of one amino acid - valine for glutamic acid - which is the sixth amino acid in the beta polypeptide chain of haemoglobin.

 

ОРГАНІЗАЦІЯ спортивно- оздоровчої РОБОТИ

У ВИРОБНИЧІЙ ТА СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВІЙ СФЕРАХ

План:

Вступ

1. Організація СОР у виробничій сфері

1.1. Завдання та напрями виробничої фізичної культури.

1.2. Форми після робочого відновлення та профілактики професійних захворювань. Професійно-прикладна фізична підготовка

1.3. Особливості проведення спортивно - оздоровчої роботи у сільськогосподарському виробництві

2. Організація СОР у соціально-побутовій сфері

2.1. Завдання та зміст діяльності Всеукраїнського центру фізичного здоров’я населення “Спорт для всіх”.

Структурна побудова та зміст діяльності обласних та міських центрів “Спорт для всіх”.

 

Література

1. Баранов В.М. Производственная гимнастика: вопросы и ответы. − К.: Здоров’я, 1988. − 176с.

2. Вилькин Я.С., Каневец Т.М. Организация работы по массовой физической культуре и спорту. − М.: Физкульт. и спорт, 1985.

3. Дударев И. Культурно-спортивні комплекси. − К.: Здоров’я, 1989

4. Краснов В.П. Физическое воспитание трудящихся агропрома. − К.: Здоров’я, 1990. − 118с.

Фурманов А.Л., Юспа М.Ф. Физкультура трудящихся. − Минск: Полым’я, 1988. ВСТУП

У законодавчих документах з питань фізичної культури і спорту, про які йшла мова у попередній лекції, містяться положення про необхідність покращення організації оздоровчої фізичної культури у сферах суспільства. На третьому курсі докладно розглядалась організація і методика спортивно-оздоровчої роботи у навчально-виховній сфері. У даному навчальному курсі мова йде про доросле населення і тому будуть розглянуті дві сфери суспільства: виробнича та соціально-побутова.

Організація спортивно-оздоровчої роботи (СОР) у виробничій сфері впливає на економічні показники виробництва: покращує стан здоров’я працівників, зменшує кількість робочих днів пропущених через хворобу, нормалізує функції організму, підвищує працездатність, попереджує травматизм, скорочує час відновлення.

Фізкультурно-оздоровча діяльність у соціально-побутовій сфері − важлива умова повсякденних фізкультурних занять населення, організації відпочинку та дозвілля. Саме тому названі аспекти впровадження СОР потребують ґрунтовних теоретичних знань.

 

1. Організація СОР у виробничій сфері

1.1. Завдання та напрями виробничої фізичної культури (ВФК)

ВФК − раціонально визначена та методично обґрунтована система оздоровчих, професійно-прикладних фізкультурних заходів, скерованих на збереження та підвищення здатності людини до трудової діяльності на виробництві. ВФК має два аспекти впровадження:

* Загально – оздоровчий та спеціальний.

ВФК розв’язує такі завдання:

* зміцнення здоров’я;

* створення найбільш сприятливих умов для оволодіння професією, підвищення і збереження кваліфікації та професійної працездатності;

* сприяння швидкому відновленню працездатності та зниженню втоми, як у процесі праці, так і після роботи;

* поєднання фізичних вправ з гігієнічними та фізіотерапевтичними процедурами для профілактики несприятливих впливів.

ВФК як система має такі самостійні напрями:

1) виробнича гімнастика (ВГ), основними завданнями якої є підвищення працездатності під час роботи за рахунок зниження втоми, прискорення відновлювальних процесів;

2) після робоче відновлення, яке сприяє прискоренню відновлювальних процесів після закінчення робочого дня;

3) профілактичні заходи щодо несприятливих факторів праці, підвищення стійкості організму до їх дії;

4) професійно-прикладна фізична підготовка (ППФП), яка передбачає розвиток або підтримку визначеного рівня фізичних і психічних якостей, умінь і навиків.

Зміст цих різновидів ВФК залежить від специфіки праці. Усі професії поділяються на чотири групи за характером праці:

1-а група − професії легкої праці, робота пов’язана з виконанням простих операцій кистями та пальцями рук. Напруження уваги й зору при обмеженій рухливості та робоча поза стомлюють людину своєю одноманітністю. Прикладом можуть бути працівники конвеєрів.

2-а група − професії фізичної праці середньої напруженості. Робота виконується в позі стоячи, включає елементи розумової та фізичної праці, вимагає напруження уваги, зору, великої точності. Рухи різноманітні, динамічні, з помірними фізичними зусиллями. Прикладом є робітники-верстатники.

3-я група − професії важкої фізичної праці. Їх робота пов’язана із застосуванням значних фізичних зусиль. В основному виконується стоячи, за участю практично всіх м’язових груп, викликає значну фізичну втому. Прикладом можуть бути вантажники, монтажники-висотники, маляри.

4-а група − професії розумової праці. Робота вимагає значного інтелектуального, нервового, емоційного напруження, але малорухома, без фізичних зусиль. Прикладом можуть бути бухгалтери, вчителі, науковці.

ВГ включає чотири форми занять:

* ввідна гімнастика;

* фізкультпаузи;

* фізкультурні хвилинки;

* мікро паузи.

Мікропауза − ще одна мала форма активного відпочинку. У ній використовується, як правило, одна вправа, окремий рух або прийом, які повторюються 4-6 разів упродовж 20-30с. Позитивний ефект досягається за рахунок багаторазового виконання − 5-8 разів упродовж робочого дня.

Мікропаузи сприяють зниженню збудливості ЦНС та аналізаторних систем (м’язове розслаблення, пасивний відпочинок із заплющеними очима, що в поєднанні з простими формулами аутотренінгу, глибоким ритмічним диханням, подовженим видихом).

Мікропаузи сприяють також нормалізації мозкового та периферійного кровообігу. Вони включають різні рухи головою, дихальні вправи, елементи і прийоми самомасажу окремих частин та ділянок тіла.

1.2. Форми після робочого відновлення та профілактики професійних захворювань. Професійно-прикладна фізична підготовка

 

Правильно побудований режим роботи, ефективна її організація не гарантують повного вирішення питання ліквідації фізичної втоми або нервового напруження. Саме тому після закінчення робочого дня людина здебільшого відчуває втому.

Відновлювальна гімнастика проводиться відразу після закінчення робочого дня. Якщо належні санітарно-гігієнічні умови, вона може проводитися безпосередньо на робочих місцях. Під відновлювальною гімнастикою розуміють комплекс фізичних вправ, іноді разом із самомасажем, який виконується 7-10 хв. і включає 7-9 вправ.

Заняття у відновлювальних центрах різного типу − комплексних або однофункціональних. Вони можуть бути обладнані різними технічними засобами: психорегуляції, пасивної дії, гідротеплодії.

У центрах комплексного типу використовуються різні засоби відновлення, в одно функціональних − переважає один засіб. Так, у центрі гідровідновлення основним засобом є басейн, ванни, бані тощо. У центрах психорегуляції основ-ним засобом є аутогенне тренування.

Заняття в центрах проходять 3 рази на тиждень безпосередньо після роботи впродовж 25-30 хв. Вони проводяться у формі уроку і складаються з трьох частин: підготовчої, основної та заключної. Використання різних технічних засобів для виконання вправ дає змогу значно скоротити час занять. У ході занять слід проводити самоконтроль за ЧСС.

Основним завданням занять ВФК профілактичного спрямування є підвищення стійкості організму до несприятливих дій різних факторів праці. Встановлено, що незначні, постійні фізичні навантаження впродовж тривалого часу можуть призвести до перенапруження та розвитку захворювань нервово-м’язового апарату.

Основними формами занять фізичними вправами профілактичної спрямованості є профільовані групи здоров’я, самостійні заняття, заняття у фізкультурно-оздоровчих центрах (ФОЦ) підприємств, ін. Кожна з названих форм має свої особливості.

Профільні заняття у ФОЦ підприємств − одна з найбільш ефективних форм профілактичних дій. Заняття проводяться урочною формою до та після роботи, в обідню перерву.

Зміст занять фізичними вправами профілактичної спрямованості визначається методистами разом із лікарями. Заняття супроводжуються лікарським та педагогічним контролем.

Професійно-прикладна фізична підготовка (ППФП) − процес розвитку і підтримки на оптимальному рівні фізичних та психічних якостей, рухових здібностей та навиків, які необхідні при виконанні трудових операцій визначеного характеру, змісту та умов.