Джерельна база дослідження. До першої групи джерел дослідження в першу чергу слід віднести офіційні документи (постанови, резолюції) Політбюро ЦК КПРС («О работе партийных организаций по

До першої групи джерел дослідження в першу чергу слід віднести офіційні документи (постанови, резолюції) Політбюро ЦК КПРС («О работе партийных организаций по укреплению своих рядов и обновлению состава КПСС в условиях углубления перестройки», «О позиции КПСС в отношении с общественно-политическими организациями и движениями», Резолюції ХІХ Всесоюзної партконференції «Про демократизацию советского общества и реформу политической системы», «Про некоторые неотложные меры по практическому осуществлению реформы политической системы страны»).

Друга група джерел – це нормативно-правові акти та документи державних органів законодавчої та виконавчої влади в СРСР. Серед них: постанови та резолюції; законодавчі акти Верховної Ради СРСР та постанови з’їздів народних депутатів РСФРР («Об учереждении поста Президента СССР и внесений дополнений в Конституцию (Основной Закон) СССР», «О свободе совести и религиозных организациях», «Об общественных объединениях», «О выборах народных депутатов», «О механизме народовластия в РСФСР»), а також укази президента РСФРР («О приостановлении деятельности коммунистической партии РСРФСР», «О запрещении на территории РСФСР коммунистической партии»); постанови Президії Верховної Ради та Ради Міністрів УРСР («Про порядок реєстрації громадських об’єднань», «Питання реєстрації статутів громадських об’єднань). Вони відображають еволюцію політичної системи в країні і процес формування громадських об’єднань та політичних партій зокрема.

Третю групу джерел складають документи політичних партій, рухів та неформальних громадських об’єднань – їх програми, статути, протоколи, резолюції засідань та мітингів, стенограми засідань партійних комітетів (КПРС), та матеріали довідниково-інформаційного характеру. Зокрема у нашому дослідженні були використані наступні групи партійних документів:

1. Програми та статути громадських рухів, Народних фронтів та політичних партій (Всесоюзного добровільного історико-партіотичного об’єднання «Меморіал», литовського громадського руху «Саюдіс», Народного Фронту Латвії (НФЛ), Народного фронту Естонії (НРЕ), Білоруського народного фронту «Адраджееьне» («Відродження»), Народного руху України «За перебудову», Народного фронту Молдови (НФМ), Демократичного Союзу, Партії конституційних демократів (ПКД), Ліберально-демократичної партії Радянського союзу (ЛДПРС), Демократичної партії Росії (ДПР), Демократичної партії Литви (ДПЛ), Ліберальної партії Латвії (ЛПЛ), Християнсько-демократичної партії Естонії (ХДПЕ), Ліберал-демократичної партії України (ЛДПУ), Соціал-демократичної партії Росії, Соціалістичної партії (СП), Соціалістичної партії трудящих (СПТ), Всесоюзної комуністичної партії більшовиків (ВКПБ), Російської комуністичної робітничої партії (РКРБ), Російської партії комуністів (РПК), Марксистської робітничої партії (МРП), Національно-демократичної партії Росії (НДПР), Російської націонал-демократичної партії (РНДП), Національно-республіканської партії (НРП), Конституційно-демократичної партії (КДП), Латвійської партії відродження, Литовського національного союзу, Партії національної незалежності Естонії (ПННЕ), Республіканського демократичного депутатського клубу Білорусії, Національно-християнської партії Молдови),

2. Маніфести та резолюції громадсько-політичних та партійних утворень (маніфести про створення СДПР, ПКД, ДемПУ, «Воззвание Патриотического объединения «Память», к русскому народу, к патриотам всех стран и наций», «Декларація принципів Української Гельсинської спілки», Декларація «Про создание Большевистской платформы в КПСС», Резолюція Більшовицької платформи «Про недоверие Генеральному секретарю ЦК КПСС Михаилу Горбачову», Ініціативна комуністична програма дій Руху комуністичної ініціативи «За возрождение советской социалистической России», «Тезисы к программе практической деятельности по углублению и реализации перестройки» Міжрегіональної депутатської групи, Резолюція Установчого з’їзду Партії конституційних демократів «О современных проблемах национально-государственного устройства СССР», Декларація принципів Соціал-демократичної партії України «На шляху гуманізму і прогресу», резолюції Установчого з’їзду Партії незалежності Литви «Про відношення до комуністичних організацій», «Про відносини із «Саюдісом»». Зазначені політичні матеріали всебічно відображають програмні завдання, хід партійного будівництва, передвиборчу тактику, стратегію та інші сторони діяльності політичних партій радянських республік наприкінці 1980-их-на початку 1990-их років.

Четверту групу джерел складають матеріали присвячені суспільно-політичним процесам в СРСР в роки горбачовської «перебудови», що вміщені на сторінках періодичних видань центральної та місцевої преси. У дослідженні нами були використані публікації газет «Правда», «Панорама», «Хронограф» «Новый Хронограф» «Советская Россия», а також суспільно-політичного журналу «Известия ЦК КПСС», які дають автентичний інформаційно-аналітичний огляд процесу зародження громадянського суспільства в країні, на фоні кризи комуністичної ідеології КПРС та формування партійного плюралізму в державному управлінні.

До п’ятої групи джерел належить мемуарна література – авторські роботи політичних діячів КПРС, лідерів політичних партій та громадських об’єднань: М.С. Горбачова «Жизнь и реформы», В.А.Мєдвєдєва «В команде Горбачева: вигляд изнутри», М.І. Рижкова «Главный свидетель», «В Политбюро ЦК КПСС… По записям Анатолия Черняєва, Вадима Мєдвєдєва, Георгия Шахназарова» (1985-1991)». Вони відображають різнопланові суспільно-політичні соціально-економічні та морально-духовні проблеми перехідного для радянського суспільства етапу «перебудови» і розкривають ключові моменти політичної історії СРСР в роки перебування при владі Михайла Горбачова. Незважаючи на те, що зазначені автори мали змогу безпосередньо спостерігати роботу Політбюро ЦК КПРС та інших керівних партійних органів влади зсередини, їхні записи не позбавлені особистого суб’єктивного бачення, а подекуди навіть навмисних викривлень тих реальних проблем та процесів, що мали місце в партійному апараті влади протягом 1985-1991 років.

Крім того в роботі нами були використані результати соціологічних опитувань опубліковані Всеросійським центром вивчення суспільної думки (ВЦВСД): «Как бы вы оценили свое участие в политической жизни страны» (Москва, березень 1989 рік), «Как будет развиватся в будущем году деятельность народных фронтов», «Что такое перестройка?» (Москва, січень-березень 1991 рік), «Кому вы склонны доверять в большей степени – КПСС или «Демократической России» (Москва, березень 1991 рік), «Согласны ли вы с тем, что за 74 года нахождения у власти компартия окончательно дискредитировала себя?». Соціологічні та статистичні дані дозволили нам прослідкувати динаміку та виявити зміни в організаційних принципах, соціальному складі, чисельності політичних партій та громадських організацій наприкінці 1980- на початку 1990-их років, розстановку політичних сил під час виборчої кампанії народних депутатів СРСР, республік, місцевих Рад (травень-червень 1989 - лютий 1990 років), а також відобразити ставлення та ступінь довіри виборців до політичних партій та громадських об’єднань різноманітної орієнтації.

Таким чином, короткий огляд стану наукової розробки проблеми доводить, що в опублікованих на сьогодні дослідженнях російських, українських та зарубіжних вчених висвітлений ряд аспектів проблеми генезису, етапів формування та перспектив розвитку радянської багатопартійної системи кінця 1980-их - початку 1990-их років, проаналізовані особливості ідеологічних, програмних доктрин новостворених політичних партій та блоків, принципи їх класифікації та організаційної структури. Використана у дослідженні джерельна база дозволила нам провести комплексний аналіз історичних передумов становлення багатопартійної системи в СРСР в роки «перебудови», проаналізувати динаміку організаційних принципів, соціального складу та чисельності партійних структур в країні, показати еволюцію їх програмних вимог та особливості виборчої тактики політичних партій та громадських об’єднань в останні роки існування радянської влади.