Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Історія Польщі. під опіку, протекцію римської курії





під опіку, протекцію римської курії. Цей акт був зафіксований у складеному князівською канцелярією документі, умовно названому Dagome iudex (Дагоме суддя); він зберігся лише у стислому вигляді. Під ім'ям Dagome тут. Імовірно, виступає Мєшко І: Dago, Dagobert чи якесь інше ім'я, де присутнє Dago, вважається дослідниками християнським іменем цього князя.

У 981 р. київський князь Володимир Святославович (бл.980-1015) приєднав до своєї держави південно-східну частину території теперішньої Польщі в складі західної частини Червенських градів та пізнішої Перемишльської землі (з останньої згодом виділилася Сяноцька земля). Ці терени, які охоплювали окраїнні східнослов'янські землі дулібів і хорватів, до 981 р. входили в ареал впливу Чеської держави. Визнаючи певну залежність від неї, тутешні князівства водночас вступали у політичні взаємини з віслянами і лендзянами ("ляхами"), які були більшою мірою підпорядковані чехам і могли використовуватись як знаряддя для експансії Чеської держави на схід. Цілком можливо, що місцеві князі брали на себе політичні зобов'язання водночас і щодо Києва, і чехів, і віслян та лендзян. Така політика забезпечувала "князівствам" фактичну незалежність від обох великих політичних центрів - Праги і Києва. Очевидно, в гродах -центрах місцевої племінної верхівки - не було постійних іноземних залог. Тому 981 p., коли Володимир Святославович наблизився до Червенських гродів і Надсяння, він встановив тут свою владу без істотного опору з будь-чийого боку.

Гнєзненський з'їзд. Всупереч сподіванням Мєшка І польський престол після нього дістався його першонародженому синові від Добрави - Болеславові, згодом прозваному Хоробрим. Одним із перших його кроків було вигнання з країни Оди та її синів. Болеслав І пішов по шляху подальшого налагодження добрих стосунків з імперією, які зміцніли в останні роки правління Мєшка І. Зокрема, у 995 р. він узяв участь у поході Оттона III на ободритів. Увінчанням такого характеру відносин обох держав було триденне побачення (з'їзд) імператора і князя в березні 1000 р. в Ґнєзні, куди Оттон III прибув сюди під виглядом паломника, щоб вклонитися останкам св. Войцєха.

Войцсх (по-чеськи Войтєх; римо-католицька традиція передавала і передає це ім'я як Адальберт) походив з династії Славниковичів (започаткованої Славником), яка правила в другій половині X ст. в Злічанському князівстві (назва походить від колишнього племінного об'єднання злічан) - державі у східній частині Чехії як історичної області між західною частиною Чеського (Празького) князівства і східною, якою була Моравія, та була ліквідована у 995 р. чеським князем Болеславом II. При цьому князь винищив рід Славниковичів, вдалося врятуватися лише Войцєхові та його брату Радзімові (чеською мовою - Радімові, латинською мовою - Гаудентію), оскільки вони у той час перебували поза межами Злічанського і Празького князівств. Войцєх потрапив до Рима після дворазового (від 982 р.) зайняття ним посади празького єпископа, яку покинув на знак своєї незгоди з церковною політикою чеського князя. У Римі Войцєх зблизився з Отгоном III, a 996 p. звідти прибув до Польщі на запрошення Болеслава І Хороброго. Останній підтримав його намір охрестити язичників пруссів. На самому початку цієї місії, в якій брав участь і Радзім, у 997 р. він загинув на прусській землі. Болеслав І викупив у пруссів його тіло на вагу золота й урочисто поховав у ґнєзненському соборі. Через два роки по цьому Войцєх за наполяганням Болеслава І й польської церкви був канонізований, і Польща таким чином отримала свого першого християнського мученика. Згодом він став вважатися патроном (захисником) польської римо-католицької церкви й польського народу. Того ж року папа, враховуючи наявність культу св. Войцєха, який набирав державного значення, дозволив створити у Польщі архієпископство з центром у Ґнєзні,яке мало замінити місійне єпископство. Це означало перетворення країни в окрему церковну провінцію - митрополію, наділену широкою автономією.

Давньопольсъка держава

 

Рис.2. Спис св. Маврикія. який імператор Оттон III вручив Болеславу Хороброму на Ґнєзненському з 'їзді.

Митрополія, як і її попередниця - місійна єпископія - повинна була підпорядковуватися Апостольській Столиці.

Головна мета візиту імператора до Польщі полягала в тому, щоб нав'язати тісніші контакти з Болеславом І Хоробрим й включити його державу як рівноправного члена до складу імперії. Мета виходила з намагання Отгона НІ здійснити утопійний план відновлення "світової імперії-" з центром у Римі. Побачення у Ґнєзні було Болеславом І старанно підготовлене. Князь зробив усе можливе, щоб належно представити Польську державу перед найвищим світським авторитетом в римохристиянському світі, яким був імператор. За словами Ґалла Аноніма, Болеслав І прийняв Отгона III "з такою шанобою й пишнотою, з якими належало прийняти короля -римського імператора - такого великого гостя". "Побачивши його [Болеслава] славу й потугу, - пише далі той же хроніст, - римський імператор вигукнув захоплено: "Клянусь короною моєї імперії, все, що я бачу, перевищує те, що я чув". За порадою своїх достойників у присутності всіх він додав: "Не належить називати такого великого мужа князем або графом, як одного із сановників, але потрібно возвести його на королівський трон і зі славою увінчати короною". І, знявши зі своєї голови імператорську корону, він поклав її на знак дружби на голову Болеслава (...) І з цього дня вони настільки прониклися один до одного повагою, що імператор проголосив його своїм братом і співправителем імперії, назвав його другом і союзником римського народу".

У ході гнєзненської зустрічі Оттон III звільнив Болеслава І від данницьких стосовно імперії зобов'язань. Він підтвердив рішення папського престолу щодо утворення гнєзненського архієпископства. Тоді ж відбулася інтронізація Радзіма-Гаудентія на це архієпископство. Імператор, крім того, надав князю та його наступникам на польському троні право інвеститури, тобто право призначати церковних достойників - архієпископа та єпископів (призначення на ці посади осіб мав затверджувати папа). Було дозволено створити чотири єпископства з центрами у Познані, Вроцлаві, Кракові і західно-поморському Колобжезі. Виявляючи особливу увагу до Болеслава 1, імператор подарував йому цвях з хреста, на якому начебто був розіп'ятий Христос, копію т.зв. списа св. Маврикія. Зі свого боку, князь подарував Оттонові III плече св. Войцєха. Імператор, сповнений якнайкращих вражень, повернувся додому у супроводі 300 польських рицарів.

Ґнєзненський з'їзд був актом величезного політичного й церковного значення. Він зміцнив міжнародні позиції Польської держави. Оттон III визнав її суверенність стосовно Римської імперії, дав згоду на отримання Болеславом І королівського титулу, який мав піднести престиж держави та її правителя в європейському римохристиянському світі.

Намагання Болеслава І стати королем закінчилися невдачею: папа начебто не дав згоду на надання йому королівської корони. За пізнішою традицією - папа згоду дав, але виготовлену для Болеслава в Римі корону в силу певних політичних обставин він 1001 р. віддав угорському князеві Іштванові (Стефанові) І, який був королем до 1038 р. Ця

Історія Польщі

корона разом з пізнішим додатком до не'і візантійського походження, експонується в Національному музеї в Будапешті.

Після смерті Оттона III (I002) починається другий етап у зовнішній політиці Болеслава Хороброго,який характеризується завоюванням територій за межами етнічно польських земель. Використовуючи безкоролів'я в імперії й суперництво в ній у боротьбі за корону, Болеслав І 1002 р. зайняв Лужиці і Мільсько - землю біля правої течії Лаби, яка була населена мільцями (мільчанами), одним із серболужицьких племен і від кінця X ст. становила Мейсенську марку в складі імперії. Щойно обраний німецьким королем Генріх II (1002-1024) визнав ці землі у Мерзебурзі леннозалежними від імперії володіннями Болеслава І.

Далі Болеслав І втрутився у справи Чехії. Заколот проти тамтешнього князя Болеслава III (999-1003), знаного своєю жорстокістю, дав можливість Болеславові І Хороброму поставити на чеський престол відданого собі Владивоя, який, імовірно, походив з Пястів. Коли ж Владивой нав'язав контакти з Генріхом II, Болеслав І Хоробрий допоміг Болеславові III повернутися на чеський трон. Прагнучи позбутися жорстокого правителя, чехи запросили польського князя керувати їхньою державою. Він осліпив Болеслава III і впродовж 18 місяців (1003-1004) був чеським князем. При підтримці Генріха II його вигнав з Чехії брат Болеслава III — Ярополк. Покинувши Чеську державу, Болеслав І Хоробрий приєднав до Польщі Моравію, а також Словаччину.

Втручання польського князя в справи Чехії, відмова присягнути з неї на вірність Генріхові II як з лена, особливо коли він нею правив, стали причиною вибуху польсько-німецької війни. Війна точилася насамперед на терені Лужиць і Мільська; потім німці здійснили невдалий похід у Велико-польщу. Укладений 1005 р. в Познані мир, умови якого невідомі, був для імперії не зовсім вигідний, бо тогочасний німецький хроніст Тітмар відгукнувся про нього як про "поганий". У ході цієї війни від Польщі відпало Західне Помор'я - зусиллями волінян, які виступали проти неї в союзі з німцями.

Новий збройний польсько-німецький конфлікт розпочався в 1007 р., мабуть, через прагнення Болеслава І Хороброго знову заволодіти Лужицями і Мільськом, які він за невідомих обставин перед тим втратив. Поляки захопили ці землі, дійшли навіть до Магдебурга. Німецький похід у відповідь зачепив, зокрема, північну Сілезію, але успіху Генріхові II не приніс. За миром, укладеним у Мерзебурзі 1013 р., Болеслав І Хоробрий напевно зумів зберегти за собою Лужиці і Мільсько як леннозалежні від імперії володіння. Мир було вирішено скріпити шлюбом Болеславового сина Мєшка з Ріхезою -дочкою надрейнського управителя Еренфріда, племінницею Оттона III.

Того ж року Генріх II надав Болеславові І збройну допомогу в його поході на Русь, а Болеслав І, як було між ними домовлено, повинен був підтримати короля 300 польськими рицарями в його поході в Італію з метою отримати імператорську корону. Взятого

 

Рис.З. Реверси срібних де парів Болеслава І Хороброго. Нижня монета є унікальною з написом "Gnezdun Civilas ".







Дата добавления: 2015-08-31; просмотров: 429. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!




Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...


Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...


Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...


Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

Общая и профессиональная культура педагога: сущность, специфика, взаимосвязь Педагогическая культура- часть общечеловеческих культуры, в которой запечатлил духовные и материальные ценности образования и воспитания, осуществляя образовательно-воспитательный процесс...

Устройство рабочих органов мясорубки Независимо от марки мясорубки и её технических характеристик, все они имеют принципиально одинаковые устройства...

Ведение учета результатов боевой подготовки в роте и во взводе Содержание журнала учета боевой подготовки во взводе. Учет результатов боевой подготовки - есть отражение количественных и качественных показателей выполнения планов подготовки соединений...

Различия в философии античности, средневековья и Возрождения ♦Венцом античной философии было: Единое Благо, Мировой Ум, Мировая Душа, Космос...

Характерные черты немецкой классической философии 1. Особое понимание роли философии в истории человечества, в развитии мировой культуры. Классические немецкие философы полагали, что философия призвана быть критической совестью культуры, «душой» культуры. 2. Исследовались не только человеческая...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.01 сек.) русская версия | украинская версия