Твори опери

«Демофонт» (лібр. П. Метастазіо, 1773, поставлена 1774 в Ліворно, Італія),

«Іфігенія» (не закінчена);

Хорові твори

Літургія св. Іоанна Златоустого,

Духовні концерти

«Не отвержи мене во время старости»,

«Остригну сердце»,

«Милость и суде воспою»,

«Слава в вышних Богу»;

Причастники

«Творяй Ангелы своя духи»,

«Чашу спасения приму»,

«И память вечную»,

«Во всю землю»,

«Хвалите Господа»,

«Блажени яже избрал»,

«Не имамы иныя помощи».

Інше

Соната для скрипки і чембало (1772);

Арте́м Лук'янович Ве́дель (Ве́дельський) (1767, Київ — †14 липня 1808, там само) — український композитор, диригент, співак, скрипаль.

Ведель чи не єдиний геніяльний композитор, який не написав жодного світського твору. Він жив молитвою, пломеніючи любов’ю до Бога, усе більше відображаючи в собі, як у свічаді, образ Того, до Кого був звернений усією душею, Кому служив усім життям...
Академічний хор під орудою Веделя досяг висоти майстерности та здобув велику славу. Як найкращого музиканта його, за протекцією Київського митрополита, відряджають до Москви керувати відомим хором генерал-губернатора Єропкіна. Невдовзі й цей хор здобуває нечувану славу, яка ґрунтувалася не лише на блискучій майстерності співаків, а ще більше — на глибокому потрясінні від почутих творів українського композитора та від його голосу неперевершеної краси. Твори Веделя стають широковідомими, виконувати їх вважають за честь, за них платять великі гроші, виступи проходять з незмінним успіхом, найвища знать навперебій запрошує славнозвісного майстра-красеня на гостину. Перед митцем відкривається блискуча кар’єра, але він... залишає Москву і вертається «у провінцію» — на Батьківщину. І ніколи не шкодує про це.

Попри заборони й нищівну критику упереджених російських композиторів і музикознавців та звинувачення в «італійщині», твори Веделя (зокрема Великодні ірмоси, Многоліття, «Христос воскрес!» «Від сходу сонця», «Покаяння отверзи ми двері») стали частиною церковного обіходу: від часу створення й донині їх співає як уся Україна, так і вся Росія. Ці улюблені піснеспіви поширювали під чужими іменами або анонімно, вони розходилися по всіх усюдах.

Твори Веделя існували у списках майже два століття, багато з них загубилося, в автографах збереглася лише тре­тина концертів і неповна Літургія. Списки не всі однакової якости: переписувачі помилялися, вносили зміни. Тож зі­брання розпорошеної спадщини композитора — вельми не проста справа і потребує копіткої праці музикознавців! Але навіть та частина, що на сьогодні віднайдена, вражає: 28 концертів, дві Літургії, Всенічна, Різдвяні, Великодні та Богородичні ірмоси, десятки окремих духовних творів. Творчість Веделя глибоко національна.

Дмитро́ Степа́нович Бортня́нський (28 жовтня^[1] 1751 Глухів, Україна — †10 жовтня 1825, Петербург) — український співак, композитор і диригент, автор 6 опер, камерно-інструментальних творів, хорових циклічних концертів, 10 двохорних концертів, херувимських та причасних творів. Створив новий тип хорового концерту.