Острозька cлов’яно-греко-латинська академія

Передмова. У назві «Острозька слов’яно-греко-латинська академія» слово «академія» має два значення: наукового товариства вчених книжників та вищої школи. Перше значення академії як товариства «навчених мужів» не викликає ні в кого сумніву. Друге значення академії як вищої школи – першої у православному регіоні Європи залишається по сей день гіпотезою, доведення якої ускладнюється тим, що донині не збереглось ані програм навчання, ані яких інших документів, пов’язаних з діяльністю академії як навчального закладу: списків викладачів, журналів, конспектів лекцій студентів, тощо. Отже, з’ясувати питання освітнього рівня цього закладу можна лише на основі аналізу назв, під якими він був відомий, і згадок про предмети, що в ньому читались. У джерелах XVI–XVII ст. його називають по-різному: «дітищне училище», «тримовний ліцей», «тримовна гімназія», «школа», «колегія», також зустрічається термін «академія».

Автор найбільш фундаментального на сьогодні дослідженням «Острозька слов’яно-греко-латинська академія» (Київ, 1990) І.З. Мицько, у вступі до своєї монографії називає Острозьку академію «першою у східних слов’ян школою вищого типу»[15], очевидно, проте далі точка зору автора змінюється: «Можна стверджувати, що в Острозі викладалися предмети «тривіуму» (граматика, риторика, діалектика) та квадривіуму (арифметиа, геометрія, музика, астрономія). Вивчали також грецьку, латинську, «слов’янську» (очевидно, як старослов’янську, так і українську книжкову) мови. А як відомо ці предмети входили до обов’язкової програми шкіл вищого типу – колегій та академій, різниця між якими полягала здебільшого в наявності чи відсутності курсу богослов’я, обов’язкового для академії. Оскільки даних про викладання цієї дисципліни в Острозі немає, то формально тамтешній учбовий заклад не можна вважати академією, хоч її так і іменували багато хто з сучасників»[16] «Фактично вона була середньою школою, хоч в окремі періоди, коли залучалися висококваліфіковані спеціалісти, могли впроваджуватись окремі курси академічного рівня» [17]. Отже, Острозьку академію з впевненістю можна вважати «школою вищого типу», але не можна вважати вищим навчальним закладом. «Що ж до назви, то престижні учбові заклади підвищеного рівня часто так іменувалися й попри відсутність для цього формальних підстав. Наприклад, т. зв. Академія Любранського в Познані (Великопольща), заснована в 1519 р., чи організована в 1559 р. Жаном Кальвіном відома Женевська гімназія, яка готувала кандидатів на пасторів та урядовців-правників. В тогочасних умовах навіть магнат К.-В.Острозький не зміг би добитися для своєї школи, антикатолицької за спрямуванням, прав вищого учбового закладу»[18]. «Крім того, – пише далі автор, – згідно з європейською практикою, прерогатива надання університетських прав належала королеві (за апробації папи римського і сейму). Водночас уже засновані академії всіляко чинили опір виникненню нових, конкурентних шкіл. Навіть єзуїтам, попри активне сприяння короля Стефана Баторія не легко було реорганізувати свою вільнюську колегію в академію (1578). Складно було отримати офіційно-юридичне визнання для заснованої 1595 року в Замості академії й католицькому магнатові Янові Замойському»[19]. Подібної думки що до статусу Острозької школи дотримується Я.Д.Ісаєвич у статті «Lycaeum trilingue»: концепція тримовної школи XVI ст.»: «На жаль, так і не було створено належних правових гарантій для діяльності Острозької школи, і, зокрема, для достатнього її фінансування». «Стабільним, юридично забезпеченим і матеріально незалежним вищим навчальним закладом стала щойно Києво-Могилянська академія»[20]. На тих самих позиціях що до рівня освіти Острозької академії стоїть професор Торунського університету Томаш Кемпа. У своїй монографії «Василь-Костянтин Острозький (1524/1525–1608)» (Торунь, 1997) він пише: «Потрібно погодитись з автором однієї досі виданої монографії, присвяченої Острозькій академії – Ігорем Мицько, що навчальний заклад в Острозі належить вважати за колегіум, який давав православним освіту на рівні середньому, хоч плани фундатора сягали вище. Незважаючи на недостатність джерельної бази, можна також без великого ризику стверджувати, що принаймні моментами Острозька школа мала потенціальні можливості освіти на вищому рівні, хоч формально все ж таки не могла отримати статусу вищої школи»[21]. Н.М. Яковенко в своїй монографії «Історія України від часів давніх до XVIII ст.» притримується такої ж точки зору, що навчальний заклад в Острозі був середнього рівня. «Термін «академія» вживається не тільки в стосунку до острозької школи, але також в ширшому значенні як назву, що окреслює цілий православний науковий осередок в Острозі. Згідно з тлумаченням у XVI–XVII ст. слова «академія», їм позначали наукове товариство, групу вчених – термій цей об’єднує всіх провославних інтелектуалів, що працювали в Острозі[22].

Отже, термін «академія» стосувався, насамперед товариства острозьких книжників; у відношенні до навчального закладу назва «академія» є умовною, Острозька школа не мала офіційного статусу академії, і все ж це була «школа вищого типу», яка в найкращі свої часи підіймалась до академічного рівня навчання; високий рівень освіти якої відзначало багато сучасників. Острозька академія була першою серед східнослов’янських народів школою, у якій почали вивчати грецьку та латинську мови Знання латини давало можливість засвоєння надбань З.Європи, повертало українську культуру лицем до Заходу, культуру якого раніше сприймали тільки вороже. Проте в Острозькій колегії найбільша увага приділялась все ж греко-візантійській православній культурній традиції та грецькій і церковнослов’янській мові. «Назва академії «слов’яно-греко-латинська» відображала не так мови навчання, як загальну культурну орієнтацію академії, прагнення до синтезу слов’янської (кирило-мефодіївської та специфічно української) спадщини, виплеканої на засадах греко-візантійської духовності, зі здобутками латинської культури католицько-протестантського світу. Синтезування «східних» і «західних» елементів було властиве всій українській культурі на всіх етапах її розвитку. Однак в Острозі чи не вперше в Східній Європі було деклароване інституційне забезпечення саме такого напряму культурного розвитку»[23]. «Формування школи слов’яно-греко-латинського типу стало справжньою революцією в освітній православній традиції, уперше поєднавши на межі греко-слов’янського культурного ареалу і католицької Європи «візантійський Схід» із «латинським Заходом»[24]. Згодом тип слов’яно-греко-латинської колегії був запозичений Києвом (1632), Яссами (1642) та Москвою (1687).

Організація навчального процесу. Структура Острозької школи з великою долею вірогідності була подібна до структури Києво-Могилянської академії, де було 8 класів: чотири – граматичні, 5-й поетики, 6-й риторики, 7-й філософії та 8-й богослов’я[25]. У перший підготовчий клас учнів приймали з певними знаннями. У 2-му (інфіма), 3-му (граматика), 4-му (синтаксема) вивчали в основному мови: грецьку, церковнослав’янську, латинську, книжну українську, польську. Навчання починалося з елементарного оволодіння грамотою та паралельного вивчення церковно-слов’янської та грецької мови, яким в академії приділялась особлива увага. Про це свідчать «Буквар» та «Читанка», надруковані І.Федоровим в 1578 році. На початку вивчали слов’янські та грецькі літери, слова та молитви, які були надруковані у тому ж порядку, що і в Часословах. Якщо в «Букварі» молитви були надруковані церковнослов’янською мовою, то у «Читанці» («Грецько-руській церковнослов’янській книжці для читання») ті самі молитви були надруковані двома паралельними шпальтами – зліва грецькою, а справа – слов’янською мовами. Грецькі тексти молитов, що були подані без жодної помилки, міг підготувати добрий знавець «греки» – Діонісій Раллі Палеолог. У кінці Букваря був вміщений трактат «О письменах» болгарського монаха Х ст. Чорноризця Храбра: «Сказание како состави святый Кирил философъ азъбуку по языку словенску и книги преведе от греческий словенский язык», у якому автор виступав проти догми «тримовності» і переконливо доводив, що церковнослов’янська мова є рівноправною поряд з такими класичними мовами Святого Письма як давньоєврейська, давньогрецька та давньолатинська. Надрукування цього твору в той час, коли дискутувалося питання, чи варто викладати в Острозькій академії церковнослов’янську мову, було актом політичної мудрості, вмінням використати давні традиції для потреб сьогодення. Викладання церковнослов’янської мови ускладнювалось тим, що на той час не існувало жодного підручника для її вивчення. Отже, вчителями академії на основі трактату «О осьми частЂх слова» був створений перший посібник «Кграматики словенська языка», яка була видана у Вільно в 1586 році.

У ост. чв. XVI ст. Острог став визначним центром грецистики. В академії значну увагу приділяли грецькій мові, працювали грецькі вчені Євстафій Натанієль, Мосхопулос, Діонісій Раллі Палеолог, Никифор Кантакузин, Кирило Лукаріс. Знання грецької мови було першим кроком до розуміння і засвоєння праць отців Східної церкви. Для удосконалення знань «греки» найбільш здібних вихованців академії посилали вчитися за кошти князя за кордон. Наприклад, Іов Княгиницький поглиблював свої знання з мови та богослов’я на Афоні, де прожив 13 років, «навиче тамо извЂстно языка єллинского». Учень академії – ієромонах Кипріан – степендіат К.-В.Острозького після закінчення академії вчився у Венеціанському та Падуанському університетах. і повернувшись на батьківщину, став одним з найбільш плідних перекладачів, що виконував великі за обсягом і складні переклади богословських творів. У Острозькій школі вивчалася також латинська мова, яка відкривала шлях для подальшої освіти та всієї західноєвропейської культури тих часів. Про високий рівень оволодіння латинською мовою свідчить те, що багато учнів академії (М. Смотрицький, Ю. Пузина та ін.) продовжували навчання в єзуїтських колегіумах і західноєвропейських університетах (Віттенбергському, Лейпцігському, Падуанському, Афанасіївській колегії і Римі), де знання латинської мови було необхідним. Своєрідною пам'яткою культивування в Острозі латинської мови може бути рукописний вірш-панегірик засновнику академії К.-В. Острозькому, написаний на форзаці греко-латинського словника Калепіна (Базель, 1562р.), що походить з бібліотеки академії і зберігається нині у острозькому Музеї книги. Паралельне вивчення в Острозькій академії граматики трьох мов – грецької, латинської та церковнослов’янської стало нововведенням, яке невдовзі тріумфально увійшло в практику східнослов’янської шкільної освіти. Вивчалася також польська мова, яка була на той час державною та дуже поширеною в Україні. У деяких джерелах є згадки, що у вищих класах академії, принаймні у період її розквіту, вивчалася також давньоєврейська мова. Знання трьох сакральних мов (давньоєврейської, давньогрецької та латинської) вважалося ознакою вищої освіти у гуманістів доби Відродження.

Одночасно з мовами в граматичних класах академії вивчали арифметику, геометрію, нотний спів та катехізис. Як сам факт, так і процес викладання арифметики засвідчує збірник задач початку XVII ст., що можливо належав домашньому вчителю. При його комплектуванні очевидно був використаний конспект лекцій якогось острозького студента. У збірнику поряд з арифметичними задачами і вправами є обчислення тривалості місячного і сонячного років, зразки листів, приклади для розвитку навиків письма. У Інституті історії Росії в Петербурзі зберігається зошит учня академії, у якому польською мовою написані математичні задачі. Математику, а також астрономію в академії міг викладати визначний польський вчений – доктор філософії та медицини Краківського університету, «славний математик і астроном» Ян Лятос, про якого згадує у своїй «Палінодії» (1621-1622) Захарія Копистенський. Велику увагу в академії приділяли вивченню церковної музики. Учні складали ядро церковного хору кафедрального Богоявленського собору. Вони виконували молитви «Острозьким наспівом», що виник тоді у острозьких церквах і поєднував у собі досягнення церковної музики греко-візантійського та західноєвропейського ареалу.

У 5–му класі (поетика) дітей вчили віршувати. В Острозькому осередку культивувалося поетичне мистецтво. Про це свідчить поетичний календар «Хронологія» Андрія Римші, вірші в острозьких стародруках пера Г.Д. Смотрицького та Д.Наливайка, створена при дворі К.-В.Острозького латиномовна поема Симона Пекаліда «Про Острозьку війну…» (1600) та грекомовна Поема про воєводу Міхая Хороброго, написана 15 грудня 1607 р. Георгієм Паламідом, а також збірка «Торжество, вірші друку Острозького», про яку є згадки в літературі[26].

У 6-му класі вивчали мистецтво риторики. Посібником з риторики для учнів академії могла бути книга «Промови Цицерона», (зберігається в острозькому Музеї книги). Цей відомий давньоримський філософ був ідеальним зразком ритора для інтелектуалів доби Відродження. У вищезгаданому зошиті учня академії, що зберігається в Інституті історії Росії в Петербурзі, крім математичних задач польською мовою написані вправи з риторики, зокрема, промова на честь Януша Острозького.

У 7 класі академії вивчалась філософія, якщо не в повному обсязі, то принаймні її початкові ступені – діалектика і логіка. До вищезгаданої «Кграматики словенська языка…», підготовленої острозькими книжниками, було включено слов'янський переклад частини «Діалектики» Й. Спангенберга, де було викладено ряд положень формальної логіки. Це дає підставу стверджувати, що в Острозі був створений перший на Русі друкований підручник не тільки граматики, а й логіки. Про викладання філософії в Острозі стверджує київський літописець 20-х років XVII ст. Кирило Іванович. За його словами, К-В.Острозький «насЂял рускую землю книгами святими вЂрЂ православнои: мелъ и друкарню у ОстрозЂ, и школы философскія языком греческим и латинским и словенским»[27]. Про викладання філософії в Острозі згадує і автор «Навітів» (60-ті рр.. XVII ст.): «Школ і в них високих наук, філософії ново фундувати православним по міста боронять кріпко ляхи, а давние розоряютъ і іскоренили яко в Острозі і у Вільні і розно»[28].

Як вже зазначалось вище, питання, чи була Острозька школа к. ХУІ – поч. ХУІІ ст. дійсно першою вищою школою східних слов’ян, зводиться до того, чи вивчалася тут вища наука того часу – богослов'я. У джерелах XVI–XVII ст. немає згадок про те, що в академії викладався цей предмет, отже немає підстав стверджувати, що Острозька школа була вищою. Проте є чимало натяків, які можуть свідчити про викладання богослов’я в академії. Учень Острозької школи Мелетій Смотрицький у своєму творі «Параінезис» (Умовляння) (1629) згадує про чотирьох відомих богословів: Стефана Зизанія, Філалета, Теофіла Ортолога та Клірика Острозького, що «ці 4 богослови були для руських ніби-то якимось божественними оракулами». Троє з них були діячами Острозької академії. Це Теофіл Ортолог (сам Мелетій Смотрицький), Філалет (Мартин Броневський) та Клірик Острозький. Причому, Клірик Острозький, ще будучи «учнем Академії Острозкоє» написав свої найвидатніші полемічні твори «Отписъ на листъ…Ипатія Володимерскаго і Берестейскаго епископа…» («писан у Острогу в школе кгрецкой Острожской») (1598) та відповідь «На другий лист Ипатія єпископа до… княжати Константина…» (1599). Очевидно, що вихованці академії не могли б успішно полемізувати з католиками та протестантами з богословських питань, якби не вивчали богослов'я. В основу своїх курсів з богослов’я, читаних у Кембріджі, Еразм Роттердамський, поклав поряд з творами отців Церкви, саме Новий Завіт, (він вперше видав Новий Завіт грецькою мовою)[29]. Видання Нового Завіту, Біблії та творів отців Церкви було головною метою діяльності острозьких книжників. Сумісними зусиллями друкаря І.Федорова та острозьких науковців були видані перша в Україні «Книга Новаго завћта…» та перший алфавітно-предметний покажчик до неї, складений вчителем Тимофієм Михайловичем – «Книжка събраніе вещей нужнћйших…» (1580), перший церковний поетичний календар, відомий у сучасній науковій літературі під назвою «Хронологія Андрія Римші» (1581), і, нарешті, перша в світовому друкарстві повна православна Біблія (1581). Отже учні академії могли читати й вивчати оригінальні Старозавітні та Новозавітні біблійні тексти та духовну спадщину отців Церкви, а також твори видатних богословів пізніших часів. За словами С. Пекаліда, у академії була велика бібліотека «достойний плід спільної праці», у якій студенти могли знайомитися, наприклад, з «Посланнями» Максима Грека, або працею «Василя священника Никольского з Дольней Русі» – «О ісхожденіі Духа Святого» (1511). У 1594–1595 рр. в Острозі вперше в Україні були підготовлені фундаментальні видання праць візантійських богословів: Книга «О постничестві» Св. Василія Великого (1594) та «Маргарита» Св. Іоанна Златоуста (1595). В кінці 1590-х років – на поч. XVII ст. надрукована низка церковних книг: «Патерик или Отечник Печерский» (1597), збірник «Правило истинаго живота христианского» (1598), «Часослов» (1598, 1602), «Октоїх» (1604), «Молитовник» (Требник) (1606), «Часослов з місяцесловом» (1612). Всі вони відіграли значну роль у підтримці Православної Церкви, перетворювали Острог на визначний центр духовної культури України. Особливе значення мало видання «Октоїха» (Осьмигласника), оскільки до 1604 р. в Україні ця важлива літургійна книга ще не друкувалась. Тексти пісень для «Октоїха» були перекладені з грецького оригіналу.

Очевидно, вихованці академії активно залучались до перекладу і переписування богословських творів, що поглиблювало їх знання богослов’я. У 1598 р. вищезгаданий ієромонах Кіпріан переклав в Дермансмькосму монастирі Бесіди Макарія Єгипетського (списки 1610 та 1611р.), в 1599 р.– збірник афоризмів «Пчола», 31 березня 1603 р. – твір визначного грецького церковно-релігійного діяча з Венеції «оіладеломського» митрополита Гавриїла Севера – «Синтагматионъ или о святых седми тайнах церковных списание…», створене наприкінці XVI ст., в 1605 р. – Бесіди Іоанна Златоустого на Євангеліє від Іоанна. Ще один список Бесід Іоанна Златоустого на Євангеліє від Іоанна 16 січня 1607 р. виконав колишній учень академії – Стефан Смотрицький – секретар князя та настоятель острозької церкви Різдва Богородиці. Він же за велінням К.-В.Острозького переписав до 23 лютого 1608 р. «Номоканон или Книга церковных правил…» (Кормча) – керівництво для священиків, що сприяло підняттю престижу православного духовенства. У 1610 р. Кіпріан переклав Бесіди Іоанна Златоуста на 14 послань апостола Павла. Твори Іоанна Златоуста були особливо популярними в академії і, очевидно, часто використовувались викладачами на лекціях з богослов’я, про що свідчать «Лекциі словенскіє Златоустого от бесед Євангельских от ієрея Налівайка выбраныє» (перед 1627р.). 21 березня 1611 р. ще один із спудеїв завершив переклад «Книги блаженного Федора, нарицаємого Авукара, епископа Карійского противу различных еретиковъ іудей же и сарацынъ ново отъ еллинского языка на словенській», грецький список якої був привезений ним з Аравії.

Отже, в ост. чв. XVI – на початку XVII ст. в Острозі побачила світ ціла низка найважливіших церковних книг, творів отців Церкви, православних філософів і богословів, видання яких, перекладання їх з грецької мови було неможливим без знання богослов’я. Це дає підстави аргументовано припустити, що в Острозькій академії могли вивчати богослов’я. Таким чином, тут вивчалися не тільки предмети середньої освіти: «7 вільних мистецтв» – тривіум (граматика. риторика, діалектика) і квадривіум (арифметика, геометрія, астрономія, музика), кілька мов: церковнослов’янська, грецька, латинська, польська і давньоєврейська, але й філософія та вища наука – богослов’я, і Острозька школа по праву називалася «академією» за програмою навчання.