Однією з найпомітніших постатей серед діячів Острозької академії був Кирило Лукаріс (1572-1638). Він народився в 1572 р. в м. Геракліоні на острові Крит (Кардія), завдяки своєму дядькові Олександрійському патріарху Мелетію Пігасу отримав прекрасну освіту в Падуанському університеті та Грецькій колегії у Венеції. У 1594 р. приїхав до Острога як представник (протосинкел) Мелетія Пігаса, щоб підтримати православних у боротьбі з уніатами і католиками, яка у той час загострюється в Україні. Після смерті Герасима Смотрицького, у 1594-1598 роках, Кирило Лукаріс очолює Острозьку академію, яка у цей час стає одним з головних осередків боротьби з унією. За ректорства Кирила Лукаріса Острозька академія досягла свого найвищого розквіту. У цей час тут працюють найвидатніші вчені свого часу, друкуються найвідоміші полемічні твори: «Апокрисис» Христофора Філарета, «Перший і другий описи» на листи єпископа Іпатія Потея. твори визначного письменника-полеміста Івана Вишенського. 6–9 жовтня 1596 р. Кирило Лукаріс бере активну участь у роботі православного Берестейського собору, що різко відкинув унію та Ватикан.. В кінці XVI – на початку XVII ст. Кирило Лукаріс покидає Острог і іде в Західну Європу (Англію, Францію, Бельгію, Швейцарію), зближується з протестантами. Після Кирила Лукаріса ректорами острозької академії були Мартин Грабович – «муж в божественном писании искустный» та Савва Варфоломійович Флячич (Фляка) – майбутній чернець Межигірського монастиря під Києвом. На жаль, про них не збереглося майже ніяких відомостей.
У 1602 р. Кирило Лукаріс приїжджає до Олександрії, де в цей час помер його дядько Олександрійський патріарх Мелетій Пігас. За заповітом М. Пегаса його обирають Олександрійським патріархом (1602–1520). У 1620 р. Кирило Лукаріс стає Константинопольським патріархом і обіймає цю посаду до кінця свого життя. У 1629 р. в Женеві Кирило Лукаріс видав «Сповідання віри» («Символ віри»), у якому висловив думки близькі до кальвінізму. Твір Кирила Лукаріса був відразу ж перекладений з латинської на німецьку, французьку та англійську мову і став широко відомим і Європі. У 1638 р. Кирило Лукаріс був страчений за наказом турецького султана Мурада IV, його вивезли на безлюдний острів, четвертували і кинули у море. Після його смерті його твір «Сповідання віри» був підданий анафемі, а його самого об’явили патріархом-єретиком. Це звинувачення було знято через 34 роки на Єрусалимському соборі в 1672 році.
Никифор Кантакузин (Парасхес)
Навчався у Падуанському університеті, де в першій пол. 1580-х років був «ректором наук еллінських». У час загострення боротьби з Ватиканом та унією Никифор Кантакузин приїжджає в Україну як представник Константинопольського патріарха Єремії ІІ. Підступами польських магнатів та турецького уряду він був ув'язнений у Хотинському замку, але у вересні 1595 р., підкупивши сторожу замку, його викрали слуги В.-К. Острозького. У академії Кантакузин викладав грецьку мову. 6–9 жовтня 1596 р. як протосинкел Константинопольського патріарха очолював роботу православного Берестейського синоду, який заперечив підпорядкування української православної церкви римському папі. Польське панство не могло пробачити Никифору Кантакузтну зриву унійних планів. Його було звинувачено у шпигунстві на користь Туреччини і засуджено на сеймі 1605 р. до по життєвого ув’язнення в мальборзькій тюрмі, де він помер з голоду, як мученик за православну віру.
