Організація транспортного та пішохідного рухуОсобливе значення має організація транспортного і пішохідного руху в мікрорайоні, де звичайно зустрічаються наступні види транспорту: - індивідуальні автомобілі; - вантажний транспорт – доставка продуктів і товарів, перевезення домашніх речей і меблів і т.п.; - спеціальний транспорт – машини швидкої медичної допомоги, машини для сміття, пожежні машини. Для правильної організації руху транспорту треба враховувати наступне: - розташування входів у житлові будинки; - розміщення в'їздів у мікрорайон; - розташування в'їздів до шкіл і дитячих установ; - розміщення гаражів, стоянок, майданчиків для обслуговування магазинів; - конфігурацію проїздів за характером руху. Система проїздів повинна бути простою, безпечною для руху транспорту й пішоходів, не перетинатися з основними пішохідними потоками (рис. 4.8, 4.9).
Рис. 4.8 - Організація проїздів і пішохідних шляхів у житлових утвореннях.
 Рис. 4.9 - Схеми основних проїздів мікрорайону: а – кільцева, б – петельна, в – тупикова, г – змішана.
При створенні проїздів необхідно дотримувати такі вимоги: - проїзди, що ведуть до груп житлових будинків з населенням більш 3 тис. чол. у зоні багатоповерхової забудови, слід приймати шириною 5,5 м; - на односмугових проїздах до окремих будинків не рідше чим через 100 м варто передбачати роз'їзні майданчики шириною 6 і довжиною 15 м; - кільцеві проїзди довжиною не більше 300 м; тупикові довжиною не більше 150 м які повинні закінчуватися майданчиками для розвороту розмірами не менше 12 на 12 м (рис. 4.10, 4.11); - проїзди розміщують не ближче 5 м від стін будинків; - примикання проїзду до проїзної частини вулиці повинне мати ширину 5,5 м і радіус закруглення не менше 8 м. В'їзди в мікрорайон з вулиць слід влаштовувати не рідше ніж через 180 м, а входи в мікрорайон – через 80 м.
Рис. 4.10 - Улаштування розїздних, тупикових і майданчиків для розвороту.
На території житлового району і кварталу (мікрорайону) важливе місце належить мережі пішохідних шляхів (рис. 4.12). Для визначення її конфігурації необхідно встановити центри тяжіння, якими є зупинки громадського транспорту, місця праці, об'єкти обслуговування, спортивні споруди, місця відпочинку. Відповідно до центрів тяжіння визначають основні напрямки і обсяги пішохідного руху. Треба враховувати природне бажання пішохода до скорочення шляху, тому часто напрямки пішохідних шляхів не збігаються з прямокутною системою планування забудови і треба передбачати діагональні чи хордові пішохідні напрямки. Пішохідним потокам не властиві різкі зміни напрямку руху, тому відхилення від прямих напрямків не повинно перевищувати 30º. Мережа пішохідних сполучень повинна передбачати просторове розмежування з основними напрямками транспортного руху. У зв'язку, з тим, що насичення міст автомобілями збільшується, потреба в місцях збереження автомобілів швидко зростає. А розміщення їх у мікрорайонах пов'язано з труднощами як у виділенні території, так і через забруднення повітряного басейну вихлопними газами. Стає необхідним і доцільним спорудження наземних і підземних багатоповерхових гаражів-стоянок пандусного чи патерпостерного типу з ліфтами (рис. 4.13).
Рис. 4.11 - Розташування жилих будинків з приквартирними ділянками за тупиковим і петельним проїздами
Рис. 4.12 - Пішохідні шляхи мікрорайону: а - організація основної композиційної осі - бульвару, що зв'язує громадсько-торговельні центри в зоні зупинок громадського транспорту; б - організація двох композиційних осей - пішохідних алей, що зв'язують дитячі заклади, установи соцкультпобуту в єдину систему забудови з виходом у бік зупинок громадського транспорту.
Рис. 4.13 - Підземні гаражі: а – скатно - гвинтового типу; б – те ж, роторного з обертовою навколо вертикальної осі кабіною ліфта; в – з підйомником конвеєром-монорейкою; 1 – машинне відділення підйомника; 3 – установлювана машина; 4 – монорейка конвеєра; 5 – платформа для машин.
Площа одного машино-місця в одному рівні приймається 25, у двох ярусах – 15, у трьох - 10, у чотирьох – 8, у восьми – 4-5 м2 території ділянки. Підземні гаражі мають також екологічні переваги, оскільки їх шкідливий вплив розповсюджується в радіусі 20 – 25 м від виїздів та вентиляційних шахт. Для відкритих стоянок цей показник становить 70 –100 м. Однак спорудження підземних гаражів-стоянок майже вдвічі дорожче від наземних. Крім гаражів-стоянок необхідно передбачати відкриті площадки для короткочасних стоянок автомобілів. Гаражі та автостоянки у житлових районах доцільно розташовувати на територіях поблизу магістральних вулиць, але віддалених від місць відпочинку населення, шкіл та дитячих дошкільних закладів. Довжина пішохідного шляху до гаражів і автостоянок постійного зберігання легкових автомобілів від місця проживання власника не повинна перевищувати 800 м, а в умовах реконструкції 1000 м. Віддалення автостоянок, призначених для тимчасового зберігання, від входів у житлові будинки не повинно перевищувати 150 м. Ділянки гаражів і автостоянок постійного зберігання треба проектувати з окремими в'їздами і виїздами завширшки не менш 3,5 м, а також передбачувати запасний виїзд. В'їзди і виїзди з ділянок гаражів і автостоянок поєднують з місцевими проїздами і сполучають з їх допомогою з мережею магістральних вулиць. Такі в'їзди і виїзди від перехресть магістральних вулиць передбачаються на відстані 100 м, від перехресть вулиць місцевого руху – 35 м, від зупинок пасажирського транспорту – 30 м. Допускається влаштування гаражів для зберігання легкових автомобілів у перших, цокольних та підземних поверхах багатоповерхових житлових будинків, а також в аналогічних поверхах у комплексі з котельними, трансформаторними, майстернями ЖЕК та іншими спорудами комунального і господарсько-технічного призначення (рис. 4.14). Комунально-господарські установи й служби розташовують у безпосередній близькості від житла. У композиції житлового утворення вони відіграють другорядну роль, проте їхнє розташування повинне бути ретельно продумано щоб вдало знайдена об'ємно-просторова композиція житлового утворення не порушувалася випадково поставленими на головних видових перспективах трансформаторними чи газорозподільними будками й іншими господарськими приміщеннями. Функціонально грамотне рішення житлового утворення не є сумою окремих, навіть композиційно завершених архітектурних об'єктів. Гармонія – це насамперед комплексність, домірність загального об'ємно-просторового рішення, побудованого на контрасті чи супідрядності всіх об'єктів і елементів забудови між собою і з відкритими просторами, цілісність і масштабність, органічний зв'язок із природою.
Рис. 4.14 - Лондон. Житловий квартал Маргерс Роуд: А – переріз житлових будинків; Б – схема проекту розподілу території.
Контрольні запитання:
1. Назвіть загальні планувальні прийоми забудови. 2. Назвіть вимоги до розміщення сельбищної зони. 3. Як розмір міста впливає на структуру сельбищної зони? 4. Назвіть принципи формування житлового району. 5. Назвіть особливості планувальної організації мікрорайону. 6. Які види транспорту в мікрорайоні? 7. Які фактори треба враховувати при трасування проїздів та пішохідної мережі?
|
