Вправи для губ

· 1. Розкривання рота.
Нижня щелепа вiльно падає вниз /приблизно на два пальцi, покладених один на другий, мiж зубами/, Язик лежить плоско, корiнь язика опущений, м'яке пiднебiння /маленький язичок/ пiдняте. Спокiйно закрити рот. Рух губ, щелеп пiд час вiдкривання i закривання рота мусить бути м'яким.

· 2. Вiдкриття верхнiх зубiв.
Пiдтягнути верхню губу i розтягнути її горизонтально, нiби "на посмiшку", але так, щоб не було видно ясен, а тiльки переднi верхнi зуби. Вправа робиться легко, пластично. М'язи обличчя повиннi бути спокiйнi, зуби не стиснутi.

· З. Вiдкриття нижнiх зубiв.
Нижня губа опускаеться донизу i розтягується горизонтально, так щоб були виднi переднi нижнi зуби. Нижня щелепа в цей час нерухома, рот трохи розкритий.

· 4. Чергування рухiв верхньої i нижньої губ.
а/ пiдняти верхню губу - опустити її;
б/ пiдняти нижню губу - опустити її.

· 5. Рух зiмкнутих випнутих губ вперед i розтягування їх в стсрони.
Щiльно зiмкнутi губи випинаються вперед, потiм енергiйно розтягуються в сторони. 3уби стиснутi.

· 6. Рух зiмкнутих випнутих губ вперед, налiво, направо, вгору, вниз /утворюючи коло/:
а/ зiмкнутi губи вперед, налiво, знову на середину;
б/ зiмкнутi губи вперед, направо, знову на середину;
в/ зiмкнутi губи вперед, вгору, знову на середину;
г/ зiмкнутi губи вперед, вниз, знову на середину;
д/ рухом зiмкнутих губ вперед, направо, вгору, налiво вниз утворити коло. Зуби стиснутi щелепи нерухомi. Вправи проробляються повiльно.Вправи для губ надають м'язам пружностi, гнучкостi i виробляють хорошу рухливiсть рота.

· 7. Вправи для нижньої щелепи
1. Вiдкрити рот на два пальцi
2. Вiдкрити рот. Щелепа посувається налiво i направо.
3. Щелепа рухається направо, вгору, налiво, вниз /тобто утворює коло/ Вправи робити легко, без поштовхiв

· 8. Вправи для язика
1. Вихiдне положення: рот широко вiдкритий, язик лежить плоско, не горбиться, кiнчиком торкається нижнiх переднiх зубiв. Корiнь язика опущений, як в момент позiхання. Висунути язик якомога бiльше з рота, а потiм втягнути так, щоб утворилася лише м'язова грудка, а кiнчик язика став непомiтним. Пiсля цього язик повертається у вихiдне положення.
2. Вихiдне положення теж саме. Нижня щелепа нерухома. Кiнчик язика пiднiмається до коренiв верхнiх переднiх зубiв i опускається до коренiв нижнiх переднiх зубiв.
З. Вихiдне положення теж саме. Язик рухається направо i налiво до внутрiшнього боку щiк.
4. Вихiдне положення, в основному, теж саме, але рот напiввiдкритий. Язик висувається назовнi "лопатою", тобто має плоску широку форму. Своїми краями вiн мав торкатися куточкiв рота. Пiсля цього повернути язик у вихiдне положення.
5. Вихiдне положення, як у вправi № 4. Язик висуваеться назовнi "жалом", тобто мае бiльш загострену форму. Пiсля цього повернути язик у вихiдне положення.
6. Язик висувається то "лопатою", то "жалом".
7. Рот напiввiдкритий. Язик з вихiдного положення загинається до пiднебiння i повертається у вихiдне положення.

Цi вправи регулюють рухи язика, змiцнюють його м'язи i тренують уздечку.Пiд час цих вправ для самоконтролю необхiдно використовувати дзеркало. Починати роботу над голосними i приголосними фонемами треба з встановлення правильного положення артикуляцiйного апарату при вимовi кожної фонеми. Тiльки зафiксувавши його,можна переходити до вимовляння звука вголос. Вправи слiд виконувати, слiдкуючи за диханням: вдих - скорочуеться дiафрагма, розширюються легенi та нижнi ребра затримка - фiксуєте вдих, пiсля цього починаємо повiльний видих на голосну, або приголосну фонему. Вправи треба проробляти у середньому регiстрi, слiдкуючи за вiльним проходженням звука в резонатори, уникати напруження шийних м'язiв - звук повинен бути легким, меложiйним, чистим.

Працюючи над голоснми фонемами, необхiдно уникати надмiрної артикуляцiї, тобто широкого розкривання рота, надто перебiльшених рухiв губ. Звучання голосних буде ясним, виразним i дзвiнким внаслiдок зiбраностi i округлостi звука. Працюючи над приголосними слiд пам'ятати, що приголоснi фонеми в українськiй мовi бувають основнi /б, в, п, р/, пом'ягшенi /сь, ть/, подовженi /дд, лл, нн/ Засвоївши першi вправи, можна приєднувати фонему до фонеми. Починати вправи слiд тихо i повiльно, закiнчувати - голосно i швидко; проробляти в наспiвному тонi, стаккато, розмовно, з поступовим пiдвищенням на тон або пiвтону вгору i, так само, спускаючиоь назад.

Всi цi вправи привчають слухати себе, тобто слухати звуки мови, i сприяють розвитку творчих слухових сприймань. Можна, працюючи над вправами, фантазувати, використовуючи елементи гри, але, за словами К.Д. Ушинського, розвивати мову окремо вiд думки неможливо. Вивчивши вимову кожного звука, переходимо до правильної вимови окремих слiв. Вправи необхiдно проробляти старанно, уважно. Вимовляючи слова, потрiбно стежити за чiткiстю i виразнiстю кожного звука як на початку, так i наприкiнцi слова, але, якщо в повсякденному життi не стежити за своєю мовою, неохайно поводитися з словом, "з'їдати" окремi звуки, кiнцiвки слiв i т.п., виробити у себе правильну, бездоганну дикцiю неможливо.

Слiдкуючи за технiчною досконалiстю, необхiдно надавати словам вiдповiдного змiсту, тобто iлюструвати не слово, а пiдтекст ":тi внутрiшнi збудники, що примушують вимовляти| текст i викликають потребу дiяти".Добитися органiчного народження слова можна тiльки за умовою, коли за цим буде конкретний образ. Це дає можливiсть уникнути штампiв у мовi i сприяє розвитку думки.

Наприклад, скажiть слово "здрастуйте", але нiби в рiзних ситуацiях - вiтаючись з коханим чоловiком, мамою, приятелем, викладачем, ворогом i т.п. Наступний етап - це робота над прислiв'ями та приказками. Особливу увагу звернiть на логiчну виразнiсть - визначiть авторську думку i своє вiдношення до неї.

В роботi над текстом, крiм правильної вимови та логiчної виразностi, необхiдно майстерно використовувати мовнi засоби - розкриття пiдтексту, створення бачень на основi авторського тексту та передачу їх об'єкту. МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ РЕЖИСЕРАМ АМАТОРСЬКИХ ТЕАТРІВ
В ПРОВЕДЕННІ СТУДІЙНИХ ЗАНЯТЬ З КУЛЬТУРИ СЦЕНІЧНОЇ МОВИ

Артикуляційна гімнастика