Середини XIХ ст.Вступ
У досягненні цілей гуманітарної освіти визначальна роль належить пізнавальній активності, самостійності, активним формам навчання. При формуванні знань та умінь студентів традиційні, стереотипні, переважно вербальні засоби навчання є вже недостатньо ефективними. Посібник призначений для покращення організації самостійної роботи студентів при вивченні курсу філософії, може використовуватися на семінарських заняттях, для проведення контрольних та перевірочних робіт, заліків та іспитів, містить загальний розрахунок годин лекцій, семінарських занять, самостійної роботи, опис предмета курсу, шкалу, за якою виставляється оцінка з навчальної дисципліни у залікову книжку. Він сприятиме здійсненню більш якісного педагогічного контролю, основним завданням якого є формуючий уплив на процес навчання за рахунок встановлення зворотного зв’язку між слухачем та викладачем і одержання підсумкових результатів навчання, а також забезпечення глибокого засвоєння специфіки філософського осягнення дійсності, формування високої світоглядно-методологічної культури майбутніх юристів. Наведена методика організації самостійної роботи студентів адаптована професорсько-викладацьким складом кафедри філософії НЮАУ до сучасних вимог вищої юридичної освіти в Україні, в основу якої покладено модульний принцип побудови навчального предмета, що охоплює головні розділи філософського та філософсько-правового знання. Опанувавши курс з філософії та філософії права, студент повинен з н а т и: – головні проблеми сучасної світової й вітчизняної філософії та філософії права, історичні типи філософії, основні парадигми філософствування; – досягнення світової та вітчизняної філософської та філософсько-правової думки, історію становлення, основні етапи і особливості розвитку філософії та філософії права; – основні закони, категорії, поняття і принципи філософії, особливості їх виявлення в житті суспільства і юридичній практиці; – шляхи пізнання світу, функціонування знання у сучасному інформаційному суспільстві, особливості взаємозв’язку науки з сучасними соціальними і правовими проблемами; – методологічні функції філософії у науковому пізнанні та філософії права у практично-правовій сфері; – умови формування особистості, її свободи, відповідальності за збереження життя, природи, культури; у м і т и: – самостійно аналізувати факти, явища та процеси в системі “людина – світ” у їх діалектичному взаємозв’язку та з урахуванням змін, що відбуваються у світі й країні; – критично оцінювати й прогнозувати соціальні процеси, правові, політичні, економічні, історичні, екологічні, культурні, соціально-психологічні явища й події; – формулювати світоглядні й методологічні висновки на основі отриманих знань, обґрунтовувати свою світоглядну та громадську позицію; – володіти методологією наукового пізнання, творчої діяльності, застосовувати отримані знання при вирішенні професійних завдань. Важливо зазначити, що однією зі специфічних рис філософського знання є суперечливість суджень. Не можна заперечувати той факт, що у філософії відсутня одностайність стосовно проблем, що вивчаються. Достовірність, що її набула філософія, не є однаковою для всіх. Це – переконання, у досягненні якого бере участь вся сутність людини. Даний посібник стане у нагоді усім, хто прагне долучитися до поліфонії та плюралізму у відповідях на граничні, філософські питання людського буття, сформувати культуру власного мислення, а також виробити навички самостійного вибору належної позиції.
семінарських занять, самостійної роботи
Затверджено Вченою радою Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого (протокол № 9 від 20.04.2007 р.) 3. Програма навчальної дисципліни І. ОСНОВИ ФІЛОСОФІЇ Р о з д і л І. Сутність філософії та основні етапи її розвитку
Т е м а 1. Філософія, коло її проблем та роль у суспільстві
Загальна характеристика філософії. Мета та порядок вивчення філософії як навчальної дисципліни. Світогляд, його структура, риси, суспільно-історичний характер. Історичні типи світогляду: міфологія, релігія, філософія. Філософський світогляд. Предмет філософії та коло її основних проблем. Структура філософського знання. Функції філософії. Філософія і право. Філософія і наука. Філософія і культура. Роль філософії у суспільстві, професійній діяльності юристів. Т е м а 2. Антична філософія
Історичні передумови, час і місце виникнення філософії. Антична філософія та основні етапи її розвитку. Ранній грецький натуралізм: мілетська школа, Геракліт. Онтологізм древньогрецької філософії: Піфагор, елеати, Демокріт. Висока класика: філософські вчення софістів і Сократа. Вчення Платона про ідеї, державу, пізнання. Філософська система Аристотеля. Пізня класика: філософія раннього еллінізму: кініки, скептики. Епікуреїзм і стоїцизм, неоплатонізм. Т е м а 3. Філософія середньовіччя та Відродження Виникнення середньовічної християнської філософії та її основні проблеми. Специфіка типу філософування середньовіччя. Апологетика. Патристика. Схоластика. Ідея Бога. Вчення Августина Блаженного. Філософське вчення Фоми Аквінського. Реалізм і номіналізм. Філософія епохи Відродження, її характерні риси та представники.
Т е м а 4. Філософія Нового часу Наукова європейська революція XVІІ ст. Концепції можливості людського пізнання. Гностицизм та агностицизм. Проблема методу пізнання. Емпіризм, сенсуалізм та раціоналізм. Механіцизм. Філософське обґрунтування нової картини світу (Ф.Бекон, Т.Гоббс, Р.Декарт, Б.Спіноза, Г.В. Лейбніц, Дж. Локк, Дж. Берклі, Д. Юм). Соціально-філософські аспекти у поглядах філософів Нового часу. Деїзм і матеріалізм у французькому Просвітництві. Вчення про природу і суспільство у філософії Просвітництва (Монтеск’є, Вольтер, Ж.-Ж. Руссо). Французькі матеріалісти XVIII ст., їх вчення про матерію, пізнання, людину і суспільство (К.А. Гельвецій, П. Гольбах, Ж. Ламетрі, Д. Дідро).
Т е м а 5. Німецька класична філософія Особливості та характерні риси німецької класичної філософії, її місце в історії філософської думки. Теоретична філософія І.Канта, “коперниканський переворот” у теорії пізнання. Практична філософія І.Канта: дуалізм світу людського буття – природний і моральний. Філософія людського “Я” Й.Г. Фіхте. Філософія тотожності Ф.В.Й. Шеллінга. Г.В.Ф. Гегель, його філософська система і метод. Антропологічний матеріалізм Л. Фейєрбаха. Проникнення ідей німецької класичної філософії в Україну. Вплив ідей німецької класичної філософії на європейську культуру.
Т е м а 6. Сучасна світова філософія Загальна характеристика сучасної світової філософії та її основні напрямки. Марксизм та неомарксизм. Позитивізм, неопозитивізм і постпозитивізм. Сучасна релігійна філософія (неотомізм, тейярдизм). Філософія життя та її напрямки. Психоаналіз і неофрейдизм. Філософська антропологія. Феноменологія. Екзистенційна філософія. Філософська герменевтика. Комунікативна філософія. Філософія постмодерну. Російська філософія ХІХ – ХХ ст.: основні напрямки та їх характерні риси.
Т е м а 7. Українська філософія: традиції та особливості
Джерела української філософської культури. Філософія у культурі Київської Русі. Філософія українського Відродження та Просвітництва. Проблема світу й людини у філософії професорів Києво-Могилянської академії (С. Яворський, Ф. Прокопович). Філософія Г. Сковороди. Сутність “філософії серця”. Український романтизм (М. Гоголь, М. Костомаров, Т. Шевченко, П. Куліш). Основні ідеї філософії П.Юркевича. Київська екзистенційна філософія XX ст. (Л. Шестов, В. Зенковський). Філософські ідеї в Україні кінця XIX – початку XX ст. “Культурне відродження” 20-х років. Українське філософське відродження 60-х років. Сучасна філософсько-світоглядна ситуація в Україні.
Р о з д і л II. Онтологія, гносеологія, соціальна філософія Т е м а 8. Філософський зміст проблеми буття Онтологія, її основні проблеми та категоріальні визначення. Типи онтологій. Філософський смисл проблеми буття, її історичне усвідомлення. Категорія буття: її суть і специфіка. Основні форми буття. Роль категорії “субстанція” для визначення онтологічних основ і способу буття світу. Формування науково-філософського поняття матерії. Сучасна наука про складну систему організації матерії та її властивості. Матерія і рух. Простір і час як форми існування матерії. Поняття “світ” і “картина світу”. Сучасні наукові моделі розвитку світу. Т е м а 9. Свідомість як філософська проблема Проблема свідомості у філософії. Походження та сутність свідомості. Відображення як найбільш загальна властивість матерії, його природа, форми і розвиток. Свідомість як вища форма відображення. Свідомість як форма регулювання і необхідна умова життєдіяльності людини, її суспільна природа, сутність і функції. Свідомість як суб’єктивне явище. Рівні психічного життя людини. Структура свідомості. Свідомість і мова. Специфіка юридичної мови. Самосвідомість. Фундаментальна роль категорії свідомості у філософії, її методологічне значення для пізнання природи, суспільства і юридичної практики.
Т е м а 10. Діалектика та її альтернативи Діалектика як вчення про розвиток і метод пізнання. Історичні форми діалектики. Поняття категорії, закону, принципу. Діалектика як система принципів, законів, категорій. Об’єктивна і суб’єктивна діалектика. Принципи діалектики. Принцип загального зв’язку. Поняття відношення, зв’язку, взаємодії. Принцип розвитку. Поняття зміни, руху, розвитку. Основні закони діалектики. Основні категорії діалектики. Значення законів і категорій діалектики для теоретичної і практичної діяльності юристів. Класичні альтернативи та модифікації діалектики у сучасних філософських доктринах.
Т е м а 11. Сутність і структура пізнавального процесу. Логіка та методологія наукового пізнання Пізнання у контексті людського існування. Суб’єкт і об’єкт пізнання. Види пізнавальної діяльності: чуттєве і раціональне. Діалектика чуттєвого і раціонального у пізнанні. Принцип визначальної ролі практики у пізнанні. Творчість як конструктивний принцип пізнання. Інтуїція. Проблема істини у філософії та науці. Практика як головний критерій істини. Поняття науки. Специфіка наукового пізнання. Методологія наукового пізнання. Метод і методологія. Рівні методології. Методи емпіричного дослідження. Методи теоретичного дослідження. Сучасна методологія пізнання. Логіка наукового дослідження та її етапи (факт, проблема, гіпотеза, доказ, теорія). Соціальні функції науки. Наука і мораль. Свобода наукового пізнання і соціальна відповідальність вченого.
Т е м а 12. Філософський аналіз суспільства Суспільство як підсистема об’єктивної дійсності, джерела його походження та історія. Основні підходи до розуміння суспільства Суспільство як саморозвинена система. Соціальна структура суспільства. Суб’єкти суспільства. Соціальні інститути. Діяльність як специфічний спосіб існування соціального. Суспільні відносини, їх сутність та зміст. Суспільні закони, їх особливості, класифікація і механізм дії. Суспільство як система органічно пов’язаних сфер життєдіяльності людей. Сфери суспільного життя (економічна, соціальна, політична, духовна): сутність, зміст і взаємодія. Розвиток суспільства і динаміка соціальних процесів. Суспільство і природа. Проблеми екології. Ноосфера.
Т е м а 13. Людина як предмет філософського аналізу. Особистість і суспільство Проблема людини в історії філософії. Основні концепції походження людини (релігійна, космічна, еволюційна). Антропосоціогенез, його комплексний характер. Філософська проблема природи й сутності людини. Людина як єдність вітального, соціального і духовного. Проблема життя і смерті у філософії. Біологічні й соціальні межі життя. Сенс життя людини. Зміст понять: людина, індивід, індивідуальність, особистість. Структура особистості. Типології особистості. Історичні типи взаємин людини і суспільства. Соціальне буття людини як єдність індивідуального і суспільного буття. Діалектика свободи і відповідальності людини. Неспроможність протиставлення свободи і необхідності. Зростання свободи особистості як критерій суспільного прогресу.
Т е м а 14. Духовне життя суспільства
Проблема духовного життя суспільства у філософії. Основні сфери духовного життя суспільства. Елементи духовного життя суспільства та їх взаємозв’язок. Поняття суспільної свідомості. Суспільна свідомість і суспільне буття. Співвідношення духовного життя суспільства та суспільної свідомості. Зміст і структура суспільної свідомості, її закономірності. Взаємозв’язок політичної, правової, моральної, естетичної, релігійної, філософської та інших форм суспільної свідомості. Культура як специфічна соціальна реальність. Культура в якості способу життєдіяльності суспільства і процесу самовідтворення людини. Типології культур. Функції культури.
Т е м а 15. Сенс і спрямованість історії Філософія історії, її предмет, структура і функції. Сучасні концепції філософії історії: гносеологічний напрямок (В. Дільтей, Г. Зіммель, Р. Коллінгвуд, Р. Арон), онтологічна концепція (Р. Мель, Р. Рамон, Е. Калло), аксіологічна концепція (В. Віндельбанд, Г. Ріккерт), технократичні концепції (Д. Белл, О. Тоффлер). Проблема спрямованості історичного процесу. Формаційний підхід (К. Маркс, Ф. Енгельс). Цивілізаційний підхід (М. Данилевський, О. Шпенглер, А. Тойнбі). Монадний підхід: єдність та багатоманітність всесвітньої історії. Постановка питання про “кінець історії” у новітній філософії (Ф. Фукуяма). Людина як суб’єкт історичного процесу. Смисл історії й ідея історичного прогресу. Історичні типи суспільного прогресу. Критерії прогресу. ІІ. ФІЛОСОФІЯ ПРАВА
Р о з д і л І. Філософія права та її еволюція Т е м а 16. Предмет і завдання філософії права
Дискусія про предмет філософії права. Необхідність філософського осмислення права. Сутність і особливості філософського підходу до права. Філософське осмислення права і наукове пізнання права: відмінності предмета та методу. Філософсько-правова рефлексія. Філософія права в системі соціально-гуманітарного знання. Проблема дисциплінарного статусу філософії права. Філософія і філософія права. Філософія права, загальна теорія права, соціологія права. Історія філософії права та історія вчень про державу і право. Філософія права і галузеві юридичні дисципліни. Головні питання та завдання філософії права. Основні розділи. Функції філософії права. Значення філософії права для формування світогляду юристів. Т е м а 17. Методологія філософії права
Методологія права та її рівні: філософський, загальнонауковий, юридичний. Філософія права як методологія правопізнання. Типи праворозуміння як способи здійснення філософсько-правової рефлексії. Правовий позитивізм як спосіб філософського осмислення права: філософські витоки, форми, переваги та недоліки. Природно-правове мислення: гуманістичний смисл та особливості, типи, переваги та недоліки, сучасний стан. Основні парадигми праворозуміння та обгрунтування права: об’єктивізм, суб’єктивізм, інтерсуб’єктивність: витоки, смисл, форми, позитивні та негативні риси. Т е м а 18. Філософія права античності і середньовіччя
Об’єктивність як парадигма античної та середньовічної філософії права. Виникнення античної філософії права. У пошуках початків справедливості: діке і номос. Космоцентричне обґрунтування права. Визначення природних основ права і закону софістами і Сократом. Погляди Платона на справедливість і право. Вчення про право і закон Аристотеля. Тема найкращого державного устрою у філософії Платона і Аристотеля. Філософсько-правові погляди Епікура, стоїків, Цицерона. Криза грецької морально-правової свідомості. Особливості філософії права Стародавнього Риму. Філософія права середньовіччя. Метафізичні передумови християнської правосвідомості. Августин Аврелій. Вчення про закон і право Фоми Аквінського. Реалізм і номіналізм у праворозумінні середньовіччя.
Т е м а 19. Філософсько-правові вчення у Західній Європі у ХV-XVIII ст. Філософсько-правова думка епохи Відродження і Реформації. Н. Макіавеллі. Особливості праворозуміння Ж. Бодена. М. Лютер: релігійно-моральне обґрунтування прав людини. Суб’єктивність як парадигма класичної філософії права. Філософсько-правові погляди мислителів Нового часу. Становлення юридичного світогляду: теорії природного права та суспільного договору. Теорія природного права Г. Гроція. Філософсько-правові ідеї Т. Гоббса, Дж. Локка, Б. Спінози, Г. Лейбніца. Філософсько-правові концепції західноєвропейського просвітництва. Ш.Л. Монтеск’є “Про дух законів”. Ж.-Ж. Руссо “Про суспільний договір”.
Т е м а 20. Філософсько-правові концепції у Західній Європі кінця ХVІІІ – середини XIХ ст. Філософсько-правові вчення у Західній Європі кінця XVIII – середини XIX cт. І. Кант: категоричний імператив та моральне обґрунтування права. Філософсько-правові погляди Й.-Г. Фіхте. Г.В.Ф. Гегель “Філософія права”. Історична школа права. Правова концепція К. Маркса і Ф. Енгельса. Філософсько-правове вчення І. Бентама. Теорія наказів Дж. Остіна.
Т е м а 21. Філософія права ХХ ст.
Інтерсуб’єктивність як парадигма філософії права ХХ ст. Сучасний позитивізм: чиста теорія права Г. Кельзена, аналітична юриспруденція Х. Харта. Концепції відродженого природного права. Неокантіанська та неогегельянська філософія права. Природно-правова тенденція в англо-американській філософії права (Л. Фуллер, Дж. Фінніс, Дж. Роулз, Р. Двор-кін). Сучасні концепції природного права інтерсуб’єкти-вістського напрямку: філософські витоки, позитивні й негативні риси, основні форми, світоглядно-методологічний потенціал. Феноменологічна концепція права (А. Рейнах). Екзистенціалістська концепція права (М. Мюллер, Е. Фехнер, В. Майхоффер). Герменевтична концепція права (А. Кауфманн, П. Рікьор) Комунікативно-дискурсивна концепція права (К.-О. Апель, Ю. Хабермас). Т е м а 22. Вітчизняна філософсько-правова думка: традиції, світоглядно-методологічні витоки, ідеї
Зародження філософсько-правової думки в Україні: “Руська Правда”, “Слово про Закон і Благодать” Іларіона, природно-правові ідеї у Конституції Пилипа Орлика. Ідеї Просвітництва в творчості І. Вишенського, Т. Прокоповича, Я. Козельського та ін. Екзистенційно-романтичне обґрунтування ідеї права (Г. Сковорода, П. Юркевич) та національної ідеї (М. Костомаров, П. Куліш, Т. Шевченко) у “філософії серця”. Проблема співвідношення особистості, нації та держави у творах М. Драгоманова, І. Франка, М. Грушевського. Академічна філософія права кінця ХІХ – початку ХХ ст. Б. Кістяківський як методолог права і автор соціокультурної філософсько-правової концепції. Основні ідеї видатних російських філософів права та їх вплив на збагачення світоглядно-методологічного потенціалу української філософсько-правової думки. Філософсько-правова думка за радянських часів. Наукові дослідження сучасних українських філософів права.
Р о з д і л IІ. Основні проблеми філософії права Т е м а 23. Правова онтологія: природа і структура Права Онтологічні основи права. Поняття правової реальності. Право як особлива реальність. Нормативна природа права. Співвідношення належного і сущого у праві. Право і життя. Багатогранність феномену права. Онтологічна структура права: природне і позитивне право, їх смисл і співвідношення. Сутність та існування права. Зміст і форма, можливість і дійсність у праві. Форми буття права: ідея права, закон, правове життя та їх динаміка. Абстрактне і конкретне у праві. Дискусія про співвідношення права і закону. Умови здійснення права. Смисл і мета (функції) права.
Т е м а 24. Правова антропологія: гуманістична
|
