Нюрнбергский кодекс 1947 год
Інвентаризація - перелік, перерахування, зважування, перемірювання в натурі виробничих запасів, що знаходяться в місцях зберігання, і зіставлення наявності з даними бухгалтерського обліку. Інвентаризація матеріальних цінностей є одним з радикальних засобів контролю за збереженням оборотних активів і роботою матеріально відповідальних осіб. Використовується також для виявлення фактичних витрат на виробництво продукції та послуг або якщо інші способи одержання даних про витрати матеріальних ресурсів не можуть бути використані. Порядок і терміни проведення інвентаризації регламентуються Положенням з інвентаризації. Підприємства зобов'язані провадити інвентаризацію залишків матеріалів не рідше як один раз на рік, за станом на 31 грудня. Позачергова інвентаризація провадиться в разі зміни матеріально відповідальних осіб. Перед складанням річного звіту залишки матеріальних цінностей мають бути перевірені протягом IV кварталу. Для проведення інвентаризації призначають робочу комісію у складі не менш як трьох чоловік. При цьому обов'язковими членами цієї комісії мають бути: матеріально відповідальна особа і працівники бухгалтерії. До початку інвентаризації у бухгалтерії необхідно обробити всі прибуткові і витратні документи щодо складу. Головний бухгалтер або його заступник інструктує інвентаризаційну комісію стосовно проведення інвентаризації. До початку інвентаризації від матеріально відповідальної особи вимагається розписка в тому, що до початку проведення інвентаризації всі документи здані до бухгалтерії, а цінності оприбутковані або списані. Наявність цінностей визначається обов'язковим прирахуванням, зважуванням, обмірюванням залежно від одиниць вимірювання. Дані інвентаризації фіксуються в описах або актах. Описи складаються окремо: за місцями зберігання як належні, так і не належні підприємству, придатні і непридатні, зіпсовані, нестандартні тощо. У процесі інвентаризації визначається фактична наявність цінностей, виявляються відхилення від книг обліку і причини відхилень. Інвентаризаційні описи (акти) разом з висновками робочої комісії здають до бухгалтерії для виявлення кінцевих результатів. При цьому бухгалтерія складає порівняльну відомість. У ній послідовно виконуються такі розрахункові процедури: здійснюється взаємний залік надлишків і нестач унаслідок пересортиці; розрахунок природної нестачі (у виняткових випадках з особливого дозволу керівника виконуються уточнювальні записи, наприклад у разі, коли знайдено арифметичну помилку або інші неточності в роботі); визначаються кінцеві результати інвентаризації. Результатами інвентаризації можуть бути: 1. Індентичність облікових та фактичних даних 2. Розбіжність між фактичними та обліковими даними: a. Лишки b. Нестача Лишки цінностей підлягають обов'язковому оприбуткуванню та зарахуванню до складу доходів звітного періоду підприємства проводкою
Нестача цінностей у межах встановлених норм відносяться на витрати; за уточненими даними відображаються у системі рахунків відхилення, які спричинені випадковими обставинами; нестачі цінностей понад норми втрат і втрати від псування, коли конкретні винуватці не встановлені, регулюються згідно з діючими положеннями про бухгалтерський облік і баланси; сума нестачі підлягає відшкодуванню матеріально відповідальними особами, винними у її виникненні. Сума відшкодувань винною особою обчислюється бухгалтером. Розмір збитків визначається за балансовою вартістю цінностей з врахуванням індекса інфляції, а також відповідного розміру ПДВ та акцизного збору за формулою: ,де Р - розмір збитків; Б – балансова вартість активів; А – амортизаційне відрахування; І – індекс інфляції; А – акцизний податок; k – коефіцієнт, який застосовується до різних видів цінностей.
Нюрнбергский кодекс 1947 год
Нюрнбергский кодекс - был принят Нюрнбергским трибуналом после завершенияНюрнбергского процесса над нацистскими врачами в августе 1947 года. На этом процессе были раскрыты вопиющие факты чудовищных медицинских экспериментов над миллионами людей. Находящиеся в концентрационных лагерях дети, женщины и военнопленные были для нацистских медиков подопытными «животными». Ну а кто будет спрашивать у животного его мнения или желания участвовать в научных исследованиях? Кто будет объяснять животному о возможных последствиях того или иного опыта? Конечно же никто этого делать не будет. Нюрнбергский кодекс стал первым международным документом описывающим принципы проведения медицинских опытов на людях, вводящий этические нормы для ученных, занимающимися медицинскими экспериментами. Основной принцип сформулированный Нюрнбергским трибуналом в рамках Нюрнбергского кодекса сводится к тому, что для проведения эксперимента на человеке необходимо его добровольное осознанное согласие после предоставления ему полной информации о характере, продолжительности и цели проводимого эксперимента; о методах и способах его проведения; обо всех предполагаемых неудобствах и опасностях, связанных с проведением эксперимента, и, наконец, возможных последствиях для физического или психического здоровья испытуемого, могущих возникнуть в результате его участия в эксперименте. Принципы, сформулированные в Нюрнбергском кодексе, стали основой для многих международных и национальных законодательных актов в области проведения медицинских исследований на человеке. Часть 2 статьи 21 Конституции РФ провозглашает: «Никто не может быть без добровольного согласия подвергнут медицинским, научным или иным опытам». При этом из этой нормы мы видим, что медицинские опыты без добровольного согласия человека относятся к таким категориям как пытка, насилие, жестокое и унижающее человеческое достоинство обращение. В статьях 32 и 43 Основ законодательства РФ «Об охране здоровья граждан» мы видим отражение принципов Нюрнбергского кодекса. В ст. 32 устанавливается добровольное согласие на любое медицинское вмешательство: «Необходимым предварительным условием медицинского вмешательства является информированное добровольное согласие гражданина», а в ст. 43 непосредственно добровольное согласие человека на эксперименты: «Любое биомедицинское исследование с привлечением человека в качестве объекта может проводиться только после получения письменного согласия гражданина. Гражданин не может быть принужден к участию в биомедицинском исследовании. При получении согласия на биомедицинское исследование гражданину должна быть предоставлена информация о целях, методах, побочных эффектах, возможном риске, продолжительности и ожидаемых результатах исследования. Гражданин имеет право отказаться от участия в исследовании на любой стадии». Текст
|