КУРСОВА РОБОТА/use Кровавое неистовство /use Зелье Дикой Магии /use Зелье Быстроты
Удачи!
КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства» на тему: «Глобальна конкурентоспроможність та стратегії її формування»
Студента 5 курсу групи ММЕ-21 спеціальності «Міжнародна економіка» Гур’єва О. В. Керівник к.е.н., ас. Афанасьєва О.Б.
Національна шкала Кількість балів:
Оцінка: ECTS
Члени комісії
(підпис)
Афанасьєва О.Б.
м. Суми 2013 рік
ЗМІСТ ВСТУП............................................................................................................. 4 РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТА СТРАТЕГІЇ ЇЇ ФОРМУВАННЯ 6 1.1 Сутність глобальної конкурентоспроможності................................ 6 1.2 Конкурентні переваги як основа формування глобальної конкурентоспроможності........... 10 1.3 Характеристика процесу формування глобальної стратегії фірми... 15 РОЗДІЛ 2 УПРАВЛІННЯ МІЖНАРОДНОЮ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ КОМПАНІЇ «КОНТІ»....................... 20 2.1 Загальна характеристика Компанії «Конті»................................... 20 2.2 Оцінка міжнародної конкурентоспроможності продукції Компанії «Конті»................................................................................................... 25 2.3 Характеристика конкурентного середовища підприємства........... 29 2.4 Оцінка рівня міжнародної конкурентоспроможності підприємства. 45 2.5 Характеристика конкурентних стратегій підприємства................. 49 2.6 Характеристика системи управління міжнародною конкурентоспроможність Компанії «Конті»................ 53 РОЗДІЛ 3 РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО УСУНЕННЯ СЛАБКИХ МІСЦЬ У СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ МІЖНАРОДНОЮ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ КОМПАНІЇ «КОНТІ»....................... 56 3.1 Шляхи підвищення міжнародної конкурентоспроможності Компанії «Конті»................................................................................................... 56 3.2 Поширення присутності на зарубіжних ринках як захід підвищення міжнародної конкурентоспроможності Компанії «Конті»................ 58 ВИСНОВКИ.................................................................................................. 61 Список використаних джерел....................................................................... 65 ДОДАТКИ..................................................................................................... 68
ВСТУП
В сучасних умовах поширення процесів глобалізації господарської діяльності спостерігається процес посилення конкуренції на світовому ринку. Характерною особливістю сучасної економічної діяльності є лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, що призвела до стирання національних кордонів та формування єдиного глобального ринку, що дає можливість його суб’єктам отримувати прибуток по всьому світу. Тому основою виживання переважної більшості суб’єктів господарювання стає обслуговування не національних та регіональних ринків, а єдиного глобального ринку. Розвиток процесів глобалізації світової економіки призвів до виникнення глобальної конкуренції між суб’єктами, які оперують на світовому ринку. При цьому особливості глобальної конкуренції диктують специфічний підхід до ведення конкурентної боротьби та формування стратегії фірми. Передумовою успішного ведення господарської діяльності на світовому ринку є формування глобальної конкурентоспроможності, що являє собою здатність суб’єкта вести конкурентну боротьбу у глобальному масштабі. При цьому основою для формування та підвищення глобальної конкурентоспроможності фірми є використання специфічних для глобального економічного середовища конкурентних переваг, які дають змогу ефективно вести конкурентну боротьбу. З огляду на вищесказане, вважаємо актуальним дослідження сутності глобальної конкурентоспроможності та стратегій її формування. Метою даної курсової роботи є аналітичне дослідження процесів управління міжнародною конкурентоспроможністю Компанії «Конті». Об’єктом дослідження виступили Компанія «Конті», а також її основні конкуренти. Предмет дослідження – міжнародна конкурентоспроможність Компанії «Конті».
Компанії «Конті»;
розробити рекомендації щодо перспективних шляхів розвитку компанії для подальшого підвищення її конкурентних позицій. Інформаційною базою роботи стали праці російських та українських вчених, інформація з галузевих вісників, річна звітність компаній та їх офіційні веб-сайти. Курсова робота складається з 70 сторінок, на яких розміщено 13 таблиць та 14 рисунків. Список використаних джерел налічує 29 джерел.
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТА СТРАТЕГІЇ ЇЇ ФОРМУВАННЯ
1.1 Сутність глобальної конкурентоспроможності
Нинi основою виживання переважної бiльшостi суб’єктiв ринку стає обслуговування не нацiональних та регiональних ринкiв, а глобального ринку, не обмеженого нацiональними кордонами. Глобалiзацiя свiтової економiки призвела до появи глобальної конкуренцiї. Глобальна конкуренцiя – це форма суперництва суб’єктiв свiтового ринку, при якiй вони розробляють, виробляють та реалiзують свої товари й послуги по всьому свiту. Вона виникає тодi, коли фiрма вирiшує максимiзувати прибуток, використовуючи загальносвiтовi джерела його формування. При глобальнiй конкуренцiї цiни та конкурентнi умови рiзних ринкiв тiсно переплiтаються мiж собою, тому конкурентна позицiя фiрми в однiй країнi нерозривно пов’язана з її позицiями в iнших країнах. Нинi глобальна конкуренцiя розвивається пiд впливом таких основних тенденцiй: зменшення вiдмiнностей мiж країнами, виникнення нових широкомасштабних ринкiв, вiльне перемiщення технологiй, агресивнiша конкуренцiя компанiй країн що розвиваються тощо. Перешкодами на шляху розвитку глобальної конкуренцiї є: витрати на перевезення i складування, рiзнi потреби в товарi в рiзних країнах, недостатнiй попит на свiтовому ринку, чутливiсть до часових затримок, рiзнi завдання в сферi маркетингу, швидкi змiни в технологiї, перешкоди, створюванi урядом тощо. Особливостями конкуренцiї у глобальних галузях є:
коливання обмiнних курсiв;
Глобальна конкуренцiя розвивається перш за все в глобальних галузях. Глобальна галузь – це галузь, в якiй конкурентна позицiя фiрми в однiй країнi в значнiй мiрi впливає на її конкурентну позицiю в iнших країнах. В умовах багатонацiональної конкуренцiї фiрми борються за лiдерство на нацiональному ринку, у глобальних галузях фiрми борються за свiтове панування. Глобальна конкуренцiя iснує нинi в таких галузях: випуск цивiльних лiтакiв, комерцiйнi авiацiйнi перевезення, побутова електронiка, випуск автомобiлiв, годинникiв, копiювальних апаратiв, телекомунiкацiйного устаткування, шин, фармацевтика, галузь швидкого приготування їжi тощо. Чинники глобалiзацiї конкуренцiї можуть бути внутрiшнiми та зовнiшнiми. Бiльш докладна характеристика даних чинникiв вiдображена на рисунку 1.1. Наслiдки глобалiзацiї для конкуренцiї неоднозначнi. З одного боку, вiдбувається монополiзацiя свiтового господарства транснацiональними корпорацiями, а з iншого – активiзуються конкурентнi сили суспiльства. Владу мiсцевих монополiй послаблює те, що мiжнароднi компанiї виходять за нацiональнi ринки. Фахiвцi доходять висновку, що нинi як на нацiональних так i на мiжнародних та свiтовому ринках конкуренцiя загострюється.
На сучасному свiтовому ринку пропозицiя здебiльшого переважає над попитом. Проблемою є не виготовити товар, а його продати. В умовах, коли багато постачальникiв одночасно пропонують майже однаковий товар, споживач обирає той, який здатний на одиницю своєї вартостi (цiни) задовольнити бiльше потреб i має вищу якiсть, нiж товари конкурентiв. Тобто, споживач обирає той товар, який є найбiльш конкурентоспроможним. В цiлому пiд конкурентоспроможнiсть розумiють здатнiсть конкурувати на ринках товарiв та послуг. При цьому слiд розрiзняти поняття мiжнародної та глобальної конкурентоспроможностi [1]. Мiжнародна конкурентоспроможнiсть – це здатнiсть конкурувати на мiжнародних ринках. Глобальна конкурентоспроможнiсть – це здатнiсть суб’єкта мiжнародної конкуренцiї до функцiонування у глобальному економiчному середовищi. Про мiжнародну конкурентоспроможнiсть говорять, коли компанiя, виходячи на один або декiлька обраних зарубiжних ринкiв, вступає в мiжнародну конкуренцiю. Глобальну конкурентоспроможнiсть мають на увазi, коли компанiя розгортає свою дiяльнiсть на декiлькох континентах i бореться за лiдерство на свiтовому ринку. Очевидна рiзниця в масштабах
конкурентної боротьби мiж компанiями, однi з яких працюють в декiлькох країнах, а iншi продають свою продукцiю в 50, а то i в 100 країнах, i до того ж щорiчно розширюють операцiї на ринки iнших країн. Першу компанiю можна назвати конкурентом мiжнацiонального (або мультинацiонального) масштабу, другу – глобальним конкурентом. Таким чином, мiжнацiональним (або мультинацiональним) конкурентом називається компанiя, яка веде конкурентну боротьбу на ринках кiлькох країн, глобальний конкурент – це компанiя, яка присутня або прагне до присутностi на ринках усiх (бiльшостi) країн. Для забезпечення глобальної конкурентоспроможностi компанiя змiцнює свої позицiї, проводячи операцiї в усьому свiтi, конкурентну перевагу, iснуючу на внутрiшньому ринку, доповнює перевагами, створюваними в iнших країнах (розмiщення пiдприємств у країнах з низькою заробiтною платою, передача досвiду i навичок з однiєї країни в iншу, обслуговування глобальних клiєнтiв, репутацiя торгової марки). Однак, глобальнi переваги компанiї безпосередньо залежать вiд її конкурентних переваг на нацiональному ринку [28]. В науковiй лiтературi також видiляють рiвнi конкурентоспроможностi: товару, пiдприємства, галузi, економiки, країни. Вiдповiдно, кожен з цих рiвнiв може набирати ознак глобальної конкурентоспроможностi. Так, товар має глобальну конкурентоспроможнiсть якщо користується попитом у бiльшостi країн свiту серед мультинацiональних споживачiв. Глобальна конкурентоспроможнiсть пiдприємства бiльшою мiрою характеризується її присутнiстю та веденню операцiй у бiльшостi країн свiту. На рiвнi галузей глобалiзацiя виявляється у формуваннi так званих глобальних галузей. А для визначення глобальної конкурентоспроможностi країни Всесвiтнiм економiчним форумом розроблено iндекс глобальної конкурентоспроможностi на основi ряду показникiв, що включають як економiчну, так i полiтичну, правову та соцiальну складову.
Видiляють також два самостiйних, але пов’язаних видiв глобальної конкурентоспроможностi: споживчу та виробничу. Пiд споживчою конкурентоспроможнiстю розумiють спроможнiсть споживачiв певного мiста, регiону чи країни придбавати та використовувати товари та послуги, якi пропонуються на глобальному ринку. Виробнича конкурентоспроможнiсть трактується як спроможнiсть свiтогосподарських суб’єктiв утримувати стiйкi позицiї у задоволеннi глобального попиту на тi чи iншi товари та послуги. При цьому, передумовою для прискореного розвитку є перевищення потенцiалу виробничої конкурентоспроможностi над споживчою, а стiйке економiчне зростання забезпечує їх баланс [7]. Iстинне значення конкурентоспроможностi з'являється тiльки тодi, коли виробник виходить зi своїм товаром на ринок, коли товар на ринку протистоїть аналогам iнших виробникiв i товарiв-замiнникiв. Тiльки в тому випадку, якщо товар володiє конкурентною перевагою (бiльш низькою цiною або вищою споживною вартiстю в порiвняннi з товарами-конкурентами), вiн буде реалiзований, тобто пiдтвердить свою конкурентоспроможнiсть за наявностi у покупця вибору мiж даним товаром, товарами-аналогами i товарами-замiнниками [23].
1.2 Конкурентні переваги як основа формування глобальної конкурентоспроможності
Конкурентоспроможнiсть, в тому числi й глобальна, базується на конкурентних перевагах. Конкурентнi переваги – це унiкальнi активи, якими володiє фiрма. Вони допомагають фiрмi перемагати в конкурентнiй боротьбi й не можуть бути легко повторенi конкурентами.
Конкурентнi переваги бувають природнi та набутi. До природних конкурентних переваг вiдноситься клiмат, ресурси, економiко-географiчне положення тощо. Основними набутими конкурентними перевагами є капiтал, квалiфiкацiя робочої сили, технологiї, iнновацiї тощо. Конкурентнi переваги можуть бути внутрiшнiми та зовнiшнiми. Внутрiшнi базуються на менших витратах виробництва фiрми порiвняно з конкурентами, а зовнiшнi – на особливих якостях товару, якi утворюють цiннiсть для покупця. Конкурентнi переваги подiляються також на абсолютнi та порiвняльнi або вiдноснi. Абсолютнi конкурентнi преваги мають товари з унiкальними споживчими цiнностями. Вони неодмiнно переборюють на певний час конкуренцiю i стають монополiстами на ринку. Джерелами унiкальностi є: репутацiя високої якостi, визначне iм’я фiрми (iмiдж), задоволення запитiв та побажань споживача, технологiї, iнновацiї, сервiс, майстернiсть та досвiд працiвникiв тощо. Порiвняльнi конкурентнi переваги оцiнюються шляхом порiвняння характеристик, якi впливають на економiчну ефективнiсть продаж. Порiвняльнi конкурентнi переваги проявляється також в тому, що товар, який має перевагу за цiною на одному географiчному ринку, може не мати її на iншому. I навпаки, якщо товар зазнає комерцiйний провал на одному ринку, вiн може мати успiх на iншому [2]. В науковцi та практики видiляють ряд джерел глобальних конкурентних переваг, основнi з яких вiдображенi на рисунку 1.2.
Розглянемо наведенi вище джерела детальнiше. Порiвняльна перевага. Саме iснування порiвняльної переваги є класичною детермiнантою глобальної конкуренцiї. Виробництво буде зосереджуватися в тих країнах, якi мають значнi переваги за показниками мiнiмуму витрат чи найбiльшої якостi товару, а експорт спрямовується в iншi частини свiту. При цьому стратегiчна позицiя глобальної фiрми в країнах, що мають порiвняльну перевагу, є вирiшальною для її становища в свiтi. Економiя за рахунок масштабiв виробництва. Якщо фiрма має економiю за рахунок масштабiв виробництва (чи надання послуг), яка зростає понад розмiр основних нацiональних ринкiв, вона має потенцiйно досягти найменших витрат через централiзацiю виробництва та глобальну конкуренцiю. Досягнення економiї за рахунок масштабiв виробництва обов’язково означає рух експортних товарiв з однiєї країни в iншу. Глобальний досвiд. Можна одержати прибуток у тих технологiях, де можна iстотно зменшувати витрати завдяки запатентованому досвiду i
спроможностi продавати подiбнi товарнi асортименти на багатьох нацiональних ринках. Якщо модель пропонується на багатьох нацiональних ринках, то сукупний обсяг збуту на одну модель товару буде бiльшим i це дає глобальному конкурентовi перевагу у зменшеннi витрат. При глобальнiй конкуренцiї компанiя швидше набуває досвiду i, завдяки його впровадженню на всiх заводах, може досягти потенцiйно мiнiмiзацiї витрат навiть тодi, коли виробництво не централiзоване, а вiдбувається на кожному нацiональному ринку [3]. Економiя за рахунок масштабiв матерiально-технiчного забезпечення. Глобальний конкурент матиме потенцiйну перевагу в мiнiмiзацiї витрат, якщо мiжнародна система матерiально-технiчного забезпечення передбачає фiксованi витрати, якi можна розподiлити при постачаннi багатьох нацiональних ринкiв. Крiм того, завдяки глобальнiй конкуренцiї можна добитися економiї за рахунок масштабiв матерiально-технiчного забезпечення, яка досягається внаслiдок спроможностi користуватися спецiалiзованими системами. Наприклад, японськi фiрми заощадили значнi кошти, використовуючи спецiальнi судна для перевезень сировини, готової продукцiї та автомобiлiв. Економiя за рахунок масштабiв маркетингу. Така потенцiйна економiя може iснувати за рахунок масштабiв маркетингу, якщо в деяких галузях перевищуватиме розмiр нацiональних ринкiв. Це найбiльш наочно видно в галузях, де у свiтовому масштабi задiяно звичайний торговельний персонал. Наприклад, у важкiй промисловостi та у виробництвi лiтакiв чи турбiнних генераторiв завдання продавцiв досить складне i виконується нечасто, при чому обслуговується невелика кiлькiсть покупцiв. Глобальна фiрма може розподiляти фiксованi витрати на утримання групи висококвалiфiкованих продавцiв, послуги яких коштують дорого, серед багатьох ринкiв. Також може бути досягнута економiя потенцiйно за рахунок масштабiв маркетингу завдяки глобальному застосуванню запатентованої методики маркетингу.
Глобальна фірма може скористатися перевагою у зменшенні витрат, оскільки може скористатися знаннями, здобутими на іншому ринку безплатно. Економія за рахунок масштабів у закупках. Потенційну перевагу у мінімізації витрат глобальна фірма матиме там, де існує можливість досягнення економії за рахунок масштабів закупок як результат впливу покупців чи зменшення витрат постачальників у довгостроковій перспективі. Наприклад, світові виробники телевізорів мають можливість закуповувати транзистори та діоди меншим коштом. Така перевага більш ймовірна тоді, коли обсяги закупок у галузі помірні порівняно з масштабом галузі, яка виробляє сировину чи комплектуючі частини; вплив покупців значно слабшає, якщо обсяг закупок чималий. Потенційна перевага подібна, якщо фірма займається безпосереднім видобутком сировини (мінералів) або виробництвом сільськогосподарської продукції. Наприклад, якщо економія за рахунок масштабів видобутку певного мінералу перевищує потреби фірми в цьому мінералі для конкуренції на великому національному ринку, фірма, що має економію і веде конкурентну боротьбу в світовому масштабі, матиме перевагу в зменшенні витрат. Але потреба конкурувати в світовому масштабі для досягнення такої переваги передбачає умову, що фірма не може економити, видобуваючи ресурс, а потім продавати надлишкову продукцію іншим фірмам. Товарна диференціація. Якщо фірма прогресивна щодо технології, глобальна конкуренція може дати фірмі перевагу в репутації та довір’ї. Наприклад, в ультрамодній індустрії косметики фірма істотно виграє від своєї присутності в Парижі, Лондоні та Нью-Йорку з метою вироблення іміджу для успішної конкурентної боротьби в Японії [6]. Запатентована технологія виробництва товару. Завдяки спроможності застосувати запатентовану технологію на кількох національних ринках може виникати економія в глобальному масштабі. Особливо важливою така спроможність стає тоді, коли економія за рахунок масштабів у дослідницькій
діяльності є значною порівняно з обсягом збуту на окремих національних ринках. Найбільш відчутні технологічні переваги фірм глобального масштабу в комп’ютерній, напівпровідниковій, авіаційній і турбінній галузях. Крім того, конкуренція в глобальному масштабі може дати фірмі інформацію про технологічні розробки у світовому масштабі, що допомагає поліпшенню конкурентного становища у сфері технології. Мобільність виробництва. Економія за рахунок масштабів та розподілу запатентованої технології може виникати там, де виробництво товару чи послуги мобільне. Наприклад, у сфері капітального будівництва фірма перекидає свої бригади з однієї країни в іншу для будівництва об’єктів; нафтові танкери можуть перевозити нафту в будь-яке місце земної кулі; сейсмічні служби, геологи й консультанти є також мобільні суб’єкти. У цих випадках економія за рахунок масштабів виробництва досягається в результаті того, що фіксовані витрати на створення й утримання організації та розроблення запатентованої технології можна легко розподілити по різних операціях на багатьох національних ринках. Усі ці джерела глобальної переваги можуть діяти в комплексі, і між ними можлива взаємодія. Наприклад, економія за рахунок масштабів виробництва може бути основою для виходу на зарубіжні ринки, що згодом приведе до економії за рахунок матеріально-технічного постачання або обсягу закупок [4].
1.3 Характеристика процесу формування глобальної стратегії фірми
При виходi фiрми на свiтовий ринок вона формує глобальну стратегiю. В цiлому, глобальна стратегiя означає:
постачальне збалансування мiж стандартизацiєю та локалiзацiєю факторiв маркетингу, виходячи з ринкових умов й потреб споживачiв. При розробленнi стратегiй виникає питання, пов’язане зi способом входу на ринок певної країни та з вибором каналу збуту. Ряд можливих стратегiй представлено на рисунку 1.3. Цi стратегiї вiдрiзняються мiж собою залежно вiд того, експортує фiрма продукцiю, виготовлену на своєму ринку, чи створює виробничий пiдроздiл на закордонному ринку.
Кожна з цих стратегiй має певнi форми якi показанi на рисунку 1.3. Непрямий експорт – найдешевший i найменш ризикований спосiб, так як фiрма не бере участi безпосередньо в мiжнароднiй торгiвлi, мiжнароднi операцiї доручаються iншим органiзацiям. Прямий експорт, навпаки, означає бiльшу залученiсть фiрми, вона сама управляє функцiєю експорту. Шляхами реалiзацiї цiєї стратегiї може бути використання своїх закордонних представникiв, спiвробiтництво з мiсцевими торгiвельними фiрмами або створення торгiвельної фiлiї за кордоном [3].
Прямий експорт Виробництво закордоном
Форми мiжнародної конкуренцiї в рiзних галузях iстотно вiдрiзняються. Так, з одного боку видiляють багатонацiональну конкуренцiю, при якiй конкуренцiя в кожнiй країнi вiдбувається незалежно вiд конкуренцiї в iнших країнах. З протилежного боку – глобальна конкуренцiя, яка має мiсце тодi, коли конкурентнi умови на рiзних нацiональних ринках тiсно пов’язанi мiж собою, що дозволяє створити дiйсно свiтовий ринок, i коли фiрми-лiдери конкурують мiж собою в рiзних країнах. Отже, у ходi багатонацiональної конкуренцiї фiрми борються за лiдерство на нацiональному ринку. У глобальних галузях фiрми борються за свiтове панування. На основi наведених мiркувань виробляється оптимальна стратегiя для фiрми, що дiє на свiтовому ринку. Iснує декiлька стратегiчних можливостей дiяльностi фiрми на свiтовому ринку. Вона може:
1. Наслiдувати глобальну стратегiю низьких витрат, коли компанiя спрямовує свої зусилля на те, щоб її рiвень витрат був нижчий, нiж у конкурентiв на свiтовому ринку; 2. Слiдувати глобальнiй стратегiї диференцiацiї, при якiй фiрма диференцiює свiй товар за тими самими характеристиками у рiзних країнах для створення постiйного iмiджу фiрми й завоювання мiцних конкурентних позицiй; 3. Слiдувати глобальнiй стратегiї фокусування, коли метою стратегiї фiрми є обслуговування iдентичних нiш на кожному стратегiчно важливому нацiональному ринку. Стратегiчнi дiї компанiї скоординованi в рамках свiтового ринку для досягнення постiйної конкурентної переваги на цiльових нiшах на основi низьких витрат або диференцiацiї. Глобальна стратегiя фiрми однакова для всiх країн. Хоча й iснують невеликi вiдмiнностi в стратегiях на кожному ринку, основний конкурентний пiдхiд (низькi витрати, диференцiацiя або фокусування) залишається незмiнним для всiх країн, де працює фiрма. Бiльше того, глобальна стратегiя включає: iнтегрування й координацiю стратегiй компанiй в усьому свiтi; здiйснення продаж у бiльшостi або в усiх країнах, де є значний купiвельний попит. Компанiї зiштовхуються з питанням, яку iз стратегiй вибрати, коли вступають у конкурентну боротьбу на глобальному ринку. У глобальнiй стратегiї iснують два методи, за допомогою яких фiрма може домогтися конкурентної переваги або компенсувати рiзнi невигiднi умови в своїй країнi. Перший метод базується на здатностi фiрми, що дiє на свiтовому ринку, здiйснювати свою дiяльнiсть у рiзних країнах таким чином, щоб знижувати витрати або пiдсилювати товарну диференцiацiю. Другий метод орiєнтований на здатнiсть фiрми координувати дiяльнiсть розкиданих по свiту фiлiй так, як не зможе зробити жодна фiрма, що дiє тiльки на внутрiшньому ринку. Розглянемо ж бiльш детально, як саме дiють цi два пiдходи [2].
у яких країнах розмiщувати ту або iншу дiяльнiсть. Господарськi пiдроздiли зазвичай розмiщують в одному або двох мiсцях у тому випадку, якщо це дає iстотну економiю на масштабах виробництва. Класичною причиною для розмiщення виробництва в однiй країнi є нижчi виробничi витрати. Координуючи свою дiяльнiсть у рiзних країнах, компанiя може створити умови для забезпечення стiйкої конкурентної переваги декiлькома способами. Часто компанiї можуть переносити виробництво з однiєї країни в iншу для того, щоб скористатися коливанням курсу валют, пiдсилити вплив на уряд тiєї або iншої країни, враховувати рiвнi заробiтної плати, витрати на електроенергiю, а також торговельнi обмеження. Компанiя може пiдняти репутацiю своєї торгової марки, послiдовно використовуючи тi самi характеристики для диференцiацiї своєї продукцiї в усьому свiтi. Компанiя, що конкурує на свiтовому ринку, може вибрати, де й коли кинути виклик суперникам. Компанiя може вирiшити почати вiйну на основi зниження цiн проти слабких конкурентiв на їхнiх мiсцевих ринках, захоплюючи бiльшу частку ринку й компенсуючи короткостроковi втрати з прибутку, заробленого на ринках iнших країн. Компанiя, що конкурує тiльки на мiсцевому ринку, не має можливостi скористатися перевагами, якi дають розташування в рiзних країнах та координацiя дiяльностi. Мiсцевi компанiї, що усвiдомлюють своє невигiдне становище порiвняно з конкуруючими глобальними фiрмами, можуть почати завойовувати свої позицiї в конкурентнi боротьбi шляхом переходу вiд стратегiї внутрiшньої до стратегiї глобальної [5].
РОЗДIЛ 2 УПРАВЛІННЯ МІЖНАРОДНОЮ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ КОМПАНІЇ «КОНТІ»
2.1 Загальна характеристика Компанії «Конті»
Компанія «Конті» була заснована у 1997 році як закрите акціонерне товариство з найменуванням «Виробниче об'єднання «Київ-Конті». До складу підприємства на той момент входила одна кондитерська фабрика - Костянтинівська, з традиційним асортиментом цукерок, печива, карамелі та драже. У 1999 році виробництво було розширене за рахунок придбання Горлівської кондитерської фабрики, що спеціалізується на випуску різних видів печива. У 2001 році до складу компанії увійшла Донецька кондитерська фабрика, яка після модернізації стала сучасним інноваційним підприємством Компанії «Конті». З 2004 року Компанія виходить на російський ринок за рахунок придбання Курської кондитерської фабрики. Поєднавши виробництво в Українi та Росiї було створено Групу «Контi», до складу якої входять Приватне акціонерне товариство «Виробниче об’єднання «Конті» в Українi та ЗАТ «Конті-Рус» в Росiї. Зараз Група «Конті» входить в трійку провідних виробників кондитерського ринку Східної Європи [16]. В результаті змін, що відбулися за 15 років існування компанії, на сьогоднішній день сформувалась потужна виробнича структура, що представлена на рисунку 2.1.
З наведеного вище рисунку видно, що компанія має значні виробничі потужності на території України. Кожна фабрика спеціалізується на виробленні визначеного ряду товарних позицій, що дає можливість компанії більш ефективно організувати свою діяльність. Компанії також належить Курська КФ, у 2010 році відкрито Нову Фабрику та у 2011 році запущено потужний виробничо-адміністративний комплекс в Курську, що полегшує розширення присутності на російському ринку, особливо в умовах невизначеності подальших зовнішньоекономічних відносин з України з Росією та підвищення митних ставок на ввіз кондитерської продукції в Росію. Для ефективного управління діяльністю компанії сформовано організаційну структуру, яка відповідає нормам українського законодавства та забезпечує розподіл повноважень органів управління у реалізації стратегії компанії. Структура управління АТ «ВО «Конті» наведена на рисунку 2.2.
Рисунок 2.2 – Організаційна структура управління АТ «ВО «Конті» [24;
|
В ході дослідження нами було поставлено наступні завдання: проаналізувати сучасний стан, та дати загальну характеристику
