Тема № 7. Бюджет и налоги. Бюджетно-налоговая политика

Експериментальний цех є матеріальною базою для реалізації підготовки виробництва на швейному підприємстві. Роботи, які виконуються в експериментальному цеху, мають специфічний характер, вимагають наявності певного спеціального устаткування та робітників певного та кваліфікаційного професійного рівня. Крім того, процес підготовки нових моделей одягу складається з робіт різної тривалості, що характеризується наявністю творчих елементів праці. Це впливає і на організацію виробництва в експериментальних цехах, де в структурі цеху виділяють спеціалізовані дільниці.

Працівники експериментального цеху виконують такі основні роботи:

- створення ескізу моделі;

- розробка конструкції виробу;

- розкроювання та пошиття дослідних зразків;

- уточнення конструкції;

- розробка лекал та їх технічне розмноження;

- вимірювання площі лекал;

- виготовлення експериментальних розкладок та нормування витрат матеріалів;

- вибір методів обробки, формування послідовності та схеми розподілу праці, технологічних карт операцій;

- нормування витрат часу;

- вибір фори організації виробництва та праці в умовах масового виготовлення нових моделей;

- визначення техніко-економічних показників нових моделей;

- оформлення необхідної конструкторсько-технологічної документації, складання технічного опису моделі.

 

Крім того, вони приймають участь у виставках, ярмарках, технічних радах, здійснюють авторський нагляд за випуском моделей тощо.

Усі роботи, що виконують в експериментальному цеху, вимагають високої якості, тому більшість працюючих має почасову оплату праці. Велика частка творчої праці робить неможливим використання жорстких норм часу або виробітку на окремих операціях цеху. Число виконавців на окремих дільницях цеху визначають, виходячи з обсягу робіт цеху та витрат часу на одну модель за видами робіт, тобто за необхідним фондом робочого часу з урахуванням невиходів з різних обставин.

Загальний обсяг робіт (кількість моделей) експериментального цеху (Маг) включає такі елементи:

- нові моделі, в тому числі власні, що розробляють спеціалісти підприємства, та придбані в моделюючих організаціях (Мнов);

- перехідні моделі, тобто ті, які були впроваджені у виробництво в минулому періоді, випускались підприємством, але мають попит споживачів (Мпер). Ці моделі в плановому періоді проходять лише через певні дільниці цеху.

Отже, загальний обсяг робіт експериментального цеху за рік становить:

Маг = Мнов + Мпер.

Виробничу площу цеху визначають площею його дільниць з урахуванням площі, яку займає устаткування.

В умовах автоматизації проектування нових моделей змінюється характер процесу підготовки виробництва та праці фахівців, трансформується виробнича структура цеху. Так, повністю автоматизується процес вимірювання площі лекал, відповідно до цього із структури цеху зникає відповідна ланка; з»являються дільниці з плоте рами, де виготовляють розкладки в натуральну величину, відпадає необхідність у фіксації розкладок за допомогою копіювальної установки або іншим способом, оскільки всі вони зберігаються в пам’яті машини.

Отже, автоматизація процесів підготовки виробництва змінює організаційно-технологічну схему експериментального цеху, позитивно впливає на кінцеві результати роботи його та підприємств галузі, змінює характер праці фахівців цеху.

4. Використання сітьових методів планування та управління

На підприємствах швейної промисловості підготовка виробництва характеризується досить значною тривалістю процесу розробки та впровадження нових моделей у виробництво. Необхідно відзначити, що це комплексний процес, де беруть участь виконавці різних професій і кваліфікації, які виконують роботи, тісно пов’язані між собою. Підготовку виробництва виконують за графіком паралельно для різних виробів та моделей з асортименту підприємства відповідно до угод про поставку продукції. Значно підвищує вимоги до організації підготовки виробництва необхідність дотримання строків поставок, а отже, і строків проектування та впровадження нових виробів у виробництво.

Щоб розв’язати це складне завдання використовують методи сітьового планування та управління в підготовці виробництва на підприємствах галузі. Переваги сітьового планування та управління (СПУ) порівняно з іншими методами наступні:

1) чітке відображення порядку взаємодії виконавців та строків виконання окремих робіт та всього комплексу підготовки виробництва;

2) чіткий розподіл обов’язків між співучасниками комплексної роботи;

3) скорочення календарного часу виконання робіт;

4) можливість багатоваріантного планування та оптимізації циклу робіт;

5) визначення мінімальних витрат на цикл робіт з підготовки виробництва;

6) можливість використання математичного апарату та ЕОМ для оперативного управління комплексом робіт з підготовки виробництва.

Сітьові методи планування та управління – це комплекс організаційних робіт, розрахункових методів та контрольних прийомів, спрямованих на розробку та оптимізацію програми виконання складних робіт, управління ними та підвищення їхньої ефективності.

Етапи реалізації методів СПУ:

I. Підготовка вихідної інформації та визначення взаємозв’язків між роботами комплексу.

II. Побудова сітьового графіку.

III. Підготовка розрахункових параметрів графіка.

IV. Аналіз параметрів та оптимізація сітьової моделі.

V. Управління комплексним процесом за допомогою сітьового графіка та контроль за його виконанням.

Мета побудови сітьового графіку є складання календарного плану, де чітко визначені послідовність та строки виконання робіт, які входять в комплекс.

Сітьові графіки класифікуються: за призначенням на одно- багатоцільові; за оцінкою тривалості робіт – детерміновані та стохастичні.

Сітьовий графік складається з таких елементів: робота, подія, фіктивна робота.

Робота – це процес, що відбувається у часі, який потребує певних матеріальних та трудових ресурсів.

Подія – результат однієї або кількох робіт, певний момент часу, що характеризує факт завершення попередньої роботи та готовності системи до наступної роботи. На графіках роботу відображають суцільними стрілками, які не мають масштабу, а події у вигляді кола.

Фіктивна робота – це така, що не пов’язана з витратами часу або ресурсів і використовується лише для встановлення зв’язків між роботами графіка та їх послідовності. На графіках – це пунктирні стрілки.

Сітьові графіки характеризуються такими параметрами, як шлях. Шлях – це безперервна послідовність виконуваних робіт, де завершальна подія кожної роботи збігається з початковою подією наступної події, тобто сукупність послідовних робіт.

Критичним називають шлях від вихідної події до завершальної, що має найбільшу тривалість виконання всіх робіт, які належать до цього шляху. Критичний шлях – один з параметрів сітьових моделей, на графіку його зображують подвійною або більш товстою лінією.

 

Приклад сітьового графіка:

Рисунок Сітьовій графік (тривалість робіт в днях)

Цей графік зображає виконання комплексу робіт, частина яких може реалізуватися паралельно до інших. Над стрілками, які показують роботи, позначено тривалість їх.

Роботи критичного шляху повинні бути під постійним контролем, оскільки поручення строків виконання їх призводить до зриву всього комплексу робіт, внаслідок чого не досягають кінцевої мети.

При побудові сітьових графіків слід дотримуватися певних правил: нумерація подій повинна бути такою, щоб номер кожної наступної події був більше ніж попередньої; кожна робота повинна завершатися подією, а кожна подія наступною роботою, крім вихідної та кінцевої події графіка; на графіку не повинно бути замкнених контурів та тупикових ситуацій або подій, а також бажано, щоб стрілки не перехрещувались.

Для характеристики сітьових графіків використовують вихідні та розрахункові параметри. Вихідними є тривалість або ресурси окремих робіт комплексу. Їх застосовують при визначенні розрахункових характеристик графіків, які є необхідною інформаційною базою для оптимізації сітьових моделей та управління комплексами робіт. До розрахункових параметрів відносять характеристики початку та завершення робіт, строки здійснення подій, резерви по подіях та роботах тощо.

Для визначення розрахункових параметрів сітьових графіків використовують аналітичний, табличний і матричний методи.

Аналітичний метод полягає в тому, що параметри розраховують за залежностями, що відповідають їх визначенню. Параметри сітьових моделей, їх визначення, розрахункові формули та приклади розрахунку (відносно роботи 4-5)відповідно до графіка, зображеного на рисунку. Критичний шлях дорівнює 15 дням та проходить через події: 1-4-5-6.

Табличний метод використовують тоді, коли треба всі параметри (вихідні і розрахункові) занести до таблиці за відповідною формою.

Матричний метод порівняно з аналітичним і табличним більш зручний.

Розрахунок параметрів сітьового графіка з допомогою ЕОМ ґрунтується на типовому алгоритмі табличного методу, що сприяє скороченню часу на розрахунки та підвищує оперативність і якість прийнятих рішень. Отримані таким чином параметри уважно аналізують з метою оптимізації сітьового графіка, тобто приведення його параметрів у відповідність до певних обмежень.

Мета оптимізації – вдосконалення комплексу робіт з урахуванням строків виконання їх та раціонального використання всіх ресурсів. Критеріями оптимізації можуть бути мінімум часу без врахування обмежених ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових) та з врахуванням вимог обмеженості цих ресурсів.

Для оптимізації сітьових моделей можуть бути використані різні методи. Обираючи конкретний метод, треба керуватись змістом та особливостями комплексу робіт з підготовки виробництва та можливостями зміни параметрів графіка.

 

Тема № 7. Бюджет и налоги. Бюджетно-налоговая политика